05 березня 2015 року м. Київ К/800/48218/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Олексієнка М.М. (доповідач),
Бутенка В.І.,
Штульман І.В.,
здійснивши попередній розгляд справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУПФ), ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії за касаційною скаргою позивача на судові рішення Галицького районного суду м. Львова від 11 листопада 2013 року та Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2014 року, -
У вересні 2013 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом, відповідно до якого просив:
визнати протиправними дії ГУПФ щодо відмови в перерахунку йому пенсії з 01 квітня 2013 року;
зобов'язати відповідача згідно статті 63 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ІІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ІІІ), постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців збройних Сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ міністерства внутрішніх справ» (далі - постанова КМУ № 889) зі змінами згідно постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 року № 161, наказу Міністра оборони України від 15 листопада 2010 року № 595 (далі - наказ МО № 595) нарахувати і виплатити з 01 квітня 2013 року щомісячну грошову винагороду у розмірі 20 % , а з 01 вересня 2013 року у розмірі 40 % грошового забезпечення;
зобов'язати Львівський обласний військовий комісаріат надати Пенсійному фонду довідку про розмір грошового забезпечення відповідно до його категорії військовослужбовців з 01 квітня 2013 року.
Посилався на незаконність відмови в перерахунку і виплаті пенсії з урахуванням грошової винагороди.
Постановою Галицького районного суду м. Львова від 11 листопада 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2014 року, в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі позивач, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судами, просить попередні судові рішення скасувати і ухвалити нове про задоволення позову.
З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги з наступних підстав.
Як установлено судами попередніх інстанцій, що відповідає фактичним обставинам справи, ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку та отримує пенсію відповідності до Закону № 2262-ІІІ. 20 серпня 2013 року він звернувся до ГУПФ з вимогою про перерахунок пенсії з урахуванням щомісячної грошової винагороди, встановленої постановою КМУ № 889 та наказом МО № 595.
Листом від 2 вересня 2013 року № 942/т-20 повідомлено про відмову в здійсненні перерахунку пенсії з посиланням на відсутність підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що грошова винагорода визначена наказом № 595 не підлягає включенню до грошового забезпечення для перерахунку пенсії, оскільки має тимчасовий характер.
Висновок судів відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Згідно частини третьої статті 63 Закону № 2262-ІІІ усі призначені за вказаним Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсії і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Підпунктом 2 пункту 1 постанови КМУ № 889, з урахуванням змін унесених постановою № 161, військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) встановлено щомісячну додаткову грошову винагороду: з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Наказом Міністра оборони України від 15 листопада 2010 року № 595 затверджено Інструкцію про розмірі і порядок виплати військовослужбовцям, які займають посади плаваючого та льотного складу Збройних Сил України, щомісячної додаткової грошової винагороди.
Підпунктом 2.1 пункту 2 цієї Інструкції встановлено розмір винагороди військовослужбовцям, які проходять військову службу на посадах льотного складу у військових частинах, установах, військових навчальних закладах (навчальних центрах, на курсах), в організаціях, а також у штабах і управліннях з'єднань і вище.
За змістом підпункту 2.2 пункту 2 Інструкції виплата винагороди військовослужбовцям (крім зазначених у підпункті 2.1 цього пункту) здійснюється в таких розмірах на місяць: з 01 квітня 2013 року - до 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 01 вересня 2013 року - до 40 відсотків місячного грошового забезпечення, а пунктом 5 визначено, що винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників).
Відповідно до пункту 9 Інструкції розміри винагороди встановлюються наказами Міністра оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби у межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони України (Головного управління розвідки Міністерства оборони України) у державному бюджеті України на відповідний рік.
Пунктом 10 Інструкції передбачено, що командирам (начальникам) військової частини (установи, організації) надано право зменшувати розміри винагороди.
Ураховуючи наведене, суди попередніх інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку, що щомісячна додаткова грошова винагорода, яка передбачена наказом №595, має тимчасовий характер, оскільки виплата такої винагороди дозволена за наявності наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації) або вищого командира (начальника) залежно від настання спеціальних обставин (здійснення польотів у конкретному місці), її розмір не є фіксованим, а виплата не є щомісячною, тому вона не може бути підставою для перерахунку пенсії військовослужбовцям згідно з частиною третьою статті 63 Закону № 2262-XI.
Саме до такого висновку зводиться правова позиція, висловлена Верховним Судом України у постанові від 15 липня 2014 року (Справа № 21-234а14), яка згідно зі статтею 244-2 КАС України є обов'язковою для судів, і які зобов'язані привести судову практику у відповідність до його рішень.
На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 222, 225, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а постанову Галицького районного суду м. Львова від 11 листопада 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: М.М. Олексієнко
В.І. Бутенко
І.В. Штульман