ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
02.03.2015Справа №910/29562/14
За позовом Головного територіального управління юстиції у Волинській області в особі відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області
до Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Еліт Сервіс"
про відшкодування завданих збитків 47 861,83 грн.
Суддя Цюкало Ю.В.
Представники в судове засідання не з'явились.
30 грудня 2014 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від Головного територіального управління юстиції у Волинській області в особі відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області (позивач) надійшла позовна заява № 04-32/7135 від 25.12.2014 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Еліт Сервіс" (Відповідач) про стягнення 47 861,83 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що через неповернення відповідачем майна переданого на зберігання стали причиною збитків у розмірі 47 861,83 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.01.2015р. суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №910/29562/14. Розгляд справи призначено на 11.02.2015р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2015 року розгляд справи відкладено на 02.03.2015 року.
У відповідності до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд, -
Згідно з п.10 Постанови Кабінету Міністрів України № 1724 від 26 грудня 2001 року "Про порядок обліку, зберігання, оцінки вилученого митними органами майна, щодо якого винесено рішення суду про конфіскацію, передачі цього майна органам державної виконавчої служби і розпорядження ним", спеціалізована торгівельна організація зобов'язана прийняти конфісковане майно від митного органу в присутності державного виконавця.
В ході виконання виконавчого провадження з виконання постанови Любомльського районного суду Волинської області № 3-2270/10 від 02.12.2010р., представнику ТОВ "ТД Еліт Сервіс" Лукашуку А.В. передано на зберігання та для проведення подальшої реалізації конфісковане майно, а саме: 1 гриль барбекю, 59 нових картриджів, 9 запчастин до копіювальної апаратури, 21 вживаний принтер, що підтверджується відповідною накладною Ягодинської митниці № 240 від 02.06.2011 року.
Згідно звіту про оцінку майна № б/н від 31.03.2011 року загальна вартість вищезазначеного конфіскованого майна становить 64 751,80 грн., в тому числі 43 976,19 грн. митних платежів.
На виконання вищезазначених вимог законодавства між позивачем та відповідачем, в особі директора Волинської філії Лукашука А.В. було укладено договір про надання послуг по організації і проведенню аукціону з реалізації конфіскованого рухомого майна № 03-0041/11 від 23.05.2011 року.
Згідно умов даного договору, у відповідності до Генерального договору № 3 від 14.01.2011 року, позивач доручив ТОВ "ТД Еліт Сервіс" здійснити дії по організації і проведенню аукціону по реалізації конфіскованого рухомого майна у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 14.07.1999 р. №42/5 та іншими нормативно-правовими актами України.
Відповідно до ст. 62 Закону України "Про виконавче провадження", не реалізоване на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах протягом двох місяців майно підлягає уцінці державним виконавцем, що проводиться в десятиденний строк з дня визнання прилюдних торгів чи аукціону такими, що не відбулися, або закінчення двомісячного строку реалізації майна на комісійних умовах. Майно може бути уцінене не більш як на 30 відсотків. У разі не реалізації майна в місячний строк з дня проведення уцінки воно повторно оцінюється в такому самому порядку, але не більш як на 50 відсотків початкової вартості майна. В подальшому якщо майно не реалізовано, спеціалізована організація повертає матеріали виконавчого провадження, з метою подальшого розпорядження майном відповідно до вимог чинного законодавства.
На адресу відділу надійшов лист ТОВ "ТД Еліт Сервіс" (Волинська філія) № 400 від 04.01.2012р., у якому зазначено, що реалізація решти конфіскованого майна, а саме 50 нових картриджів, запчастини до копіювальної апаратури 7 шт. та 10 вживаних принтерів, з урахуванням переоцінки не відбулась у зв'язку з відсутністю попиту та на виконання вимог п. 6.4. Наказу Міністерства юстиції України "Про затвердження порядку реалізації арештованого майна" від 15.07.1999 № 42/5, документи щодо реалізації майна підлягають поверненню державному виконавцю.
До управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області надійшов лист Державної виконавчої служби України від 28.01.2013р., у якому зазначено, що Наказом Державної виконавчої служби України від 28.01.13 № 7/2 Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Еліт Сервіс" виключено з переліку спеціалізованих організацій, з якими органами державної виконавчої служби можуть укладатися договори про реалізацію арештованого майна, за порушення вимог Генерального договору № 2 про реалізацію арештованого майна, на яке звернено стягнення державними виконавцями при примусовому виконанні рішень, від 06.01.2012р. Даний договір розірвано Державною виконавчою службою України в односторонньому порядку.
На підставі вищенаведеного в порядку ст. 5, 11 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем направлено лист вих. № 04-32/1035 від 08.02.2013р., у якому зобов'язано ТОВ "ТД Еліт Сервіс" повернути все майно, яке перебуває на зберіганні у зазначеного товариства.
При проведенні інвентаризації усього конфіскованого майна переданого на зберігання та реалізацію спеціалізованим організаціям у всіх місцях його зберігання, встановлено нестачу майна, а саме: 50 нових картриджів, запчастини до копіювальної апаратури 7 шт. та 10 вживаних принтерів, про що складено відповідний акт від 25.02.2013 року.
Позивач стверджує, що через неповернення відповідачем майна переданого на зберігання зазначене стало причиною завдання останнім збитків у розмірі 47 861,83 грн., що і стало причиною звернення до суду із позовом.
Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Аналогічні приписи містить частина 1 статті 623 Цивільного кодексу України.
Згідно з ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарських відносин.
Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до ст. 623 ЦК України.
Умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.
Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком невиконання зобов'язань, а не причиною.
Таким чином, оскільки відповідачем не виконувались належним чином взяті на себе зобов'язання, щодо повернення майна, переданого на зберігання, то Головному управлінню юстиції у Волинській області, було завдано збитків відповідачем у вигляді вартості переданого на зберігання майна, яку позивач міг би реально одержати на користь держави за звичайних обставин, якби його право не було порушене (упущена вигода).
Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Нормами статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
З огляду на зазначене, судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача в сумі 1 827,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Еліт Сервіс" (ідентифікаційний код 35911358, адреса: 03040, м. Київ, вулиця Бурмістенка, будинок 11, кімната 1), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Головного територіального управління юстиції у Волинській області (ідентифікаційний код 34827061, адреса: 43001, місто Луцьк, вулиця Володимирська, будинок 1), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: 47 861,83 грн. (сорок сім тисяч вісімсот шістдесят одна гривня 83 копійки). Видати наказ.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Еліт Сервіс" (ідентифікаційний код 35911358, адреса: 03040, м. Київ, вулиця Бурмістенка, будинок 11, кімната 1), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, до Державного бюджету України (одержувач: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (ГУ ДКСУ у м. Києві), Банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (ГУ ДКСУ у м. Києві), код ЄДРПОУ 37993783, МФО 820019, р/р 31215206783001, код платежу 22030001) грошові кошти: 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень) судових витрат. Видати наказ.
4. Копію даного рішення направити сторонам по справі № 910/29562/14.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 23.03.2015р.
Суддя Ю.В. Цюкало