Справа № 454/98/14-ц
19 травня 2014 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:
головуючого - судді Веремчук О. А. ,
при секретарі Баран О.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокалі, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ДП «Львіввугілля» та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Червоноград про стягнення моральної шкоди,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з даним позовом до відповідача ДП «Львіввугілля» та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Червоноград про стягнення моральної шкоди з наступних підстав 15.08.1988р. прийнятий на роботу учнем підземного гірника з повним робочим днем в шахті на шахту №10 «Великомостівська» 28.09.1988р. після закінчення курсів переведений гірником підземним II розряду; 08.02.1989р. направлений на курси підземних гірників; 15.03.1989р. переведений на посаду гірників підземних III розряду з повним робочим днем в шахті; 23.03.2002р. звільнений з роботи за власною ініціативою; 21.12.2004р. прийнятий на роботу учнем підземного гірника з повним робочим днем на підземних роботах на шахту «Степова»; 25.01.2005р. переведений на посаду підземного гірника III розряду з повним робочим днем на підземних роботах; 21.02.2007 р. звільнений з роботи у зв'язку із виявленою невідповідністю працівника виконуваній роботі, внаслідок стану здоров'я, що перешкоджає продовженню даної роботи. За час роботи на шахтах з ним сталось два нещасних випадки, зокрема:
08.09.2005р. в результаті падіння предметів йому травмовано палець лівої руки про що складено відповідний Акт ; 09.10.2006р. внаслідок падіння йому травмовано голову, про що складено відповідний акт.
В результаті отриманих травм він змушений неодноразово лікуватись.
З 09.09.2005р. по 12.10.2005р. позивач перебував на лікуванні в травматологічному відділенні Червоноградської ЦМЛ з приводу виробничої травми. З 13.01.2006р. по 27.01.2006 р. стаціонарно лікувався. З 09.10.2006р. по 01.11.2006р. перебував на лікуванні в Червоноградській ЦМЛ з діагнозом струс головного мозку, травматична гігрома правої лобно - тімяної долі. З 13.01.2007р. по 30.01.2007р. позивач стаціонарно лікувався в Червоноградській ЦМЛ. З 17.09.2007 р. по 09.10.2007 р. перебував на стаціонарному лікуванні за наслідками перенесеної ЧМТ у вигляді після травматичної енцефалопатії ІІ ст. з наявністю лікворо - гіпертензійних кризів (2-3 рази на тиждень), стійкою цефалгією, легким правобічним геміпарезом, помірною вестибулоатаксією, антено - невротичним синдромом, інтелектуально - мстетичним зниженням. Гігрома правої лобно - тімяної долі.
З 09.04.2008р. по 30.04.2008р. стаціонарно лікувався за наслідками перенесеної травми.
З 29.08.2008р. по 19.09.2008р. перебував на лікуванні в Червоноградській ЦМЛ.
З 03.07.2009р. по 21.07.2009р. лікувався в КЗ «Львівська обласна лікарня відновного лікування № 3».
З 07.01.2010р. по 28.01.2010р. перебував на лікуванні в Червноградській ЦМЛ за наслідками перенесеної ЧМТ.
З 31.07.2010р. по 13.08.2010р. стаціонарно лікувався в КЗ «Львівська обласна лікарня відновного лікування № 3» з діагнозом наслідки перенесеної ЧМТ у вигляді післятравматичноїенцефалопатії ІІ ст. з наявністю лікворо-гіпертензійних кризів (2-3 рази на тиждень), стійкою цефалгією, легким правобічним геміпарезом, помірною вестибулоатаксією, астено-невротичним синдромом, інтелектуально-мстетичним зниженням. Гігрома правої лобно - тімяної долі. З 18.02.2012р. по 22.02.2012р. перебував на стаціонарному лікуванні. З 16.07.2012 р. по 01.08.2012 р. знаходився на стаціонарному лікуванні в Львівській обласній лікарні відновного лікування № 3 за наслідками перенесеної ЧМТ у вигляді після травматичної енцефалопатії ІІ ст. з наявністю лікворо -гіпертензійних кризів, стійкою цефалгією, легким правобічним геміпарезом, помірною вестибулоатаксією, антено - невротичним синдромом, інтелектуально - мстетичним зниженням. Гігрома правої лобно - тімяної долі.
Згідно відповіді міжрайонної спеціалізованої профпаталогічної МСЕК від 19.09.2013 р. вбачається, що: актом №1117 від 20.12.2005р. позивачу вперше та безтерміново встановлено 10% втрати працездатності; актом № 261 від 20.02.2007р. мені встановлено 60% втрати працездатності та III групу інвалідності, із яких 50% встановлено вперше по трудовому каліцтву, що мало місце 09.10.2006 року; актом № 247 від 11.03.2008р. позивачу встановлено 60% втрати працездатності та III групу інвалідності.
Відповідно до довідки № 029567 виданої міжрайонною спеціалізованою профпаталогічною МСЕК від 22.02.2011р. позивачу встановлено 60% втрати працездатності. Встановлена потреба у витратах на ліки.
Відповідно до довідки № 466472 виданої міжрайонною спеціалізованою профпаталогічною МСЕК від 22.02.2011р. позивачу встановлена III група інвалідності. Протипоказана важка фізична праця та емоційне навантаження.
Внаслідок отримання трудового каліцтва позивачу було завдано великої моральної шкоди у вигляді фізичних та душевних страждань, які виражаються у тому, що він втратив працездатність; його турбують постійні головні болі, посилення головного болю при зміні погоди, приступи сильного головного болю голови з іррадіацією в ділянку очних яблук, запаморочення, нудоту, зниження пам'яті, поганий сон, стан його здоров'я став незадовільним. У зв'язку із отриманим трудовим каліцтвом порушено всі нормальні умови мого життя; позивач відчуває великі незручності при веденні домашнього господарства; йому стало важко займатись домашніми справами, що потребують навіть невеликих фізичних зусиль; позивач змушений докладати додаткових зусиль для організації життя.
Факт заподіяння моральної шкоди наявний, оскільки позивач частково на 60 % втратив професійну працездатність від трудового каліцтва, що спричиняє йому фізичні та моральні страждання, він відчуває незручності в повсякденному житті, змушений терпіти фізичні болі та моральні страждання, відчувати себе неповноцінною людиною, як вдома так і перед сторонніми людьми.
Крім того, позивач змушений лікуватися як амбулаторно, так і в стаціонарах. В нього не має можливості навантажувати свій організм. Змушені зміни в життєвих відносинах, сімейних обставинах, викликають у нього також значні моральні переживання, почуття безвихідності і відсутності перспектив на майбутнє.
Беручи до уваги вищенаведені обставини, характер отриманого трудового каліцтва, ступінь втрати професійної працездатності, обсяг фізичних та моральних страждань, їх інтенсивність та довготривалість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, наслідків професійного захворювання, оцінює моральну шкоду в розмірі 30 000 грн.
На підставі наведеного позивач просить суд стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхуванні від нещасних випадків на виробництві та професійних
захворювань України в м. Червонограді Львівської області на його користь 5 000, 00 грн. (п'ять тисяч) відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків, внаслідок трудового каліцтва; стягнути з ДП «Львіввугілля» на користь позивача 25 000, 00 грн. (двадцять п'ять тисяч) відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків, внаслідок трудового каліцтва.
Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі в обґрунтування навели обставини вказані в позовній заяві.
Представник відповідача ДП «Львіввугілля» Киямов П.В. проти позову заперечив в повному обсязі та подав письмове заперечення проти позову. В запереченні до позовної заяви вказав, що заперечує проти позову у повному обсязі з наступних підстав: ОСОБА_1 працював на шахті № 10 «Великомостівська» з 15.08.1988 р. по 25.03.2002 р. (звільнений з роботи за власною ініціативою). Після чого 21.12.2004р. знову був прийнятий на роботу на шахту «Степова». 21.02.2007р. звільнений з роботи по п.2 ст. 40 КЗпП України в зв'язку з невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я .
Протягом роботи на шахті з позивачем сталося два нещасних випадки, а саме: 08.09.2005р. - в результаті падіння предметів (арки) йому травмовано палець лівої руки, та актом МСЕК № 1117 від 20.12.2005р. встановлено 10% втрати працездатності внаслідок трудового каліцтва (безтерміново). 09.10.2006 р. - в результаті падіння позивачу травмовано голову, та актом МСЕК № 261 від 20.02.2007 р. встановлено 60% втрати працездатності, з яких 10% внаслідок трудового каліцтва від 08.09.2005р., 50% - внаслідок нещасного випадку що стався 09.10.2006 р.
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначена в чому саме полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких конкретно міркувань позивач виходив, визначаючі розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Відповідно до п.5 зазначеної Постанови суд повинен з'ясувати, підтверджується факт заподіяння моральних страждань.
Пунктом 3.8 Наказу Міністерства охорони здоров'я від 22.11.1995 p. № 212 «Про затвердження Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків передбачено, що підставою для відшкодування моральної шкоди може бути висновок лікаря-психіатра лікувально-профілактичного закладу, або лікарсько - консультаційної чи медико-соціальної експертної комісії про стрес, якого зазнав потерпілий у результаті трудового каліцтва чи професійного захворювання, чи їх наслідків, про депресію чи інші негативні вияви стану потерпілого.
В даному випадку позивачем не зазначено з чого він виходив при оцінці моральної шкоди, а довідка МСЕК не може бути доказом спричинення власником моральної шкоди, оскільки вона встановлює лише факт втрати працездатності. Висновком МСЕК та іншими медичними документами не встановлено факт наявності моральної шкоди чи стресу, якого зазнав потерпілий у результаті трудового каліцтва, чи його наслідків, про депресію чи інші негативні вияви стану потерпілого. В зв'язку з викладеним, підстав для відшкодування моральної шкоди не вбачається
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають наявність такої шкоди, протиправність діяння заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.
Зокрема з'ясуванню підлягає підтвердження факту заподіяння моральних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими (бездіяльністю) вони заподіяні, з чого позивач виходить при оцінці заподіяної шкоди
В даному випадку наявність моральної шкоди позивач пов'язує з трудовим каліцтвом.
Згідно п. 7 Акту про нещасний випадок № 07 пов'язаний з виробництвом № 115 від 12.09.2005р., вбачається, що причиною нещасного випадку було невиконання вимог «Інструкції по охороні праці гірника підземного» та незастосування засобів індивідуального захисту. В п.10 вищевказаного Акту вказано, що ОСОБА_1 допускає порушення вимог законодавства про
охорону праці, а саме параграф 2 «Інструкції по охороні праці гірника підземного».
Згідно п. 7 Акту про нещасний випадок, пов'язаний з втробництвом № 31 від 13.10.2006р., вбачається, що причиною нещасного випадку було порушення вимог п. 1.8.1. «Інструкції по охороні праці гірника підземного».
Особою, яка допустила порушення вимог законодавства про охорону щ згідно п. 10 даного Акту являється сам позивач.
Таким чином, вини ДП «Львіввугілля» у спричиненні шкоди ОСОБА_1 зв'язки із трудовим каліцтвом не має.
Можливість захисту прав у примусовому порядку обмежується позовною давністю, у межах якої особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. У випадку порушення законних прав, що призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і потребують від працівника додаткових зусиль для організації свого життя - застосовується тримісячний строк позовної давності (ст. 233 КЗпП України).
Позивач обґрунтовує відшкодування моральної шкоди ст. 237 - 1 КЗпП України, тобто пов'язує його з трудовим спором. Однак, позивачем не враховано, що ст. 233 КЗпП України встановлено тримісячний строк звернення до суду за вирішенням трудових спорів, який починається з дня коли працівник дізнався чи повинен був дізнатися про порушення свого права, тобто з 20.02.2007р..
В даному випадку позовна заява була подана лише 06.11.2013 p., тоді як втрата професійної працездатності мала місце 20.02.2007 р.
Дана позиція знайшла своє відображення в Рішенні Конституційного суду від 22.02.2012 р. по справі №4-рп/2012, яким підтверджено, що за наявності трудового спору, порядок відшкодування власником моральної шкоди слід розглядати у нерозривному зв'язку з положеннями ст. 233 КЗпП України.
Крім чого слід наголосити на тому, що інвалідність позивачу встановлена не по життєво. Як вбачається з довідки МСЕК від 22.02.2011р. ОСОБА_1 повинен проходити переогляд 14.02.2014р.
Представник Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Червоноград Тодорович О. В. проти позову заперечила в повному обсязі.
Заслухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в позові ОСОБА_1 до ДП «Львіввугілля» та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Червоноград про стягнення моральної шкоди слід відмовити з наступних підстав :
Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, яка, зокрема полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також із врахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Пунктом 4.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України № 1-рп/2004 від 27.01.2004 року передбачено, що ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1997 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" передбачено, що право на отримання потерпілим страхових виплат настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати працездатності.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про охорону праці" відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника,
здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Рішенням Конституційного суду України № 20-рп/2008 від 08.10.2008 року зміни внесені Законом України ""Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" визнано конституційними, а право громадян на відшкодування шкоди не порушено, оскільки таке право передбачено ст. 1167 Цивільного кодексу України та ст. 2371 Кодексу законів про працю України
Відповідно до ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків передбачених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ст. 2371 Кодексу законів про працю України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного суду № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" передбачено, що відповідно до ст. 2371 Кодексу законів про працю України (яка набрала чинності 13.01.2000 р.) за наявності порушення права працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган назалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
На підставі вищенаведеного суд приходить до висновку, що в позові слід відмовити, оскільки в судовому засіданні встановлено було, що причиною нещасних випадків із позивачем було порушення позивачем вимог "Інструкції по охороні працігірника підземного" (Акт про нещасний випадок повязаний з виробництвом № 115 від 12.09.2005 року та № 31 від 13.10.2006 року). Тобто позивач є особою яка допустила порушення вимог законодавства про охорону праці , а вини ДП "Львіввугілля" у спричинені шкоди ОСОБА_1, у звязку із трудовим каліцтвом немає (відсутній причинний звязок між шкодою і протиправними діями заподіювача ДП "Львіввугілля") та вини останнього в її заподіянні. Довідки МСЕК подані позивачем суду не можуть бути доказом спричинення відповідачами моральної шкоди.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України та на підставі ст.ст. 1, 3, 21, 43, 46 Конституції України, ст.1 Закону України «Про охорону праці», ст. 34 ч.3 Закону України « Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності», рішенням Конституційного суду України від 08.10.2008 року№ 20-рп/2008, ст.ст. 23, 268, 1168 ЦК України , суд-
В позові ОСОБА_1 до ДП «Львіввугілля» » та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Червоноград про відшкодування моральної шкоди , спричиненої ушкодженням здоров»я при виконанні трудових обов»язків , внаслідок професійного захворювання - відмовити .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Головуючий: О. А. Веремчук