Справа № 307/1058/13-ц
Провадження № 2/307/36/15
13 березня 2015 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Розман М.М., при секретарі Цех Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тячів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3, ОСОБА_4 , де треті особи без заявлення самостійних вимог відділ містобудування і архітектури Рахівської райдержадміністрації , міськрайонне управління Держземагенства у Рахівському районі про усунення перешкод шляхом знесення самочинного будівництва , повернення частини земельної ділянки та відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4 , де треті особи без заявлення самостійних вимог відділ містобудування і архітектури Рахівської райдержадміністрації , міськрайонне управління Держземагенства у Рахівському районі про усунення перешкод шляхом знесення самочинного будівництва, повернення частини земельної ділянки та відшкодування матеріальної та моральної шкоди. В ході судового розгляду замінено співвідповідача ОСОБА_5 його правонаступником ОСОБА_3.
В поданій позовній заяві та її уточненнях позивач ОСОБА_1 зазначив, що йому було передано земельну ділянку із розпочатим будівництвом фундаменту власного житлового будинку від його батьків ОСОБА_1 і ОСОБА_6, яким ця земля була надана рішенням виконавчого комітету Рахівської міської ради народних депутатів № 107 від 24.05.1979 року площею 300 метрів квадратних. На підставі вказаного рішення виконавчого комітету Рахівської міської ради земельна ділянка площею 300 м.кв. була виділена в натурі згідно акту про відведення земельної ділянки у межах міста від 06.06.1980 року та згідно проектного плану забудови індивідуального житлового будинку, виданого Рахівською районною архітектурою, в тому ж році його батьками ОСОБА_1 та ОСОБА_6 було розпочато будівництво житлового будинку.
На той час у 1979 році будівництво житлового будинку громадян ОСОБА_3 (сусіднє землеволодіння) було ще в проекті.
Його батьки ОСОБА_1 та ОСОБА_6 в 1980 році приступили до будівництва фундаменту індивідуального житлового будинку, але невдовзі його батько важко захворів і будівництво було призупинено. В літку 1988 року, будучи ще неодруженим, він відновив будівництво вищевказаного сімейного (батьківського) житлового будинку. А після одруження 30 вересня 1989 року йому і його дружині ОСОБА_7 його батьки офіційно передали свою земельну ділянку площею 300 м.кв. із розпочатим будівництвом фундаменту, яка була їм виділена в 1979 році (рішення № 107 від 24.05.1979 року). Вищеназване розпочате будівництво фундаменту на земельній ділянці площею 300 м.кв. було оформлене на нього і його дружину на основі рішення виконавчого комітету Рахівської міської ради від 28.05.1991 року.
Згідно проектного плану забудови індивідуального житлового будинку № 39 від 28.05.1991 року ними протягом чотирьох років було побудовано індивідуальний житловий будинок у АДРЕСА_1, в якому він зі своєю сім'єю проживає. Відповідачка ОСОБА_2 розпочала будівництво свого житлового будинку в 1985 році, при цьому грубо порушивши п. 3.25 ДБН 360 - 92 відступ від межі - 1 метр), а саме фундамент будувався від межі до межі. З протилежного боку від сусідів ОСОБА_8 (зараз ОСОБА_8), ОСОБА_2 побудувала фундамент на самій межі, а з його сторони відступила на 0.5 метра, залишивши цю ширину для проходу, що підтверджується проектним планом забудови громадян ОСОБА_2 № 187 від 27.09.1984 року.
Його батьки, а потім і він неодноразово зверталися до відповідача ОСОБА_2 із запитаннями, що як вона буде проходити із вулиці до свого дворогосподарства, якщо ширина проходу всього 0.5 метра, нащо вона завжди відповідала, що якось воно буде. А у квітні 1991 року, коли їх не було дома, відповідач ОСОБА_2, підготувавши попередньо металеві стовпи і металеву сітку, без попередньої домовленості та згоди їх сторони, самовільно захопила 0.5 метра його земельної ділянки довжиною 18 метрів (загальна площа-9 м.кв.), якою користується до цього часу і не хоче повертати.
З цього приводу він 08.02.2005 року звертався з заявою на ім'я голови Рахівської міської ради з проханням направити комісію по місцю проживання і встановити ту межу, яка була до 1991 року. З того часу у них із сусідами ОСОБА_2 склалися неприязні відносини, які тривають і які проявляється в тому, що у 1998 році відповідач ОСОБА_2 із пральним порошком втровила двадцять його курчат, постійно висипає сміття та інші нечистоти у його двір, про що ним подавалися скарги до Рахівської СЕС від 20.09.2004 року, від 24.10.2005 року та від 06.02.2006 року.
Разом з тим ОСОБА_2 уже тривалий час затоплює його дворогосподарство стічними водами, що підтверджує актом обстеження від 12.02.2005 року, складеним депутатом Рахівської міської ради Мельничук М.М. Він намагався побудувати опорну стінку на межі їх дворогосподарств, але відповідач навмисне створює йому перешкоди. Також ОСОБА_2 у травні 2004 року самовільно побудувала господарську споруду розмірами 2м. х 4 м. таким чином, що дана споруда виходить за межі його земельної ділянки на 30 см.
Ним подавалися скарги від 20.09.2004 року та від 01.12.2004 року у відділ архітектури Рахівського району на незаконне будівництво громадянкою ОСОБА_2. Дані скарги були розглянуті інспектором державного архітектурно - будівельного контролю п. ОСОБА_2. і було встановлено, що громадянка ОСОБА_2 самовільно побудувала господарську споруду без відповідної технічної документації, за що начальником інспекції архітектурно-будівельного контролю відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Рахівської райдержадміністрації Колосовою О.Г. було складено протокол № 11 від 04.05.2005 року та винесено постанову № 11 від 04.05.2005 року за самочинно збудований сарай за адресою АДРЕСА_2. У вищевказаних документах зазначено, що будівництво даного сараю було здійснено з порушенням норм ДБН - 360 - 92 і на ОСОБА_2 було накладено стягнення у розмірі 85 гривень.
Крім цього,останні три роки ОСОБА_2 разом із своїм чоловіком ОСОБА_5 поводиться агресивно щодо нього, про що він звертався з заявою в Рахівський РВ УМВС України в Закарпатській області.
Також ним 14.12.2010 року було подано заяву на ім'я голови Рахівської міської ради із проханням направити депутата від Рахівської міської ради для обстеження із подальшим складанням акту обстеження матеріально - побутових умов його дворогосподарства по факту побаченого в наявності на місцевості та 17.12.2010 року до нього прийшов депутат Штефанюк М.М., який на швидкоруч здійснив огляд, після чого зайшов до помешкання відповідачки ОСОБА_2, де із нею про щось розмовляв. А 24.12.2010 року він ознайомився із змістом даного протоколу та акту обстеження від 17.12.2010 року, з якими він не згоден і вважає неповними та не може зрозуміти, що мав на увазі депутат Штефанюк М.М. при написанні даного акту від 17.12.2010 року, а саме те, що в даний момент паркан не пошкоджено.
Вважає, що окрім шиферних листів там є ще в наявності і було добре видно накидане каміння, сміття, старі дерев'яні рейки, металеві побічниці від залізних ліжок, а також тирсоплита, тобто міні барикада, яку, на його думку, цілеспрямовано, свідомо і зумисне нагромадила відповідач ОСОБА_2 та її помічник (зять) - ОСОБА_12.
Окрім цього депутат Штефанюк М.М. не звернув увагу на те, що внаслідок постійного та тривалого підтоплення і намокання стічними та дощовими водами із сторони дворогосподарства відповідача та співвідповідачів ОСОБА_2 вже прогнила нижня частина стіни його господарської споруди (хліва), а також нижня підвалина під навісу для курей, які потребують термінового ремонту, тобто заміни нижньої стіни та підвалини і відповідно певних додаткових коштів, яких у нього не має.
Позивач вказує, що основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації, яка з 2008 року у нього вже виготовлена і є в наявності, тобто все ним здійснено у відповідності до чинного законодавства України, зокрема Рахівським районним відділом Закарпатської регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України».
Позивач звертає увагу на те, що згідно копії Генерального плану (схеми) міста в цілому на земельну ділянку громадян ОСОБА_13 та ОСОБА_14, тобто батьків відповідачки ОСОБА_2, яка побудувала свій будинок від межі і до межі, залишили собі тільки 50 сантиметрів на проході у глибину до свого дворогосподарства на цій земельній ділянці по середині городу за адресою АДРЕСА_3), а технічна документація (будівельний паспорт) у співвідповідача ОСОБА_5 та відповідачки ОСОБА_2 зареєстрована за адресою АДРЕСА_4, Закарпатської області.
Даний Генеральний план, на думку позивача, є доказом підробки плану забудови на земельну ділянку ОСОБА_2 із збільшенням розмірів земельної ділянки по ширині на 70 см, так як на ньому чітко вказані розміри земельної ділянки по ширині з обох сторін, це 8 м. 50 см., а не 9 м. 20 см. як у підробленому плані забудови ОСОБА_2. Також у проекті забудови ОСОБА_2 вказана ширина його земельної ділянки із спотвореними розмірами 15м. та зазначено що це рілля, тоді як на справді ширина його земельної ділянки 16.60 м. і повинно бути зазначено житловий будинок, що підтверджується технічною документацією (будівельним паспортом), зокрема проектним планом забудови на земельну ділянку його батьків за адресою АДРЕСА_5 від 24.05.1979 року № 107.
Також на думку позивача про підроблення проектного плану забудови на земельну ділянку ОСОБА_2 вказують, зокрема, план забудови земельної ділянки ОСОБА_15, який проживає за адресою АДРЕСА_3 від 28.02.2001 року № 32, та інші суміжні плани земельних ділянок, які межують і земельною ділянкою ОСОБА_2. Відповідно до схеми земельної ділянки ОСОБА_15, зокрема в частині опису зовнішніх меж від «Б» до «В», де межує відповідач ОСОБА_2, та беручи до уваги Генеральний план (схему)городу в цілому їхнього батька - ОСОБА_13, на якому вказана з обох сторін ширина земельної ділянки - 8 м. 50 см., а їхній город є цілим, то всі ці розміри земельних ділянок по ширині ніяк не співпадають між собою, та мають значні і суттєві розбіжності, оскільки у ОСОБА_2 ширина земельної ділянки - 9м. 20 см., у ОСОБА_15 ширина земельної ділянки, яка межує із його сестрою - відповідачкою ОСОБА_2 від точки «Б» до точки «В», це 8 м. 65 см., а ширина городу в цілому згідно Генерального плану (схеми) їхнього батька - ОСОБА_13 8 м. 50 см..
Позивач вважає, що технічна документація(будівельний паспорт) земельної ділянки ОСОБА_5 та ОСОБА_2 у м. Рахові по АДРЕСА_4 є нічим іншим як підробкою, про що відповідачка ОСОБА_2 йому особисто зізналася 22.06.2009 року і заявила, що їй переробили і надали новий проектний план забудови із збільшенням розміру земельної ділянки, однак землі не надали.
На думку позивача, за такі дії відповідачка ОСОБА_2 та інші особи, які їй в цьому сприяли, повинні нести кримінальну відповідальність за ст. ст. 26, 27, ч.2,3 ст. 28, 29. 30, 190, 358, 364, 365, 366, 367 КК України.
Стверджує, що до протиправних дій відповідачки ОСОБА_2 приєднався і її зять ОСОБА_4, який постійно провокує його і таким чином разом з нею вчиняючи свавільні дії, заподіюють йому моральну і матеріальну шкоду. На його думку відповідачка не бажає вирішити всі проблеми, які виникли у них на підставі неприязних та недобросусідських відносин, не бажає добровільно усунути перешкоди шляхом знесення самочинного будівництва господарської споруди та повернути йому частину земельної ділянки, а навпаки 14.04.2010 року разом з своїм зятем ОСОБА_4 вдруге захопили ще 4 метри квадратних до раніше самовільно зайнятої його землі у квітні 1991 року площею 9 метрів квадратних.
Крім цього, влітку 2010 року відповідач ОСОБА_4 за вказівкою відповідачки ОСОБА_2 або з власної ініціативи незаконно проникав на територію його дворогосподарства з метою заподіяння матеріальної шкоди шляхом виведення із робочого стану та пошкодження електромеханічних стаціонарних пристроїв для перемолу зернової та насінницької продукції у домашньому господарстві для власних потреб, накидавши у середину січкарні металевих болтів, а електромотор полив водою, внаслідок чого ці прилади знаходяться у несправному стані.
Під час вчинення протиправних дій упродовж певного періоду з боку відповідачів йому заподіяно значну матеріальну та моральну шкоду, яка включає в себе спричинення морального болю, перенесення душевних страждань, втрати вільного часу на підготовку документів, втрачений заробіток та відрив від звичайних занять, що в загальному призвело до істотної зміни умов його проживання протягом певного періоду.
Також позивач у позовній заяві вказує, що на даний час не вирішена проблема із відповідачкою ОСОБА_2 про спорудження опорної стінки із бетону висотою 0.5 метра по тій причині , що вона навмисне перешкоджає йому спорудити цю опорну стінку. Вона накидала сміття та каміння у рок , який він викопав для стоку води щоб стічні води не затоплювали його дворогосподарством. Зверху того сміття та каміння вона втиснула старі рейки, куски шиферу та інші металеві конструкції, що унеможливлює побудову ним підпірної стінки. Відповідачка нагнула огорожу, яку вона в 1991 році самовільно перенесла в його сторона на 70 сантиметрів. Внаслідок постійного підтоплення і намокання від стічних та дощових вод з боку дворогосподарства ОСОБА_2 вже прогнила нижня частина його господарської будівлі(хліва), що потребує термінового ремонту і відповідно певних коштів.
Крім цього, весною 2010 року відповідачка ОСОБА_2 разом з своїм чоловіком ОСОБА_5 самовільно, без встановленого на те дозволу та без належно затвердженого проекту, з грубим порушенням будівельних норм і правил, встановили упритул до стіни його будинку під навіс таким чином, що своєю частиною шириною 50 см. та довжиною 3 метри 30 сантиметрів цей під навіс виступає за його межу, тобто над його присадибною земельною ділянкою і дощові води попадають на стіну його будинку, що призводить до тривалого намокання та руйнування.
Згідно до довідки від 01.09.2009 року № 504, виданої в.о. начальника відділу Держкомзему у м. Рахів, станом на 01.09.2009 року в межах населеного пункту АДРЕСА_1, вартість згідно нормативно грошової оцінки одного метра квадратного земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд становить 75.65 гривень. І таким позивач наводить розрахунок , що 9 м.кв. х 75.69 = 680.85 х 12 місяців = 8 170 гривень х 19 років = 155230 гривень. Але це тільки матеріальні збитки, які були нанесені йому збоку відповідачки ОСОБА_2 за самовільний захват частини його землі, площею 9 м.кв. плюс від 14.04.2010 року і аж до цього часу 13 м. кв. х 75.68 = 983.45 гривень х 15 місяців = 14751 гривень. А отже беручи до уваги суму збитків, які були нанесені йому внаслідок самовільного захоплення частини його земельної ділянки відповідачкою ОСОБА_2 починаючи з квітня 1991 р і до квітня 2010 року площею 9 метрів квадратних становить 155230 гривень, а від 14.04.2010 року і по даний час площа самовільного захоплення його землі зі сторони відповідачки ОСОБА_2 та співвідповідача ОСОБА_5 становить 13 метрів квадратних і відповідно сума матеріальних збитків збільшується на 14751 гривень і таким чином 155 230 + 14751 = 169 981 гривень.
Моральну шкоду, яка була нанесена йому зі сторони відповідачки ОСОБА_2 та співвідповідача ОСОБА_5 і ОСОБА_4 він оцінює на суму 70 000 гривень.
Окрім цього, починаючи з 1997 року і до 2005 року він досить серйозно і ретельно займався розвитком сільського господарства, зокрема веденням особистого підсобного господарства, від чого отримував прибуток і в такий спосіб заробляв собі на життя. А коли ОСОБА_2 підробила собі проектний план забудови за №187 від 27.09.1984 року та втрутилася в його особисте життя з метою відібрати в нього 20 метрів квадратних його землі, він не мав можливості займатися своїм фермерським господарством, був змушений відриватися від основних занять, внаслідок чого втрачав заробіток.
Отже, на думку позивача, неправомірними діями ОСОБА_2 та окремих посадових осіб Рахівського району йому були нанесені значні матеріальні і моральні збитки, і все це відобразилося на його здоров'ї, зокрема сильно порушена нервова система, в результаті чого у нього появився псоріаз, порушена серцево-судинна система, а також за останні роки у нього з'явилися сильні головні болі.
Ним багато часу витрачено на написання скарг, заяв, їх друкування виготовлення ксерокопій та багаторазові поїздки до м. Ужгород і назад починаючи з 2004 року, а тому матеріальну шкоду він оцінює в на суму 70 тисяч гривень.
Що стосується його архітектурно-технічної документації на збудований ним житловий будинок АДРЕСА_1 у м. Рахів, то він виготовив свідоцтво НОМЕР_1 від 10.07.2007 року про право власності на нерухоме майно. Окрім цього має в наявності витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 16163778 від 04.10.2007 року, рішення виконавчого комітету Рахівської міської ради № 99 від 27.10.2005 року, рішення виконавчого комітету Рахівської міської ради № 345 від 10.01.2007 року про надання йому дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на його земельну ділянку, на якій він проживає у своєму будинку, і яка знаходиться у АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку, господарських споруд та будівель. Разом з цим також виготовлено акт державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкта до експлуатації і введено у експлуатацію його житловий будинок, а також господарські споруди і будівлі, які знаходяться по АДРЕСА_1 у м. Рахів рішенням МВК № 83 від 25.09.2007 року.
На підставі ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини, Конституції України, ст..ст. 3, 152, 158 ЗК України, ст..ст. 23 ч.2 п.2-3, 386 ч.2, 1166 ч.1, 1167 ч.1 ЦК України , постанови КМ України від 19 квітня 1993 року №248 « Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам», з наступними змінами, просить знести самочинно збудовану відповідачкою ОСОБА_8 господарську споруду, яка виступає на 0.3 метра за його межу, встановити точні межу між їхніми дворогосподарствами та відновити огорожу щоб їх розділяла.
Зобов'язати відповідачку ОСОБА_2 та співвідповідачів за їх кошти спорудити підпірну стінку із бетону висотою 0.5 м. вздовж межі, тобто для встановлення твердої межі так аби стічні та дощові води не потрапляли на території його дворогосподарства із сторони відповідачів і в майбутньому не затоплювали його підвальні приміщення.
Зобов'язати відповідачів усунути перешкоди шляхом демонтажу під навісу козирка, який був самовільно встановлений на весні 2010 року у притул до стіни його будинку так аби дощові води із цього під навісу - козирка потрапляли на територію земельної ділянки відповідачів.
Стягнути з відповідачів на його користь матеріальну шкоду за користування частиною його землі в сумі 169.981 гривень та 70000 гривень в відшкодування заподіяної моральної шкоди.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав повністю посилаючись на викладені в письмовій позовній заяві обставини і просить позов задовольнити.
Відповідачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, хоч про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, а тому суд в порядку ст.. 169 ЦПК України розгляну справу у їх відсутності на підставі наявних у справі доказів.
Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, оскільки згідно до поданої письмової заяви ( Т.7 а.с.114) просив розглянути справу у його відсутності, проти позову заперечив, вважає його надуманим та просить в задоволенні позову відмовити, а тому суд в порядку ст. 169 ЦПК України розглянув справу у його відсутності на підставі наявних у справі доказів.
Представник відділу містобудування і архітектури Рахівської райдержадміністрації в судове засідання не з'явився, хоч про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, а тому суд в порядку ст.. 169 ЦПК України розглянув справу у його відсутності на підставі наявних у справі доказів.
Представник управління Держземагенства у Рахівському районі в судове засідання не з'явився, так як згідно до поданою письмової заяви( Т.7 а.с.82) просив розглянути справу у його відсутності на підставі наявних у справі доказів, а тому суд в порядку ст.. 169 ЦПК України розглянув справу у його відсутності на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши всі обставини справи, суд дійшов наступного висновку.
В судовому засіданні встановлено, що сторони є суміжними землекористувачами і забудовниками розташованих на відведених їм земельним ділянкам будівель в АДРЕСА_1 відповідно. Площа кожної земельної ділянки, згідно даних технічної документації, повинна становими по 300 метрів квадратних( Т.1 а.с. 6-13, Т.7 а.с.19-23, 151-158).
Згідно до позовної заяви позивач вказує на тривалі неприязні відносини з відповідачами з приводу суміжного землекористування, про що він неодноразово звертався з заявами і скаргами до органу місцевого самоврядування, в різні контролюючі органи, а також правоохоронні органи.
З поданої ОСОБА_1 позовної заяви з урахуванням уточнених вимог( Т.1 а.с. 3-5, Т 3 а.с. 72-90), вбачається, що позивач просить захистити його право на користування земельною ділянкою, що розташована в м. Рахові по АДРЕСА_1 в тому числі площею 9 кв. м і 4 кв.м., яку у квітні 1991 року та весною 2010 року, самовільно захопила відповідачка ОСОБА_2, знести самочинно збудовану відповідачкою господарську споруду, яка виступає на 0.3 м. за його межу, встановити точну межу між дворогосподарствами та відновити огорожу, зобов'язати ОСОБА_2 за її кошти спорудити опорну стінку з бетону вздовж межі та відшкодувати матеріальну і моральну шкоду.
Згідно до ст.. 95 ЗК України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право:
а) самостійно господарювати на землі;
б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію;
в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі;
г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом;
ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.
Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
А згідно до ст. 103 цього Кодексу власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).
Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).
Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).
За змістом ст..ст. 106, 107 ЗК України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин. Витрати на встановлення суміжних меж несуть власники земельних ділянок у рівних частинах, якщо інше не встановлено угодою між ними.
Основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації.
У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки.
У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.
Згідно до ст.. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється в тому числі відновлення стану земельної ділянки, повернення самовільно зайнятих земельних ділянок та відшкодування збитків.
Аналогічні норми були передбачені і раніше діючим ЗК , який діяв станом на квітень 1991 року, тобто на період зайняття земельної ділянки, на яке вказує позивач.
Відповідно до ст.. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Статті 23, 1166, 1167 ЦК України, на які посилається позивач, визначають підстави і порядок відшкодування матеріальної і моральної шкоди.
Згідно до ст.60 цього Кодексу кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. А згідно до ст. ст. 58, 59 цього Кодексу докази повинні бути належними і допустимими. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, суд вважає, що вимоги позивача, незважаючи на неодноразові відкладення розгляду справи і надання за клопотанням позивача відповідних запитів суду, належними і допустимими доказами не стверджені.
Зокрема, всі позовні вимоги позивача ґрунтуються на його твердженні про підробку проекту забудови земельної ділянки шляхом збільшення ширини земельної ділянки з 8.50 м. до 9.20 м., тобто на 70 см., а відтак і самовільне зайняття земельної ділянки та самочинне будівництво.
При цьому з дотримання процесуальної форми судового розгляду цивільної справи перевірити такі доводи позивача неможливо і йому було роз'яснено порядок звернення з цього приводу до правоохоронних органів, а тому до встановлення конкретних фактів в порядку кримінального судочинства суд вважає такі доводи позивача припущеннями, на яких не може ґрунтуватися доказування.
Інших належних і допустимих доказів позивачем не наведено, а тому у зв'язку з недоведеністю не підлягають до задоволення вимоги позивача про зобов'язання відповідачів усунути перешкоди шляхом демонтажу під навісу козирка, про зобов'язання відповідачку ОСОБА_2 та співвідповідачів за їх кошти спорудити підпірну стінку із бетону висотою 0.5 м. вздовж межі, тобто для встановлення твердої межі, а також про встановлення точної межі між дворогосподарствами і відновлення огорожі, оскільки такі вимоги до того ж не узгоджуються із нормами ст..ст. 103, 106, 107 ЗК України.
Що стосується самочинного будівництва господарської споруди, то згідно до наданих позивачем до позовної заяви протоколу про адміністративне правопорушення від 04.05.2005 року та постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування від 04.05.2005 року( Т.1 а.с. 22, 23) відповідачка ОСОБА_16 притягувалася до адміністративної відповідальності за самочинну побудову сараю з порушенням ДБН-360-92**.
Разом з цим матеріали справи не містять жодних доказів того, що цим фактом самочинного будівництва порушені які-небудь права чи законні інтереси позивача ОСОБА_1 як суміжного землекористувача.
Суд також не може визнати доведеним позов в частині відшкодування матеріальної шкоди, яка позивачем обґрунтовується виходячи із нормативно грошової оцінки одного метра квадратного земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд станом на 01.09.2009 року в межах населеного пункту м. Рахів( Т.3 а.с.186), оскільки вразі доведеності такого факту шкода повинна визначатися комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських( міст обласного значення) рад на підставі Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19 квітня 1993 року, з наступними змінами.
При вирішенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд враховує, що матеріалами справи не доведено факт заподіяння протиправними діями відповідачів такої шкоди позивачу, а тому в задоволенні позову в цій частині слід також відмовити.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі у зв'язку з його недоведеністю.
Судові витрати в частині сплаченого судового збору слід покласти на позивача.
Керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 11, 60, 169, 209-215 ЦПК України, на підставі ст.ст. 95, 103, 106, 107, 152, 158 ЗК України, ст.ст. 13, 16, 23, 386, 1166, 1167 ЦК України, суд,
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3, ОСОБА_4 , де треті особи без заявлення самостійних вимог відділ містобудування і архітектури Рахівської райдержадміністрації , міськрайонне управління Держземагенства у Рахівському районі про усунення перешкод шляхом знесення самочинного будівництва , повернення частини земельної ділянки та відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через Тячівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення , а особами , які брали участь у справі , але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення , протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий: М.М.Розман