27 березня 2015 р.м.ОдесаСправа № 6а/489/20/15
Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Коваленко І.В.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді -Кравченка К.В.,
судді -Лук'янчук О.В.,
судді -Градовський Ю.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18 лютого 2015 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до Департаменту праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Миколаївської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії, -
04.02.2015 року головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Миколаївській області звернувся до суду з поданням про зміну способу і порядку виконання судового рішення по справі за позовом ОСОБА_4 до Департаменту праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Миколаївської міської ради про визнання дій відповідача протиправними та стягнення недоплаченої частини грошової допомоги на оздоровлення.
В обґрунтування вимог було зазначено, що боржником по справі виконано рішення в частині здійснення нарахування, проте в частині виплати боргу не виконано у зв'язку з припинення державного бюджетного фінансування на проведення виплат.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18.02.2015 року в задоволені подання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Миколаївській області про зміну способу і порядку виконання судового рішення - відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати спірну ухвалу суду та прийняти нову ухвалу, якою задовольнити подання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Миколаївській області.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що Ленінський районний суд м. Миколаєва постановою від 25.03.2011 року задовольнив позовні вимоги позивача, у тому числі й стосовно зобов'язання відповідача здійснити позивачу перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік відповідно до вимог ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та провести відповідні виплати з урахуванням фактично виплачених та отриманих особою сум.
За приписами п.2 ч.4 ст.105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії (п.2 ч.2 ст.162 КАС України).
Аналіз резолютивної частини постанови Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25.03.2011 року та наведених процесуальних норм дають підстави зробити висновок про те, що зобов'язання, покладені на відповідача цим судом, є позовними вимогами як обраним судом видом захисту порушених прав позивача, які суд задовольнив.
За таких обставин заявник просив змінити не спосіб виконання постанови суду, а судове рішення по суті позовних вимог і вирішити додаткову позовну вимогу про стягнення коштів, яка не була предметом розгляду та дослідження адміністративного суду під час прийняття вищевказаної постанови. Хоча в адміністративному судочинстві повноваження щодо зміни постанови суду в частині задоволення позовних вимог мають тільки адміністративні суди апеляційної та касаційної інстанцій (ст.198, ст.223 КАС України).
Відтак суд першої інстанції, відмовляючи в задоволені подання про зміну способу виконання рішення, врахував відмінності між позовною вимогою як обраним судом видом захисту порушених прав позивача від способу виконання судового рішення як одного з його заходів, а тому висновок суду першої інстанції на думку колегії суддів є правомірним.
Крім того, ч.1 ст.263 КАС України встановлено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для застосування правил цієї норми є обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі: ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об'єкта стягнення або з інших причин.
Таким чином, для відстрочення, розстрочення виконання рішення та зміни способу його є такі підстави: для розстрочення та відстрочення - обставини, що ускладнюють виконання, а для зміни способу і порядку виконання - обставини, які роблять виконання неможливим.
З матеріалів справи вбачається, що виконання постанови суду першої інстанції неможливе через відсутність коштів, виплата яких буде здійснена за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України.
Отже, виконання постанови суду фактично можливе, хоча й за певних умов, тому відсутні підстави для зміни способу виконання рішення суду першої інстанції.
Також колегія суддів наголошує, що "захист порушеного права у судовому рішенні" і "спосіб виконання судового рішення" не є тотожними поняттями (процесуальними інститутами).
Аналіз оскаржуваної ухвали суду першої інстанції свідчить про те, що суд першої інстанції діяв в межах норм діючого законодавства.
Таким чином, колегія суддів вважає подання про зміну способу і порядку виконання рішення суду безпідставним, а зазначені в апеляційній скарзі доводи необґрунтованими.
Керуючись ст.195, ст.197, п.1 ч.1 ст.199, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - залишити без задоволення, ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18 лютого 2015 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя:К.В. Кравченко
Суддя: Суддя: О.В. Лук'янчук Ю.М. Градовський