Справа: № 826/12661/14 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Собків Я.М.
Іменем України
17 березня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді: Собківа Я.М.,
суддів: Борисюк Л.П., Петрика І.Й.,
при секретарі: Присяжній Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спекл" до Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-
Позивач в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Спекл" звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0005772201 від 14.08.2014р.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2014 року даний позов задоволено.
Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі наказів № 796 від 07.07.2014 та № 826 від 14.07.2014 службовими особами відповідача була проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Спекл" з питань дотримання своєчасності та повноти нарахування і сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ "Українська компанія "Модус", ТОВ "ТК Фіона", ТОВ "Лед-Тек" за період з 01.01.2014 по 30.04.2014.
За результатами перевірки складено акт № 3837/26-56-22-01-03/25397547 від 23.07.2014, відповідно до якого перевіркою документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з ТОВ "Українська компанія "Модус" та ТОВ "ТК Фіона", їх вид, обсяг, якість та розрахунки за період з 01.01.2014 по 30.04.2014 в результаті чого податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 252974,00 грн.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Спекл" до Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві були подані заперечення на акт №3837/26-56-22-01-03/25397547 від 23.07.2014.
11.08.2014 Державною податковою інспекцією у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві складено висновок № 77/26-56-22-01-03/25397547, відповідно до якого вирішено внести зміни до висновків акту перевірки № 3837/26-56-22-01-03/25397547 від 23.07.2014 в частині питань дотримання своєчасності та повноти нарахування і сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ "ЛЕД-ТЕК". Листом № 6385/10/26-56-22-01-12 від 11.08.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю "Спекл" повідомлено про результати розгляду заперечень на акт № 3837/26-56-22-01-03/25397547 від 23.07.2014.
14.08.2014 на підставі акту № 3837/26-56-22-01-03/25397547 від 23.07.2014 прийнято податкове повідомлення - рішення № 0005772201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 1 036 806,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 345 602,00 грн.
Позивач заперечуючи законність вищевказаного податкового повідомлення-рішення відповідача звернувся до суду з вказаним позовом.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 44.1 статті 44 ПК України установлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно із пунктом 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.6 статті 198 ПК України установлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до п. 201.1. ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: a) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.
Пункт 201.4. статті 201 Кодексу визначає обов'язкові реквізити податкової накладної.
Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця (п.201.4. ст.201 ПК України).
Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6. ст. 201 ПК України).
Згідно із п. 201.10. ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Таким чином, зі змісту викладених положень податкового законодавства та змісту норм Податкового кодексу України вбачається, що право платника (позивача) на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у зв'язку з придбанням товарів виникає, зокрема, за наявності реального здійснення операцій купівлі-продажу, тобто реального отримання товарів від контрагента та реальної сплати у зв'язку з придбанням товарів коштів, підтверджених належними доказами (первинними документами).
Між тим, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та формування витрат, пов'язаних з господарською діяльністю такої особи; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та на формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування.
При дослідженні матеріалів справи колегією суддів було встановлено, що в періоді щодо якого проводилась перевірка, позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ "Українська компанія "Модус" за наступними договорами:
- № 01/11-12-13 від 01.11.2013 відповідно до якого виконавець зобов'язується надати послуги з розробки для замовника програмного забезпечення (ПЗ) та надати інші послуги у сфері інформатизації;
- № 0312-12 від 03.12.2012 відповідно до якого виконавець зобов'язується виконати за завданням замовника роботи, а замовник зобов'язується оплатити роботи в порядку та на умовах передбачених договором;
- № 05-12-13 від 05.12.2013 відповідно до якого виконавець здійснює надання послуг з виконання за завданням замовника робіт (перелік яких визначено в замовленнях).
На підтвердження факту виконання робіт та надання послуг за зазначеними договорами позивачем надано суду копії зазначених договорів з додатками та копії актів про прийняття послуг, замовлень - специфікацій, актів приймання - передачі продукції, актів приймання - передачі результатів робіт, актів виконання робіт (надання послуг), актів про виконання робіт.
З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що позивач, у період, який перевірявся податковим органом, також мав господарські взаємовідносини з ТОВ "Лед-Тек", а саме:
- за договором № 0304/14 від 03.04.2014, предметом якого є виготовлення та здійснення постави поліграфічної продукції відповідно до замовлень - специфікацій;
- за договором поставки № 11-04-14 від 11.04.2014, предметом якого є здійснення поставки товару;
- договором № 2702/14 від 27.02.2014, предметом якого є надання послуг з розробки програмного забезпечення та надання інших послуг у сфері інформатизації.
Факт виконання робіт за зазначеними договорами підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договорів, замовлень - специфікацій, прибуткових ордерів, видаткових накладних, замовлень, актів про надання послуг.
На підтвердження факту здійснення оплати ТОВ "Українська компанія "Модус", ТОВ "ТК Фіона" та ТОВ "Лед-Тек" за надані послуги та поставлений товар позивачем надано суду банківські виписки.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не оспорюється сам факт наявності всієї первинної документації по взаємовідносинах ТОВ «Спекл» з ТОВ «УКРАЇНСЬКА КОМПАНІЯ «МОДУС», ТОВ «ТК «ФІОНА», ТОВ «ЛЕД-ТЕК», водночас наявні в справі копії актів виконаних робіт, податкових накладних, замовлень-специфікацій, прибуткових ордерів в повній мірі відповідають вимогам чинного законодавства України.
Так статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту, а тому право платника ПДВ на податковий кредит може визнаватися лише у разі, якщо відповідні послуги ним реально придбавалися та у разі реального понесення ним витрат на таке придбання.
Отже, будь-які документи, у тому числі договори, накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Заперечуючи проти вимог даного позову відповідач в своїх доводах як на підставу фіктивності господарських операцій посилається на наявність актів про неможливість здійснення зустрічних звірок щодо документального підтвердження господарських відносин позивача з його контрагентами.
За твердженням відповідача, до ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від Західної ОДПІ м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області надійшов акт від 31.03.2014 р. №2658/20-33-22-01-07/38161150 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Українська компанія «МОДУС» (код ЄДРПОУ 38161150), а також акт від 31.03.2014р №244/20-23-22-01-05/38258286 про неможливість звірки ТОВ «ТК «ФІОНА» (код ЄДРПОУ 38258286).
Що стосується ТОВ «ЛЕД-ТЕК» то при первинній перевірці господарських операцій в акті №383726-56-22-01-03/25397547 від 23.07.2014р порушень не встановлено (Т.1 а.с. 69). Разом з тим, листом №6385/10/26-56-22-01-12 від 11.08.14 до вищевказаного акту було внесено зміни на підставі акту №434715-53-22-339070777 від 01.08.2014р., отриманого від ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області. Результати перевірки щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «ЛЕД-ТЕК» не були предметом оскарження у спірних правовідносинах, а отже не могли перевірятися повторно за відсутності наданих первинних документів.
Крім того, наявність у справі листа ТОВ «ЛЕД-ТЕК» від 26.05.2014р №07/01 «про неможливість надання первинних бухгалтерських та інших господарських документів по взаємовідносинам з контрагентами, в зв'язку з їх втратою» не є вагомим доказом на підтвердження фіктивності спірних господарських операцій, а лише свідчить про безпосередню індивідуальну відповідальність контрагента позивача за втрату первинних документів.
Разом з тим, з наявних в справі доказів вбачається, що ТОВ «ЛЕД-ТЕК» включило суми податкових зобов'язань по операціях з позивачем до податкової звітності відповідного податкового періоду. Податкові накладні підлягали обов'язковій реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, що і було зроблено у встановленому законом порядку та строки (квитанції Т.2 а.с.195, а.с.224, а.с.227, а.с.230).
Безпідставними є також твердження відповідача про те, що відсутність товарно-транспортних накладних, дорожніх листів, довіреностей та іншої первинної документації, що підтверджує транспортування та зберігання товару, є підставою для висновку про неналежне оформлення податкових накладних по вищезазначених господарських операціях, оскільки єдиним документом, що надає право суб'єктам господарювання на податковий кредит, є належним чином оформлена податкова накладна.
Крім того, на думку колегії суддів, відсутність товарно-транспортних накладних, дорожніх листів, довіреностей та іншої первинної документації, що підтверджує транспортування та зберігання товару, не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій.
Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Згідно з п.,п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 зазначених Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.
Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2014 року № К/800/61508/13.
Крім того, на момент укладення спірних правочинів юридичні особи контрагентів позивача - ТОВ «УКРАЇНСЬКА КОМПАНІЯ «МОДУС», ТОВ «ТК «ФІОНА», ТОВ «ЛЕД-ТЕК» не були припинені у визначеному законом порядку та на час вчинення господарських взаємовідносин були наділені адміністративною процесуальною дієздатністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.
Згідно статті 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.
Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.
Відповідно до Рішень Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.
З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.
Так на момент виникнення спірних правовідносин у Єдиному державному реєстрі були відсутні відомості, які б ставити під сумнів цивільну правоздатність контрагентів позивача - ТОВ «УКРАЇНСЬКА КОМПАНІЯ «МОДУС», ТОВ «ТК «ФІОНА», ТОВ «ЛЕД-ТЕК». Водночас, відсутність платника податків за місцем реєстрації, на думку колегії суддів, не може свідчити про не реальність здійснення ним правочинів.
Що стосується наявності в матеріалах справи копії ухвали Київського районного суду м.Харкова у справі №6401792013-к від 18 жовтня 2013 року, якою визначено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до особи, яка мала відношення до господарської діяльності ТОВ «Української компанії «Модус» та ряду підприємств, та яка підозрюється у створенні зазначених підприємств для здійснення фіктивної господарської діяльності з метою ухилення від сплати податків, колегія суддів зазначає, що дане судове рішення не може слугувати достатнім доказом при розгляді цієї справи, оскільки воно не є вироком суду та прямо не пов'язує можливу фіктивну діяльність ТОВ «Української компанії «Модус» саме з ТОВ «СПЕКЛ».
Крім того, колегія суддів не приймає до уваги твердження податкового органу щодо відсутності в матеріалах даної справи банківського рахунку, зазначеного в договорах, укладених між ТОВ «СПЕКЛ» та ТОВ «Українська компанія «Модус», оскільки дана обставина не може свідчити про нереальність спірних господарських операцій, або ж підробки (за твердженням відповідача) спірних правочинів.
Так в матеріалах справи не міститься доказів визнання недійсними спірних правочинів у визначеному законом порядку. Крім того, позивачем в повному обсязі були сплачені послуги, надані за умовами спірних правочинів, доказом чого служать наявні у справі копії виписок по рахунку ТОВ «СПЕКЛ», відкритому у ПУАТ «ФІДОБАНК» (Том 2 а.с.232-238), що сторонами не заперечується. При цьому, невірно вказаний в договорі рахунок, на думку колегії суддів, не впливає на право позивача щодо формування ним податкового кредиту.
Також, колегія суддів не приймає до уваги відповідь на запит про джерела доходів за період з 01.01.2014р по 30.06.2014р громадян ОСОБА_2 (директора ТОВ УК«Модус») та ОСОБА_3 (директора ТОВ «ТК Фіона»), оскільки нарахування чи не нарахування іншими підприємствами заробітної плати своїм робітникам, а також не звітування перед податковими органами третіх осіб, не може позбавляти права позивача на податковий кредит.
Що стосується ТОВ «ТК «ФІОНА», то за даними податкового органу при виїзді за податковою адресою даного підприємства: Харківська область, смт.Пісочин, вул.Крупської буд.15-А, було встановлено, що даний контрагент дійсно орендував приміщення у ТОВ «ТД «НАДІЯ». Згідно звіту 1-ДФ на підприємстві кількість співробітників - 7 осіб. Ці дані взяті зі звітності ТОВ «ТК» ФІОНА», а отже, на думку колегії суддів, дане підприємство звітувало і придбавало послуги, які в подальшому могли бути реалізовані у тому числі і позивачу.
З огляду на встановлені обставини у справі, а також беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо ТОВ «УК «Модус», ТОВ «ТК «ФІОНА», ТОВ «ЛЕД-ТЕК», у зв'язку з чим право платника податків, тобто ТОВ «СПЕКЛ», на податковий кредит, не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.
За таких обставин, заявлені позивачем вимоги колегія суддів знаходить обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення суду першої інстанції ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень матеріального і процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк І.Й. Петрик
Повний текст ухвали виготовлено - 23.03.15 р.
.
Головуючий суддя Собків Я.М.
Судді: Борисюк Л.П.
Петрик І.Й.