26 березня 2015 р.м.ОдесаСправа № 821/4930/14
Категорія: 4 Головуючий в 1 інстанції: Циганій С.І.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого -судді Романішина В.Л.,
суддів Димерлія О.О., Єщенка О.В.,
за участю секретаря Колеснікова-Горобець І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2015 року у справі за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням особи у вищому навчальному закладі,
В грудні 2014 року Харківський національний університет внутрішніх справ звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням особи у вищому навчальному закладі в сумі 33246 грн., посилаючись на те, що відповідач був звільнений з органів внутрішніх справ по закінченню навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі, а тому зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати, пов'язанні з утриманням в навчальному закладі Харківському національному університеті внутрішніх справ згідно із затвердженим розрахунком.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 06.02.2015р. позов задоволено. Суд постановив стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківського національного університету внутрішніх справ витрати, пов'язанні з утриманням, в сумі 33246,34 грн.
Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідача звільнено з служби в органах внутрішніх справ за п. «ж» ст.63 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (за власним бажанням), тому останній зобов'язаний відшкодувати витрати на його утримання за період навчання у Харківському національному університеті внутрішніх справ.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою позов Харківського національного університету внутрішніх справ залишити без задоволення. В своїй скарзі апелянт зазначає, що стягнення коштів за отримання освіти, яка має бути безкоштовною, є порушенням його конституційних прав на безкоштовну освіту. Позивачем не було надано суду доказів звернення до відповідача з вимогою щодо добровільного відшкодування витрат, а також доказів відмови відповідача щодо здійснення таких дій. Апелянт вважає, що він не повинен відшкодовувати витрат на оплату комунальних послуг та продовольчого забезпечення, оскільки під час навчання у вищому навчальному закладі на нього не виділялося продовольче забезпечення та за нього не здійснювалася оплата за комунальні послуги у зв'язку з тим, що він не проживав в казармі, а жив в орендованій квартирі, яку оплачував за свій рахунок та за рахунок своїх батьків.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 був прийнятий на службу в органи внутрішніх справ та зарахований курсантом до Харківського національного університету внутрішніх справ України згідно наказу №107 ос від 16.08.2010р.
На виконання вимог Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990р. №565-XII та наказу МВС від 14.05.2007р. №150 «Про затвердження Типового договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України», 29.08.2011р. між ОСОБА_1, Харківським національним університетом внутрішніх справ та УМВС України в Херсонській області укладено тристоронній договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України (далі - Договір).
Наказом ХНУВС від 28.02.2014р. №34 о/с відповідача відрахували зі складу курсантів та відкомандирували до УМВС України в Херсонській області для подальшого проходження служби.
З 01.03.2014р. ОСОБА_1 прийнятий на службу в ОВС на підставі наказу УМВС України в Херсонській області від 12.03.2015р. №51 о/с.
Наказом УМВС України в Херсонській області від 17.11.2014р. №323 о/с, відповідно до п.п. ж) п.64 (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991р. №114, ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ в запас Збройних сил України (з постановкою на військовий облік).
Відповідно до п.2.2.5 Договору УМВС України в Херсонській області зобов'язане інформувати ХНУВС про звільнення відповідача зі служби в органах внутрішніх справ протягом трьох років після закінчення навчання із зазначенням підстав звільнення.
Листом УМВС України в Херсонській області від 20.11.2014р. №2/6-2990, який отримано позивачем 02.12.2014р., повідомлено ХНУВС про звільнення ОСОБА_1 зі служби в органах внутрішніх справ.
Згідно довідки-розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсанта від 14.02.2014р., складеної відповідно до Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16 липня 2007 року №419/831/240/605/537/219/534, відповідач повинен відшкодувати витрати, пов'язані з його утриманням у ХНУВС в сумі 33246,34 грн. (з яких: грошове забезпечення - 9803,75 грн., продовольче забезпечення - 10325,31 грн., речове забезпечення - 2698,24 грн., вартість житлово-комунальних послуг і спожитих електроносіїв - 10419,04 грн.).
Колегія суддів погоджується з висновком Херсонського окружного адміністративного суду щодо наявності у ОСОБА_1 обов'язку щодо відшкодування витрат, пов'язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі. При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.
Пунктом 2 статті 52 Закону України «Про освіту» передбачено, що випускники вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на роботу і зобов'язані відпрацювати за направленням у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно ч.6 ст.18 Закону України «Про міліцію» курсанти вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України у разі дострокового розірвання договору через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість чи в разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення вищого навчального закладу, а також особи начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу Міністерства внутрішніх справ України за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.
Пунктом 2.3.5 Договору передбачено, що особа (в даному випадку відповідач) зобов'язується після закінчення навчання прибути до місця призначення в термін, визначений у направленні на роботу, приступити до виконання службових обов'язків за посадою, яка визначена Замовником, і відпрацювати не менше трьох років.
Особа зобов'язується у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченню навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами, передбаченими пунктом 3 цього договору, відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком (п.2.3.6 Договору).
Відповідно до п.3.2 Договору підставою відшкодування фактичних витрат на підготовку є відмова від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання.
Порядок відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ затверджено Постановою Кабінету Міністрів України №313 від 01.03.2007р., яким передбачено, що відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної і канікулярної відпустки та у зворотному напрямку, за направленням до місця служби після закінчення навчального закладу; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Витрати відшкодовуються згідно з договором про підготовку фахівця у навчальному закладі, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням або управлінням МВС та особою.
Спільним наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України №419/831/240/605/537/219/534 від 16.07.2007р. затверджено Порядок розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, пунктом 2.1 якого передбачено, що відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у ВНЗ, а саме витрат на: грошове забезпечення, продовольче забезпечення, речове забезпечення, медичне забезпечення, перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад, оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, оскільки ОСОБА_1 звільнено за пунктом «ж» ст.63 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (за власним бажанням), що підпадає під п.п.2.3.6 Договору від 29.08.2011р., виходячи з формулювання причин звільнення, він повинен відшкодувати витрати на його утримання за період навчання у Харківському національному університеті внутрішніх справ.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1, серед іншого, посилається на те, що від Харківського національного університету внутрішніх справ не надходило вимоги про добровільне відшкодування витрат. Колегія суддів критично ставиться до таких тверджень апелянта та не вважає вказану обставину достатньою для скасування оскаржуваної постанови, оскільки до моменту звернення Університету з даним позовом до суду, відповідач, на виконання умов Договору, міг самостійно звернутися до позивача з пропозицією щодо добровільного відшкодування понесених останнім витрат на його утримання в навчальному закладі, однак цього не зробив.
Апелянт, також, не погоджується зі стягненням з нього витрат на продовольче забезпечення, на оплату житлово-комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв у зв'язку з тим, що він не проживав на території Університету у період навчання.
Однак, колегія суддів вважає такі доводи безпідставними та такими, що не спростовують обов'язку по відшкодуванню зазначених витрат, оскільки навіть якщо відповідач фактично не проживав на території Університету, він був присутнім в приміщенні позивача під час проведення навчальних занять та, відповідно, користувався комунальними послугами, як то: опалення, водопостачання та водовідведення, електропостачання.
Також, колегія суддів зазначає про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача витрат на продовольче забезпечення, оскільки відповідно до п.2.1.3 Договору виконавець зобов'язується забезпечити особу харчуванням, а доказів щодо зняття відповідача з продовольчого забезпечення, зокрема, шляхом подання відповідного рапорту, в порядку ч.1 ст.71 КАС України відповідачем надано не було. Університет протягом всього періоду навчання виконував обов'язок щодо продовольчого забезпечення відповідача і, незалежно від того, чи користувався курсант своїм правом на харчування чи ні, харчове забезпечення йому надавалось щоденно, за виключенням періодів його перебування на практиці та на канікулах.
Варто зазначити, що постановлення курсантів на продовольче забезпечення є обов'язком Харківського національного університету внутрішніх справ, а зняття особи з продовольчого забезпечення є правом такої особи.
Відповідно до п.2.2 Порядку розрахунку витрат після закінчення навчального року у наказі начальника вищого навчального закладу про переведення курсантів на наступний курс навчання проти прізвища кожного курсанта проставляється загальна сума його утримання за цей рік відповідно до розрахунків, визначених пунктом 2.1 Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах. Щорічні витяги з цих наказів долучаються до особової справи випускника ВНЗ.
Апелянт не заперечує факт ознайомлення його Університетом з витягами до даних наказів під час переведення з курсу на курс та відсутності будь-яких зауважень до них.
Суд апеляційної інстанції критично ставиться до посилань ОСОБА_1 на ст.53 Конституції України, яка гарантує безоплатність вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах, оскільки нормативно-правові акти, якими врегульовано відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах МВС України, не визнані у встановленому законодавством порядку такими, що не відповідають Конституції України, на даний час є чинними та поширюються на осіб, звільнених з органів внутрішніх справи, в тому й числі на ОСОБА_1
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції представник апелянта заявляв клопотання про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.157 КАС України, посилаючись на те, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до п.15 ст.3 КАС України, публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Згідно ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби та спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
Навчання ОСОБА_1 у Харківському національному університеті внутрішніх справ України, подальша служба в органах МВС пов'язані з проходженням публічної служби, а тому, на думку колегії суддів, даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Судова колегія вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана відповідна правова оцінка.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.
В силу ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 185, 195, 196, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2015 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Повний текст ухвали виготовлено 27.03.2015р.
Головуючий суддя Романішин В.Л.
Судді Димерлій О.О.
Єщенко О.В.
судді Одеського апеляційного адміністративного суду Романішина В.Л.
в адміністративній справі №821/4930/14
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 06.02.2015р. задоволено позов Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням особи у вищому навчальному закладі в сумі 33246 грн.
Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідач був звільнений з органів внутрішніх справ по закінченню навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі за п. «ж» ст.63 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (за власним бажанням), тому він зобов'язаний відшкодувати витрати на його утримання за період навчання у Харківському національному університеті внутрішніх справ.
За результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на вказану постанову 26.03.2015р. колегією суддів (Романішин В.Л., Димерлій О.О., Єщенко О.В.) апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 06.02.2015р. - без змін.
На мою думку, при розгляді справи судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та дана їм помилкова правова оцінка.
Обставини справи: ОСОБА_1 був прийнятий на службу в органи внутрішніх справ та зарахований курсантом до Харківського національного університету внутрішніх справ України згідно наказу №107 ос від 16.08.2010р.
На виконання вимог Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990р. №565-XII та наказу МВС від 14.05.2007р. №150 «Про затвердження Типового договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України», 29.08.2011р. між ОСОБА_1, Харківським національним університетом внутрішніх справ та УМВС України в Херсонській області укладено тристоронній договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України (далі - Договір).
Наказом ХНУВС від 28.02.2014р. №34 о/с відповідача відрахували зі складу курсантів та відкомандирували до УМВС України в Херсонській області для подальшого проходження служби.
З 01.03.2014р. ОСОБА_1 прийнятий на службу в ОВС на підставі наказу УМВС України в Херсонській області від 12.03.2015р. №51 о/с.
Наказом УМВС України в Херсонській області від 17.11.2014р. №323 о/с, відповідно до п.п. ж) п.64 (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991р. №114, ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ в запас Збройних сил України (з постановкою на військовий облік).
Відповідно до п.2.2.5 Договору УМВС України в Херсонській області зобов'язане інформувати ХНУВС про звільнення відповідача зі служби в органах внутрішніх справ протягом трьох років після закінчення навчання із зазначенням підстав звільнення.
Листом УМВС України в Херсонській області від 20.11.2014р. №2/6-2990, який отримано позивачем 02.12.2014р., повідомлено ХНУВС про звільнення ОСОБА_1 зі служби в органах внутрішніх справ.
Згідно довідки-розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсанта від 14.02.2014р., складеної відповідно до Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16 липня 2007 року №419/831/240/605/537/219/534, відповідач повинен відшкодувати витрати, пов'язані з його утриманням у ХНУВС в сумі 33246,34 грн. (з яких: грошове забезпечення - 9803,75 грн., продовольче забезпечення - 10325,31 грн., речове забезпечення - 2698,24 грн., вартість житлово-комунальних послуг і спожитих електроносіїв - 10419,04 грн.).
Вважаю, що у Харківського національного університету внутрішніх справ України відсутні правові підстави для стягнення з ОСОБА_1 витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, на підставі укладеного 29.08.2011р. між ОСОБА_1, Харківським національним університетом внутрішніх справ та УМВС України в Херсонській області тристороннього договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України.
Відповідно до ст.9 Закону України «Про міліцію» на курсантів, слухачів, ад'юнктів, інших атестованих працівників, у тому числі й викладацького складу навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України, поширюються права і обов'язки, гарантії правового і соціального захисту та відповідальність працівників міліції.
Відповідно до ч.1 ст.20 вказаного Закону працівник міліції є представником державного органу виконавчої влади, а тому його служба є публічною.
Згідно п.6.8 Положення про вищі навчальні заклади МВС, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 14 лютого 2008 року №62, початком проходження служби в органах внутрішніх справ вважається дата, зазначена в наказі про зарахування на навчання до вищого навчального закладу.
Таким чином, навчаючись у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, особа проходить публічну службу в міліції.
Згідно ст.18 Закону України «Про міліцію», підготовка фахівців у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України за державним замовленням здійснюється на підставі договору про навчання, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням, управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві або Севастополі чи на транспорті та особою, яка навчається. Типову форму договору затверджує Міністерство внутрішніх справ України за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Між ХНУВС, УМВС України в Херсонській області та відповідачем 29.08.2011р. було укладено тристоронній договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України
Пунктом 2.3.6 вказаного Договору передбачено відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі у разі звільнення з органів внутрішніх справ по закінченню навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами, передбаченими пунктом 3 цього договору.
Таким чином, відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі має місце за наявності підстав, передбачених п.3 Договору про підготовку фахівця, а саме: 1) при достроковому розірванні Договору про підготовку фахівця в зв'язку з небажанням особи продовжувати навчання або порушенням нею дисципліни (п.3.1); 2) відмова від подальшого проходження служби протягом перших трьох років після закінчення навчання (п.3.2).
Зазначені підстави узгоджувались з п.1 Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ, затвердженого постановою КМУ від 01.03.2007р. №313 в редакції, що діяла на час укладення Договору на підготовку фахівця (далі - Порядок №313).
ОСОБА_1 достроково не розривав Договір про підготовку фахівця в зв'язку з небажанням продовжувати навчання або порушення ним дисципліни під час навчання. Про це свідчить наказ №34 о/с від 28.02.2014р. ХНУВС, згідно якого ОСОБА_1, як випускника, відрахували зі складу курсантів та відкомандирували до УМВС України в Херсонській області.
Позивач, також, не відмовлявся від подальшого проходження служби в органах внутрішніх справ, в розумінні п.3.2 Договору, про що свідчить подальше проходження ним служби в УМВС України в Херсонській області.
Постановою Кабінету Міністрів України №66 від 08.02.2012р. до п.1 Порядку №313 були внесені зміни, згідно яких пункт 1 Порядку був доповнений додатковою підставою для застосування передбаченого Порядком механізму відшкодування витрат, а саме: у разі звільнення осіб начальницького складу органів внутрішніх справ із служби протягом трьох років після закінчення навчального закладу (набрання законної сили - 15.02.2012р.).
Наказом МВС України від 21.03.2012р. №221 були внесені зміни до наказу МВС України від 14.05.2007р. №150 «Про затвердження Типового договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України». Згідно зазначених змін Типовий договір був доповнений в частині підстав відшкодування фактичних витрат на підготовку, а саме п.3.3., яким передбачено звільнення особи начальницького складу органів внутрішніх справ із служби протягом трьох років після закінчення навчального закладу за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни.
Таким чином, зміст Типового договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України був приведений у відповідність з Порядком відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ (зі змінами від 21.03.2012р.)
Такі зміни визначили додаткові підстави відшкодування витрат за підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України - звільнення за власним бажанням, службова невідповідність та порушення службової дисципліни.
Вказане підтверджує, що до внесення відповідних змін до Типового договору звільнення за власним бажанням не передбачало обов'язку відшкодовувати витрати на підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України. Обов'язок відшкодування витрат був покладений на особу у випадку відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в ОВС, тобто від фактичного початку проходження служби безпосередньо після закінчення навчання.
Крім того, відповідно до п.3 Порядку №313 витрати відшкодовуються згідно з договором про підготовку фахівця у навчальному закладі, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням або управлінням МВС та особою.
Згідно п.п.7.1 Договору від 29.08.2011р. зміни та доповнення до цього договору вносяться шляхом укладення додаткових договорів відповідно до чинного законодавства України.
В матеріалах справи відсутні докази щодо укладання між сторонами додаткових угод до Договору про підготовку фахівця в частині збільшення підстав для відшкодування витрат на підготовку фахівця.
Тому вважаю, що судом мають братися до уваги умови договору про підготовку фахівця з огляду на прийняття його умов в повному обсязі саме на день його укладення.
За відсутності погоджених з відповідачем умов щодо збільшення підстав для відшкодування витрат на підготовку фахівця не підлягає застосуванню додаткова підстава для відшкодування, внесена до п.1 Порядку №313 Постановою Кабінету Міністрів України №66 від 08.02.2012р. з огляду на те, що відносини між ОСОБА_1 та ХНУВС виникли на підставі законодавства, що діяло на час укладення Договору, доповнення до якого в подальшому не вносилися.
За таких обставин вважаю, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити, постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2015 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позов Харківського національного університету внутрішніх справ залишити без задоволення.
26 березня 2015 року
Головуючий у справі суддя Романішин В.Л.