10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua
Головуючий у 1-й інстанції: Гломб Ю.О.
Суддя-доповідач:Моніч Б.С.
іменем України
"17" березня 2015 р. Справа № 817/1110/14
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Моніча Б.С.
суддів: Бондарчука І.Ф.
Хаюка С.М.,
при секретарі Лялевич С.С. ,
за участю
представників сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Міндоходів у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "05" листопада 2014 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Міндоходів України у Рівненській області за участю 3-ї особи Міністерства доходів і зборів України про стягнення середнього заробітку ,-
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Головного управління Міндоходів у Рівненській області про стягнення середнього заробітку за час відсторонення від виконання повноважень за посадою з 19 грудня 2011 року по 16 лютого 2012 року в розмірі 15449,06 грн. та середнього заробітку за час затримки розрахунку (сім місяців) при звільненні в сумі 54506,27 грн.
З урахуванням клопотання про зміну розміру позовних вимог, заявленого в судовому засіданні 05.11.2014 року, просив стягнути з Головного управління Міндоходів у Рівненській області на його користь середній заробіток за час відсторонення від виконання повноважень за посадою з 19 грудня 2011 року по 16 лютого 2012 року в розмірі 13964,83 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 89141,85 грн.
Судом попередньої інстанції до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Міністерство доходів і зборів України.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду позов задоволено.
Стягнуто з Головного управління Міндоходів у Рівненській області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час відсторонення від виконання повноважень за посадою з 19 грудня 2011 року по 16 лютого 2012 року в розмірі 13964,83 грн.
Стягнуто з Головного управління Міндоходів у Рівненській області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 89141,85 грн.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Головне управління Міндоходів у Рівненській області звернулось до суду із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просять скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою у позові відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши подані сторонами письмові докази, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
У зв'язку зі складенням протоколу про вчинення адміністративного корупційного правопорушення, наказом Державної податкової служби України №17 від 26.09.2011 року "Про відсторонення від виконання повноважень за посадою" заступника голови Державної податкової адміністрації у Рівненській області ОСОБА_3 відсторонено від виконання службових повноважень за посадою до закінчення розгляду судом справи (а.с.11).
У зв'язку із закриттям провадження у справах про адміністративні корупційні правопорушення, наказом Державної податкової служби України №236 від 26.03.2012 року "Про втрату чинності наказом" наказ Державної податкової служби України №17 від 26.09.2011 року "Про відсторонення від виконання повноважень за посадою" визнано таким, що втратив чинність (а.с. 10).
За період відсторонення від виконання службових повноважень на посаді заступника голови Державної податкової адміністрації у Рівненській області, а саме, з 19.12.2011 року по 16.02.2012 року, заробітна плата позивачу не нараховувалась та не виплачувалась, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами та не заперечується сторонами.
Наказом Державної податкової служби України №583-С від 28.08.2013 року ОСОБА_3 звільнено з посади заступника голови Державної податкової служби у Рівненській області з 29.08.2013 року у зв'язку з реорганізацією та скороченням штатної чисельності, на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України з виплатою середньомісячної заробітної плати (а.с.7).
Повний розрахунок з позивачем здійснено 30.09.2013 року (а.с.23-34).
Дійшовши до висновку про необхідність задоволення позовних вимог суд першої інстанції вірно керувався відповідними нормами матеріального права. Колегія суддів висновки суду вважає обґрунтованими.
Стаття 43 Конституції України гарантує, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 року №108/95-ВР, працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства на підставі укладеного трудового договору.
Згідно з ст. 46 Кодексу законів про працю України, відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про державну службу" №3723-XII (далі - Закон №3723) державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.
Статтею 22 Закону №3723-XII встановлено, що невиконання службових обов'язків, що призвело до людських жертв або заподіяло значної матеріальної чи моральної шкоди громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об'єднанню громадян, є підставою для відсторонення державного службовця від виконання повноважень за посадою із збереженням заробітної плати. Рішення про відсторонення державного службовця від виконання повноважень за посадою приймається керівником державного органу, в якому працює цей службовець.
Тривалість відсторонення від виконання повноважень за посадою не повинна перевищувати часу службового розслідування. Службове розслідування проводиться у строк до двох місяців у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Якщо правомірність рішення про відсторонення державного службовця від виконання повноважень за посадою не підтверджується результатами службового розслідування, це рішення скасовується.
За змістом ч.2 ст.22 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" від 07.04. 2011 року № 3206-VI особа, щодо якої складено протокол про адміністративне корупційне правопорушення, якщо інше не передбачено Конституцією і законами України, може бути відсторонена від виконання службових повноважень за рішенням керівника органу (установи, підприємства, організації), в якому вона працює, до закінчення розгляду справи судом.
При цьому наведені вище норми законодавства не містять прямої заборони стосовно виплати заробітної плати особі, відстороненій від виконання службових повноважень внаслідок складення щодо неї протоколу про адміністративне корупційне правопорушення
Лише в абзаці 3 частини 1 статті 22 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" від 07.04.2011 року №3206-VI визначено, що у разі закриття провадження у справі про адміністративне корупційне правопорушення у зв'язку з відсутністю події або складу адміністративного правопорушення відстороненій від виконання службових повноважень особі відшкодовується середній заробіток за час вимушеного прогулу, пов'язаного з таким відстороненням.
Водночас, в силу вимог пункту 6.2 Методичних рекомендацій з питань запобігання та протидії корупції, які затверджені Наказом Головного управління державної служби України від 26.12.2007 року №337, за державним службовцем на час відсторонення від виконання повноважень за посадою зберігається заробітна плата.
Виходячи з наведеного, суд прийшов до вірного висновку, що питання виплати заробітної плати має бути визначене у правовому акті індивідуальної дії, що передбачає відсторонення такої особи від виконання службових повноважень.
З наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що постановою Апеляційного суду Рівненської області від 18.01.2012 року скасовано постанову Рівненського міського суду від 02.12.2011 року щодо ОСОБА_3, провадження у справі закрито за відсутності події і складу адміністративного правопорушення (т.1., а.с.58-61).
Постановою Апеляційного суду Рівненської області від 30.01.2012 року скасовано постанову Рівненського міського суду від 05.12.2011 року щодо притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-2 КУпАП, провадження у справі закрито в зв'язку із закінченням строків притягнення до відповідальності (т.1., а.с.62-65).
Постановою Апеляційного суду Рівненської області від 16.02.2012 року скасовано постанову Рівненського міського суду від 05.12.2011 року щодо притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-2 КУпАП, провадження у справі закрито в зв'язку із закінченням строків притягнення до відповідальності (т.1., а.с.62-65).
Суд вірно зазначає, що наказ ДПС України від 26.09.2011 року №17 "Про відсторонення від виконання повноважень за посадою" не містить відомостей про те, наявність якого саме протоколу про вчинення адміністративного корупційного правопорушення слугувало підставою для відсторонення позивача від посади.
Вказаний вище наказ не містить також й приписів стосовно позбавлення ОСОБА_3 права на отримання заробітної плати на час відсторонення від виконання повноважень за посадою.
Суд вірно встановив, що скасування 18.01.2012 року Апеляційним судом Рівненської області постанови Рівненського міського суду від 02.12.2011 року щодо ОСОБА_3 та закриття провадження за відсутності події і складу адміністративного правопорушення відповідно до абз. 3. ч.1 ст. 22 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" було належною підставою для відшкодування позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу, пов'язаного з відстороненням.
Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що у двох справах провадження закрито з нереабілітуючих підстав, то колегія суддів зазначає, що поняття реабілітуючих та нереабілітуючих підстав не є законодавчим. Це питання є теоретичним.
Виходячи з точного змісту ст. 247 КУпАП, що провадження в справі про адміністративні правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю (ч.7статті). Тобто, у випадку закінчення на момент розгляду справи строків передбачених ст.38 КУпАП, провадження в справі у всякому разі має бути закрито без дослідження обставин справи.
Натомість з матеріалів справи вбачається неоднозначність судової практики при застосування ч.7 ст.247 КУпАП до позивача.
В одному випадку суд апеляційної інстанції, встановивши, що на момент розгляду справи про адміністративні правопорушення закінчились строки накладення адміністративного стягнення передбачені ст.38 КУпАП вніс справу в судове засідання та закрив провадження в справі (постанова від 16.02.2012 року).
В іншому випадку суд з'ясовував обставини справи, наводив певні висновки щодо вчиненого правопорушення та прийняв рішення про закриття провадження по справі (постанова від 31.01.2012 року).
Не ставлячи під сумнів жодне з наведених судових рішень, які набрали законної сили, колегія суддів констатує, що резолютивні частини обох рішень не містять висновку про винуватість позивача у скоєнні корупційного діяння.
За таких обставин підстав для невиплати позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу колегія суддів не вбачає.
Судом першої інстанції також вірно встановлено судом, що нарахування заробітної плати позивачу продовжено з 17.02.2012 року. Такі обставини підтверджені, в тому числі, й табелем обліку використання робочого часу відділу адміністративно-господарського забезпечення за період з 04 лютого по 29 лютого 2012 року (т.1, а.с.79).
Оскільки відповідач неправомірно позбавив позивача права на виплату середнього заробітку за час відсторонення від виконання повноважень за посадою з 19.12.2011 року по 16.02.2012 року, то суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача 13964,83 грн. середнього заробітку за вказаний період згідно наявного у справі розрахунку (т.1, а.с.134-135).
Щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні то суд першої інстанції також прийняв законне і обґрунтоване рішення.
Згідно ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Законодавством чітко встановлено обов'язок роботодавця при звільненні працівника провести із ним повний розрахунок належних йому до сплати сум, без будь-яких виключень.
Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Таким чином, трудовим законодавством передбачена відповідальність власника перед працівником у разі невиплати останньому у день звільнення всіх сум, що належать йому при звільненні, у вигляді виплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку.
Розрахунки судом першої інстанції правомірно здійснені відповідно Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.
Зазначені розрахунки суду першої інстанції сторони не оспорювали, представник відповідача також про це зазначив в суді апеляційної інстанції, підтримавши доводи апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки постанову судом першої інстанції винесено відповідно до позовних вимог з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права і суд дав правильну оцінку обставинам справи, то колегія суддів апеляційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду першої інстанції у даній справі.
Доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Міндоходів у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "05" листопада 2014 р. без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис) Б.С. Моніч
судді: (підпис) І.Ф.Бондарчук
(підпис) С.М.Хаюк
З оригіналом згідно: суддя ________________________________ Б.С. Моніч
Повний текст cудового рішення виготовлено "23" березня 2015 р.
Роздруковано та надіслано:р.л.п.
1- в справу:
2 - позивачу/позивачам: ОСОБА_3 АДРЕСА_1
3- відповідачу/відповідачам: Головне управління Міндоходів України у Рівненській області вул.Відінська, 12,м.Рівне,33023
4-третій особі: Міністерство доходів і зборів України - Львівська площа,8,м. Київ,04655,