25 березня 2015 року Справа № 876/1752/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді - Мікули О.І.,
суддів - Курильця А.Р., Кушнерика М.П.,
з участю секретаря судового засідання - Щерби С.Б.,
представника відповідача - Криницької Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі суду апеляційну скаргу Будинкоуправління №4 квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 січня 2014 року у справі за позовом Будинкоуправління №4 квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова до Львівської міської виконавчої дирекції Львівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання протиправним та скасування рішення, -
26 листопада 2013 року позивач - Будинкоуправління №4 КЕВ м.Львова звернувся в суд з позовом до відповідача - Львівської міської виконавчої дирекції Львівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення №212 від 09 липня 2013 року «Про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності», яким до позивача застосовано штраф за несвоєчасну сплату страхових внесків - 6800,70 грн. та пеню 2941,98 грн.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16 січня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не враховано те, що чинним законодавством не передбачено право органів фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування застосовувати фінансові санкції за наслідками перевірок (проведених після 01.01.2011 року) в розмірах, передбачених попередньою редакцією Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням». Крім того, судом зроблено передчасний висновок про те, що Будинкоуправління №4 КЕВ м.Львова є правонаступником прав та обов'язків Будинкоуправління №3, оскільки на час проведення перевірки та винесення оскаржуваного рішення Будинкоуправління №3 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців не виключено та перебуває в стані припинення. Просить апеляційну скаргу задовольнити, постанову скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити.
Представник відповідача - Криницька Л.В. у судовому засіданні не погодилася з доводами апеляційної скарги і вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Представник позивача (апелянта) в судове засідання не прибув, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином, тому суд вважає можливим проведення розгляду справи в його відсутності за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю- доповідача та пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що у період з 19 по 21 червня 2013 року Львівською міською виконавчою дирекцією Львівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності проведено планову перевірку правильності нарахування та використання коштів Фонду Будинкоуправлінням №4 КЕВ м.Львова, якою встановлено несвоєчасну сплату страхових внесків у сумі 13601,40 грн.
За результатами перевірки складено Акт №615 від 21 червня 2013 року.
На підставі вказаного акту Львівською міською виконавчою дирекцією Львівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності прийнято рішення №212 від 09 липня 2013 року «Про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності», яким до позивача застосовано штраф за несвоєчасну сплату страхових внесків - 6800,70 грн. та пеню 2941,98 грн.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач відобразив у звіті за І півріччя 2013 року страхові внески, заборгованість з яких виникла до 01.01.2011 року, до нього також переходить обов'язок щодо сплати штрафних санкцій за несвоєчасну сплату даних внесків, які нараховуються відповідно до законодавства чинного на момент виникнення заборгованості, а отже застосування до позивач санкцій оскаржуваним рішенням №212 від 09 липня 2013 року, передбачених абз.2 ч.1 ст.30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» в редакції до 01.01.2011 року, з врахуванням абз.6 п.7 розділу VIII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є правомірним.
Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (в редакції до 01 січня 2011 року), страхувальники-роботодавці сплачують до Фонду різницю між нарахованими для роботодавців і найманих працівників страховими внесками та витратами, пов'язаними з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам відповідно до цього Закону.
Згідно з ч.1 ст.30 вказаного Закону у разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальником (у тому числі фізичною особою, яка не має статусу підприємця та використовує найману працю, через ухилення від подання заяви про взяття на облік як платника страхових внесків) або неповної їх сплати страхувальник сплачує суму донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штраф та пеню.
За несвоєчасність сплати страхувальником страхових внесків, зазначено у абз.3 цієї ж частини, на нього накладається штраф у розмірі 50 відсотків суми належних до сплати страхових внесків за весь період, який минув з дня, коли страхувальника було взято на облік.
Абз.5 п.7 р.VIII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачає, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.
Відповідно до абз.6 п.7 р.VIII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 01 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Таким чином, порядок застосування штрафу та пені регулюється законодавством, яке діяло на час виникнення заборгованості, а не на час включення її до складу заборгованості іншою особою.
Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість Будинкоуправління №3 КЕВ м.Львова зі сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності виникла до 01 січня 2011 року, що підтверджується звітами Будинкоуправління №3 КЕВ м.Львова за формою Ф4-ФСС з ТВП за 2010 рік та за I квартал 2011 року. Вказана заборгованість станом на 01 квітня 2011 року складала 13601,40 грн.
Будинкоуправління №4 КЕВ м.Львова у звіті Ф4-ФСС з ТВП за І півріччя 2011 року відобразило заборгованість Будинкоуправління №3 КЕВ м.Львова в розмірі 13601,40 грн. в графі 2 «Заборгованість за страхувальником згідно з актами приймання-передачі» Розділу I «Розрахунки по коштах загальнообов'язкового державного соціального страхування».
Крім того, Будинкоуправління №4 КЕВ м.Львова до вказаного звіту додано лист, скерований директору Шевченківської РВД ФСС з ТВП від 20 липня 2011 року №191 про прийняття боргу Будинкоуправління №3 КЕВ м.Львова, згідно з Наказом Міністерства оборони України від 07.02.2011 року за №69 «Про реорганізацію будинкоуправлінь №№ 1, 2, 3 КЕВ м.Львова», відповідно до якого Будинкоуправління КЕВ №4 є правонаступником усіх майнових прав та обов'язків Будинкоуправлінь №№1,2,3 КЕВ м.Львова.
Крім того, при поданні щоквартальної звітності до органів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності Будинкоуправління №4 КЕВ м.Львова неодноразово, зокрема, і при поданні звіту за I півріччя 2013 року та в подальшому, заборгованість зі сплати страхових внесків у сумі 13601,40 грн. відображало у графі 24 - "непогашена частина заборгованості, що мала місце станом на 01.01.2011 р.", тобто фактично визнавало її такою, що виникла до 01 січня 2011 року.
Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки позивач відобразив у звіті за І півріччя 2013 року страхові внески, заборгованість з яких виникла до 01.01.2011 року, до нього також переходить обов'язок щодо сплати штрафних санкцій за несвоєчасну сплату даних внесків, які нараховуються відповідно до законодавства чинного на момент виникнення заборгованості, а отже застосування до позивач санкцій оскаржуваним рішенням №212 від 09 липня 2013 року, передбачених абз.2 ч.1 ст.30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» в редакції до 01.01.2011 року, з врахуванням абз.6 п.7 розділу VIII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», є правомірним.
Покликання апелянта на відсутність факту правонаступництва у спірних правовідносинах є безпідставними, оскільки відповівдно до Наказу Міністерства оборони України від 07.02.2011 року за №69 «Про реорганізацію будинкоуправлінь №№ 1, 2, 3 КЕВ м.Львова» Будинкоуправління КЕВ №4 є правонаступником усіх майнових прав та обов'язків Будинкоуправлінь №№1,2,3 КЕВ м.Львова. Крім того, чинне законодавство у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування вказує на те, що порядок застосування штрафу та пені регулюється законодавством, яке діяло на час виникнення заборгованості, а не на час включення її до складу заборгованості іншою особою, в даному випадку апелянтом.
Безпідставними також є покликання апелянта на те, що чинним законодавством не передбачено право органів фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування застосовувати фінансові санкції за наслідками перевірок (проведених після 01.01.2011 року) в розмірах, передбачених попередньої редакцією Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», оскільки повновадження Фонду щодо застосування фінансових санкцій, якими він був наділений до набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» до повного стягнення зоборгованості чітко передбачений абз.6 п.7 Розділу VIII «Прикінцевих та перехідних положень» вказаного Закону.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст.200 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Будинкоуправління №4 квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 січня 2014 року у справі № 813/8891/13-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий О.І. Мікула
Судді А.Р. Курилець
М.П. Кушнерик
Повний текст ухвали виготовлено 27 березня 2015 року.