Справа № 2а/2218/7433/10
Головуючий у 1-й інстанції: Піндрак О.О.
Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.
17 березня 2015 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сапальової Т.В.
суддів: Боровицького О. А. Граб Л.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про перерахунок пенсії,
в листопаді 2010 року позивач звернувся до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області з позовом до управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій відповідача протиправними; зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, за період з 22 травня 2008 року по 08 листопада 2010 року та в подальшому.
Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28.12.2010 року позов задоволено частково: визнано дії відповідача протиправними; зобов'язано відповідача провести нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 08 листопада 2010 року, з урахуванням ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та з урахуванням виплачених сум.
Не погодившись з постановленим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28.12.2010 року як таку, що винесена з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Сторони в судове засідання не з'явилися, повноважних представників до суду не направили, хоча про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено з матеріалів справи, позивач є пенсіонером за віком та має статус дитини війни в розумінні статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що є всі підстави, передбачені Законом, для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058 від 09.07.2003 року, згідно з якою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Згідно з положеннями статтей 1, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивач звернувся із письмовою заявою до відповідача про нарахування та виплату 30% підвищення до пенсії як дитині війни.
Відповідач відмовив позивачу в здійсненні вказаного перерахунку пенсії.
Як встановлено з матеріалів справи, на момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком відповідно до положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" відповідачем не здійснено.
Всупереч положенням вищенаведеної норми щомісячне підвищення до пенсії позивачу виплачувалось відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.
В свою чергу, з огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України "Про соціальний захист дітей війни" має вищу юридичну силу відносно постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530, що дає підстави зробити висновок про неправомірність виплати відповідачем щомісячного підвищення до пенсії в меншому розмірі, ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.
Таким чином, виходячи з приписів частини 2 статті 152 Конституції України та рішення Конституційного Суду України № 10-рп-/2008 від 22.05.2008 р., колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності у відповідача обов'язку нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
На підставі наведеного, враховуючи положення ст. 195 КАС України та беручи до уваги надане суду апеляційної інстанції право перегляду рішень суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заявлених позовних вимог.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині визначення періоду захисту порушеного права позивача, виходячи з наступного.
Матеріалами адміністративної справи підтверджується, що позивач звернувся до суду з позовом в порядку цивільного судочинства.
В подальшому позивач подав до суду заяву про залишення позовних вимог без розгляду.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 листопада 2010 року позовну заяву залишено без розгляду та повернено судовий збір.
Рішенням Конституційнго Суду України від 9 вересня 2010 року № 19-рп/2010 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами".
Вищезазначеним рішенням Конституційного Суду України визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), пункт 2 ч. 1 ст. 15 ЦПК України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами" від 18 лютого 2010 року.
Враховуючи, що позивач звертався до суду з таким самим позовом в порядку цивільного судочинства, що підтверджується матеріалами справи, то його порушене право підлягає захисту з урахуванням строку позовної давності, встановленого Цивільним кодексом України. Колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду вважає, що суд першої інстанції правомірно врахував ці обставини, а також те, що зміни в чинному процесуальному законодавстві не можуть погіршувати становище осіб, які звертаються за судовим захистом.
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 листопада 2010 року поновлено ОСОБА_2 строк звернення до адміністративного суду. Вказана ухвала сторонами не оскаржувалася.
Колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстави для її скасування відсутні.
Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заявлених вимог у спосіб, строках та межах визначених законом.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 грудня 2010 року - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Головуючий Сапальова Т.В.
Судді Боровицький О. А.
Граб Л.С.