26 лютого 2015 рокусправа № 333/6525/13-а(2а/333/206/14)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.
суддів: Семененка Я.В. Добродняк І.Ю
за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.,
представників сторін:
позивача : - ОСОБА_1
відповідача: - Кочкарева О.Ф., Железняк В.К., дов. від 26.02.15 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 грудня 2014 р. у справі № 333/6525/13-а(2а/333/206/14)
за позовом ОСОБА_1
до Кочкарьової Ольги Федорівни, Запорізької міської ради
треті особи Головне управління Держземагенства у Запорізькій області, Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації"
про скасування рішення Запорізької міської ради та визнання державного Акту на право власності недійсним, -
20.08.2013 р. ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Запорізької міської ради , ОСОБА_4, треті особи без самостійних вимог: Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації», Головне управління Держземагенства у Запорізькій області, в якому просила:
- скасувати рішення Запорізької міської ради п'ятого скликання № 82/274 від 24.06.2009 р.
- визнати державний акту про право власності на землю від 25.09.2009 р., виданий Запорізькою міськрадою ОСОБА_4, недійсним.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.09.2010 р. під час виконання рішення Комунарського районного суду м.Запоріжжя державним виконавцем Комунарської виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції щодо встановлення межових знаків між ділянками НОМЕР_1 та НОМЕР_2, ОСОБА_1 дізналась про приватизацію відповідачем-1 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення Запорізької міської ради № 82/274 від 24.06.2009 р. та, як наслідок, про отримання держакту на землю, згоду на що позивач, як суміжний власник земельної ділянки, не надавала.
Ухвалою Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 19 грудня 2014 р. провадження у справі № 333/6525/13-а(2а/333/206/14) закрито.
Ухвалу суду мотивовано наявністю спору про право (право на земельну ділянку), що свідчить про відсутність підстав для розгляду даного спору в порядку адміністративного судочинства.
Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати ухвалу Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 19 грудня 2014 р. у справі № 333/6525/13-а(2а/333/206/14), як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що суд першої інстанції не врахував того, що предметом спору є правомірність рішення суб'єкту владних повноважень, а отже даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 27.02.2006 р. у справі № 2-77 за позовом ОСОБА_4 до Запорізької міськради, ОСОБА_1, ОСОБА_5, третя особа Запорізьке державне управління земельних ресурсів (а.с.64, 65), розглянуто цивільний позов ОСОБА_4
Даним судовим рішенням, зокрема, встановлено, що між сторонами по справі вже довгі роки є спір внаслідок порушення межі між земельними ділянками НОМЕР_1 та НОМЕР_2 по АДРЕСА_1.
Так, Комунарським районним судом м.Запоріжжя позов ОСОБА_4 у справі №2-77 задоволено та вирішено:
- відновити на місцевості межу між земельними ділянками НОМЕР_1 та НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 в відповідності з планом відновлення межі земельної ділянки НОМЕР_2 від 28.07.1998 р. та викопіровкою ОП ЗМБТІ від 12.09.1986 р. на ділянку НОМЕР_2;
- зобов'язати Запорізьке міське управління земельних ресурсів видати відповідним органам технічне завдання для установки межових знаків на межі між ділянками НОМЕР_1 та НОМЕР_2 по АДРЕСА_1;
- зобов'язати ОСОБА_1 та ОСОБА_5 не вчиняти перешкоди щодо відновленню межі між ділянками НОМЕР_1 та НОМЕР_2 по АДРЕСА_1, та не перешкоджати встановленню межових знаків, не руйнувати і не порушувати відновлену межу.
24.06.2009 р. на підставі поданих ОСОБА_4 документів, з врахуванням рішенням Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 27.02.2006 р. у справі № 2-77, Запорізькою міськрадою прийнято рішення № 82/274 (а. с.202), яким, крім іншого:
- затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку по АДРЕСА_1 гр.ОСОБА_4;
- встановлено зовнішні межі земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,0302 га в межах згідно з планом, що додається, за рахунок земельної ділянки, розмір якої був раніше встановлений рішенням виконкому Комунарської райради народних депутатів від 11.06.87 р. № 156/3 «Про оформлення права особистої власності на житловий будинок по АДРЕСА_1»;
- передано гр.ОСОБА_4 у власність земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,0302 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
25.09.2009 р. на підставі даного рішення Запорізькою міськрадою ОСОБА_4 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку (а. с.199 на зв.).
Як зазначає позивач, 02.09.2010 р. державним виконавцем Комунарської виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції виконувалось судове рішення щодо встановлення межових знаків між ділянками НОМЕР_1 та НОМЕР_2, під час чого ОСОБА_1 і дізналась про отримання ОСОБА_4 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення Запорізької міської ради № 82/274 від 24.06.2009 р. та Держакту на право власності на земельну ділянку, згоду на яку позивач, як суміжний власник земельної ділянки, не надавала.
Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з таких підстав:
У відповідності до п.1 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Суд першої інстанції, з огляду на суб'єктний склад даного спору, дійшов висновку, що позов подано за спором, який виник із цивільних відносин, в зв'язку з чим дана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Колегія суддів вважає позицію суду першої інстанції правомірною, виходячи з наступного:
Згідно п.1 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Разом з тим, у п.п.6, 7 Постанови Пленуму ВССУ від 01.03.2013 р. № 3 "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" при вирішенні питань, пов'язаних із компетенцією судів у спорах, що виникають із земельних відносин, судам слід ураховувати роз'яснення, викладені в пунктах 2 і 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» (із змінами і доповненнями, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2), а також Рішення Конституційного Суду України від 01 квітня 2010 року № 10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів „а", „б", „в", „г" статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому суди мають виходити з того, що згідно зі статтями 13 і 14 Конституції України, статтями 177, 181, 324 і главою 30 ЦК земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава і територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах із метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок. Отже, суд має з'ясувати, є спір приватноправовим або публічно-правовим; чи виник спір із відносин, урегульованих нормами цивільного права, чи пов'язані ці відносини зі здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності; чи виник спір щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень при реалізації ним управлінських функцій у сфері земельних правовідносин.
Земельні відносини, суб'єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об'єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (стаття 1 ЦК, статті 2, 5 Земельного Кодексу України; далі - ЗК). Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16, 21, 393 ЦК, статтею 152 ЗК, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.
Відповідно до цього спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб'єкта владних повноважень, згідно зі статтею 15 ЦПК розглядаються в порядку цивільного судочинства. Це стосується, наприклад, позовів про визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо видання дозволу на виготовлення (розроблення) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вирішення інших питань, що відповідно до закону необхідні для набуття і реалізації права на землю, про надання чи передачу земельної ділянки у власність або користування чи невирішення цих питань, припинення права власності чи користування землею (статті 116, 118, 123, 128, 131, 144, 146, 147, 149, 151 ЗК та інші).
З огляду на викладене та на те, що у позові одним із відповідачів визначено фізичну особу - ОСОБА_4, яка на думку позивача сфальсифікувала землевпорядні документи, враховуючи те, що правовідносини позивача та відповідачів виходять зі спору між фізичними особами щодо меж земельних ділянок, колегія суддів вважає цілком обґрунтованим закриття судом першої інстанції провадження у даній справі відповідно до п.1 ч.1 ст.157 КАС України в зв'язку з тим, що справу № 333/6525/13-а(2а/333/206/14) належить розглядати не в порядку адміністративного судочинства, а в порядку цивільного судочинства.
При цьому колегія суддів не бере до уваги посилання скаржника на те, що при перегляді ухвали Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 20.08.2013 р. про відмову у відновленні пропущеного строку на подання адміністративного позову у даній справі в судах апеляційній та касаційній інстанцій ані Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом, ані Вищим адміністративним судом України не зауважено щодо підсудності судової справи.
Такі обставини не можуть свідчити про необхідність розгляду даної справи у порядку адміністративного судочинства, оскільки спірним питанням (предметом розгляду) при перегляді ухвали Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 20.08.2013 р. у судах апеляційної та касаційної інстанцій були обставини щодо звернення позивачем з позовом у строк для такого звернення, визначений тим процесуальним законом, на підставі якого цей позов поданий. І ні що інше не переглядалось.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та скасування оскарженої ухвали Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 19 грудня 2014 р. у справі № 333/6525/13-а(2а/333/206/14).
Керуючись, п.1 ч.1 ст.157, ст.ст.196, 199, 200, 205, 206 КАС України, суд , -
У X В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 19 грудня 2014 р. у справі № 333/6525/13-а(2а/333/206/14) залишити без задоволення.
Ухвалу Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 19 грудня 2014 р. у справі №333/6525/13-а(2а/333/206/14) залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.
Головуючий: Н.А. Бишевська
Суддя: Я.В. Семененко
Суддя: І.Ю. Добродняк