04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"25" березня 2015 р. Справа№ 910/13328/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів: Федорчука Р.В.
Лобаня О.І.
за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 25.03.2015
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алгоритм» на ухвалу господарського суду міста Києва від 04.02.2015
у справі №910/13328/14 (головуючий суддя Грєхова О.А., судді Літвінова М.Є., Сташків Р.Б.)
за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Промекономбанк»
до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк»
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Даніель»
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб
третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алгоритм»
про визнання правочину недійсним та визнати відсутнім права вимоги за договором,-
Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.02.2015 провадження у справі №910/13328/14 припинено на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду ТОВ «Фінансова компанія «Алгоритм» звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 04.02.2015 та передати справу №910/13328/14 на розгляд до господарського суду міста Києва.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що оскаржувана ухвала суду не відповідає вимогам чинного законодавства України та неправильно застосовані норми процесуального права.
Ухвалою від 27.02.2015 Київським апеляційним господарським судом прийнято до провадження вказану вище апеляційну скаргу та призначено справу №910/13328/14 до розгляду за участю уповноважених представників сторін.
11.03.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від ПАТ «Комерційний банк «Даніель» надійшли письмові пояснення на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Алгоритм», в яких третя особа-1 заперечує щодо вимог апеляційної скарги та просить відмовити скаржнику у задоволенні апеляційної скарги.
Представник позивача брав участь у судовому засіданні 25.03.2015, в якому надавав свої пояснення, заперечував щодо доводів апеляційної скарги та просив апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Алгоритм» залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 04.02.2015 у справі №910/13328/14 - без змін.
Представники третіх осіб-1,-2 брали участь в судових засіданнях, в яких надавали свої пояснення, заперечували щодо доводів, які викладені в апеляційній скарзі та просили ухвалу господарського суду міста Києва від 04.02.2015 у справі №910/13328/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Алгоритм» - без задоволення.
Представники третьої особи-3 брали участь у судових засіданнях, в яких підтримували доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просили задовольнити апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Алгоритм», ухвалу господарського суду міста Києва від 04.02.2015 скасувати та справу №910/13328/14 передати на розгляд до господарського суду міста Києва.
В судове засідання апеляційної інстанції відповідач повноважних представників не направив, своїм процесуальним правом, передбаченим ст.ст. 22, 27 ГПК України, не скористався. Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання про розгляд апеляційної скарги, а також приймаючи до уваги те, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка учасників судового процесу без поважних причин у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу без участі в судовому засіданні представників відповідача.
Відповідно до ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду. Окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду, зокрема, про припинення провадження у справі.
Згідно з нормами ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.
Як вбачається з матеріалів справи, публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Промекономбанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «КБ «Промекономбанк» І.Г. Волощука звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» про визнання правочину недійсним та визнання відсутнім права вимоги за договором.
Позовні вимоги мотивовані тим, що фіктивність, тобто відсутність наміру створення правових наслідків за договором про відступлення права вимоги від 03.01.2014 також підтверджується тим, що на виконання п. 1.1. вказаного договору, сторони акт приймання-передачі прав вимоги не укладали; оригінали генеральної угоди про порядок проведення міжбанківських операцій №ГУ/24052012-1 від 24.05.2012, договору про встановлення кореспондентських відносин №14-LORO-T від 04.04.2011, договору застави майнових прав б/№ від 11.07.2013, договору застави майнових прав №2 від 11.07.2013 знаходяться у ПАТ «КБ «Промекономбанк», який до цього часу продовжує обслуговувати кредитний борг ПАТ «КБ «Даніель». Договір уступки був укладений на умовах, гірших за звичайні, оскільки права ПАТ «КБ «Промекономбанк» на грошові кошти відчужені за ціною, яка нижче за звичайні ціни, що діяли на дату укладення договору уступки і договірна ціна майнових прав ПАТ «КБ «Промекономбанк» відрізняється більше ніж на 20% від звичайної ціни на такі майнові інтереси, що підтверджується здійсненою на замовлення уповноваженої особи Фонду оцінкою ТОВ «Експертна компанія «Професіонал».
Згідно з п. 1.19 розділу ІІІ Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 №2 нікчемним є договір (правочин), недійсність якого встановлена законом. Уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію направляє письмове повідомлення про нікчемність договору (правочину) контрагенту за таким договором (правочином) із посиланням на відповідну норму закону, у якій зазначені підстави нікчемності.
Отже, договір відступлення права вимоги №03/01-14 від 03.01.2014, укладений між ПАТ «КБ «Промекономбанк» та ПАТ «КБ «Експобанк» є нікчемним на підставі п. 1 ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
30.05.2014 на виконання зазначених норм Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів на тимчасову адміністрацію ПАТ «КБ «Промекономбанк» направлено на адресу ПАТ «КБ «Експобанк» повідомлення про нікчемність договору уступки на підставі п. 1 ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.02.2015 провадження у справі №910/13328/14 припинено на підставі п.1-1 ч. 1 ст.80 ГПК України.
Господарський суд обґрунтував ухвалу про припинення провадження у справі тим, що під предметом спору розуміється об'єкт спірного правовідношення, відносно якого виникає спір між позивачем та відповідачем. Оскільки між сторонами спірного правочину відсутній спір щодо його нікчемності, який існував станом на момент порушення провадження у даній справі, тобто відсутній предмет спору, то відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України провадження у справі підлягає припиненню.
Не погоджуючись з ухвалою господарського суду міста Києва від 04.02.2015 про припинення провадження у справі №910/13328/14 на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, ТОВ «ФК «Алгоритм» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору, якщо між сторонами не залишилося неврегульованих питань. Визнання відповідачем позову тягне за собою інші правові наслідки, а саме - суд приймає рішення про задоволення позову. Визнання боржником претензії кредитора не є способом припинення зобов'язання і не свідчить про відсутність спору. Суд проігнорував ті обставини, що визнання відповідачем позову порушує права особи, якої за відплатним договором відступлені права, що придбані за оспорюваним правочином та порушує інтереси кредиторів.
Також скаржник зазначає, що припинення провадження у справі на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України, з посиланням на результати розгляду справи №910/13329/14, є неможливим, оскільки предметом розгляду справи було визнання недійсним договору про задоволення вимог заставодержателя, тоді як предметом спору у даній справі є визнання недійсним договору відступлення права вимоги. Крім того, за результатами розгляду справи №910/13329/14 у касаційному порядку, постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2014 у справі №910/13329/14 скасовано та справу направлено на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм процесуального права при винесені оскаржуваної ухвали суду, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен довести факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Припинення провадження у справі на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.
Припинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК можливе за умов, якщо рішення господарського суду або іншого органу, який вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, набрало законної сили, не змінено і не скасовано у відповідній частині в передбаченому законом порядку. За відсутності таких умов заінтересована особа вправі звернутися з позовом до господарського суду на загальних підставах. Тобто, не допускається здійснення провадження та ухвалення судом рішення за тотожним позовом.
Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду міста Києва від 09.09.2014 у справі № 910/13329/14 задоволено позов ПАТ «Комерційний банк «Даніель» до ПАТ «Комерційний банк «Експобанк», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ПАТ «Комерційний банк «Промекономбанк» про визнання правочину недійсним, а саме: повністю, визнано недійсним договір про задоволення вимог заставодержателя №16/01-14 від 16.01.2014, укладений між позивачем та відповідачем; визнано відсутнім у відповідача права вимоги за укладеними між позивачем та ПАТ «Комерційний банк «Промекономбанк» правочинами, а саме: генеральною угодою про порядок проведення міжбанківських операцій №ГУ/24052012-1 від 24.05.2012; договором про встановлення кореспондентських відносин №14-ЛОРО-Т від 04.04.2011, договором застави майнових прав №б/н від 11.07.2013, договором застави майнових прав №2 від 11.07.2012.
Предметом спору у справі №910/13328/14 є визнання недійсним нікчемного правочину, а саме-договору №03/01-14 про відступлення права вимоги від 03.01.2014, укладеного між ПАТ «Промекономбанк» та ПАТ «КБ «Експобанк».
Отже, незважаючи на те, що у справі беруть участь ті ж самі сторони, спір виник відносно різних предметів спору та з інших підстав.
Крім того, прийняте судове рішення у справі №910/13329/14, на яке посилається суд першої інстанції як підставу про відсутність предмету спору, постановою Вищого господарського суду України було скасовано, а справу направлено на новий розгляд.
За таких обставин, колегія апеляційного господарського суд вважає, що господарський суд припустився помилки щодо припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 ст.80 ГПК України.
Також колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Визнання боржником претензії кредитора не є способом припинення зобов'язання і не свідчить про відсутність спору; особа, претензія якої визнана боржником, вправі звернутися до господарського суду з відповідним позовом.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 26.11.2002 та від 15.01.2003.
Крім того, аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України, викладеного у листі Верховного суду України від 01.04.2014 вказує на те, що ЦК не містить застережень, що позивачем може бути лише сторона в правочині.
Згідно із ч. 3 ст. 215 ЦК, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Інакше це питання вирішується, якщо це передбачено спеціальною нормою ЦК.
З урахуванням приписів ст. 215 ЦК України та ст. 207 ГК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, частина перша статті 220, частина друга статті 228 ЦК України, частина друга статті 207 ГК України), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора (зокрема, частина перша статті 227, частина перша статті 229, частина перша статті 230, частина перша статті 232 ЦК України, частина перша статті 207 ГК України).
За змістом ч. 2 ст. 215 ЦК України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним.
Отже, спори про визнання нікчемних правочинів недійсними підлягають вирішенню господарськими судами у загальному порядку. З'ясувавши, що оспорюваний правочин є нікчемним, господарський суд зазначає в резолютивній частині рішення про його недійсність або за відсутності підстав для такого визнання, відмовляє в задоволенні позову.
Таким чином, визнання відповідачем позову про визнання недійсним нікчемного договору про відступлення права вимоги також не є підставою для припинення провадження у справі з підстав відсутності предмету спору.
Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 «Про судове рішення» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи а також неправильне застосування норм матеріального права та процесуального права, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що господарським судом міста Києва ухвалу від 04.02.2015у справі №910/13328/14 про припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 ст.80 ГПК України прийнято з неправильним застосуванням норм процесуального права, тому ухвала суду підлягає скасуванню, а справа направленню на розгляд до господарського суду міста Києва.
Керуючись статтями 43, 99, 101 - 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ухвала місцевого господарського суду підлягає скасуванню, а справа направленню на розгляд до господарського суду міста Києва.
Керуючись ст. ст. 99, 101 - 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алгоритм» на ухвалу господарського суду міста Києва від 04.02.2015 у справі №910/13328/14 задовольнити.
2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 04.02.2015 у справі №910/13328/14 скасувати.
3. Матеріали справи №910/13328/14 передати на розгляд до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя А.Г. Майданевич
Судді Р.В. Федорчук
О.І. Лобань