24 березня 2015 року Справа № 915/110/15
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Долгової А.О.,
представника позивача: не з'явився,
представника відповідача: Плотнікова С.О. - договір від 03.03.2015,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Профі Люкс»
(04215,м.Київ, пр.Свободи, 26-В)
до відповідача: Приватного виробничо-комерційного підприємства «Ліком»
(54037, м.Миколаїв, вул.Івана Франка, 49/1)
про: зобов'язання виконати зобов1язання за договором №110922/1 від 22.09.2011 щодо повернення продукції (меблів), -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить зобов'язати Приватне виробничо-комерційне підприємство «ЛІКОМ» виконати зобов'язання за договором №110922/1 від 22.09.2011 щодо повернення продукції (меблів) у повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що в порушення приписів чинного законодавства та умов договору №110922/1 від 22.09.2011 відповідач не здійснив в повному обсязі поставку меблів, за які позивачем сплачено в якості авансу 208092,50 грн.
Відповідач у відзиві (а.с.30) проти позовних вимог заперечує, посилаючись на належне виконання умов договору №110922/1 від 22.09.2011 в частині поставки меблів, в підтвердження чого суду надано видаткову накладну №РН-000002 від 30.12.2011 на загальну суму 194279,70 грн.
Ухвалою від 03.03.2015 суд зобов'язав позивача надати письмові пояснення щодо заперечень відповідача проти позову та підстав отримання товару по видатковій накладній №РН-000002 від 30.12.2011.
Станом на 24.03.2015 позивачем вимоги ухвали суду не виконані, представник у судове засідання не з'явився, незважаючи на належне повідомлення про час та місце розгляду справи.
У судовому засіданні 24.03.2015 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
22.09.2011 між сторонами було укладено Договір №110922/1 (надалі - Договір) (а.с.6-8), за умовами якого виконавець (відповідач у справі) зобов'язаний виготовити, доставити та змонтувати (установити) замовнику (позивач у справі) за плату продукцію відповідно до Специфікації, яка є додатком до Договору (а.с.9,10).
Згідно п.2.1 Договору та Специфікації, вартість договору становила 208092,50 грн.
Відповідно до п.1.2 Договору, сторони узгодили, що продукція має бути виготовлена та доставлена виконавцем не пізніше 25.11.2011.
Пунктом 3.2 Договору сторони обумовили порядок оплати продукції, за яким перша оплата складає 35092,50 грн., а друга - 173000,0 грн.
На виконання умов Договору, позивач здійснив авансовий платіж на розрахунковий рахунок відповідача у сумі 208092,50 грн., що підтверджується банківською випискою від 28.09.2011 та не заперечується відповідачем (а.с.11).
Позивач у позові вказує на те, що відповідач по видатковій накладній №РН-000001 від 23.11.2011 здійснив часткову поставку меблів на загальну суму 13812,80 грн. У визначений Договором термін продукція в повному обсязі поставлена не була. В подальшому, за ініціативою позивача було прийняте рішення змінити дизайн меблів, про що було направлено відповідачу лист №5 від 11.01.2012 та підписано Угоду №1 від 12.01.2012 про внесення відповідних змін, згідно якої вартість робіт збільшилась на 141867,0 грн. (а.с.17). Однак враховуючи, що рахунок на оплату збільшеної вартості робіт згідно нового дизайну меблів відповідачем виставлено не було, його плата не здійснювалась і меблі мали бути виготовлені та поставлені у незмінному вигляді, за що позивач вже розрахувався. 19.12.2014 позивач направив на адресу відповідача лист №13-08/2014 (а.с.19) з вимогою про видачу меблів та сплату неустойки, який було залишено без задоволення.
Представники відповідача у відзиві та поясненнях, наданих у судових засіданнях вказують на те, що Угода про зміни і доповнення до Договору від 12.01.2012 дійсно була підписана сторонами, але за її умовами виконання робіт мало здійснюватись протягом 45 робочих днів з моменту отримання авансового платежу на рахунок виконавця. Оскільки аванс позивачем не було перераховано, то роботи по зміні дизайну меблів відповідачем не здійснювались.
Що стосується виготовлення та поставки меблів у відповідності до Специфікації до Договору №110922/1 від 22.09.2011, то в підтвердження його виконання позивачем надана суду видаткова накладна №РН-000001 від 23.11.2011 на загальну суму 13812,80 грн. (а.с.12), а відповідачем - видаткова накладна №РН-000002 від 30.12.2011 на загальну суму 194279,70 грн. (а.с.31), оригінал якої оглянуто судом у судовому засіданні 24.03.2015. Судом встановлено, що зазначена видаткова накладна містить відмітку про отримання товару представником ТОВ «Профі Люкс» та відтиск печатки підприємства.
Позивачем не надано суду заперечень з приводу отримання товару по видатковій накладній №РН-000002 від 30.12.2011.
Таким чином, матеріали справи свідчать, що загальна вартість виготовлених та поставлених відповідачем по Договору №110922/1 від 22.09.2011 дерев'яних виробів та меблів склала 208092,5 грн., тобто умови Договору виконані відповідачем в повному обсязі.
Відповідно із ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто вказана стаття ЦК України передбачає захист лише порушеного права.
При цьому порядок захисту порушеного права для суб'єктів господарювання встановлено, у тому числі ст.1 ГПК України, згідно з якою підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно із встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Із змісту наведеної статті ГПК України вбачається, що право на звернення до суду виникає в той момент коли у юридичної особи або суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи порушено їх права і тільки в цьому випадку їх права можуть бути захищені судом, у зворотному випадку у позові слід відмовляти.
Враховуючи, що на час подання позову до суду, умови Договору №110922/1 від 22.09.2011, в частині виготовлення та поставки у повному обсязі дерев'яних виробів та меблів, відповідачем були виконані, тобто права позивача порушені не були, то підстави для задоволення позову відсутні.
Відповідно до приписів ст.49 ГПК України, у разі відмови у позові, судовий збір підлягає покладенню на позивача.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 821, 84, 85 ГПК України, суд -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення суду, у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом
Згідно ст.ст.91, 93 Господарського процесуального кодексу України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.
Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Суддя М.В.Мавродієва
Рішення оформлено у відповідності до ст.84 ГПК України
та підписано суддею 27 березня 2015 року.