Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
Харків
05 березня 2015 р. № 820/12801/14
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Рубан. В.В.,
за участі
секретаря судового засідання -Салацької Я.І.,
представника позивача -ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представника відповідача -Наконечного А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги про сплату боргу (недоїмки), -
Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, у якому просив суд, з урахуванням уточнень, скасувати податкові повідомлення-рішення Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 18.04.2014 року №0000671720 та №0000681720 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.04.2014 року №Ф-00071720 у розмірі 7342,56 грн. (за основним платежем - 6689,47 грн., штраф - 653,07 грн.).
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.09.2014 року закрито провадження у справі №820/12801/14 за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги про сплату боргу (недоїмки).
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2014 р. року апеляційну скаргу задоволено, ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 23.09.2014р. по справі № 820/12801/14 скасовано та справу направлено для продовження розгляду до Харківського окружного адміністративного суду
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Індустріальною об'єднаною державною податковою інспекцією м.Харкова Головного Управління Міндоходів у Харківській області на підставі акту документальної планової виїзної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2013 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2013 року винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 8 квітня 2014 року №Ф-0007/1720 та податкові повідомлення-рішення від 18.04.2014 року: №00006717 , №0000681720. Позивач вважає, що відповідач в ході проведення перевірки безпідставно та з порушенням норм чинного законодавства не визнає витрати підприємця на придбання будівельних матеріалів для ремонту орендованого для підприємницької діяльності приміщення та неправомірно зробив висновок про заниження виручки, отриманої у грудні 2012 року, внаслідок чого незаконно збільшив грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та з єдиного соціального внеску. Щодо протиправності прийняття податкового повідомлення-рішення на збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, позивач зазначив, що відповідач не врахував надміру нараховану суму ПДВ за грудень 2012 року та не зменшив на неї суми донарахованого ПДВ за січень 2012 року.
Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали у повному обсязі та просили його задовольнити.
Представник відповідача, проти позову заперечував та вказав, що податкові повідомлення-рішення та вимога винесені ДПІ у відповідності до норм діючого законодавства, а тому є законними та обґрунтованими.
Представник відповідача в судовому засіданні у задоволенні позовних вимог просив відмовити.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з таких підстав та мотивів.
Судом встановлено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання - фізичної особи-підприємця, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_1 та перебуває на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) в Індустріальній об'єднаній державній податковій інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.
Як свідчать матеріали справи, Індустріальною об'єднаною державною податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проведено документальну планову виїзну перевірку Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2013 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2013 року
Результати перевірки оформлені актом № 904/20-36-17-02-11/НОМЕР_1 від 08.04.2014 р.
На підставі висновків акту перевірки № 904/20-36-17-02-11/НОМЕР_1 від 08.04.2014 р. відповідачем винесено
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 8 квітня 2014 року №Ф-0007/1720 з єдиного внеску в сумі 7691,46 грн. ( за основним платежем - 7006,65 грн., за штрафними санкціями - 684,81 грн.).
- податкові повідомлення-рішення від 18.04.2014 року: №0000671720, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 37138,73 грн. (за основним платежем - 24 759,15 грн., за штрафними санкціями - 12379,58 грн.); №0000681720, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 27 191,00 грн. (за основним платежем - 18794,00 грн., за штрафними санкціями - 9397,00 грн.).
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті № № 904/20-36-17-02-11/НОМЕР_1 від 08.04.2014 року, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.
Приймаючи податкове повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та вимоги на сплату єдиного соціального внеску, відповідач правомірність їх прийняття обгрунтував тим, що в ході перевірки ним встановлено заниження доходу ФОП ОСОБА_4 за 2012 рік у розмірі 21 271, 35 грн. та завищення витрат за 2012 рік у загальному розмірі 124 370,79 грн. за рахунок безпідставного віднесення до їх складу вартості матеріалів, витрачених на проведення ремонтних робіт, які не підтверджені документально.
Суд, задовольняючи позов в даній частині,зазначає наступне.
Відповідно до п.177.2 ст177 ПКУ об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом ( виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Згідно п.177.3 ст.177 ПКУ до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.
Відповідно до п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПКУ витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати. Згідно п. 138.8. ст..138 ПКУ собiвартiсть виготовлених та реалiзованих товарiв, виконаних робiт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарiв, виконанням робiт, наданням послуг, а саме: прямих матерiальних витрат; прямих витрат на оплату працi; амортизацiї виробничих основних засобiв та нематерiальних активiв, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарiв, виконанням робiт, наданням послуг; загальновиробничi витрати, якi відносяться на собiвартiсть виготовлених та реалiзованих товарiв, виконаних робiт, наданих послуг вiдповiдно до положень (стандартiв) бухгалтерського облiку; вартостi придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарiв, виконанням робiт, наданням послуг; iнших прямих витрат, у тому числi витрат з придбання електричної енергiї (включаючи реактивну).
Відповідно до п.п.138.8.8.5 до складу загальновиробничих витрат включаються витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.
Відповідно до п.п.138.1. п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 ст..140, статей 142 і 143 та інших статей цього кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку. Згідно п.п.138.2 ст.138 витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом 11 цього Кодексу.
Відповідно до п. 146.12 ст. 146 ПК України сума витрат, що пов'язані з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів, у тому числі орендованих у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного періоду, відноситься до складу витрат.
Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Суд звертає увагу, що вищевказані норми не містять жодного обмеження права фізичної особи-підприємця на відображення витрат, пов'язаних з господарською діяльністю такого підприємця, з відсутністю обов'язку ведення бухгалтерського обліку фізичною особою-підприємцем, що знаходиться на загальній системі оподаткування.
В ході розгляду справи встановлено, що позивач орендує приміщення, відповідно до договору оренди № 7 від 01.11.2011р. за адресою с. Циркуни, в. Кірова, 74 Б. В зв'язку з виробничою необхідністю вказані приміщення потребували ремонту, оскільки в орендованому приміщенні провалювалася підлога, місцями текла крівля, потребував термінового ремонту пандус, з якого розвантажується товар (меблі).
Для виконання ремонтних робіт позивачем укладений з ФО-П ОСОБА_5.( свідоцтво про держреєстрацію №2 480 000 0000 038477 від 17.11.2005 року) договір підряду на проведення ремонтних робіт вказаних нежитлового приміщення. Будівельні матеріали, які були використані при здійснені ремонту придбані на власні кошти позивача, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами про використання грошових коштів на придбання будівельних матеріалів, копіями товарних чеків, вартість використаних будівельних матеріалів замовника складає 124 370,79 грн. без ПДВ.
Для проведення вказаних ремонтних робіт, тимчасово, також залучалися троє найманих робітників позивача, а саме: ОСОБА_6- трудовий договір від 27.03.2012 року, ОСОБА_7 - трудовий договір від 14.10.2011 року та ОСОБА_8- трудовий договір - від 27.03.2012 року, що підтверджується копіями трудових договорів, розпоряджень про тимчасове залучення працівників до виконання ремонтних робіт та копія договору про охорону. Вказані особи виконували роботи, які не потребують спеціальних знань та навиків, а саме: земляні роботи, мішання цементного розчину, розвантаження матеріалів та подавання матеріалів при ремонті покрівель як на сторожці, так і на адмінбудівлі, тощо. Згідно актів виконаних робіт загальна вартість виконаних ремонтних робіт у період з 01.08.2012 року по 31.12.2012 року складала 39 400 грн., на підтвердження сплати позивачем за виконання ремонтних робіт, до матеріалів справи надано копії прибуткових касових ордерів від ФО-П ОСОБА_5 про сплату ОСОБА_4 вартості послуг у сумі 39400,00 грн.
Перелік ремонтних робіт було узгоджено позивачем з орендодавцем, відповідно до листа № 65 від 06.06.2012р. Відповідно до листа № 81 від 30.12.2012р. отримано погодження на виконання ремонтних робіт. Листом № 7 від 28.12.2012р. орендодавця повідомлено про виконання вищевказаних робіт та вказано вартість використаних матеріалів.
Як пояснив представник позивача, доцільність проведення ремонту в орендованому приміщенні полягала у тому, що з урахуванням стану приміщень, а потім з урахування проведених ремонтних робіт позивач сплачував відносно невелику орендну плату в розмірі 6, 65 грн. за кВ.м., в той час, як вартість орендної плати приміщень, які знаходяться в належному стані у 2012р. складала 25 грн. за кВ.м.
До витрат у перевіряємому періоді позивачем було віднесено лише вартість придбаних матеріалів, а вартість послуг по виконанню ремонтних робіт ФОП ОСОБА_9 сплачена власними коштами, без включення до складу витрат по підприємницькій діяльності.
Таким чином, суд приходить до висновку, що вказані витрат на придбання будівельних матеріалів у сумі 124 370,79 грн. пов'язані із господарською діяльністю позивача та він правомірно включив їх до складу витрат підприємницької діяльності у перевіряємому періоді.
Крім того, в акті перевірки зазначено, що перевіркою правильності визначення доходу, отриманого ФОП ОСОБА_4 протягом 2012р. встановлено його заниження на суму 21271,35 грн.
До вказаного висновку, податковий орган, прийшов в зв'язку з тим, що у грудні 2012р. на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_4 О,А. надійшли грошові кошти в розмірі 397604,3 грн., в т.ч. дебіторська заборгованість по комісійній винагороді, яка лічилась за актами звірки з ТОВ «Гербор - Холдінг» станом на 31.01.2012р. в сумі 149325,63грн. Всього дохів грудня 2012р. згідно книги обліку підприємця складає 1333754 грн. За даними перевірки дохід визначений в сумі 1355025,35 грн., який складається з коштів, які надійшли на розрахунковий рахунок в розмірі 356244,52грн. (397604,3 -149325,63)/1,2 +149325,63) та отриманні від розрахунків за готівку згідно РРО в сумі 998800,83 грн.(без ПДВ). Сума заборгованості 21271,35 грн.
Так, судовим розглядом встановлено, що протягом січня 2012р. ФОП ОСОБА_4 здійснював торгівельну діяльність згідно договору комісії № 17КХК від 28.09.2011р., укладеного з ТОВ «Гербор_холдінг». Відповідно до платіжного доручення №2119 від 21.12.2012 року на рахунок ФО-П ОСОБА_4 надішли від ТОВ "Гербор-Холдінг" 149 325,63 грн. погашення заборгованості згідно акту звірки, у т.ч. ПДВ 20% у сумі 24 887,61 грн.
Відповідно до п.177.3 ст.177 Податкового кодексу України для фізичної особи-підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг). Згідно податкової декларації з податку на додану вартість ФО-П ОСОБА_4 за грудень 2012 року у складі податкового зобов'язання відображено суму 24887,61 грн., а сума 124 438,02 грн.(149325,63- 24887,61) відповідно до п.177.1 ПКУ відображена у складі суми одержаного доходу в декларації про майновий стан і доходи за 2012 рік.
Таким чином, суд дійшов висновку, що отримана сума у грудні 2012 року оподаткована по факту отримання доходу з дотриманням п.177.3 ПКУ і заниження виручки у сумі 21271,35 за грудень 2012 року відсутнє.
Враховуючи вищенаведені обставини, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 18.04.2014 року №00006717 на збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 37 138,73 грн.( за основним платежем - 24 759,15 грн., за штрафними санкціями - 12379,58 грн.), та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 8 квітня 2014 року №Ф-0007 /1720 з єдиного внеску в сумі 7342,56 грн. ( за основним платежем - 6689,47 грн., за штрафними санкціями - 653,07 грн.) є необґрунтованими.
Щодо, позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 18.04.2014 року №0000681720 яким збільшена сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 27 191,00 грн. (за основним платежем - 18 794,00 грн., за штрафними санкціями - 9397,00 грн.), суд зазначає наступне.
Згідно з актом перевірки за період з 01.01.2012 по 31.03.2012 року обсяг операцій на митній території України склав 1 313 237,0 грн. (без ПДВ), а саме: січень 2012 року - 445403,00грн., лютий 2012 року -162 176,00 грн., березень 2012 року - 705 657,00грн. До перевірки надано акт звірки з ТОВ "Гербор-Холдінг" за січень 2012 року, згідно з яким у ФОП ОСОБА_4 обсяг наданих послуг за січень 2012 року складає 21 200,41 грн. за виконання умов договору комісії. Загальний обсяг оподатковуваних операцій за січень-березень 2012 року складає 1 334 437,00 грн., а фактично за вказаний період підприємцем задекларовано 1 244 159,00 грн., що вплинуло на заниження податкових зобов'язань у розмірі 18 056,00 грн.(занижено об'єкт оподаткуванні на суму 90278 грн.,у т.ч. 21200 грн. комісійна винагорода за січень 2012 року). Позивач не заперечував проти заниження податкових зобов'язань за січень-березень 2012 року у сумі 18 056,00 грн.
ФО-П ОСОБА_4 зареєстрований платником податку на додану вартість на підставі свідоцтва від 03.02.2012 року №200025034.
Між ФОП ОСОБА_4 та ТОВ "Гербор-Холдінг" було укладено договір комісії №17КХК від 28.09.2011р., в рамках якого здійснювались дві господарські операції:
- згідно п 1.1. договору - комісіонер зобов'язується за дорученням комітента продати корпусні меблі;
- згідно п.1.3 комітент зобов'язується сплатити комісіонеру комісійну винагороду, що складає 6,3% від реалізованого товару.
Станом на 01.01.2012р. сума кредиторської заборгованості перед ТОВ "Гербор-Холдінг" складала 1 009 056,80грн., у т.ч.: кредиторська заборгованість за товар у розмірі 1 128 182,02 грн.; кредиторська заборгованість за авто послуги у розмірі 9000,0грн. (дебіторська заборгованість з комісійної винагороди у розмірі 128 125,22грн.
Вищевказана сума комісійної винагороди складається з комісійної винагороди нарахованої:
- за жовтень 2011р. - у розмірі 49327,74 грн., про що свідчить звіт комісіонера від 31.10.2011р. ;
- за листопад 2011р. - у розмірі 32780,35грн. про що свідчить звіт комісіонера від 30.11.2011р. ;
- за грудень 2011р. - у розмірі 46017,13грн., про що свідчить звіт комісіонера від 31.12.2011р.
В межах одного договору та взаємовідносин з одним контрагентом кінцеве сальдо було відображено у поясненні звернуто, а оскільки сумарно кредиторська заборгованість перевищувала дебіторську, то у поясненні і була наведена сума кредиторської заборгованості, а про дебіторську заборгованість зазначено, що вона відсутня. Розмір кредиторської заборгованості обчислено як суми кредиторської заборгованості за товар та за автопослуги за мінусом дебіторської заборгованості по комісійній винагороді (1128182,02+9000,00-128125,22=1009056,80). Про наявність вказаної заборгованості свідчать акти звіряння взаєморозрахунків з продажу товарів та комісійної винагороди між ТОВ "Гербор-Холдінг" та ФОП ОСОБА_4, надані до матеріалів справи. Факт відображення взаєморозрахунків по нарахуванню комісійної винагороди в актах звірки станом на 01.01.2012 року свідчить про здійснення першої події відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПКУ, що відбулася при підписанні звітів комісіонера від 31.10.2011;30.11.2011 та 31.12.2011р. Таким чином, нарахування ПДВ з комісійної винагороди у сумі 128125,22 грн. охоплено попередньою перевіркою, результати якої відображено в акті перевірки Індустріальної МДПІ м.Харкова №40/17-211/НОМЕР_1 від 23.03.2012року.
Судовим розглядом встановлено, що 21.12.2012р. ФОП ОСОБА_4 отримав від ТОВ "Гербор-Холдінг" комісійну винагороду в розмірі 149 325,63грн. Ця винагорода складається з :
- комісійної винагороди за жовтень 2011р. - у розмірі 49327,74 грн., про що свідчить звіт комісіонера від 31.10.2011р.
- комісійної винагороди за листопад 2011р. - у розмірі 32780,35грн. про що свідчить звіт комісіонера від 30.11.2011р.
- комісійної винагороди за грудень 2011р. - у розмірі 46017,13грн., про що свідчить звіт комісіонера від 31.12.2011р.
- комісійної винагороди за січень 2012р. - у розмірі 21200,48грн., про що свідчить звіт комісіонера від 31.01.2012р.
Судом встановлено, що згідно правила першої події комісійні винагороди за жовтень-грудень 2011р. у розмірі 128125,22грн. позивачем було включено до податкових зобов'язань з податку на додану вартість у 2011 році, а комісійна винагорода за січень 2012р. у розмірі 21 200,48грн. підлягала включенню до податкових зобов'язань з податку на додану вартість за січень 2012р. Однак, підприємцем у податковій декларації за лютий - березень 2012 року не було включено до податкових зобов'язань ПДВ з комісійної винагороди за січень 2012р. у розмірі 21 200,48грн. В той же час у грудні 2012 року, коли комісійна винагорода надійшла на банківський рахунок, підприємцем було зайво включено до податкових зобов'язань ПДВ у в розмірі 24887,61 грн. Таким чином, підприємцем було невчасно оподатковано комісійну винагороду за січень 2012 року у розмірі 21 200,48грн., та зайво оподатковано комісійні винагороди за жовтень-грудень 2011р. у розмірі 128125,22грн.
З урахуванням наданих доказів по справі суд дійшов висновку, що нарахована сума ПДВ у грудні 2012 року у розмірі 24887,61грн. є частково нарахованою зайво з урахуванням не донарахованої суми податкових зобов'язань за січень 2012 у розмірі 18055,0грн. Виходячи з вищенаведеного сума зайво нарахованого перевіркою ПДВ за 2012рік складає 6832,61грн. (24887,61-18055,0грн.).
Згідно до ч. 2 ст. 71 КАСУ України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності його дій щодо винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд вважає, що вимога позивача про скасування податкових повідомлень-рішень Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 18.04.2014 року №0000671720, №0000681720 та скасування вимоги Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про сплату боргу по єдиному внеску від 08.04.2014 р. № Ф - 00071720 у частині єдиного внеску у розмірі 7342,56 грн. (за основним платежем - 6689,47 грн., штраф - 653,07 грн.) правомірна та така, що ґрунтується на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтована, підтверджена матеріалами справи, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги про сплату боргу (недоїмки)- задовольнити.
2. Скасувати податкові повідомлення-рішення Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 18.04.2014 року №0000671720, №0000681720
3. Скасувати вимогу Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про сплату боргу по єдиному внеску від 08.04.2014 р. № Ф - 00071720 у частині єдиного внеску у розмірі 7342,56 грн. (за основним платежем - 6689,47 грн., штраф - 653,07 грн.).
4. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. 5. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
У повному обсязі постанова виготовлена 06.03.2015 р.
Суддя Рубан В.В.