26 березня 2015 р. Справа № 902/205/15
Господарський суд Вінницької області у складі судді Колбасова Ф.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Приватного підприємства Агрофірма "Лани Поділля", код ЄДРПОУ 31576351 (23201, Вінницька область, Вінницький район, с. Вінницькі Хутори, вул. Леніна, 2; поштова адреса: 21009, м. Вінниця, вул. Київська, 27/77)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ситковецьке", код ЄДРПОУ 33845116 (22865, Вінницька область, Немирівський район, с. Ситківці, вул. Мандролька, 19)
про стягнення заборгованості 79 060,61 грн.
при секретарі судового засідання Здорик Я.С.
за участю представників сторін:
позивача: Кухар Ж.М. - довіреність № 23/02 від 23.02.2015;
позивача: Токарчук Д.М. - довіреність № 24/03 від 24.03.15;
відповідача: Максименко О.М. - довіреність № 493 від 20.03.15;
Приватне підприємство Агрофірма "Лани Поділля" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ситковецьке" заборгованості в розмірі 79060,61 грн., з яких: 62775,00 грн. - основний борг, 3694,63 грн. - штрафні санкції, 11201,16 грн. - інфляційні втрати, 1389,82 грн. - 3% річних.
Ухвалою суду від 19.02.2015 року за вказаним позовом порушено провадження у справі №902/205/15 та призначено її до розгляду на 05.03.2015 року.
Фіксація судового процесу шляхом звукозапису не здійснюється в зв'язку з неподанням клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу.
У зв'язку з неявкою в судове засідання 05.03.2015 представника відповідача та неподанням сторонами витребуваних судом доказів, ухвалою суду від 05.03.2015 розгляд справи відкладено на 24.03.2015.
В судовому засіданні 24.03.2015 року оголошено перерву на 26.03.2015 року для надання позивачем додаткових документів.
В судовому засіданні 26.03.2015 року представником позивача подано заяву від 26.03.2015, якою позивач відмовився від позову в частині стягнення штрафних санкцій в розмірі 3694,63грн., інфляційних втрат в розмірі 11201,16 грн. та 3% річних в розмірі 1389,82 грн. Таким чином, просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 62775,00 грн. та судовий збір.
Судом дана заява прийнята до розгляду відповідно до ст. 22 ГПК України.
Довідкою № 26/03/1 від 26.03.2015 року позивач повідомив, що станом на 26.03.2015 року сума заборгованості відповідача перед позивачем по основному боргу складає 62775,00 грн.
Представник відповідача в судовому засіданні та у клопотанні від 24.03.2015 року позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнав.
Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
24.02.2014 року між Приватним підприємством Агрофірма "Лани Поділля" (за договором-постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ситковецьке" (за договором -покупець) укладено договір поставки мінеральних добрив № 053.
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити (передати у власність покупця) в передбачені цим договором строки, а покупець прийняти, для використання у своїй підприємницькій діяльності, мінеральні добрива, в подальшому товар, та вчасно оплатити його повну вартість згідно таблиці наведеній нижче, також специфікаціях, згідно додатків до даного договору. Назва товару: карбамідо-аміачна суміш КАС-32; кількість в тоннах: 37; загальна вартість: 127650,00 грн.
Згідно п. 2.1. договору товар відвантажується (отримується) зі складу постачальника протягом 5 робочих днів з дати зарахування коштів на рахунок постачальника.
Умови поставки викладаються сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил тлумачення комерційних термінів "ІНКОТЕРМС- 2010" (п. 2.2. договору).
Відповідно до п. 2.3 договору Постачальник здійснює поставку товару на умовах FCA "Завантажено на транспорт покупця". Одночасно з товаром постачальник зобов'язується передати покупцю документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром, а саме: видаткова накладна, податкова накладна, рахунок-фактура, якісне посвідчення. Право власності на товар переходить до покупця з моменту прийняття його покупцем.
В розділі 3 договору сторони погодили, що покупець зобов'язаний здійснити 100% передоплату згідно виставленого постачальником рахунку на протязі 3-х банківських днів. Форма розрахунку - безготівковий переказ грошових коштів на поточні рахунки постачальника. Загальна сума договору складає 127650,00 грн. Постачальник протягом доби подає факсимільним зв'язком відповідний рахунок, з обов'язковим вказанням в ньому банківських реквізитів постачальника, ціни та суми поставки.
Відповідно до п. 8.2. договору, цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і є дійсним до моменту його остаточного виконання.
24.04.2014 року сторонами підписано додаток № 1 до договору - Специфікацію на товар, відповідно до якої, позивач (постачальник) зобов'язався передати у власність, а відповідач (покупець) прийняти та оплатити товар: КАС -32, 80 тонн, загальною вартістю 300 000 грн.
02.06.2014 року сторонами підписано додаток № 2 до договору - Специфікацію на товар, відповідно до якої, позивач (постачальник) зобов'язався передати у власність, а відповідач (покупець) прийняти та оплатити товар: КАС -32, 12 тонн, загальною вартістю 45 000 грн.
02.07.2014 року сторонами підписано додаток № 3 до договору - Специфікацію на товар, відповідно до якої, позивач (постачальник) зобов'язався передати у власність, а відповідач (покупець) прийняти та оплатити товар: КАС -32, 12 тонн, загальною вартістю 45 600 грн.
Взяті на себе зобов'язання, відповідно до умов договору поставки та додатків до нього, позивач виконав належним чином, відпустивши відповідачу товар на загальну суму 536025,00 грн., що стверджується видатковими накладними № 199 від 21.03.2014р. на суму 127650,00 грн., № 475 від 30.04.2014р. на суму 261000,00 грн., №535 від 01.05.2014 р. на суму 57375,00 грн., № 600 від 02.06.2014 р. на суму 44400,00 грн., №643 від 02.07.2014р. на суму 45600 грн. та товарно-транспортними накладними.
Однак відповідач свої договірні зобов'язання належним чином не виконав, за отриманий товар розрахувався частково в сумі 473250,00 грн., що стверджується банківськими виписками (а.с. 33- 37).
Таким чином, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем по договору №053 від 24.02.2014 року в сумі 62775,00 грн.
В зв'язку з не проведенням розрахунків за поставлений товар, позивачем направлено на адресу відповідача претензію №7 від 16.01.2015р. з вимогою, погасити протягом 10 днів з моменту отримання претензії, суму основного боргу в розмірі 62775,00 грн. та штрафні санкції.
Направлення позивачем та отримання відповідачем зазначеної претензії стверджується наявними в матеріалах справи описом вкладення до цінного листа та повідомленням про вручення поштового відправлення № 2286500368665 (а.с. 28).
Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість за отриманий товар не погасив.
Таким чином, на день звернення з позовом до суду у відповідача існує перед позивачем заборгованість за поставлений товар по договору поставки №053 від 24.02.2014р. в сумі 62775,00 грн., що також підтверджується обопільно підписаним сторонами актом звірки взаєрозрахунків станом на 18.02.2015 року.
З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.
Згідно із п. 3 ч. 1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
З моменту укладення сторонами договору поставки №053 від 24.02.2014 року між ними виникли зобов'язання, які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".
Згідно із ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)
Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 693 ЦК України).
Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 62775,00 грн. основного боргу правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.
Дослідивши подану представником позивача заяву від 26.03.2015 року про відмову від позовних вимог в частині стягнення 3694,63грн. штрафних санкцій, 11201,16 грн. - інфляційних втрат та 1389,82 грн. 3% річних нарахованих за невиконання грошового зобов'язання по договору поставки №053 від 24.02.2014 року, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі, крім іншого, відмовитись від позову. При цьому частина шоста названої статті вказує, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.
На підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України - господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.
Відповідно до вимог ст. 78 ГПК України представнику позивача роз'яснені процесуальні наслідки відмови від позову.
Відмова позивача від позову в частині стягнення штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат не суперечить чинному законодавству та не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб, а тому заява підлягає прийняттю судом, а провадження у справі в частині стягнення 3694,63грн. штрафних санкцій, 11201,16 грн. - інфляційних втрат та 1389,82 грн. 3% річних - припиненню відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Всупереч вище наведеному та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).
Враховуючи вищевикладене, позов підлягає частковому задоволенню (з урахуванням припинення провадження в частині стягнення штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних).
Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір підлягає покладенню на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
26.03.2015 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 32, 33, 34, 43, 49, п. 4 ч. 1 ст. 80, 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ситковецьке", код ЄДРПОУ 33845116 (22865, Вінницька область, Немирівський район, с. Ситківці, вул. Мандролька, 19) на користь Приватного підприємства Агрофірма "Лани Поділля", код ЄДРПОУ 31576351 (23201, Вінницька область, Вінницький район, с. Вінницькі Хутори, вул. Леніна, 2; поштова адреса: 21009, м. Вінниця, вул. Київська, 27/77) 62775,00 грн. - основного боргу та 1450,67 грн. - відшкодування витрат зі сплати судового збору.
3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.
4. Провадження у справі в частині стягнення 3694,63 грн. - штрафних санкцій, 11201,16 грн. - інфляційних втрат, 1389,82 грн. - 3% річних припинити.
Повне рішення складено 27 березня 2015 р.
Суддя Колбасов Ф.Ф.
віддрук. 1 прим.:
1 - до справи