25 березня 2015 р.м.ОдесаСправа № 821/4222/14
Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Войтович І.І.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Крусяна А.В.
- Шляхтицького О.І.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Херсонської обласної організації профспілки працівників державних установ України на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14 січня 2015 року у справі за позовом Херсонської обласної організації профспілки працівників державних установ України до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області, Головного управління Державного казначейства України в Херсонській області про зобов'язання вчинити певні дії,
Херсонська обласна організація профспілки працівників державних установ України (далі - позивач) звернулася до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - відповідач 1) та Головного управління Державного казначейства України в Херсонській області (далі - відповідач 2) в якому просить визнати строк для надання уточнюючих розрахунків до податкової звітності та відшкодування позивачу помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів діючим; зобов'язати відповідача 1 на підставі постанови Одеського апеляційного господарського суду від 19.12.2013 року по справі №923/1069/13 прийняти у позивача уточнюючі податкові звіти про використання коштів неприбутковими установами й організаціями за 9-ть місяців 2008 року, 2008 рік, 9-ть місяців 2009 року, І півріччя 2010 року та 9-ть місяців 2010 року та внести відповідні зміни до податкової звітності, в тому числі до особового рахунку позивача; стягнути з Державного бюджету України на користь позивача надміру сплачені грошові кошти у рахунок сплати податку на прибуток в сумі 97 528, 15 грн.; зобов'язати відповідача 1 підготувати відповідний висновок за формою згідно з додатком 1 до наказу Державної податкової адміністрації України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України 974/1597/499 від 21.12.2010 року «Про затвердження Порядку взаємодії органів державної податкової служби, місцевих фінансових органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань» та передати для виконання Головній державній казначейській службі України в Херсонській області; зобов'язати відповідача 2 здійснити повернення позивачу помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів.
Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали з підстав, викладених в позовній заяві та пояснили, що відповідач 1 неправомірно залишив заяву позивача без розгляду, враховуючи той факт, що право на відшкодування помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів згідно до вимог п.5 ст.102 Податкового кодексу України у позивача виникло лише 19.12.2013 року, після вступу в законну силу постанови Одеського апеляційного господарського суду у справі №923/1069/13, яким позивача зобов'язано повернути кошти підприємству «Віта СЛС» Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України» у сумі 430 000, 00 грн., в рахунок повернення виконаного підприємством «Віта СЛС» зобов'язання за договором купівлі-продажу №2308 від 13.06.2008 року, з яких позивач протягом 2008, 2009, 2010 років і платив до Державного бюджету податку на прибуток. Просили позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та пояснив, що всі зобов'язання сторін за договором купівлі-продажу №2308 від 13.06.2008 року припинено, в зв'язку із розірванням договору рішенням Господарського суду Херсонської області від 06.06.2011 року (яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.07.2011 року). За таких обставин, позивач мав змогу звернутися із уточнюючими податковими звітами в межах строку давності встановленого ст. 102 Податкового кодексу України. Просив в задоволенні позову відмовити.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 14 січня 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням Херсонська обласна організація профспілки працівників державних установ України звернулась до суду з апеляційною скаргою на зазначену постанову. Апелянт просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки у судове засідання не прибули сторони, які беруть участь у справі, про те про розгляд справи були належним чином повідомлені.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Колегією суддів встановлено, що 13.06.2008 року між позивачем та підприємством «Віта СЛС «Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організації інвалідів України» був укладений договір купівлі-продажу №2308, згідно якого позивач зобов'язався передати дитячий оздоровчий табір ім. Гагаріна у власність підприємства «Віта СЛС», а підприємство «Віта СЛС» зобов'язалось прийняти у власність вказаний табір, розташований за адресою: м. Скадовськ, пров. Нічика, 10 та сплатити його вартість, що становить 4 106 696 грн.
Вищевказаний договір купівлі-продажу був розірваний у судовому порядку на підставі рішення господарського суду Херсонської області від 06.06.2011 року (залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.07.2011 року та постановою Вищого господарського суду України від 02.11.2011 року).
Протягом 2008-2010 років підприємство «Віта СЛС» перераховано Херсонській обласній організації профспілки працівників державних установ України кошти на загальну суму 430 000, 00 грн. з призначенням платежу «часткова оплата за ДОТ ім. Гагаріна згідно договору купівлі-продажу від 13.06.2008 року», в тому числі: 30000, 00 грн. за платіжним дорученням №2 від 03.07.2009 року, 5000, 00 грн. - за платіжним дорученням №210 від 06.07.2009 року, 20000, 00 грн. - за платіжним дорученням №25 від 10.08.2009 року, 5000, 00 грн. - за меморіальним ордером від 04.06.2010 року, 2000, 00 грн. - платіжне доручення №29 від 29.07.2010 року, 30000, 00 грн. - платіжне доручення №72 від 17.08.2010 року, 1000, 00 грн. - платіжне доручення №129 від 01.08.2008 року, 6000, 00 грн. - платіжне доручення №133 від 08.08.2008 року, 10000, 00 грн. - платіжне доручення №132 від 08.08.2008 року, 10000, 00 грн. - платіжне доручення №136 від 11.08.2008 року, 10000, 00 грн. - платіжне доручення №143 від 12.08.2008 року, 50000, 00 грн. - платіжне доручення №168 від 28.08.2008 року, 25000, 00 грн. - платіжне доручення №203 від 02.07.2009 року, 40000, 00 грн. - платіжне доручення №31 від 31.10.2008 року, 15000, 00 грн. - платіжне доручення №205 від 03.072009 року; 30000, 00 грн. - платіжне доручення №3 від 03.07.2009 року, 50000, 00 грн. - платіжне доручення №724 від 29.06.2010 року, 20000, 00 грн. - платіжне доручення №6 від 22.07.2010 року.
З отриманої від підприємства «Віта-СЛС» суми в розмірі 430 000,00 грн. в рахунок оплати договору купівлі-продажу ДОТ ім. Ю.О. Гагаріна позивач сплатив протягом 2008-2010 років податок на прибуток на загальну суму 97528, 15 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: №405 від 05.11.2008 року на суму 13358, 25 грн., №470 від 26.12.2008 року на суму 10000, 00 грн., №205 від 29.07.2009 року на суму 1100, 00 грн., №208 від 31.07.2009 року на суму 15000, 00 грн., №223 від 27.08.2009 року на суму 21415, 30 грн., №271 від 30.10.2009 року на суму 5000, 00 грн., №184 від 03.08.2010 року на суму 13750, 50 грн., №271 від 01.11.2010 року на суму 19004, 10 грн.
Згідно постанови Одеського апеляційного господарського суду від 19.12.2013 року (яке залишено без змін ухвалою Вищого господарського суду від 03.03.2014 року) з Херсонської обласної організації профспілки працівників державних установ України на користь підприємства «Віта СЛС» Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Союз організації інвалідів України» стягнуто 430 000, 00 грн. в рахунок повернення виконаного підприємством «Віта СЛС» зобов'язання за договором купівлі-продажу №2308 від 13.06.2008 року.
26.03.2014 року позивач звернувся до відповідача із заявою про повернення переплати сплачених грошових зобов'язань з податку на прибуток (лист від 26.03.2014 року №01/13-30).
Відповідачем 25.04.2014 року надано відповідь на зазначений лист, в якому повідомлено про відмову у поверненні сплачених грошових зобов'язань у зв'язку із порушенням строків давності на звернення із відповідною заявою, а також через ненадання уточнюючих розрахунків до податкової звітності.
23.04.2014 року листом №01/13-49 в додаток до листа від 26.03.2014 року №01/13-30 позивачем надіслано до відповідача уточнюючі податкові звіти про використання коштів неприбутковими установами й організаціями за 2008, 2009, 2010 роки. 19.05.2014 року відповідачем надано відповідь на лист №01/13-49 в якій зазначено про залишення листа з уточнюючими податковими звітами за 2008, 2009, 2010 роки без виконання, у зв'язку із пропущенням строку давності.
Позивач пов'язує перебіг строків давності, відносно подання уточнюючих розрахунків та заяви про повернення надмірно сплачених зобов'язань з податку на прибуток, із набранням законної сили постанови Одеського апеляційного господарського суду у справі №923/1069/13, якою позивача зобов'язано повернути підприємству «Віта СЛС» ВГОІ «Союз організацій інвалідів України» кошти в сумі 430 000,00 грн., в рахунок повернення виконаного даним підприємством зобов'язання за договором купівлі-продажу №2308 від 13.06.2008 року, який було розірвано в судовому порядку рішенням Господарського суду Херсонської області від 06.06.2011 року по справі №5024/513/2011.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно помилковості зазначеної правової позиції позивача.
Так, відповідно до п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою. Згідно п.50.1 ст. 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
В п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Отже, уточнюючий розрахунок подається не пізніше закінчення 1095 днів, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Таким чином, враховуючи, що всі зобов'язання сторін за договором купівлі-продажу №2308 від 13.06.2008 року припинено у зв'язку із розірванням договору рішенням Господарського суду Херсонської області від 06.06.2011 року (яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.07.2011 року), позивач мав змогу звернутися із уточнюючими податковими звітами в межах строку давності встановленого ст. 102 Податкового кодексу України.
За таких обставин вірним є висновок про те, що відповідачем правомірно відмовлено у прийняті уточнюючих податкових звітів за 2008, 2009, 2010 роки.
За змістом п.п. 14.1.115 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.
Відповідно до п.43.1 та п.43.3 ст.43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Згідно п.102.5. ст.102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.
За таких обставин, передплата податку виникає з моменту фактичної сплати суми коштів до відповідного бюджету.
Таким чином, платник податків має право на повернення надміру сплачених грошових коштів у випадку подання ним заяви про таке повернення з урахуванням дотримання строків, встановлених п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України, які слід відраховувати з моменту фактичної сплати платником податків суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету.
Аналогічної позиції також дотримується Вищий адміністративний суд України, який у своїй ухвалі від 13.10.2014 року у справі №К/9991/76937/12 зазначив, що строки давності потрібно відраховувати з моменту виникнення факту сплати надмірної суми коштів до відповідно бюджету до моменту подання платником податків заяви про повернення надміру сплаченої суми грошового зобов'язання з податку на прибуток.
Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов.
Апелянт свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195; 197; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Херсонської обласної організації профспілки працівників державних установ України залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14 січня 2015 року без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.
Головуючий: О.В. Джабурія
Суддя: А.В. Крусян
Суддя: О.І. Шляхтицький