17 січня 2011 року 17:15 Справа № 2а-9500/10/0870
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нестеренко Л.О. при секретарі Міроновій К.В., за участю представника позивача Шульги Л.М., представника відповідача Проценко Ю.В., розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Імпекс», м. Запоріжжя
до: Запорізької митниці,
про: визнання протиправним та скасування рішення про визначення митної вартості товарів, зобов'язання вчинити дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Імпекс» (далі - ТОВ «Євро-Імпекс») до Запорізької митниці (далі - митниця), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати рішення митниці про визначення митної вартості товарів №112000006/2010/001041/1 від 06.07.2010, №112000006/2010/001260/2 від 26.07.2010, №112000006/2010/001380/2 від 12.08.2010, №112000006/2010/001140/2 від 12.07.2010, зобов'язати митницю визначити митну вартість товару, який було розмитнено за вантажно-митною декларацією №112000010/2010/005081 від 03.07.2010, №112000010/2010/005669 від 26.07.2010, №112000010/2010/006230 від 12.08.2010, №112000010/2010/005259 від 12.07.2010 на рівні договірної вартості товару та повернути позивачу надмірно сплачені митні платежі в сумі 84628 грн. 33 коп.
В обґрунтування своєї позиції позивач зазначає, що з боку митного органу мало місце грубе порушення вимог ст.ст.266 - 269 Митного Кодексу України. В порушення вимог ст. 266 Митного кодексу України, відповідачем не проводились консультації що, в свою чергу, є порушенням права декларанта на участь в процесі при прийнятті рішення та одноособовим прийняттям таких рішень митним органом. Висновок про неможливість визначення митної вартості товарів на підставі наданих позивачем документів зроблено відповідачем без будь-яких підстав та не є обґрунтованим, про що свідчить графа 33 усіх вказаних рішень відповідача, де відсутня будь-яка інформація та джерела цієї інформації передбачені п. 2.1. Наказу ДМСУ № 506. В порушення п. 13 Постанови КМУ № 1766 від 20.12.2006 рішення прийняте в день витребування додаткових документів від декларанта та, в порушення вимог ст. 266 Митного Кодексу України, відповідач використав резервний метод визначення митної вартості товарів без певної послідовності застосування методів, як передбачено Законом.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, про що надав до суду заперечення на адміністративний позов. В своїх запереченнях, посилається на те, що митним органом всі дії вчинено відповідно до вимог законодавчих актів, а оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим. Крім того, представник відповідача зазначив, що позивач самостійно за рішенням митного органу з питань визначення митної вартості сплатив всі необхідні платежі при митному оформленні. Якщо позивач, зазначає представник відповідача, вважає, що при митному оформленні були порушені його права, то законодавством передбачено, яким чином він повинен діяти для захисту свого порушеного права, а саме скористуватися ст. 264 МК України.
Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх наявними доказами, суддя приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 03 липня 2010 року ТОВ «Євро-Імпекс» було подано до Запорізької митниці вантажну митну декларацію 112000010/2010/005081 (надалі - ВМД 005081), з пакетом документів, необхідних для здійснення митного оформлення товарів - стінових панелей (профілі до панелей) з полівінілхлориду без технологічних отворів; не для виготовлення вікон, виготовлені екструзійним способом, мають постійний поперечний переріз по всій довжині, для облицювання стін (надалі-Товар), що переміщуються через митний кордон України. Заявлений до митного оформлення товар було ввезено на територію України відповідно до умов Контракту № 01/07/08 від 01.06.2008. При поданні документів на митне оформлення позивачем було заявлено митну вартість товару, що імпортується за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) згідно вимог п. 1 ч. 1 ст. 266 Митного кодексу України, та визначено ціну товару у сумі 291631 грн. 82 коп.
В здійсненні митного оформлення товару митницею було відмовлено та прийнято рішення про визначення митної вартості товарів № 112000006/2010/001041/2 від 06.07.2010 (надалі - Рішення Відповідача 1041) відповідно до якого при здійсненні митної оцінки застосована цінова інформація, наявна у митного органу про вартість операції з ідентичними товарами, які продаються на експорт в Україну і час експорту є максимально наближеним до нього.
07 липня 2010 року позивач надав Запорізькій митниці вантажну митну декларацію № 112000010/2010/005151 (надалі - ВМД 005151) в якій митну вартість товару було визначено відповідно до рішення відповідача 1041 в сумі 400 572,80 грн. Після подання позивачем до митниці ВМД 005151 митне оформлення товару було здійснене з урахуванням рішення відповідача 1041. При цьому, позивачем було сплачено митні платежі (мито та податок на додану вартість) виходячи з митної вартості товару, визначеної у рішенні Запорізької митниці 1041 та зазначеної у ВМД 005151.
Таким чином рішення митниці 1041 призвело до надмірної сплати ТОВ «Євро-Імпекс» коштів у сумі 28324 грн. 66 коп.
Крім того, позивачем 26.07.2010 було подано до Запорізької митниці ВМД № 112000010/2010/005669 (надалі - ВМД 005669) з пакетом документів, необхідних для здійснення митного оформлення товарів - стінових панелей (профілі до панелей) з полівінілхлориду без технологічних отворів; не для виготовлення вікон, виготовлені екструзійним способом, мають постійний поперечний переріз по всій довжині, для облицювання стін (надалі-Товар), що переміщуються через митний кордон України. Заявлений до митного оформлення товар було ввезено на територію України відповідно до умов контракту № 01/07/08 від 01.06.2008 та заявлено митну вартість товару, що імпортується за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) згідно вимог п. 1 ч. 1 ст. 266 Митного кодексу України, та визначено ціну товару у сумі 119006 грн. 39 коп.
Не погоджуючись з вказаною контрактною ціною, відповідач прийняв рішення № 112000006/2010/001260/2 від 26.07.2010 (надалі - Рішення Відповідача 1260) відповідно до якого при здійсненні митної оцінки застосована цінова інформація наявна у митного органу про вартість операції з ідентичними товарами, які продаються на експорт в Україну і час експорту є максимально наближеним до нього.
27 липня 2010 року позивач надав Запорізькій митниці вантажну митну декларацію № 112000010/2010/005726 (надалі - ВМД 005726) в якій митну вартість товару було визначено відповідно до рішення відповідача 1260 в сумі 168352 грн. 59 коп. При цьому, позивачем було сплачено митні платежі (мито та податок на додану вартість) виходячи з митної вартості товару, визначеної митним органом у рішенні 1260 та зазначену у ВМД № 005726.
Таким чином рішення митниці 1452 призвело до надмірної сплати ТОВ «Євро-Імпекс» коштів у сумі 12814 грн. 41 коп.
12 серпня 2010 року ТОВ «Євро-Імпекс» було подано до Запорізької митниці ВМД 112000010/2010/006230 (надалі - ВМД 006230) з пакетом документів, необхідних для здійснення митного оформлення товарів - стінових панелей (профілі до панелей) з полівінілхлориду без технологічних отворів; не для виготовлення вікон, виготовлені екструзійним способом, мають постійний поперечний переріз по всій довжині, для облицювання стін (надалі-Товар), що переміщуються через митний кордон України. Заявлений до митного оформлення товар було ввезено на територію України відповідно до умов контракту № 01/07/08 від 01.06.2008 та заявлено митну вартість товару, що імпортується за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) згідно вимог п. 1 ч. 1 ст. 266 Митного кодексу України, та визначено ціну товару у сумі 118975 грн. 91 коп.
Не погоджуючись з вказаною контрактною ціною, відповідач прийняв рішення № 112000006/2010/001380/2 від 12.08.2010 (надалі - рішення відповідача 1380) відповідно до якого при здійсненні митної оцінки застосована цінова інформація наявна у митного органу про вартість операції з ідентичними товарами, які продаються на експорт в Україну і час експорту є максимально наближеним до нього.
16 серпня 2010 року позивач надав до митниці вантажну митну декларацію № 112000010/2010/006330 (надалі - ВМД 006330) в якій митну вартість товару було визначено відповідно до рішення відповідача 1380 в сумі 168241 грн. 70 коп. При цьому, позивачем було сплачено митні платежі (мито та податок на додану вартість) виходячи з митної вартості товару, визначеної митним органом у рішенні 1380 та зазначену у ВМД № 006330.
Таким чином рішення митниці 1380 призвело до надмірної сплати ТОВ «Євро-Імпекс» коштів у сумі 12809 грн. 11 коп.
Окрім того, 12 серпня 2010 року ТОВ «Євро-Імпекс» було подано до Запорізької митниці ВМД № 112000010/2010/005259 (надалі - ВМД 005259) з пакетом документів, необхідних для здійснення митного оформлення товарів - стінових панелей (профілі до панелей) з полівінілхлориду без технологічних отворів; не для виготовлення вікон, виготовлені екструзійним способом, мають постійний поперечний переріз по всій довжині, для облицювання стін (надалі-Товар), що переміщуються через митний кордон України. Заявлений до митного оформлення товар було ввезено на територію України відповідно до умов контракту № 01/07/08 від 01.06.2008 та заявлено митну вартість товару, що імпортується за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) згідно вимог п. 1 ч. 1 ст. 266 Митного кодексу України, та визначено ціну товару у сумі 312635 грн. 28 коп.
Митниця, не погодившись із вказаною контрактною ціною, прийняла рішення № 112000006/2010/001140/2 від 12.07.2010 р. (надалі - рішення 1140), відповідно до якого при здійсненні митної оцінки застосована цінова інформація, наявна у митного органу про вартість операції з ідентичними товарами, які продаються на експорт в Україну і час експорту є максимально наближеним до нього.
16 серпня 2010 року позивач надав до митниці вантажну митну декларацію № 112000010/2010/005309 (надалі - ВМД 005309) в якій митну вартість товару було визначено відповідно до рішення відповідача 1140 в сумі 430635 грн. 88 коп. При цьому, позивачем було сплачено митні платежі (мито та податок на додану вартість) виходячи з митної вартості товару, визначеної митним органом у рішенні 1140 та зазначену у ВМД № 005309.
Таким чином що рішення митниці 1140 призвело до надмірної сплати ТОВ «Євро-Імпекс» коштів у сумі 30680 грн. 15 коп.
Не погоджуючись із зазначеними рішеннями Запорізької митниці, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просить суд визнати протиправними та скасувати рішення відповідача про визначення митної вартості товарів №112000006/2010/001041/2 від 06.07.2010, №112000006/2010/001260/2 від 26.07.2010, №112000006/2010/001380/2 від 12.08.2010, №112000006/2010/001140/2 від 12.07.2010, зобов'язати митницю визначити митну вартість товару, який було розмитнено за вантажно-митною декларацією №112000010/2010/005081 від 03.07.2010, №112000010/2010/005669 від 26.07.2010, №112000010/2010/006230 від 12.08.2010, №112000010/2010/005259 від 12.07.2010 на рівні договірної вартості товару та повернути позивачу надмірно сплачені митні платежі в сумі 84628 грн. 33 коп.
Згідно абз. 23 ст. 1 Митного кодексу України (надалі - МК України) переміщення товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях - це переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також інших операцій, пов'язаних із ввезенням товарів на митну територію України, вивезенням товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом. При переміщенні товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформляється вантажна митна декларація.
Митним Кодексом України передбачено, що переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів підлягає митному оформленню, яке відповідно до ч. 2 ст. 27 цього Кодексу завершується тільки після здійснення встановлених законодавством України необхідних для цього товару видів контролю.
Згідно ст. 88 МК України декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою. Декларант зобов'язаний: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.
Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України митна вартість товарів -це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України.
Статтею 261 Митного кодексу України визначено, що відомості про митну вартість товарів, заявлені декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України і прийняті митним органом, використовуються для нарахування податків і зборів, ведення митної статистики, а також у випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.
Частиною 2 статті 262 Митного кодексу України встановлено, що порядок та умови декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, встановлюється Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості -спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення мають базуватися на достовірній, документально підтвердженій інформації, що подається у кількісному виразі. Митний орган має право прийняти рішення про неможливість використання вибраного декларантом методу митної оцінки (ч. 1, 3 ст. 264 Митного кодексу України).
Згідно із ст. 265 Митного кодексу України, митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.
У разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей митний орган може самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, встановлені цим Кодексом, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів з коригуванням, що здійснюється згідно з цим Кодексом.
Стаття 266 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).
Основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи віднімання та додавання вартості можуть застосовуватися у будь-якій послідовності за розсудом декларанта.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення», при здійсненні експортних та імпортних операцій безпосередньо або через зовнішньоторговельного посередника в розрахунках із зарубіжними партнерами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку.
Виходячи з системного аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що митному органу надано право здійснення контролю правильності визначення митної вартості та митний орган має право упевнитись в достовірності декларації чи будь-якого документу, поданого для цілей визначення митної вартості. Окрім того, позиція митного органу щодо неможливості послідовного застосування методів оцінки митної вартості обов'язково повинна бути відображена у рішенні про застосування іншого методу, ніж вказаного декларантом.
Наявні у матеріалах справи документи свідчать, що позивач, подавши декларацію митної вартості за формою ДМВ-1, визначив митну вартість товару за методом оцінки за ціною угоди щодо товарів (метод 1) відповідно до статті 267 Митного кодексу України, згідно з якої митною вартістю за методом оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються, є ціна угоди, фактично сплачена, чи ціна, яка підлягає сплаті за товари, які імпортуються за призначенням в Україну, на момент перетинання ними митного кордону України.
Відповідно до п. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766 для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.
Вказаний перелік документів, що був наданий ТОВ «Євро-Імпекс», в повному обсязі відповідає переліку документів, які підлягають обов'язковому наданню митному органу відповідно до п. 7 Постанови КМУ № 1766. Жодних невідповідностей наданих документів вимогам діючого законодавства щодо їх оформлення чи дійсності Запорізькою митницею доведено не було.
Тому, висновок відповідача про неможливість визначення на підставі вищевказаних документів митної вартості товарів є необґрунтованим.
Пунктом 11 вказаного Порядку передбачено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.
Посадова особа митного органу у графі «Для відміток митниці» декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.
Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини. Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.
В процесі митного оформлення співробітниками Запорізької митниці були додатково витребувані від позивача документи, а саме: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; каталоги фірми -виробника товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини; комерційну пропозицію на придбання товару.
З матеріалів справи вбачається, декларантом ТОВ «Євро-Імпекс» було зроблено запис на запит щодо надання додаткових документів: каталоги фірми -виробник не виготовляє; сертифікат якості був наданий; біржові котирування на сировину на червень 2010 року були надані; до ДЗІ був направлений запит, але на даний час висновок ще не отриманий; на придбання товару укладений договір №01/07/08.
Що стосується решти документів, які були витребувані митним органом як додаткові, зокрема, каталоги фірми - виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; відомості про якісні характеристики товару, то матеріалами справи підтверджується, що зазначені документи, окрім каталогів фірми-виробника товару, були надані позивачем митному органу під час подання декларації митної вартості.
При визначені митної вартості товарів, які поставляються на митну територію України необхідно враховувати умови поставки за зовнішньоекономічними контрактами, тривалість зв'язків контрагентів, а також інші умови, які виступають підставами для формування ціни на продукцію.
Послідовність застосування різних методів оцінки митної вартості означає, що вичерпавши усі можливості для встановлення рівня митної вартості товару за одним методом, митний орган має послідовно застосовувати інші методи. У спірному випадку, суд вважає, що позивачем було подано всі необхідні та належні документи, які дозволяли визначити митну вартість товару за методом оцінки за ціною угоди щодо товарів (метод 1).
Запорізька митниця, у своїх запереченнях зазначає, що враховуючи неподання декларантом всіх додатково витребуваних документів та те, що відомості, які містяться в поданих позивачем документів не можуть бути використані для підтвердження митної вартості товару, митним органом було здійснено митну оцінку товару за шостим резервним методом. При здійсненні зазначеної оцінки, митний орган використав лише цінову базу, яка була в наявності та застосована митна вартість товару, який було завезено на тих же умовах поставки, схожої якості й приблизно в тій же кількості, що і оцінюваний.
При цьому твердження відповідача про неможливість застосування методу № 1 для визначення митної вартості товару, оскільки декларант не зміг довести, що використані ним відомості є об'єктивними, піддаються обчисленню та підтверджуються документально -суперечать фактичним обставинам справи та наданим документам.
Як зазначено в оскаржуваному рішенні митного органу та запереченнях, наданих суду, Запорізькою митницею при винесенні оскаржуваних рішень використовувалась інформація, що міститься в базі ЄАІС ДМСУ, при цьому в рішенні не зазначено, що митницею досліджувалися інші джерела, які можуть містити необхідну інформацію.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що Запорізька митниця, визначаючи митну вартість товару, що ввозиться юридичною особою на митну територію України, повинна керуватись у даному випадку приписами ст. 266 - 273 МК України.
Відповідно до п. 13 Постанови КМ України №1766 від 20.12.2006 декларант зобов'язаний подати додаткові документи, визначені у пункті 11 цього Порядку, протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання. За вмотивованою заявою декларанта такий строк продовжується.
У разі відмови подати додаткові документи декларант робить відповідний запис із зазначенням дати, прізвища та проставлення свого підпису на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості.
Якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, відповідно до п.14 вказаної Постанови, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.
Як вбачається із матеріалів справи, Запорізькою митницею, винесено оскаржувані рішення в той же день коли було здійснено запис про неможливість надання додаткових документів, при цьому декларант не зазначав про відмову в наданні необхідних документів, а зазначив, що не має можливості надати їх на «теперішній час».
Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9)з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що при митному оформленні товару позивачем до митного органу наданні всі необхідні документів для визначення митної вартості товару, тому оскаржувані рішення про визначення митної вартості прийнято необґрунтовано, всупереч вимогам діючого законодавства, та є таким, що підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Позовні вимоги позивача про зобов'язання відповідача визначити митну вартість товару, який було розмитнено за вантажно-митною декларацією №112000010/2010/005081 від 03.07.2010, №112000010/2010/005669 від 26.07.2010, №112000010/2010/006230 від 12.08.2010, №112000010/2010/005259 від 12.07.2010 на рівні договірної вартості товару та повернути позивачу надмірно сплачені митні платежі в сумі 84628 грн. 33 коп., суд вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне.
У разі постановлення судового рішення про протиправність та скасування рішень митниці про визначення митної вартості товару за певним методом, повторного оформлення вантажу не відбувається. Отже, вимоги про зобов'язання визнати митну вартість товарів на рівні договірної вартості товару та про повернення ТОВ «Євро -Імпекс» митних платежів внаслідок прийняття протиправних рішень про визначення митної вартості товарів №112000010/2010/005081 від 03.07.2010, №112000010/2010/005669 від 26.07.2010, №112000010/2010/006230 від 12.08.2010, №112000010/2010/005259 від 12.07.2010 у розмірі 84628 грн. 33 коп., як надмірно сплачених, не ґрунтується на вимогах закону.
Відповідно до «Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами», затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 р. № 618, для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податку до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою. Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України. Заява, зареєстрована у загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум. Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.
Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.
Крім того, відповідно до ст. 1 Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого наказом Мінфіна та Державної митної служби від 24.01.2006, № 25/44, надміру сплачені митні та інші платежі - сума коштів, що з різних причин внесена понад розмір, установлений законодавством.
В судовому засіданні встановлено, що позивач не звертався до митниці із відповідною заявою про повернення з бюджету грошових сум, у зв'язку з чим митницею не приймалося рішення з цього питання. Таким чином, відповідачем не порушено права або охоронювані законом інтереси позивача, крім того, як встановлено у судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, позивачем було самостійно та у добровільному порядку сплачено митні та інші обов'язкові платежі, які були визначені відповідно до оскаржуваного рішення, внаслідок чого зазначені платежі не можуть бути визнані судом, як надмірно сплачені.
Враховуючи викладене вище, суддя приходить до висновку, що рішення Запорізької митниці №112000010/2010/005081 від 03.07.2010, №112000010/2010/005669 від 26.07.2010, №112000010/2010/006230 від 12.08.2010, №112000010/2010/005259 від 12.07.2010 про визначення митної вартості товарів, ввезених Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро-Імпекс» винесено з порушенням вимог митного законодавства, таким чином адміністративний позов в частині скасування зазначених рішень є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, проте позовні вимоги щодо зобов'язання визначити митну вартість товарів на рівні договірної вартості та про повернення ТОВ «Євро-Імпекс» митних платежів внаслідок прийняття протиправних рішень про визначення митної вартості товарів №112000010/2010/005081 від 03.07.2010, №112000010/2010/005669 від 26.07.2010, №112000010/2010/006230 від 12.08.2010, №112000010/2010/005259 від 12.07.2010 у розмірі 84628 грн. 33 коп., як надмірно сплачених, не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 17, 160, 163 КАС України, суд,
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Імпекс» до Запорізької митниці про визнання протиправними та скасування рішень про визнання митної вартості товарів, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Скасувати рішення Запорізької митниці про визначення митної вартості товарів № 112000006/2010/001041/2 від 06.07.2010, №112000006/2010/001260/2 від 26.07.2010, № 112000006/2010/001380/2 від 12.08.2010, № 112000006/2010/001140/2 від 12.07.2010.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя (підпис) Л.О. Нестеренко