19.03.2015 р. Справа№ 914/250/15
за позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ
до: Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго", м.Львів
про: стягнення 4 845 600,20 грн.,
Суддя Король М.Р.
За участю представників:
від позивача: Козак Н.В. - представник (довіреність від 24.06.14р.);
від відповідача: Бекерська О.І. - представник (довіреність від 30.09.13р.);
В судовому засіданні 19.03.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору:
позов заявлено Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м.Київ) до Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" (м.Львів) про стягнення 4845600,20 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем обов'язку щодо проведення розрахунків за поставлений позивачем природний газ.
Ухвалою суду від 29.01.15 року порушено провадження у справі. Розгляд судової справи призначено на 12.02.15р. Вимоги до сторін висвітлено в зазначеній ухвалі, в тому числі визнано обов'язковою участь повноважних представників сторін в судове засідання.
В судове засідання 12.02.2015 року позивач участь повноважного представника забезпечив, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач участь повноважного представника в судове засідання не забезпечив, через відділ обліку та документального забезпечення суду подав клопотання про відкладення розгляду справи (вх. №5550/15 від 11.02.2015 року).
Розгляд справи відкладено на 26.02.2015 року.
Відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. № 7294/15 від 20.02.2015 року), відповідно до якого позовні вимоги не заперечує та просить суд зменшити розмір пені та штрафу на 50% та розстрочити виконання рішення суду на 5 років.
В судове засідання 26.02.2015 року сторони участь повноважних представників забезпечили.
Позивач позовні вимоги підтримав.
Відповідач проти позовних вимог не заперечив.
В судовому засіданні 26.02.2015 року оголошено перерву до 19.03.2015 року.
В судове засідання 19.03.2015р. позивач участь повноважного представника забезпечив, через канцелярію суду подав заперечення на відзив (вх. № 21570/15 від 19.03.2015 року), позовні вимоги підтримав.
Відповідач участь повноважного представника в судове засідання забезпечив, клопотання про зменшення розміру пені та розстрочку виконання рішення суду просив задоволити.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
13.02.2013 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавцем згідно договору) та Львівським міським комунальним підприємством "Львівтеплоенерго" (покупцем згідно договору) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 13/3439-БО-21 (надалі по тексту рішення - договір), згідно з п. 1.1 якого, продавець зобов'язується передати у власність покупцю імпортований природний газ, ввезений на територію України Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.
Відповідно до п. 1.2 договору, продавець передає покупцю в період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року природний газ в обсязі до 39 416,660 тис. м. куб. щомісячно згідно обумовленого графіку.
Відповідно умов договору, передача-приймання газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу оформляється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.
Як підтверджується підписаними актами приймання-передачі природного газу від 22.01.2014 року за січень на суму 31 957 500,90 грн., від 22.01.2014 року за лютий на суму 28 289 623,70 грн., від 22.01.2014 року за березень на суму 29 073 900,20 грн., від 22.01.2014 року за квітень на суму 14 162 624,34 грн., від 22.01.2014 року за травень на суму 3 358 752,81 грн., від 22.01.2014 року за червень на суму 1 363 935,37 грн., від 22.01.2014 року за липень на суму 1 861 729,65 грн., від 31.08.2013 року за серпень на суму 1 457 892,60 грн., від 30.09.2013 року за вересень на суму 2 110 524,66 грн., від 31.10.2013 року за жовтень на суму 8 549 869,60 грн., від 30.11.2013 року за листопад на суму 17 297 849,25 грн., та від 31.12.2013 року за грудень на суму 27 564 588,42 грн., позивач передав відповідачу природний газ на загальну суму 167 048 791,50 грн.
Договором, а саме п. 4.1, визначено порядок здійснення оплати, яка проводиться покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідач перерахував позивачу грошові кошти в якості оплати за природний газ в сумі 163 036 381,20 грн., заборгувавши позивачу станом на 31.10.2014 року 4 012 410,30 грн.
Крім суми основної заборгованості позивач звернувся про стягнення пені в розмірі 532 546,40 грн., 92 821,76 грн. - 3% річних та 207 821,74 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до п. 7.3 договору, у разі невиконання покупцем умов п. 4.1 покупець зобов'язується (крім суми основної заборгованості) сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Несвоєчасність оплати позивач підтверджує випискою з операцій по підприємству відповідача за підписом головного бухгалтера позивача.
Відповідач проти позову не заперечує, пояснюючи зволікання в оплаті збитковістю підприємства, заборгованістю перед ним держави та несвоєчасністю розрахунків споживачів за теплову енергію. Крім цього, відповідач просить суд зменшити розмір нарахованих позивачем пені та розстрочити виконання рішення суду на 5 років.
Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). А відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Згідно 4.1, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Договором про закупівлю природного газу сторони визначили взаємні права та обов'язки, за невиконання яких передбачили відповідальність. Як встановлено судом на підставі наявних матеріалів у справі, позивач свої обов'язки виконав належним чином, а відповідач порушив положення п. 6.1.1 договору, заборгувавши позивачу 4 012 410,30 грн.
Судом встановлено, що оплата за поставлений газ була здійснена відповідачем із порушенням терміну та не в повному обсязі. Порушення строків оплати не заперечується відповідачем.
Ст. 530 Цивільного кодексу передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 7.3 договору, у разі невиконання покупцем умов п. 4.1 покупець зобов'язується (крім суми основної заборгованості) сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. А ч. 1 ст. 547 визначає, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом згідно ч. 1 ст. 548 ЦК України.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Правильність представленого позивачем розрахунку пені в сумі 532 546,40 грн. судом перевірено.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України перебачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом перевірено правильність нарахування позивачем втрат від інфляції, що становлять 207 821,74 грн. та 3% річних - 92 821,76 грн. грн.
Клопотання відповідача про зменшення пені на 50% підлягає частковому задоволенню.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. У відповідності з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Ч. 3. ст 551 ЦК України зазначає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Положеннями частини першої статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
В обґрунтування свого клопотання про зменшення пені, відповідач посилається на той факт, що ЛМКП "Львівтеплоенерго" належить до комунальних підприємств, перебуває у важкому фінансовому становищі, пов'язаному із збитковістю та економічною нерентабельністю затвердженого тарифу та несвоєчасністю розрахунку споживачів за послуги з опалення та гарячого водопостачання.
Зважаючи на викладене, беручи до уваги те, що відповідач не ухиляється від повернення заборгованості позивачу, що підтверджується значним розміром оплати отриманого природного газу, враховуючи інтереси позивача та відповідача, суд вважає доцільним зменшити розмір пені на 45%.
Клопотання позивача про розстрочку виконання рішення суду на 5 років не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до п. 6 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
Отже, основу надання розстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення.
ГПК України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК.
У клопотанні про розстрочку заявник вказує важкий матеріальний стан, який підтверджує звітом про фінансові результати (звітом про сукупний дохід) за 2013 рік) та балансом (звітом про фінансовий стан) на 31 грудня 2013 року.
Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці країни та інші обставини, а також негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.
Відповідно до Роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених в Постанові від 26 грудня 2003 року №14 „Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до статті 351 Цивільного процесуального кодексу України і статті 121 Господарського процесуального кодексу України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Із вказаного вище випливає, що розстрочка виконання судового рішення можлива лише у виняткових випадках, при наявності доказів обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення.
Обставини, на які посилається заявник (важке фінансове становище підприємства), не є винятковими та не можуть бути підставою для розстрочки виконання рішення суду.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Судовий збір покладається на відповідача у відповідності до ст. 49 ГПК України.
З огляду на викладене, керуючись 4, 33, 34, 35, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -
1. Позовні вимоги задоволити частково.
2.Стягнути з Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" (79040, м. Львів, вул. Апостола Данила, 1, ідентифікаційний код 05506460) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720) 4012410,30 грн. основного боргу, 292 900,52 грн. пені, 92 821,76 грн. - 3% річних, 207 821,74 грн. інфляційних втрат та 73 080,00 грн. судового збору.
3. В решті позову відмовити.
4.В задоволенні клопотання про розстрочку виконання рішення суду відмовити.
5. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.
Повне рішення складено 24.03.2015 р.
Суддя Король М.Р.