23.03.2015 р. Справа№ 914/530/15
Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань Мак Л.Б., розглянувши матеріали справи
за позовом Учасника Товариства з додатковою відповідальністю "Меблевий комбінат "Стрий" ОСОБА_2, м.Стрий Львівська область
до відповідача-1 Товариства з додатковою відповідальністю "Меблевий комбінат "Стрий", м.Стрий Львівська область
до відповідача-2 Фірми Widrig Finanz & Beteiligungs-Aktiengesellschaft, Шаан, Князівство Ліхтенштейн
про визнання недійсною додаткової угоди №3 до договору позики №3 від 15.08.2006р., укладеної 30.09.2011р. між Товариством з додатковою відповідальністю "Меблевий комбінат "Стрий" та Widrig Finanz & Beteiligungs-Aktiengesellschaft.
За участю представників сторін:
від позивача ОСОБА_3 - представник (довіреність №1335 від 12.08.2014р.);
від відповідача-1 не з'явився;
від відповідача-2 Богуцький А.І. - представник (довіреність №1-150813 від 15.08.2013р.).
Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.
Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Учасника Товариства з додатковою відповідальністю "Меблевий комбінат "Стрий" ОСОБА_2, до відповідача-1 Товариства з додатковою відповідальністю "Меблевий комбінат "Стрий" та до відповідача-2 Фірми Widrig Finanz & Beteiligungs-Aktiengesellschaft про визнання недійсною додаткової угоди №3 до договору позики №3 від 15.08.2006р., укладеної 30.09.2011р. між Товариством з додатковою відповідальністю "Меблевий комбінат "Стрий" та Widrig Finanz & Beteiligungs-Aktiengesellschaft.
Ухвалою суду від 19.02.2015р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 11.03.2015р.
Ухвалою суду від 11.03.2015р. розгляд справи відкладено на 23.03.2015р. у зв'язку із поданим позивачем клопотанням про відкладення розгляду спору.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив позов задоволити повністю з підстав викладених у позовній заяві.
Відповідач-1 явку уповноваженого представника у судове засідання повторно не забезпечив, вимог ухвали суду не виконав, витребуваних доказів не подав, про причини неявки уповноваженого представника не повідомив. Хоча про порушення провадження у справі був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення №82404 0021278 3 від 20.02.2015р. - вручено 25.02.2015р. (вх. №8969/15 від 03.03.2015р.). Про відкладення розгляду справи на 23.03.2015 також був належним чином повідомлений, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення №82404 0021593 6 від 12.03.2015р. - вручено 17.03.2015р. (вх. №12040/15 від 23.03.2015р.).
Представник відповідача-2 наполягав на задоволенні попередньо поданого ним клопотання про припинення провадження у справі (вх.№10131/15 від 10.03.2015р.). При цьому додатково подав заяву (вх.№11900/15 від 20.03.2015р.), якою фактично доповнює попередньо подане ним клопотання про припинення провадження у справі. Так, зазначає, що підставою для припинення провадження у справі є п.5 ч.1 ст.80 ГПК України, а саме: письмова угода сторін про передачу спору на вирішення третейського суду. Представник відповідача-2 посилається на положення постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції». Представник відповідача-2 звернув увагу суду, що його довіритель наполягає на вирішенні спору Міжнародним Комерційним арбітражним Судом при Торгово-Промисловій Палаті України.
Представник позивача заперечив проти припинення провадження у справі та наполягав на вирішенні справи по суті господарським судом Львівської області, оскільки позивач не є стороною додаткової угоди, яка оскаржується. Більш того, дана додаткова угода була укладена без відома позивача, який є учасником товариства та володіє корпоративними правами, пов'язаними із управлінням товариством, прийняттям рішень від імені товариства, в тому числі укладення правочинів за участю товариства.
Представник відповідача-2 в свою чергу зазначив, що подання даного позову спрямоване на затягування інших судових процесів про видачу наказу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, яким стягнуто борг з відповідача-1 по договору позики №3 від 15.08.2006р. Окрім того, посилався на те, що позивач уже звертався із аналогічним позовом до господарського суду Львівської області і ухвалою суду від 19.01.2015р. йому було відмовлено у прийнятті позовної заяви з огляду на п.1 ч.1 ст.62 ГПК України. Дана ухвала не оскаржувалася у апеляційному порядку та набрала законної сили. На додаток, представник відповідача-2 зазначив, що є рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-Промисловій Палаті України від 17.06.2014р. у справі АС №317у/2014, яким стягнуто з ТзДВ «Меблевий комбінат «Стрий» на користь Фірми Widrig Finanz & Beteiligungs-Aktiengesellschaft заборгованість, наявну згідно додаткової угоди №3 до договору позики №3 від 15.08.2006р.
Заслухавши представників сторін, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, суд встановив наступне.
15.08.2006р. між Фірмою Widrig Finanz & Beteiligungs-Aktiengesellschaft (надалі - позикодавець) та ВАТ "Меблевий комбінат Стрий" (надалі - позичальник) було укладено договір позики №3 відповідно до умов якого позикодавець передає позичальнику грошові кошти у розмірі 100 000 євро, а позичальник зобовґязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) та сплатити проценти за користування позикою в розмірі 9,8 % річних.
Товариство з додатковою відповідальністю «Меблевий комбінат «Стрий» є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Меблевий комбінат «Стрий», що підтверджується Статутом Товариства та внесенням 20 липня 2011 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про державну реєстрацію Товариства з додатковою відповідальністю «Меблевий комбінат «Стрий».
У відповідності до п.8.1 договору зазначено, що будь-який спір, що виникає за даним договором або у зв'язку з ним підлягає передачі на розгляд та остаточне вирішення у Комерційний Арбітражний суд при Торгово-Промисловій Палаті України. Сторони погодилися, що в процесі розгляду та вирішення спору буде застосовуватися Регламент Міжнародного Комерційного Арбітражного суду при Торгово-Промисловій Палаті України.
Пунктом 8.2 договору визначено, що правом, що регулює відносини між сторонами за даним договором є матеріальне право України.
На виконання п.7.1 договору між сторонами було укладено додаткову угоду №3 від 30.09.2011р. до договору позики від 15.08.2006р., якою було внесено ряд змін.
Разом з тим внесено зміни до п.8.1 договору, зокрема: слова «комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України» замінено словами «Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України».
Заслухавши представників сторін, оцінивши подані наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку наявності підстав для припинення провадження у справі.
При прийнятті ухвали суд виходить з наступного:
Відповідно до ч. 2 ст. 12 ГПК України підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду, крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, спорів, передбачених пунктом 4 частини першої цієї статті, та інших спорів, передбачених законом. Рішення третейського суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до п. 2 ст. 7 Європейської конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж (Женева, 21.04.1961 р., ратифікованій Україною (Українською ССР), вказано, що сторони арбітражного застереження можуть на свій розсуд установлювати місцезнаходження арбітражного суду.
Як випливає із матеріалів справи, між Фірмою Widrig Finanz & Beteiligungs-Aktiengesellschaft в особі комерційного директора Відріга Бенно, що діє на підставі Статуту та ВАТ «Меблевий комбінат «Стрий» в особі голови правління Климуха Івана Васильовича, що діє на підставі Статуту у п.8.1 договору позики №3 від 15.08.2006р. було узгоджено, що будь-який спір, що виникає за даним договором або у зв'язку з ним підлягає передачі на розгляд та остаточне вирішення у Комерційний Арбітражний суд при Торгово-Промисловій Палаті України. Сторони погодили, що в процесі розгляду та вирішення спору буде застосовуватися Регламент Міжнародного Комерційного Арбітражного суду при Торгово-Промисловій Палаті України.
Дане положення п.8.1. договору позики було змінено додатковою угодою №3 від 30.09.2011р. до договору позики №3 від 15.08.2006р., укладеною між Фірмою Widrig Finanz & Beteiligungs-Aktiengesellschaft та ТзДВ «Меблевий комбінат «Стрий». Зокрема пунктом 6 наведеної додаткової угоди було внесено зміни у п.8.1 договору позики: слова «комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України» замінено словами «Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України».
З огляду на вищенаведене, до відносин, які виникли між Фірмою Widrig Finanz & Beteiligungs-Aktiengesellschaft та Товариством з додатковою відповідальністю «Меблевий комбінат «Стрий» підлягають до застосування норми Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж».
Так, статтею 7 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв'язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди. Арбітражна угода укладається в письмовій формі. Угода вважається укладеною в письмовій формі, якщо вона міститься в документі, підписаному сторонами, або укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням інших засобів електрозв'язку, що забезпечують фіксацію такої угоди, або шляхом обміну позовною заявою та відзивом на позов, в яких одна із сторін стверджує наявність угоди, а інша проти цього не заперечує. Посилання в угоді на документ, що містить арбітражне застереження, є арбітражною угодою за умови, що угода укладена в письмовій формі і це посилання є таким, що робить згадане застереження частиною угоди.
З огляду на вищенаведене, положення викладені у п.8.1 договору позики №3 від 15.08.2006р. та п.6 додаткової угоди №3 від 30.09.2011р. до договору позики №3 від 15.08.2006р. є нічим іншим, аніж арбітражним застереженням у розумінні ст. 7 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж».
На наведене арбітражне застереження, як на підставу припинення провадження у справі згідно п.5 ч.1 ст. 80 ГПК України посилається представник відповідача-2 у клопотанні про припинення провадження у справі (вх.№10131/15 від 10.03.2015р.) та у заяві (вх.№11900/15 від 20.03.2015р.), якою він, фактично, доповнює попередньо подане клопотання. З огляду на те, що арбітражне застереження є частиною договору позики №3 від 15.08.2006р. та додаткової угоди №3 від 30.09.2011р. до договору позики №3 від 15.08.2006р., які викладені у письмові формі, підписані та скріплені печатками сторін.
Відповідно до роз'яснень Вищого господарського суд України, від 31.05.2002р., № 04-5/608 "Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій" сторони зовнішньоекономічного договору мають право передбачити у ньому або шляхом укладення окремої угоди (арбітражна умова, арбітражне застереження) передачу спорів, що виникають з такого договору, на вирішення третейського суду (постійно діючого або створеного для вирішення конкретного спору - ad hoc). Господарський суд може порушити провадження зі справи у випадку наявності у зовнішньоекономічному договорі арбітражної угоди, якщо визначить, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана (пункт 3 статті 2 Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень, Нью-Йорк, 1958).
Названа норма узгоджується з вимогами статті 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", яка передбачає, що суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
В п 4.2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011р., № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що письмова угода сторін про передачу спору на вирішення третейського суду, сторони вправі укласти як до, так і після порушення провадження у справі. В останньому випадку провадження підлягає припиненню з посиланням на п. 5 ст. 80 ГПК. Якщо ж таку угоду укладено до порушення провадження у справі то:
- у разі коли відповідач не заперечує проти розгляду справи саме господарським судом, спір підлягає вирішенню останнім;
- у випадку якщо відповідач з посиланням на згадану угоду, яка є чинною та не визнавалася недійсною, наполягає на вирішенні спору саме третейським судом, господарський суд має припинити провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 80 ГПК.
При цьому господарському суду мати на увазі, що третейська угода про передання спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації права на захист.
Проаналізувавши вищенаведені нормативні положення, можна дійти висновку, що ключовою умовою для припинення провадження у справі на підставі п.5 ч.1 ст.80 ГПК України є наявність арбітражного застереження чи окремої арбітражної угоди та наполягання сторони на вирішенні спору саме третейським судом.
Згідно поданої представником відповідача-2 заяви (вх.№11900/15 від 20.03.2015р.), відповідач -2 Widrig Finanz & Beteiligungs-Aktiengesellschaft заявляє, що він заперечує проти розгляду справи №914/530/15 господарським судом Львівської області та керуючись арбітражним застереженням наполягає на вирішенні спору Міжнародним Комерційним Арбітражним судом при Торгово-Промисловій Палаті України.
Доцільно також звернути увагу, що аналогічна справа №914/113/15 за позовом ОСОБА_2, до відповідача1: Товариства з додатковою відповідальністю "Меблевий комбінат "Стрий", до відповідача2: WidrigFinanz&Beteiligungs-Aktiengesellschaft про: визнання недійсною Додаткової угоди № 3 до Договору позики № 3 від 15.08.2006 року, укладеної 30.09.2011 року між ТДВ "Меблевий комбінат "Стрий" та WidrigFinanz&Beteiligungs-Aktiengesellschaft була предметом розгляду судді Господарського суду Львівської області Кидисюка Р.А., який ухвалою суду від 19.01.2015р. відмовив у прийнятті її до розгляду на підставі п.1 ч.1 ст. 62 ГПК України. При цьому ухвала суду мотивована наявністю арбітражного застереження між сторонами, що унеможливлює розгляд її господарським судом Львівської області. Дана ухвала не оскаржувалася та набрала законної сили. Наслідки відмови у прийняті позовної заяви до розгляду полягають у неможливості особи (позивача) повторно звернутися із аналогічною позовною заявою до суду. Вони є принципово відмінними від тих, що характерні при поверненні позовної заяви без розгляду.
Окрім того, із матеріалів справи вбачається що дійсність оскаржуваної угоди уже досліджувалася Міжнародним Комерційним Арбітражним Судом при Торгово-Промисловій Палаті України, який своїм рішенням від 17.06.2014р. у справі АС №317у/2014 задоволив позовні вимоги Widrig Finanz & Beteiligungs-Aktiengesellschaft до ТзДВ "Меблевий комбінат "Стрий" про стягнення заборгованості за вказаним договором позики.
Слід зазначити, що посилання позивача на те, що позивач не є стороною у додатковій угоді, відтак на нього не поширюється відповідне арбітражне застереження є необґрунтованими та безпідставними з огляду на те, що в п.8.1. договору позики з врахуванням внесених до нього змін, вказано, що будь-який спір, що виникає за даним договором або у зв"язку з ним підлягає передачі на розгляд та остаточне вирішення у Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України.
Зокрема, слід відзначити, що поняття третейського суду охоплює й міжнародний комерційний арбітраж.
Предметом позову у даній справі є визнання недійсною додаткової угоди №3 від 30.09.2011р. до договору позики №3 від 15.08.2006р. отже зважаючи на положення п.8.1. договору позики з врахуванням внесених до нього змін, цей спір виник у зв"язку з існуванням договору позики та укладеної до неї додаткової угоди, а відтак підлягає розгляду Міжнародним Комерційним Арбітражним судом при Торгово-Промисловій Палаті України.
Таким чином, судом не можуть бути взяті до уваги заперечення позивача щодо припинення провадження у справі, у зв'язку із наявністю арбітражного застереження з огляду тільки на те, що ОСОБА_2 не був стороною даної угоди та зважаючи на оспорювання позивачем дійсності такої угоди.
Зважаючи на те, що представник відповідача-2 заперечував проти розгляду справи господарському суду Львівської області, відтак суд дійшов висновку наявності обґрунтованих підстав для припинення провадження у справі на підставі п.5 ч.1 ст.80 ГПК України. Зокрема, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду.
Керуючись вищенаведеним, суд дійшов висновку роз'яснити позивачеві його право звернутись за захистом порушеного права до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України у м.Києві в порядку передбаченому п.8.1 договору позики №3 від 15.08.2006р. із врахування змін внесених п. 6 додаткової угоди №3 від 30.09.2011р. до договору позики №3 від 15.08.2006р.
Як роз'яснено Вищим господарським судом України у постанові п.5.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", статтею 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним. У їх числі не зазначено такої підстави, як припинення провадження у справі (стаття 80 ГПК). Водночас закриття провадження у справі, про яке йдеться у пункті 5 частини першої цієї статті Закону, є поняттям цивільного і адміністративного судочинства, передбаченим відповідно статтею 205 Цивільного процесуального кодексу України і статтею 157 Кодексу адміністративного судочинства України, які господарськими судами у здійсненні судочинства не застосовуються.
Таким чином, припинення провадження у справі з підстав, передбачених статтею 80 ГПК, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ч.2 ст.12, п.5 ч. 1 ст.80, ст.86 ГПК України, суд, -
1. Провадження у справі припинити.
2. Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки вказані в ст.ст.91-93 ГПК України.
Згідно ст. 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.
Суддя Сухович Ю.О.