ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
10.03.2015Справа №910/29162/14-г
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Укркомплект Плюс"
пророзірвання договору оренди приміщення №17-А від 02.12.2013
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркомплект Плюс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест"
простягнення 104000,00 грн.
Суддя Смирнова Ю.М.
Представники сторін:
від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом):Чирва В.В. - представник;
від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом):Холошин А.О. - представник;
Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркомплект Плюс" про розірвання договору оренди приміщення № 17-А від 02.12.2013.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у зв'язку з скороченням витратної частини бюджету та економічною недоцільністю Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест" двічі зверталось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркомплект Плюс" з пропозиціями про розірвання договору оренди приміщення № 17-А від 02.12.2013, однак Товариством з обмеженою відповідальністю "Укркомплект Плюс" було відмовлено у розірвання договору за домовленістю сторін. Тому Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркомплект Плюс" про розірвання договору оренди приміщення № 17-А від 02.12.2013 у зв'язку з істотною зміною обставин.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2014 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/29162/14-г та призначено справу до розгляду на 28.01.2015.
26.01.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркомплект Плюс" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест" заборгованості з орендної плати за договором оренди приміщення №17-А від 02.12.2013 у розмірі 104000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2014 зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркомплект Плюс" прийнята судом для спільного розгляду з первісним позовом.
Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що 02.12.2013 між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди приміщення № 17-А від 02.12.2013, на виконання умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Укркомплект Плюс" передав Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест" в строкове платне користування нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: 03028, м. Київ, вул. Оскольська, 31, за номерами 24-26, загальна площа яких складає 130,00 кв.м. та обладнання, інвентар згідно з додатком №1, який є невід'ємною частиною договору, однак, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест" зобов'язання по оплаті орендної плати належним чином не виконало, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Укркомплект Плюс".
28.01.2015 в судовому засіданні оголошено перерву до 18.02.2015.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2015, за клопотанням представників сторін, відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, суд продовжив строк розгляду спору у справі № 910/29162/14-г на 15 днів.
В судовому засіданні 18.02.2015 було оголошено перерву до 10.03.2015.
Представники сторін в судове засідання, призначене на 10.03.2015, з'явились.
Представник позивача за первісним позовом позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача за первісним позовом надав суду відзив на позов, в якому проти заявлених первісних позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що позивачем за первісним позовом не надано доказів істотної зміни обставин у відповідності до вимог ст. 652 Цивільного кодексу України та не надано доказів про будь-які порушення своїх зобов'язань відповідачем за первісним позовом у відповідності до ст.ст. 651, 784 Цивільного кодексу України.
Представник позивача за зустрічним позовом надав суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, яка мотивована тим, що за час розгляду справи збільшився період нарахування орендної плати, у зв'язку з чим останній просить суду стягнути з відповідача за зустрічним позовом заборгованість по сплаті орендної плати по договору оренди приміщення № 17-А від 02.12.2013 за період з вересня місяця 2014 по лютий місяць 2015 включно у розмірі 156000,00 грн.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України заява позивача про збільшення позовних вимог приймається судом до розгляду.
Представник відповідача за зустрічним позовом надав суду відзив на позов, в якому проти заявлених зустрічних позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що 08.10.2014 позивач за зустрічним позовом не допустив відповідача за зустрічним позовом на об'єкт за адресою: 03028, м. Київ, вул. Оскольська, 31, за номерами 24-26, загальна площа яких складає 130,00 кв.м., про що складено відповідний акт. Відповідач за зустрічним позовом відзначає, що з цієї дати фактично не користується приміщеннями і не має до них доступу, і зазначена обставина звільняє його від обов'язку сплати орендної плати відповідно до п.6 ст.762 Цивільного кодексу України. Крім цього, відповідач за зустрічним позовом вказує на те, що ним до свого листа на адресу позивача за зустрічним позовом за вих. №838/11 від 20.11.2014 було додано додаткову угоду №1 про розірвання договору з 01.11.2014 та акт приймання-передачі об'єкту оренди, обов'язок по складанню якого покладено на нього п.8.2. укладеного між сторонами договору, а отже, відповідач за зустрічним позовом (орендар) виконав всі необхідні дії для передачі майна орендодавцю, у зв'язку з чим нарахування орендної плати є на думку відповідача за зустрічним позовом необґрунтованим.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
02.12.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укркомплект Плюс" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест" (орендар) укладено договір оренди приміщення №17-А (далі - Договір), відповідно до умов якого орендодавець зобов'язується передати орендареві, а орендар зобов'язується прийняти у строкове платне користування нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: 03028, м. Київ, вул. Оскольська, 31, за номерами 24-26, загальна площа яких складає 130,00 кв.м. та обладнання, інвентар згідно з додатком №1, який є невід'ємною частиною договору та зобов'язується сплачувати орендодавцеві орендну плату на умовах даного договору та утримувати об'єкт оренди в належному стані (п.1.1.), об'єкт оренди вважається переданим орендареві з дати підписання акта приймання - передачі (п.4.1.), строк оренди складає 2 роки 11 місяців з дати підписання акту приймання - передачі (п.4.2.), строк оренди може бути скорочений або продовжений лише за згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до цього договору (п.4.3.), орендна плата за один календарний місяць користування об'єктом оренди, включаючи всі комунальні та інші експлуатаційні витрати складає 26000,00 грн. (п.5.1.), зобов'язання орендаря по сплаті орендної плати виникає з дня підписання акту приймання - передачі до дня підписання акту приймання - передачі (повернення об'єкту оренди) (п.5.2.), орендна плата сплачується орендарем банківським переказом на поточний рахунок орендодавця до 20 числа поточного місяця (п.5.3.), об'єкт оренди вважається фактично поверненим орендодавцю з моменту підписання акта приймання - передачі (повернення) (п.8.4.), цей договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту підписання сторонами акта приймання - передачі об'єкта оренди та його скріплення печатками сторін та діє до 02.11.2016 (п.10.1.), якщо інше прямо не передбачено цим договором або чинним законодавством України, цей договір може бути розірваний за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору (п.10.5.), цей договір вважається розірваним за домовленістю сторін з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору, якщо інше не встановлено в самій додатковій угоді, цьому договорі або у чинному законодавстві України (п.10.6.).
На виконання умов договору сторонами 02.12.2013 було підписано акт приймання-передачі об'єкта оренди за договором оренди приміщення №17-А від 02.12.2013, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у користування нежитлові приміщення загальною площею 130,00 кв.м., що розташовані за адресою: 03028, м. Київ, вул. Оскольська, 31, за номерами 24-26,.
16.10.2014 Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест" було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Укркомплект Плюс" повідомлення про розірвання договору оренди приміщення №17-А від 02.12.2013 з 01.11.2014. Відповідно до повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення №0302802882617 Товариство з обмеженою відповідальністю "Укркомплект Плюс" отримало цей лист 28.10.2014.
Відповідно до листа Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркомплект Плюс" за вих. № 11-11/14 від 11.11.2014, останній заперечив проти розірвання договору оренди приміщення №17-А від 02.12.2013, у зв'язку з тим, що відповідно до умов цього договору його розірвання допускається виключно за згодою сторін, в орендованому приміщенні знаходяться працівники Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест", які продовжують користуватись приміщенням, у зв'язку з чим нараховується орендна плата.
21.11.2014 Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест" було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Укркомплект Плюс" повідомлення за вих. №838/11 від 20.11.2014 про розірвання договору оренди приміщення №17-А від 02.12.2013, додаткову угоду №1 до договору, акт приймання - передачі об'єкта оренди. Відповідно до декларації №UA001765 Товариство з обмеженою відповідальністю "Укркомплект Плюс" отримало цей лист 24.11.2014.
Листом за вих. № 833/11 від 20.11.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю "Укркомплект Плюс" заперечило проти розірвання договору оренди приміщення №17-А від 02.12.2013, у зв'язку з тим, що відповідно до умов цього договору його розірвання допускається виключно за згодою сторін, в орендованому приміщенні знаходяться працівники Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест", які продовжують користуватись приміщенням, у зв'язку з чим нараховується орендна плата.
Договір №17-А від 02.12.2013 є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, що регулюються Главою 58 Цивільного кодексу України та Главою 30 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Статтею 291 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об'єкта оренди; ліквідації суб'єкта господарювання-орендаря; загибелі (знищення) об'єкта оренди. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.
Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Статтею 784 Цивільного кодексу України передбачено, що наймач має право вимагати розірвання договору найму, якщо: 1) наймодавець передав у користування річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі; 2) наймодавець не виконує свого обов'язку щодо проведення капітального ремонту речі.
Згідно зі ст. 789 названого кодексу за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно ст. ст. 626, 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 6 цього ж Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтями 628, 629 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ч.ч.2, 3, 4 ст.188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором; сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду; у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
У ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. (ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Отже, закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч.2 ст.652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин. Аналогічну правову позицію наведено у постанові від 23.05.2011 Верховного Суду України по справі №3-47гс11.
Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
За приписами ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача за первісним позовом є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, у зв'язку з тим, що позивачем за первісним позовом не доведено суду настання в сукупності всіх умов, визначених ч.2 ст.652 Цивільного кодексу України та/або не надано доказів істотного порушення договору другою стороною (відповідачем за первісним позовом) умов укладеного між сторонами договору відповідно до ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України.
За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркомплект Плюс" про розірвання договору оренди приміщення № 17-А від 02.12.2013 задоволенню не підлягають.
Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача за первісним позовом.
Щодо зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркомплект Плюс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест" про стягнення 156000,00 грн. заборгованості по орендній платі, то суд зазначає наступне.
Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, відповідач за зустрічним позовом не оплатив орендну плату за період з вересня місяця 2014 року по лютий місяць 2015 року.
Договором оренди приміщення № 17-А від 02.12.2013 передбачено, що орендна плата за один календарний місяць користування об'єктом оренди, включаючи всі комунальні та інші експлуатаційні витрати складає 26000,00 грн. (п.5.1.), зобов'язання орендаря по сплаті орендної плати виникає з дня підписання акту приймання - передачі до дня підписання акту приймання - передачі (повернення об'єкту оренди) (п.5.2.), орендна плата сплачується орендарем банківським переказом на поточний рахунок орендодавця до 20 числа поточного місяця (п.5.3.).
Між сторонами 02.12.2013 було підписано акт приймання-передачі об'єкта оренди за договором оренди приміщення №17-А від 02.12.2013, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у користування нежитлові приміщення загальною площею 130,00 кв.м., що розташовані за адресою: 03028, м. Київ, вул. Оскольська, 31, за номерами 24-26.
За змістом ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Згідно з положеннями ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як свідчать матеріали справи, відповідачем за зустрічним позовом свого обов'язку по сплаті орендної плати за період з вересня місяця 2014 року по лютий місяць 2015 року включно належним чином виконано не було, у зв'язку з чим в останнього перед позивачем за зустрічним позовом утворилась заборгованість у розмірі 156000,00 грн.
Заперечення відповідача за зустрічним позовом, які викладені у відзиві на зустрічний позов, не приймаються судом, оскільки односторонньо складений акт недопуску до орендованого приміщення представників відповідача за зустрічним позовом 08.10.2014 не може бути належним та допустимим доказом у справі. Листування сторін свідчить про протилежне, а саме про те, що в грудні місяці 2014 року відповідач за зустрічним позовом продовжував користуватись орендованим приміщенням, а отже повинен сплачувати позивачу за зустрічним позовом орендну плату.
Інших підстав звільнення від зобов'язань щодо сплати орендної плати відповідачем за зустрічним позовом не наведено, а крім цього, надсилання позивачу за зустрічним позовом акту приймання-передачі об'єкту оренди в листопаді місяці 2014 року, підписаного відповідачем по зустрічному позову в односторонньому порядку ніяким чином не звільняє його від обов'язку виконувати умови укладеного між сторонами чинного договору, в тому числі і щодо оплати орендної плати.
Факту наявності заборгованості відповідач за зустрічним позовом не спростував, доказів її погашення суду не надав.
З огляду на викладене, вимоги позивача за зустрічним позовом про стягнення з відповідача за зустрічним позовом заборгованості у розмірі 156000,00 грн. за період з вересня місяця 2014 року по лютий місяць 2015 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
У зв'язку із задоволенням зустрічного позову відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача за зустрічним позовом.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркомплект Плюс" про розірвання договору оренди приміщення № 17-А від 02.12.2013 відмовити повністю.
2. Зустрічний позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест" (52002, Дніпропетровська обл., м. Підгородне, вул. Зелена, 6; ідентифікаційний код 33442626) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркомплект Плюс" (03028, м. Київ, вул. Оскольська, 31, ідентифікаційний код 32846894) заборгованість по орендній платі у розмірі 156000 (сто п'ятдесят шість тисяч) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 3120 (три тисячі сто двадцять) грн. 00 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 26.03.2015
Суддя Ю.М. Смирнова