26.03.2015 р. Справа№ 914/931/15
Суддя Н.Мороз,
Розглянувши матеріали позовної заяви: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія», м. Львів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІГ Холдінгс» (EU GIG OЬ)
про стягнення 64 685,10 євро за контрактом №18-LIC/14 від 07.05.2014р.; стягнення 529 460, 25 доларів США за контрактом №19-LIC/14 від 12.05.2014р.; 428 064, 67 дол. США за контрактом №Д-27/04 від 07.05.2014р.
Встановив:
Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія», м. Львів до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІГ Холдінгс» (EU GIG OЬ) про стягнення 64 685,10 євро (що за офіційним курсом НБУ становить 1 602 829, 89 грн.) заборгованості за контрактом №18-LIC/14 від 07.05.2014р.; 529 460, 25 дол. США (що за офіційним курсом НБУ становить 12 386 213, 73 грн.) заборгованості за контрактом №19-LIC/14 від 12.05.2014р.; стягнення 428 064, 67 дол. США (що за офіційним курсом НБУ становить 10 014 161, 58 грн.) заборгованості за контрактом №Д-27/04 від 07.05.2014р.
Розглянувши позовну заяву та додані до неї документи, господарський суд дійшов висновку про необхідність її повернення, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 ГПК України, в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.
Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких ґрунтуються ці вимоги.
Під вимогою розуміється конкретна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, яка випливає зі спірного матеріально-правового відношення і з приводу якого господарський суд приймає рішення по справі, яка являє собою предмет позову.
Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Отже, допускається можливість об'єднання в одній позовній заяві кілька вимог, але за умови, що фактичні обставини, на яких вони ґрунтуються, підтверджуються тими самими доказами.
Позивач при зверненні до господарського суду об'єднав в одній позовній заяві вимоги за трьома самостійним договорами: контракт №18-LIC/14 від 07.05.2014р.; №19-LIC/14 від 12.05.2014р.; №Д-27/04 від 07.05.2014р. При цьому, умови контракту №18-LIC/14 від 07.05.2014р. та контракту №19-LIC/14 від 12.05.2014р. за своїм правовим характером відносяться до договорів поставки, зокрема предмет контракту - поставка ізоляторів, умови поставки та порядок розрахунків у вказаних договорів є однаковими, виникають з аналогічних підстав та підтверджуються тими ж засобами доказування. Однак, контракт №Д-27/04 на переробку давальницької сировини від 07.05.2014р. за своїм правовим характером відноситься до іншого виду договорів, сторони контракту - замовник та виконавець, предмет - переробка давальницької сировини та її поставка, відтак такий договір відноситься до договорів підрядного типу з іншими умовами поставки, а також правами та обов'язками сторін за контрактом.
Відтак, судом встановлено, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за контрактом №18-LIC/14 від 07.05.2014р. та контрактом №19-LIC/14 від 12.05.2014р. пов'язані між собою, предмети, порядок та строки їх виконання, порядок розрахунків, а також права та обов'язки сторін за вказаними договорами є однаковими, виникають з одних і тих самих або аналогічних підстав та підтверджуються однаковими засобами доказування. При цьому, вимога про стягнення заборгованості за контрактом №Д-27/04 на переробку давальницької сировини від 07.05.2014р. є відмінною, не виникає з одних і тих самих або аналогічних підстав з вищевказаними вимогами про стягнення заборгованості за контрактом №18-LIC/14 від 07.05.2014р. та контрактом №19-LIC/14 від 12.05.2014р., а тому, їх сумісний розгляд перешкоджатиме об'єктивному дослідженню та оцінці достовірності доказів, з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін, що суттєво утруднить вирішення спору в межах процесуальних строків, відтак такі вимоги належить роз'єднати.
Відповідно до п.3.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011р. однорідними можуть вважатися позовні заяви, які пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів. Якщо позивач порушив правила об'єднання вимог або об'єднання цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору, суддя має право повернути позовну заяву (ст. 58 та п. 5 ст. 63 ГПК України).
Згідно з п.5 ч.1 ст.63 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо порушено правила об'єднання вимог або об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.
Відповідно до ст.56 ГПК України (зі змінами, внесеними Законом України № 5288-VI від 18.09.2012р.) позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.
Згідно ч.1 п. 2 ст.57 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів. Однак, позивачем, при поданні позову не долучено належних доказів направлення позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу, що є підставою для повернення позовної заяви.
Так, позивачем долучено до позовної заяви оригінал опису вкладення до цінного листа та копію квитанції як документи, що підтверджують відправлення відповідачеві позовної заяви та доданих до неї документів. Однак, долучена позивачем копія квитанції не може слугувати належними та допустимими доказами надсилання відповідачу позовної заяви та доданих до неї документів. Суд інформує позивача, що належним доказом надіслання копії позовної заяви та доданих до неї документів є оригінал поштової квитанції з оригіналом опису вкладення про надсилання відповідачеві рекомендованою поштою копії позовної заяви та доданих до неї документів, яка додається до позову.
Пунктом 3.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачено, недодержання вимог ст. 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені ст. 63 ГПК. Крім того, у разі, коли до позовної заяви додано докази надсилання відповідачеві копії лише самої позовної заяви, але відсутні докази надсилання йому копій доданих до неї документів, така заява підлягає поверненню на загальних підставах згідно з п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України.
Згідно вимог ст.54 ГПК України, позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Відповідно до п. 3.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», ціна позову про стягнення іноземної валюти визначається в іноземній валюті та національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову (п.4 ч.1 ст.55 ГПК).
При визначенні ціни позову, поданого в іноземній валюті, необхідно виходити з тієї валюти, в якій провадились чи повинні бути проведені розрахунки між сторонами. За змістом згаданого припису пункту 4 частини першої статті 55 ГПК у разі подання до господарського суду позову про стягнення іноземної валюти обов'язковим є зазначення еквіваленту в національній валюті України (гривнях). Суд звертає увагу позивача на відсутність документів офіційного підтвердження курсу гривні щодо дол. США та євро встановленого НБУ станом на 20.03.2015р., а також відсутність розрахунку позовних вимог, що позбавляє суд можливості перевірити достовірність та правильність визначення грошового еквіваленту в національній валюті України (гривнях) ціни позову. Оскільки, загальна сума заборгованості за контрактами визначена позивачем у позовній заяві, не збігається з ціною позову.
Відповідно до п. 2.7 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», одним з реквізитів позовної заяви є ціна позову, яку зазначає позивач і з якої обчислюється судовий збір. Якщо позивачем зазначено в заяві ціну позову, але в ній не наведено обґрунтованого розрахунку такої ціни, або його не додано до позовної заяви, або позивачем не зазначена вартість спірного майна та/або не подано доказів в обґрунтування цієї вартості, то позовна заява підлягає поверненню на підставі пункту 3 частини першої статті 63 ГПК.
Керуючись ст. ст. 56, 58, п.п. 3, 5, 6 ст. 63, ст.86 ГПК України, суд -
Позовний матеріал на 219 арк. повернути позивачу без розгляду.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного правопорушення.
Суддя Мороз Н.В.