ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
25.03.2015Справа №910/2450/15-г
За позовомПрокурора Солом'янського району м. Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву
доТовариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний центр з випробування та сертифікації продукції будівельного, дорожнього та комунального комплексу»
пророзірвання договору та повернення майна
Суддя Босий В.П.
Представники сторін:
від позивача:Гнатюк О.В.
від відповідача:Троїцький В.О.
прокурор:Жовтун Н.Б.
Прокурор Солом'янського району м. Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву (надалі - РВ ФДМУ) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний центр з випробування та сертифікації продукції будівельного, дорожнього та комунального комплексу» (надалі - «Товариство») про розірвання договору та повернення майна.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство неналежним чином виконує взяті на себе зобов'язання за договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу державної власності шляхом продажу на аукціоні №1309 від 14.03.2011 р., у зв'язку з чим прокурор просить суд розірвати вказаний договір, а також повернути в державну власність в особі РВ ФДМУ передане за таким договором майно.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.02.2015 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 11.03.2015 р.
В судовому засіданні 11.03.2015 р. судом оголошувалась перерва на 25.03.2015 р.
18.03.2015 р. представником відповідача подано письмові пояснення, в яких відповідач вказував на те, що ним протягом 4 років вчинялись дії з метою виконання п. 5.1 вказаного договору, проте за відсутності повноважень на припинення діяльності підприємства, цілісний майновий комплекс якого був викуплений за таким договором, не має можливості виконати зобов'язання, передбачені його п. 5.1.
Представники позивача та прокурор в судове засідання з'явилися, на виконання вимог суду надали письмові пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримали у повному обсязі.
В судове засідання представник відповідача з'явився, надав пояснення по суті спору, проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
14.03.2011 р. між РВ ФДМУ (продавець) та Товариством (покупець) було укладено договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу державної власності шляхом продажу на аукціоні №1309 (надалі - «Договір»).
Відповідно до п. 1.1 Договору продавець продає, а покупець купує цілісний майновий комплекс державного підприємства «Центр з випробувань та сертифікації продукції будівельного машинобудування», розташованого за адресою: 03680, м. Київ, просп. Червонозоряний, 51 (об'єкт приватизації). Покупець зобов'язується прийняти вказаний цілісний майновий комплекс і сплатити ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі. Обєкт приватизації включає в себе всі його активи та пасиви, в тому числі основні засоби в кількості 27 одиниць: АТС КХ - TES824UA базовий блок; Nokia 6230 телефон; Nokia 6230 телефон; Nokia 6610і телефон; Багатофункціональний пристрій: Xerox Wonc Centre М15і; Комп'ютер EVEREST Pentium 4; Комп'ютер Cetleron(P4); Копіювальний апарат SharpAR - 5415; Крісло FLYYKL381; Ксерокопіювальний апарат Rikoch FT 1208; Монітор 17 SAMSUNG 757 NF; Монітор LCD панель LG17L1730 SSNT; Монітор LGW2042S-SF20silver; Монітор SAMSUNG 17Synk Master 71 Silver: Монітор TFT 20 SM 2043 NW; Комп'ютер IQ Ultra MS21; Портативний комп'ютер Cl.5 512/80 С15 хр; Принтер HP Lazer Jet P201 5d; Принтер SAMSUNG ML - 1210; Принтер HP Lazer 1100; Сейф (630*440*380), ключ, замок, 1 лоток+кас.відділ.; Системний блок П4 630(10460/1024Mb/250GB/256BX1300/FD; Системний блок C2D E6300/1GB/250DVD; Системний блок CPU INTEL Р - 4 - 2 - 8 - GHZ; факсимільний апарат SHARP 455; Цифровая камера CANON Powersbot А 700; Монітор LGW2042S - SF 20silver, згідно з матеріалами інвентаризації, за результатами якої складений зведений акт інвентаризації майна, який затверджений регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву 16.11.2010 р.
Пунктом 1.2 Договору визначено, що право володіння, користування і розпорядження об'єктом приватизації (право власності) переходить до покупця з моменту сплати повної вартості об'єкта приватизації.
Згідно з п. 5.1 Договору покупець зобов'язаний, зокрема, здійснити необхідні заходи щодо вилучення об'єкта з державного реєстру підприємств України, у тому числі анулювання печаток і штампів.
Пунктом 12.3 Договору визначено, що у разі невиконання однією із сторін умов цього договору він може бути змінений або розірваний на вимогу другої сторони за рішенням суду або господарського суду. При розірванні договору об'єкт купівлі-продажу повертається продавцю.
25.03.2011 р. продавець передав, а покупець прийняв проданий шляхом продажу на аукціоні цілісний майновий комплекс державного підприємства «Центр з випробувань та сертифікації продукції будівельного машинобудування», розташованого за адресою: 03680, м. Київ, просп. Червонозоряний, 51, що підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передавання цілісного майнового комплексу державної власності №1372 від 25.03.2011 р.
Спір у справі виник у зв'язку із наявністю, на думку прокурора, підстав для розірвання Договору.
Договір є договором купівлі-продажу державного майна в процесі приватизації, а тому спірні правовідносини регулюються в т.ч. законодавством про приватизацію державного майна.
Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується представниками сторін, спірний цілісний майновий комплекс державного підприємства «Центр з випробувань та сертифікації продукції будівельного машинобудування» був переданий відповідачу за актом приймання-передавання цілісного майнового комплексу державної власності №1372 від 25.03.2011 р., а відповідачем було повністю оплачено вартість такого майна.
Частиною 2 ст. 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до ч. 8 ст. 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» органи приватизації здійснюють контроль за виконанням покупцем умов договору купівлі-продажу, а у разі їх невиконання застосовують санкції, передбачені чинним законодавством, та можуть у встановленому порядку порушувати питання про розірвання договору.
Згідно ч. 5 ст. 27 Закону України «Про приватизацію державного майна» на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з п. 5.1 Договору покупець зобов'язаний, зокрема, здійснити необхідні заходи щодо вилучення об'єкта з державного реєстру підприємств України, у тому числі анулювання печаток і штампів.
Таким чином, умовами Договору не було встановлено визначено строку для здійснення відповідачем заходів вилучення державного підприємства «Центр з випробувань та сертифікації продукції будівельного машинобудування» з ЄДРПОУ.
24.06.2014 р. позивачем за участі відповідача було проведено поточну перевірку виконання умов Договору, за наслідками якої біло складено акт №8 від 24.06.2014 р.
Вказаним актом встановлено неналежне виконання відповідачем умов п. 5.1 Договору та зобов'язано його прискорити оформлення документів щодо вилучення об'єкта з державного реєстру підприємств України, в тому числі анулювання печаток і штампів.
При цьому, після проведення вказаної перевірки та станом на момент звернення прокурора до суду із даною позовною заявою сторонами не було погоджено визначеного строку для виконання Товариством зобов'язань, передбачених 5.1 Договору.
За таких обставин, строк виконання відповідачем зобов'язання, передбаченого п. 5.1 Договору, на момент звернення позивача до суду не настав.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Тобто, зазначена стаття передбачає, що порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду.
В той же час судом встановлено, що на момент звернення прокурора до суду строк виконання відповідачем зобов'язання не настав, порушеного права позивача на момент подання позовної заяви не існувало, а позов подано передчасно.
Більш того суд відзначає, що відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» до об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, належать: підприємства (цехи, виробництва, дільниці, інші підрозділи, якщо в разі їх виділення у самостійні підприємства не порушується технологічна єдність виробництва з основної спеціалізації підприємства, із структури якого вони виділяються) як єдині майнові комплекси, до складу яких входять усі види майна, призначені для їх діяльності, що визначені Цивільним кодексом України, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких вони розташовані (далі - єдиний майновий комплекс підприємства); об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких вони розташовані; окреме індивідуально визначене майно, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких це майно розташовано; акції (частки, паї), що належать державі у статутному капіталі господарських товариств, інших господарських організацій та підприємств, заснованих на базі об'єднання майна різних форм власності; об'єкти соціально-культурного призначення, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких вони розташовані, крім тих, що не підлягають приватизації.
Таким чином, приписи вказаного Закону України передбачають окремі категорії майна, які можуть бути приватизовані, до яких, зокрема, входять єдині майнові комплекси підприємства та акції (частки, паї), що належать державі у статутному капіталі підприємств.
За змістом ч. 3 ст. 66 Господарського кодексу України цілісний майновий комплекс підприємства визнається нерухомістю і може бути об'єктом купівлі-продажу та інших угод, на умовах і в порядку, визначених цим Кодексом та законами, прийнятими відповідно до нього.
Відповідно до приписів статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
При цьому, як вказаними нормативно-правовими актами, так і умовами Договору не передбачений автоматичний перехід права власності на частку в статутному капіталі підприємства у випадку приватизації його цілісного майнового комплексу.
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що придбавши у власність цілісний майновий комплекс державного підприємства «Центр з випробувань та сертифікації продукції будівельного машинобудування», Товариство не набуло право власності на його корпоративні права, тобто не стало його учасником та/ або власником в розумінні приписів Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Відповідно до ч. 1 ст. 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується: 1) за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами; 2) за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, за позовом учасника юридичної особи або відповідного органу державної влади; 3) за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи в інших випадках, встановлених законом, - за позовом відповідного органу державної влади.
Таким чином, рішення про припинення юридичної особи приймається виключно учасниками юридичної особи, судом або уповноваженим органом.
Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації голова ліквідаційної комісії, уповноважена ним особа або ліквідатор після закінчення процедури ліквідації, передбаченої законом, але не раніше закінчення строку заявлення вимог кредиторами повинен подати (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстраторові перелік документів.
Суд відзначає, що ні прокурором, ні позивачем належними та допустимими доказами не доведено того факту, що Товариство як власник майна державного підприємства «Центр з випробувань та сертифікації продукції будівельного машинобудування» мало повноваження приймати рішення про припинення юридичної особи такого підприємства, а також подавати державному реєстратору передбачені Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» документи для здійснення державної реєстрації припинення юридичної особи.
При цьому, матеріали справи підтверджується вчинення відповідачем всіх дій, які від нього залежали, пов'язані з ліквідацією спірного державного підприємства, як-то закриття поточних рахунків, анулювання свідоцтв платника ПДВ, отримання довідок податкових органів про відсутність заборгованості та зняття підприємства з обліку, тощо.
Таким чином, прокурором в порядку ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не надано належних доказів на підтвердження невиконання або неналежного виконання відповідачем умов Договору, що може бути підставою для його розірвання.
Зважаючи на викладене, в задоволенні позовних вимог в частині розірвання Договору з підстав невиконання відповідачем вимог п. 5.1 Договору необхідно відмовити.
Оскільки вимога прокурора про повернення майна, переданого згідно умов Договору, є похідною від вимоги про розірвання Договору, то відмова в позові в частині розірвання Договору виключає можливість задоволення позову в частині вимоги про повернення майна. Також судом не встановлено інших обставин, які б були підставою для повернення одержаного сторонами за чинним правочином.
За таких обставин, в задоволенні позовних вимог прокурора Солом'янського району м. Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву необхідно відмовити у повному обсязі.
Стосовно розподілу судових витрат суд відзначає наступне.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Пунктом 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» встановлено, що приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір», виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.
Таким чином, з урахуванням відмови у задоволенні позовних вимог, судовий збір покладається на позивача, оскільки він не звільнений від сплати судового збору.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. В задоволенні позовних вимог прокурора Солом'янського району м. Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву відмовити повністю.
2. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву (01032, м. Київ, бул Тараса Шевченка, 50-Г; ідентифікаційний код 19030825) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2 436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) грн. 00 коп. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 27.03.2015 р.
Суддя В.П. Босий