ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
25.03.2015№910/27581/14
За позовомЗаступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Континентінвестсервіс"
простягнення 413 260,00 грн.
Головуюча суддя Літвінова М.Є.
Судді Босий В.П.
Борисенко І.І.
Представники сторін:
від прокуратури: Гераськів І.І.- прокур.;
від позивача-1: не з'явились;
від позивача-2: Плотиця О.Я. - представник за дов.;
від відповідача: Артеменко Я.М. - представник за дов.
У судовому засіданні 25.03.2015, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Континентінвестсервіс" про стягнення 413 260,00 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.12.2014 порушено провадження у справі №910/27581/14, розгляд справи призначений на 14.01.2015.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.01.2015, в порядку статті 77 ГПК України, розгляд справи відкладений на 28.01.2015.
У судовому засіданні 28.01.2015, на підставі статті 77 ГПК України, оголошено перерву до 09.02.2015.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.02.2015 в порядку ст.ст. 69, 77 ГПК України продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 23.02.2015.
Ухвалою господарського суду міста Києва 23.02.2015, на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладений на 18.03.2015.
Ухвалою господарського суду міста Києва 23.02.2015 судом із власної ініціативи призначено колегіальний розгляд справи №910/27581/14.
Розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 23.02.2015 справу №910/27581/14 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Літвінова М.Є., суддя Босий В.П., суддя Борисенко І.І.
Ухвалою від 23.02.2015 справу прийнято до провадження колегії суддів, розгляд справи призначено на 18.03.2015.
В судовому засіданні 18.03.2015, в порядку ст. 77 ГПК України, оголошено перерву на 25.03.2015.
Відповідач у відзиві на позов заперечив проти позовних вимог з тих підстав, що бездіяльність відповідача є виключно причиною не укладання договору, однак не є причиною завдання шкоди територіальній громаді міста Києва. Крім того, відповідач зазначив про те, що не зрозуміло на підставі чого з відповідача стягується саме сума у розмірі 413 260,00 грн.
18.03.2015 прокурор надав суду заяву в якій просить збитки у розмірі 413 260,00 грн. стягнути на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Представники позивачів підтримали позовні вимоги прокурора.
В судовому засіданні 25.03.2015, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, господарський суд міста Києва,-
Пунктом 5 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, встановлених законом.
Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів, внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або державою.
Конституційний суд у рішенні від 08.04.1999 у справі №3-рн/99 (далі рішення Конституційного суду) вказав, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за статтею 2 Арбітражного процесуального кодексу України (зараз ГПК), є підставою для порушення справи в арбітражному суді.
Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує справи, зокрема, за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави
Заступник прокурора міста Києва звернувся до суду в інтересах держави в особі Київської міської ради та Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), оскільки прокуратурою встановлено факт порушення вимог чинного законодавства пов'язаний із несплатою до бюджету міста Києва пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.
Згідно ч. 2 ст. 40 Закону замовник, який має намір щодо забудови земельної у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.
Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури (ч. 3 ст. 40 Закону).
Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін. Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором (ч. 9 ст. 40 Закону).
Відповідно до Порядку визначення розмірів пайової участі (внеску) забудовників у створенні (розвитку) соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 30.12.2010 № 573/5385 (далі - порядок), пайова участь (внесок) забудовників (інвесторів) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста (надалі - пайова участь) є внеском, який забудовник (інвестор) має сплатити до бюджету м. Києва без урахування ПДВ.
Пайовий внесок сплачується на підставі договору між містом (управлінням) та забудовником (інвестором). Договір на сплату пайової участі оформлюється: зокрема, при будівництві (реконструкції) будь-яких об'єктів - після надання забудовником (інвестором) документів про затвердження в установленому порядку проектної та кошторисної документації проекту, з відповідним коригуванням договору після введення об'єкта в експлуатацію, та передує оформленню дозвільних документів на будівництво (реконструкцію) в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю (п. 4.6 порядку).
Згідно п. 4.7 порядку, пайовий внесок сплачується на підставі договору між містом (Управлінням) та забудовником (інвестором).
Таким чином, з вищенаведеного вбачається, що законодавство встановлює обов'язок забудовника звернутися до відповідного органу з приводу укладення договору пайової участі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.
Прокуратурою м. Києва встановлено факт порушення вимог чинного законодавства, пов'язаний із несплатою до бюджету м. Києва пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста.
Зокрема, з'ясовано, що на підставі декларації, зареєстрованої 14.08.2013 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, до експлуатації прийнято магазин продовольчих товарів "Topmart" площею 1057,3 кв. м по просп. Правди (напроти буд. № 104- і 106) у Подільському районі м. Києва (далі - об'єкт будівництва, магазин).
Земельна ділянка за вказаною адресою площею 2799 кв.м. передана відповідачу у користування за договором оренди від 24.11.2008 на 10 років, для будівництва експлуатації та обслуговування торговельно-офісної будівлі з житловими приміщеннями.
Зі змісту зазначеного договору, орендодавець (Київська міська рада за договором) передав в оренду зазначену земельну ділянку на підставі рішення Київської міської ради від 27.12.2007 №1618/4451 та рішення Київської міської ради від 16.10.2008 №557/557.
Зокрема п. 3.5 рішення Київської міської ради №1618/4451 від 27.12.2007 зобов»язано відповідача питання пайової участі вирішити до початку будівництва відповідно до рішення Київради від 27.02.2003 №271/431 "Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва".
Замовником будівництва є ТОВ "Континентінвестсервіс". Тобто, товариство, яке виступило замовником будівництва магазину по просп. Правди (напроти буд. № 104-106) у Подільському районі м. Києва, повинно було до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію звернутися до Департаменту із заявою про укладення договору пайової участі та надати необхідну проектну та кошторисну документацію.
Однак згідно з інформацією Департаменту від 29.10.2014 відповідач не звертався із заявою щодо укладення договору пайової участі у розвитку соціальної та інженерно - транспортної інфраструктури міста у зв'язку із здійсненням будівництва магазину, необхідну кошторисну та проектну документацію не надавав, пайовий внесок до міського бюджету не перераховував.
Представники позивачів та прокурор у поясненнях зазначили, що бездіяльність відповідача, яка полягає у не зверненні до Департаменту з приводу укладення договору пайової участі, призвела до неможливості стягнути з товариства пайову участь у встановленому законодавством порядку, оскільки відповідно до Закону та Порядку підставою для перерахування пайової участі є договір, який може бути укладено тільки до прийняття об'єкта в експлуатацію.
Однак відповідач обов'язок щодо вирішення питання пайової участі покладений на нього Законом та рішенням Київради не виконало, договір пайової участі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію не уклало, у зв'язку з чим пайовий внесок до місцевого бюджету, не надійшов.
Таким чином, наведене стало підставою для звернення з позовом про стягнення з відповідача збитків у розмірі 413 260,00 грн.
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 614 ЦК України).
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ч. 1 ст. 225 вказаного кодексу до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:
1) протиправної поведінки;
2) збитків;
3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;
4) вини.
Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода -наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
В даному випадку вина та протиправна поведінка відповідача полягає у тому, що всупереч вимог законодавства відповідач не виконав обов'язок щодо звернення до Департаменту з приводу укладення договору пайової участі у зв'язку із здійсненням будівництва магазину. У свою чергу, збитки, завдані територіальній громаді м. Києва, полягають у не отриманні місцевим бюджетом м. Києва пайової участі у створенні і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури міста.
Причино-наслідковий зв'язок між розміром завданих збитків та протиправною поведінкою відповідача полягає у тому, що саме внаслідок бездіяльності товариства місцевим бюджетом м.Києва не отримано значну суму коштів.
Таким чином, пайовий внесок, який не перераховано до місцевого бюджету м. Києва з вини відповідача, в розумінні ст. 22 ЦК України, положень ст.ст. 224, 225 ГК України, збитками, які мають бути відшкодовані відповідачем.
Щодо розміру збитків заявлених до стягнення судом встановлено наступне.
Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.
У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності. (ч. 5 ст. 40 Закону).
У випадку, якщо забудовником (інвестором) не надані документи про затвердження у встановленому порядку кошторисної вартості будівництва (реконструкції) об'єкта, розрахунок обсягу пайової участі проводиться відповідно до п. 6.1 та п. 6.2 цього Порядку без застосування норм щодо граничного розміру.
Для розрахунку розміру пайового внеску товариства прокуратурою надано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстровану Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві від 14.08.2013 за №КВ 14313226020, Департаментом економіки та інвестицій розрахунок пайового внеску у зв'язку із будівництвом магазину продовольчих товарів «Topmart» загальною площею 1057,30 кв.м по просп. Правди (навпроти буд. № 104-106) у Подільському районі проведено відповідно до методики, затвердженої в пунктах 5 та 6 Порядку.
Згідно з пунктом 5 Порядку розмір пайової участі забудовників (інвесторів) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва визначається за таким алгоритмом: визначити галузь, функціональне призначення (за таблицями 1-3 до Порядку), загальну площу об'єкта, економіко-планувальну зону, зональний коефіцієнт (що враховує територіальне розміщення об'єкту будівництва за таблицею 4 до Порядку).
Згідно пункту 6.1. Порядку розмір пайової участі забудовника (інвестора) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста при новому будівництві, розраховується за формулою: B o b = n j х s х k, де
B o b - розмір пайової участі забудовника (інвестора) при реалізації проекту будівництва в j-й галузі народногосподарського комплексу міста;
n j - норматив розміру пайової участі забудовників (інвесторів) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва з урахуванням оцінки соціально-економічного значення проектів будівництва для міста в j-й галузі народногосподарського комплексу, їх функціонального призначення;
s - загальна площа об'єкта, для якого визначається розмір внеску;
k - узагальнюючий коригуючий коефіцієнт.
Узагальнюючий коригуючий коефіцієнт (k) розраховується за наступною формулою: k = k з х I i, де
k з - зональний коефіцієнт;
I i - індекс, що враховує інфляцію з 01.01.2009 до початку місяця, в якому здійснюється розрахунок.
Відповідно до п. 5 Порядку, економіко-планувальну зону, в якій передбачається здійснювати будівництво (реконструкцію, перепланування, зміну функціонального призначення об'єкта) згідно з проектом, визначається відповідно до рішення Київської міської ради від 26 липня 2007 року N 43/1877 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва та Порядку її визначення" (із змінами).
Індекси інфляції розраховуються на підставі індексів інфляції по відношенню до попереднього місяця, які щомісячно публікуються Міністерством статистики України. Методика визначення індексів інфляції за будь-який період наведена у листі Верховного Суду України №62-97р від 03.04.97 "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" та у Роз'ясненні Вищого Арбітражного Суду України №02-5/223 від 12.05.99 Арбітражним судам України "Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції".
Відтак розрахунок пайового внеску у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва ТОВ "Континентінвестсервіс" у зв'язку із будівництвом магазину продовольчих товарів "Topmart" загальною площею 1057,30 кв.м (за даними Декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві від 14.08.2013 за № КВ 14313226020) по просп. Правди (навпроти буд. № 104-106) у Подільському районі здійснюється за наступною формулою:
(ВЬ0) = nj х s х к3 х Ii, де
s - загальна площа об'єкту (1057,30 кв.м.); nj - норматив пайової участі (внеску) забудовників у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста з врахуванням соціально-економічного значення проекту для міста, грн./кв.м. (в цінах на 01.01.2009, без ПДВ) (47,60 грн.); к 3 - зональний коефіцієнт, який враховує місце розташування об'єкта (5,50); Ii - індекс інфляції з 01.01.2009 по 01.10.2014 (1,493); (ВЬ0) - всього розрахункова сума згідно нормативами.
Наведені обставини та долучені до матеріалів справи докази не спростовані відповідачем належними та допустимими доказами.
Таким чином, з відповідача підлягають стягненню збитки в сумі 413 260,00 грн. у вигляді несплаченого ним пайового внеску на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста.
Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1.Позовні вимоги задовольнити повністю.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Континентінвестсервіс" (04119, м. Київ, вул. Мельникова, 83 Д, код 34820904) на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код 04633423) збитки у розмірі 413 260,00 грн. (чотириста тринадцять тисяч двісті шістдесят гривень 00 коп.).
3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Континентінвестсервіс" (04119, м. Київ, вул. Мельникова, 83 Д, код 34820904) в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 8 265,20 грн. (вісім тисяч двісті шістдесят п'ять гривень 20 коп.).
4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
5.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Дата підписання
повного тексту рішення: 27.03.2015.
Головуючий суддя М.Є. Літвінова
Судді В.П. Босий
І.І. Борисенко