17.03.2015р. м. Київ К/800/61920/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого - судді Леонтович К.Г.,
суддів: Васильченко Н.В., Калашнікової О.В.,
секретаря Кошелєва С.В.,
за участю представників: ОСОБА_1 - ОСОБА_2, ОСОБА_3 - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тячівського районного суду Закарпатської області від 14 березня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, третя особа ОСОБА_3 про скасування рішення, -
У жовтні 2010 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, третя особа ОСОБА_3, в якому просила скасувати рішення 24 сесії 5-го скликання Солотвинської селищної ради від 15 грудня 2009 року №600 про передачу у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0380 га по АДРЕСА_2.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у 1985 році разом з чоловіком купили в ОСОБА_5 в АДРЕСА_1 В 2008 році сусідній будинок по АДРЕСА_2 придбаний ОСОБА_3 Рішенням 17 сесії 5-го скликання Солотвинської селищної ради від 10.07.2008 року № 388 позивачу передана у власність земельна ділянка площею 0,115 га., проте селищною радою не виготовлений державний акт на цю земельну ділянку. У травні 2010 року її стало відомо, що ОСОБА_3 виготовила державний акт на право приватної власності на землю, в тому числі, на спірну земельну ділянку на підставі рішення 24 сесії 5-го скликання Солотвинської селищної ради від 15.01.2009 року №600. Позивач вважає, що третій особі спірним рішенням відповідача виділена частина земельної ділянки, яка виділена її рішенням ради та відповідає генеральному плану забудови.
Постановою Тячівського районного суду Закарпатської області від 18 травня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 1 лютого 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 жовтня 2013 року вищенаведені рішення судів попередніх інстанцій скасовані, справа направлена на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 14 березня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2014 року, провадження у адміністративній справі закрите на підставі п.1ч.1ст.157 КАС України, посилаючись на ті обставини, що вказана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки між сторонами виник земельний спір, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Не погоджуючись з ухвалами судів першої та апеляційної інстанції ОСОБА_1 звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвали судів першої та апеляційної інстанції, посилаючись на їх незаконність.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням 24 сесії 5-го скликання Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області № 600 від 15.01.2009 р. ОСОБА_3 надана у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель земельна ділянка площею 0,0380 га. в АДРЕСА_2, яка відповідно до цього рішення виготовила державний акт на право власності на земельну ділянку від 12.04.2010 р. Позивач вважає, що рішенням щодо надання третій особі земельної ділянки порушені її права на користування земельної ділянки, на якій знаходиться їх будинок
Закриваючи провадження у справі суди першої і апеляційної інстанцій виходили з того, що вказана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки між сторонами виник земельний спір, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.
Відповідно частини другої статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі рішення Солотвинської селищної ради №600 від 15 грудня 2009 року ОСОБА_3 отримала відповідний державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0380 га, тобто зазначене рішення, яке є актом індивідуальної дії, вичерпало свою юридичну силу після реалізації, а саме: після одержання власником земельної ділянки документів, що посвідчують право власності та його державної реєстрації.
Таким чином, після оформлення відповідно до чинного законодавства права власності на земельну ділянку виник спір про право цивільне, а відтак і захищати свої права та інтереси особи повинні у порядку цивільного судочинства, оскільки спір має приватно-правовий характер, а не публічний.
Крім того, в провадженні Тячівського районного суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Солодвинської селищної ради, ОСОБА_3 про скасування рішення та державного акту на право власності на земельну ділянку.
Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного, судами першої та апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Тячівського районного суду Закарпатської області від 14 березня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: