17 березня 2015 року м. Київ К/800/62265/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Суддя-доповідач:Вербицька О.В.
Судді: Маринчак Н.Є.
Муравйов О.В.
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області
на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24.07.2014 р.
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2014 р.
у справі № 815/3561/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «3С Авто Еліт»
до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області
про скасування податкового повідомлення-рішення
Товариство з обмеженою відповідальністю « 3С Авто Еліт» (далі - позивач, ТОВ « 3С Авто Еліт») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - відповідач, ДПІ в Овідіопольському районі) про скасування податкового повідомлення-рішення.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 24.07.2014 р. позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в Овідіопольському від 06 червня 2014 року № 0006641502.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2014 р. постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24.07.2014 р. залишено без змін.
У касаційній скарзі ДПІ в Овідіопольському районі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24.07.2014 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2014 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.
ДПІ в Овідіопольському проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за березень 2014 року, за результатами якої складено акт від 26 травня 2014 року за № 841/15-02/36718476.
В акті перевірки зазначено порушення позивачем 198.3 та 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ на 474959 грн.
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 06 червня 2014 року № 0006641502, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 474959 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 118740 грн.
Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.
У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем з контрагентами укладалися договори: про надання послуг з ТОВ «Тех-Трейдінг» від 20 лютого 2014 року № 14-1-02, відповідно до якого виконавець зобов'язується за завданням замовника (позивач) надати послуги (інженерно-геодезичні роботи; розробка та підготовка проекту сервісного центру; виготовлення та монтаж вивіски; послуги з монтажу дизель-генератора) в порядку та на умовах договору; про надання послуг з ТОВ «Тех-Трейдінг» від 01 березня 2014 року № 19п, відповідно до якого виконавець зобов'язується за завданням замовника (позивач) надати послуги (послуги з передпродажної підготовки автомобілів (чистка салону, мийка та інше); клинінгові послуги (підготовка салону до тест-драйву, презентації); інформаційно-консультаційні послуги з підготовки пакету документів для отримання кредиту в АБ «Південний»; аналіз ринку збуту автотранспортних засобів; організація виставкових заходів; послуги з розміщення реклами у березні) в порядку та на умовах договору; про надання послуг з ПП «Смартторгцентр» від 24 січня 2014 року № 17, відповідно до якого виконавець зобов'язується за завданням замовника (позивач) надати послуги (організація транспортування автомобілів; організація послуг тюнінгу автомобіля; передпродажна підготовка автомобілів (чистка салону, мийка та інше); організація ремонтних послуг та краска автомобілів) в порядку та на умовах договору; про надання інформаційно-консультаційних послуг з ПП «Смартторгцентр» від 04 лютого 2014 року № 23, відповідно до якого замовник (позивач) доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надати інформаційно-консультаційні послуги (з питань пошуку, залучення клієнтів, аналізу ринку збуту транспортних засобів та інших інформаційно-консультаційних послуг, пов'язаних з діяльністю Замовника по продажу транспортних засобів) в обсязі та на умовах договору.
Виконання зазначеного договору підтверджено належним чином складеними первинними документами: податковими накладними, актами здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг), платіжними дорученнями тощо.
Отже, позивачем реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з ТОВ «Тех-Трейдінг», ПП «Смартторгцентр», що підтверджено належним чином складеними первинними документами.
З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування податкового кредиту.
Крім того, суди обґрунтовано не прийняли до уваги висновки податкового органу щодо нікчемності правочинів, з урахуванням всіх обставин справи та вимог законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин.
Таким чином, саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.
За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Одеського окружного адміністративного суду від 24.07.2014 р. та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2014 р. залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області відхилити.
2.Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24.07.2014 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2014 р. залишити без змін.
3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач О.В. Вербицька
Судді Н.Є. Маринчак
О.В. Муравйов