17 березня 2015 р.м.ОдесаСправа № 821/4938/14
Категорія: 10.1 Головуючий в 1 інстанції: Циганій С.І.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Бойка А.В.,
суддів: Танасогло Т.М.,
Яковлєва О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 15 січня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні, відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні про захист порушених прав, -
25.12.2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні, відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні про захист порушених прав шляхом:
- визнання протиправним дій управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні по передачі вимоги про сплату боргу від 24.03.2011року №3 на примусове виконання до відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні;
- скасування постанов про відкриття виконавчого провадження від 26.05.2014р.; про стягнення з боржника виконавчого збору від 02.06.2014р, про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 02.06.2014р.; утримання боргу з доходів боржника від 19.09.2014р.; утримання боргу з доходів боржника від 06.11.2014р. по виконавчому провадження №43424382.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 15.01.2015 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу.
Апелянт зазначає, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим ставиться питання про скасування постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 15.01.2015 року та постановлення нової, якою задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2
Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.
Розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що 24.03.2011 року управлінням Пенсійного фонду України в місті Херсоні винесено вимогу Ф-03 про сплату боргу (заборгованості зі сплати страхових внесків) в сумі 1738 грн. (а.с. 5).
Зазначена вимога була подана до Відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні для примусового виконання.
Не погоджуючись з винесеною управлінням Пенсійного фонду України в місті Херсоні вимогою, позивач оскаржив її до Херсонського окружного адміністративного суду.
В свою чергу, управлінням Пенсійного фонду України в місті Херсоні було подано до Відділу державної виконавчої Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні заяву про повернення виконавчого документу.
Керуючись п. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», старший державний виконавець відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні 01.06.2011 року виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, а саме про повернення вимоги управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні № 3 від 24.03.2011 року.
За наслідками розгляду позову ОСОБА_2 до управлінням Пенсійного фонду України в місті Херсоні про скасування вимоги Ф-03 про сплату боргу, Херсонським окружним адміністративним судом ухвалено постанову від 27.05.2011р., яка була залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2012р., про відмову ОСОБА_2 у задоволенні адміністративного позову (справа 2а-1944/11/2170) (а.с. 32-35).
22.05.2014 року УПФУ в місті Херсоні було подано до ВДВС Суворовського РУЮ у м. Херсоні заяву про примусове виконання вимоги про сплату боргу за вимогою №3 від 24.03.2011 року, яка набрала законної сили від 07.05.2014 року, в якій ставилось питання про прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження, накласти арешт на майно боржника та оголосити заборону на його відчуження, а також накласти арешт на розрахункові рахунки боржника (а.с. 30).
26.05.2014 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції винесена постанова про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню вимоги Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні № Ф-03, виданої 08.05.2014 року про стягнення з ОСОБА_2 недоїмки зі сплати страхових внесків у сумі 1738,80 грн. та встановлено семиденний строк для добровільного її виконання (а.с. 31).
В подальшому, у зв'язку з невиконанням боржником виконавчого документу у добровільному порядку, державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції винесено постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 02.06.2014 року та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 02.06.2014 року (а.с. 14-15).
Крім того, державним виконавцем було прийнято постанови про утримання боргу з доходів боржника від 19.09.2014 року та від 06.11.2014 року (а.с. 16-17).
Не погоджуючись з усіма прийнятими державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні постановами, ОСОБА_2 оскаржив їх до суду першої інстанції.
Також позивач посилався на протиправність дій Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні по направленню вимоги про сплату боргу від 08.05.2014 року на примусове виконання до Відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні.
Суд першої інстанції, відмовляючи ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог, зазначив, що в даному випадку відповідачі діяли правомірно, у межах повноважень та у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги є необґрунтованими.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції, в свою чергу, не погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно повної відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, зважаючи на наступне:
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
З 1 січня 2011 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI, яким запроваджено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, та визначені правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Згідно абз. 5 п. 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.
Абз. 6 п. 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Згідно зі ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
В свою чергу, відповідно до ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. У цьому разі, боржник протягом десяти робочих днів з дня її отримання повинен або узгодити суму зобов'язання з органом Пенсійного фонду, або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи до суду, або сплатити борг. У іншому разі, УПФУ надсилає вимогу для стягнення боргу до органу державної виконавчої служби або звертається з позовом про стягнення боргу до суду.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну виконавчу службу» завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.
За таких обставин колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що вимога Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні № Ф-03, яка видана 08.05.2014 року про стягнення з ОСОБА_2 недоїмки зі сплати страхових внесків у сумі 1738,80 грн. є виконавчим документом, а тому УПФ України у м. Херсоні правомірно направило її до Відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні для виконання.
Що стосується посилання позивача на пропуск Управлінням Пенсійного фонду строку на пред'явлення виконавчого документу до виконання, слід зазначити наступне:.
Згідно ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.
При цьому, згідно з ч. 2 зазначеної статті, строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються, зокрема, для інших виконавчих документів з наступного дня після набрання ними юридичної сили, якщо інше не передбачено законом.
Із заперечень на апеляційну скаргу, поданих Управлінням Пенсійного фонду України у м. Херсоні вбачається, що вимога про сплату недоїмки № Ф-03 від 24.03.2011 року направлялась до відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції для виконання, однак була відкликана, у зв'язку з оскарженням її боржником у судовому порядку.
При цьому, відповідач зазначив, що оскільки рішення Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2012 року, яким було залишено апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 27.05.2011 року - без змін, надійшло на адресу Управління лише 14.04.2014 року, вимогу про сплату боргу від 24.03.2011 року було направлено для виконання до органів виконавчої служби із зазначенням дати набрання законної сили саме 07.05.2014 року.
Таким чином, в даному випадку відсутні підстави для визнання неправомірними дій Управління Пенсійного фонду України у м. Херсоні по направленню вимоги № Ф-03 від 24.03.2011 року до державної виконавчої служби для виконання.
Слід зазначити, що ч. 2 ст. 4 Закону України «Про державну виконавчу службу» передбачено, що державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Постанова державного виконавця відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні від 26.05.2014 року про відкриття виконавчого провадження на підставі вимоги управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні № 3 від 24.03.2011 року «Про сплату боргу» відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження», а тому відсутні підстави для її скасування.
Відповідно до абзацу другого частини другої статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» у постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Згідно ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Ст. 28 зазначеного Закону встановлено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Кошти виконавчого провадження складаються з: авансового внеску стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; стягнутих з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій; інших надходжень, що не суперечать законодавству.
Про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби.
В оскаржуваній постанові про стягнення з боржника виконавчого збору від 02.06.2014 року та в постанові про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 02.06.2014 року, державним виконавцем зазначено, що боржнику було запропоновано виконати вимогу УПФУ в м. Херсоні № Ф-03 в добровільному порядку, однак, у встановлений строк вимога не виконана, у зв'язку з чим і було постановлено стягнути з ОСОБА_2 виконавчий збір у розмірі 173,88 грн. та витрати на проведення виконавчих дій в сумі 65 грн.
В свою чергу, в поданому адміністративному позові ОСОБА_2 посилався на те, що копію постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 26.05.2014 року отримано ним лише 14.12.2014 року, та після її отримання вона була оскаржена до суду.
Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Таким чином, для вирішення питання щодо наявності підстав для стягнення виконавчого збору, необхідною умовою є невиконання боржником виконавчого документу у встановлений державним виконавцем строк для добровільного його виконання. При цьому, важливим є встановлення факту обізнаності боржника про відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом та про встановлення строку для його добровільного виконання, а також об'єктивна можливість боржника виконати вимоги державного виконавця щодо добровільного виконання виконавчого документу у встановлений строк, тобто встановлення факту вчасного (до спливу встановленого в постанові строку для добровільного виконання) отримання боржником постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, в якій встановлюється строк для її добровільного виконання.
Згідно ч. 4 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.
В свою чергу, зазначені вище обставини, у порушення принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі не були з'ясовані судом першої інстанції, що призвело до неправильного вирішення справи.
Для повного та об'єктивного розгляду справи судом апеляційної інстанції було витребувано у Відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні докази направлення ОСОБА_2 копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 26.05.2014 року ВП № 43424382 та докази отримання ОСОБА_2 копії вказаної постанови.
На запит Одеського апеляційного адміністративного суду Відділ державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції повідомив, що згідно карти вихідного документа діловодом канцелярії відділу зареєстровано постанову про відкриття виконавчого провадження за вих. № 20289 від 26.05.2014 року на направлено простою кореспонденцією. Також відповідачем було надано копію картки вихідного документу.
Таким чином, судом апеляційної інстанції було встановлено, що державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні Кузьменко В.О., у порушення вимог ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження», копія постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 43424382 була направлена на адресу ОСОБА_2 простою кореспонденцією, тоді як повинна була були надіслана рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Доказів отримання ОСОБА_2 копії постанови про відкриття виконавчого провадження до спливу встановленого строку для добровільного виконання виконавчого документу Відділом державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні надано не було.
Таким чином, відповідачем не було спростовано твердження позивача про те, що копію постанови про відкриття виконавчого провадження отримано ним лише 14.12.2014 року, що фактично унеможливлює її виконання у строк встановлений державним виконавцем.
Колегія суддів звертає увагу на те, що нормами Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, ст. 35 зазначеного Закону, передбачено можливість для державного виконавця, за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі не своєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до 10 робочих днів. Про відкладення провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.
Цим правом, в даному випадку, державний виконавець не скористався.
Крім того, слід відмітити, що Відділом державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні не було надано доказів вжиття примусових заходів виконання вимоги УПФУ у м. Херсоні до винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, а також не надано доказів здійснення державним виконавцем витрат на проведення виконавчих дій.
Зважаючи на все вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанови відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні про стягнення з боржника виконавчого збору від 02.06.2014 року та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 02.06.2014 року є протиправними та підлягають скасуванню.
Що стосується постанов про утримання боргу з доходів боржника від 19.09.2014 року та про утримання боргу з доходів боржника від 06.11.2014 року по виконавчому провадження №43424382, колегія суддів звертає увагу на наступне:
Згідно ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів та стягнення на суму, що не перевищує трьох мінімальних розмірів заробітної плати.
За іншими виконавчими документами державний виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника за письмовою заявою стягувача.
Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника державний виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю за місцем отримання боржником відповідних доходів.
В свою чергу, колегія суддів суду апеляційної інстанції звертає увагу на те, що ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено обставини, за яких державний виконавець розпочинає примусове виконання рішень.
Так, у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Зі змісту вказаної статті вбачається, що державний виконавець розпочинає примусове виконання виконавчого документу, у разі ненадання боржником у строк - семи днів з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження документального підтвердження повного виконання рішення.
Як вже встановлено судом апеляційної інстанції, в даному випадку, боржник належним чином не був повідомлений про винесення постанови про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню вимоги УПФУ в м. Херсоні № Ф-03.
В свою чергу, колегія суддів вважає, що державний виконавець, не переконавшись у своєчасному отриманні копії постанови про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначено строк добровільного виконання виконавчого документу, не міг розпочинати примусове виконання вимоги Управління Пенсійного фонду України у м. Херсоні та, відповідно, виносити постанови про утримання боргу з доходів боржника.
Зважаючи на зазначене, постанови про утримання боргу з доходів боржника від 19.09.2014 року та про утримання боргу з доходів боржника від 06.11.2014 року по виконавчому провадження №43424382 не можуть вважатись правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають скасуванню.
Оскільки судом першої інстанції при повному встановленні фактичних обставин справи порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постановлене судове рішення на підставі ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Керуючись ст.ст. 184, 185, 197, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 15 січня 2015 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні, відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні про захист порушених прав задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні про стягнення з боржника виконавчого збору від 02.06.2014 року по виконавчому провадженню №43424382.
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 02.06.2014 року по виконавчому провадженню №43424382.
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні про утримання боргу з доходів боржника від 19.09.2014 року по виконавчому провадженню №43424382.
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні про утримання боргу з доходів боржника від 06.11.2014 року по виконавчому провадженню №43424382.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: А.В. Бойко
Судді: Т.М. Танасогло
О.В. Яковлєв