10 березня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/2103/14
Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого - судді Бойка А.В.,
суддів: Танасогло Т.М.,
Яковлєва О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів в Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Вектор ЛТД» до державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів в Миколаївській області про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень, -
18.07.2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Вектор ЛТД» звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів в Миколаївській області про визнання протиправними дій державної податкової інспекції, що виразилось у безпідставному застосуванні обмежуючих норм податкового законодавства, невиконанні своїх обов'язків (стосовно п.п. 21.1.1, 21.1.2, п.21.1.4 п. 21.1 ст. 21 ПК України) посадовими особами ДПІ та що спричинило негативні юридичні наслідки для позивача; визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 08.07.2014 року:
- № 0001552201 про визначення товариству грошових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 241477 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 37 519 грн.;
- №0001562201 про визначення грошових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 26425,00грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 3493 грн.;
- №0001572201 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 22568 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 5 642 грн.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.12.2014 року позов товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Вектор ЛТД» задоволено частково.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області №0001552201, 0001562201, 0001572201 від 08.07.2014 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, 14.01.2015 року державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів в Миколаївській області подала апеляційну скаргу на вказану постанову суду.
В апеляційній скарзі податкова інспекція посилалась на те, що в ході проведеної перевірки позивача було встановлено порушення товариством вимог Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» та Податкового кодексу України внаслідок чого підприємством було занижено суму податку на прибуток та податку на додану вартість, а також завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
Податковий орган вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано та правомірно, а тому вони скасуванню не підлягають.
На підставі викладеного в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.12.2014 року та прийняття нової, якою відмовити ТОВ «Агро-Вектор ЛТД» у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.
Розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів суду апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що у період з 26.05.2014 року по 16.06.2014 року державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів в Миколаївській області була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Агро-Вектор ЛТД» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 23.06.2014 року №2191/14-02-22-01/35106495, на підставі якого податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:
- № 0001552201, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 241477 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 37 519 грн.;
- №0001562201, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 26425,00грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 3493 грн.;
- №0001572201, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 22568 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 5 642 грн.
В акті перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів в Миколаївській області посилалось на порушення ТОВ «Агро-Вектор ЛТД» вимог п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.138.1.1 п.138.1, п. 138.2, п.п.138.10.5 п.138.10 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1. ст.139, п. 141.1 ст.141 Податкового кодексу України, в результаті чого товариством занижено податок на прибуток на суму 260382 грн. Також податковим органом встановлено порушення ТОВ «Агро-Вектор ЛТД» положень п. 198.1, п. 198.3, п.198.6 ст.198 та з урахуванням п. 185.1. ст.185 Податкового кодексу України, в результаті чого товариством занижено податок на додану вартість на загальну суму 72651 грн.; та завищено суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ на суму 22568 грн.
Податковий орган посилався на те, що зазначені порушення були допущені позивачем у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по операціям з ТОВ ВКФ «Простір», ТОВ «Алекс-Авто-Транс» та ТОВ «Метаком-Миколаїв», які не мали реального характеру.
Крім того, податковий орган посилався на те, що ТОВ «Агро-Вектор ЛТД» неправомірно віднесло до складу фінансових витрат витрати зі сплати процентів за користування кредитними коштами установ банків, а саме: - за кредитним договором від 25.04.13 №LC2013-00007 та договором овердрафта від 25.04.13 LС2013-00001, отриманим в ПАТ АБ "Південний", МФО 328027, на поповнення обігових коштів з метою здійснення господарських операцій на суму 1 600 000 грн.; - за валютним кредитом від 12.01.12 №07-03/12, отриманим в Londotex LLP, Suite 1, The Studio, St/ Nicholas Close, Elstree, Hertfordsshire WD63EW United Kindom, Reg, namber OC 367017 поповнення обігових коштів з метою використання їх в статутній діяльності та фінансування будівництва товарно-складського комплексу на суму 1 000 000 дол. США (фактично отримано 000 дол. США або 7 432 817 грн.).
Податковий орган зазначив, що в ході перевірки було встановлено, що отримані кредити були направлені на розрахунки з постачальниками за будівельні матеріали та будівельні роботи, тоді як, на думку податкового органу, зазначені витрати повинні були бути віднесені до капіталізації фінансових витрат, а саме, повинні враховуватись в собівартості кваліфіцікаційного активу.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно часткового задоволення позовних вимог ТОВ «Агро-Вектор ЛТД», зважаючи на наступне:
За змістом п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
В силу вимог пп. 5.2.1 п. 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Абзацом четвертим пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону заборонено відносити до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.
Відповідно до п.138.1 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
В свою чергу, п.138.2 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.
Згідно з п.139.1.9 ПК України витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
В свою чергу, у відповідності до пп. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів.
Також слід зазначити, що відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно п.198.2 ст. 198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Кодексу податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п. 198.6 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.
Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст.201 ПК України).
Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 ПК України).
Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст.201 ПК України).
Як вже зазначалось вище, в ході проведеної перевірки податковий орган дійшов висновку щодо неправомірності віднесення позивачем сум витрат до складу валових та формування податкового кредиту.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає помилковим висновок державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів в Миколаївській області щодо заниження ТОВ «Агро-Вектор ЛТД» податку на прибуток та податку на додану вартість, завищення податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, зважаючи на наступне:
Юридичним фактом, який породжує право платника на податкову вигоду (зокрема, у вигляді права на віднесення витрат до складу валових, зменшення об'єкта оподаткування ПДВ на суму податкового кредиту та бюджетне відшкодування сум ПДВ), є реальність господарської операції.
За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат та податкового кредиту.
Таким чином, для встановлення факту правомірності формування валових витрат та податкового кредиту підприємством, необхідно, в першу чергу, переконатись у наявності у товариства первинних документів, підтверджуючих здійснення господарських операцій та правомірність формування податкового кредиту, а також фактичності придбання товарів або послуг, тобто, реальності відповідних господарських операцій.
Без дослідження вказаних обставин не можливо об'єктивно встановити правомірність віднесення підприємством витрат до складу валових та віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту.
Слід зазначити, що підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів, надання послуг продавцем та їх отримання покупцем, документи, підтверджуючі використання вказаних товарів (послуг) у власній господарській діяльності.
В свою чергу, суд першої інстанції, в ході розгляду справи встановив, що у перевіреному періоді ТОВ «Алекс-Авто-Транс», ТОВ «Метаком-миколаїв», ТОВ ВКФ «Простір» надавали позивачу послуги з транспортно-експедиційного обслуговування вантажів, реальність яких підтверджена первинними та банківськими документами, які в повному обсязі були досліджені в ході перевірки та цілком відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Однак, зазначеного висновку суд першої інстанції дійшов без фактичного дослідження та огляду вказаних первинних документів, що не відповідає вимогам ст. 86 КАС України.
У відповідності до вимог ст. 69 КАС України, судом апеляційної інстанції було витребувано у ТОВ «Агро-Вектор ЛТД» первинні документи, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій з ТОВ «Алекс-Авто-Транс», ТОВ «Метаком-миколаїв», ТОВ ВКФ «Простір».
На виконання ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2015 року, ТОВ «Агро-Вектор ЛТД» були надані первинні документи, складені за наслідками здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами.
Дослідивши подані товариством документи, колегія суддів суду апеляційної інстанції встановила наступне:
03.06.2013 року між ТОВ «Агро-Вектор ЛТД» та ТОВ ВКФ «Простір» було укладено договір-заявку № 8798, згідно якого Замовником перевезення є ТОВ «Агро-Вектор ЛТД», Перевізником - ТОВ ВКФ «Простір», вид вантажу - сендвич панелі, маршрут перевезення - Кагарлик-Миколаїв.
На підтвердження виконання ТОВ ВКФ «Простір» умов вказаного договору-заявки, позивачем були надані первинні документи, а саме: податкова накладна № 781 від 04.06.2013 року, акт виконаних робіт № 781 від 04.06.2013 року, товарно-транспортна накладна № 760.
Оплата послуг здійснювалась в безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням від 12.06.2013 року.
Крім того, позивачем була надана видаткова накладна, яка підтверджує факт придбання товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Вектор ЛТД» сендвич панелей у ТОВ «Пантек-виробництво».
01.03.2011 року ТОВ «Агро-Вектор ЛТД» уклало з ТОВ «Метаком-Миколаїв» договір на організацію перевезень вантажів та надання транспортно-експедиторських послуг, за умовами якого Виконавець (ТОВ «Метаком-Миколаїв») бере на себе зобов'язання щодо організації перевезень вантажів та надання транспортно-експедиторських послуг Замовнику.
У підтвердження виконання умов укладеного договору, ТОВ «Агро-Вектор ЛТД» надало податкову накладну № 190 від 14.03.2011 року, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-000190, товарно-транспортну накладну від 11.03.2011 року, платіжне доручення від 22.04.2011 року № 125.
Зазначені документи підтверджують факт надання ТОВ «Метаком-Миколаїв», як виконавцем, послуг з перевезення товарів з Львівської області, с. Муроване до м. Миколаєва.
Крім того, 01.01.2011 року ТОВ «Агро-Вектор ЛТД» було укладено договір на перевезення вантажів та надання транспортних послуг з ТОВ «Алекс-Авто-Транс».
За умовами вказаного договору Перевізник (ТОВ «Алекс-Авто-Транс») надає транспортні послуги Замовнику (ТОВ «Агро-Вектор ЛТД») згідно письмової або усної заявки автомобільним транспортом.
Позивачем були надані наступні первинні документи, які підтверджують фактичне виконання вказаних господарських операцій з перевезення вантажу:
- податкові накладні № 105 від 18.11.2011 року, № 101 від 31.10.2011 року, № 91 від 30.09.2011 року, № 83 від 31.08.2011 року, №75 від 31.07.2011 року, № 68 від 30.06.2011 року,№ 57 від 31.05.2011 року, № 41 від 29.04.2011 року, № 40 від 22.04.2011 року, № 34 від 31.03.2011 року, № 19 від 28.02.2011 року, № 14 від 31.01.2011 року,
- акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000104, № ОУ-000010, № ОУ-0000091, № ОУ-0000083, № ОУ-0000075, № ОУ-0000068, № ОУ-0000057, № ОУ-0000041, № ОУ-0000040, № ОУ-0000034, № ОУ-0000019, № ОУ-0000014,
- платіжні доручення від 22.11.2011 року, від 02.11.2011 року, від 19.09.2011 року, від 19.08.2011 року, від 15.06.2011 року, від 24.05.2011 року, від 27.04.2011 року, від 22.04.2011 року, від 26.04.2011 року, від 22.4.2011 року, від 28.02.2011 року, від 15.02.2011 року,
- товарно-транспортні накладні від 15.11.2011 року, від 11.11.2011 року, від 09.11.2011 року, від 07.11.2011 року, від 02.11.2011 року, від 27.10.2011 року, від 20.10.2011 року, від 18.10.2011 року, від 11.10.2011 року, від 10.10.2011 року, від 04.10.2011 року, від 08.09.2011 року, від 02.09.2011 року, від 06.09.2011 року, від 09.09.2011 року, від 22.09.2011 року, від 13.09.2011 року, від 26.09.2011 року, від 27.09.2011 року, від 28.09.2011 року, від 29.09.2011 року, від 29.08.2011 року, від 22.08.2011 року, від 15.08.2011 року, від 11.08.2011 року, від 08.08.2011 року, від 14.07.2011 року, від 15.07.2011 року, від 18.07.2011 року, від 22.07.2011 року, від 28.07.2011 року, від 29.07.2011 року, від 12.07.2011 року, від 14.07.2011 року, від 02.06.2011 року, від 03.06.2011 року, від 08.06.2011 року, від 14.06.2011 року, від 15.06.2011 року, від 16.06.2011 року, від 17.06.2011 року, від 21.06.2011 року, від 29.06.2011 року, від 30.06.2011 року, від 13.05.2011 року, від 18.05.2011 року, від 20.05.2011 року, від 25.05.2011 року, від 27.05.2011 року, від 31.05.2011 року, від 30.05.2011 року, від 27.04.2011 року, від 06.04.2011 року, від 20.04.2011 року, від 22.04.2011 року, від 29.03.2011 року, від 01.02.2011 року, від 03.02.2011 року, від 10.02.2011 року, від 24.02.2011 року, від 19.01.2011 року, від 20.01.2011 року.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Вимоги до первинних документів містяться у ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Надані позивачем первинні документи у повній мірі відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підтверджують фактичне надання переліченими вище контрагентами позивачу послуг з перевезення вантажів та транспортно-експедиторських послуг.
Крім того, відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
У підтвердження реальної зміни майнового стану, позивач надав виписки з бухгалтерського обліку, а саме виписки по оборотам рахунка 6851.
В свою чергу, як вбачається з акту перевірки, податковий орган дійшов висновку щодо завищення ТОВ «Агро-Вектор ЛТД» валових витрат та податкового кредиту у зв'язку з дослідженням актів про неможливість проведення зустрічних звірок його контрагентів, в яких нібито встановлено факт неможливості виконання ТОВ «Алекс-Авто-Транс», ТОВ «Метаком-Миколаїв», ТОВ ВКФ «Простір» господарських операцій з позивачем, а також фіктивність господарських операцій вказаних контрагентів з їх постачальниками.
Однак, колегія суддів суду апеляційної інстанції звертає увагу на те, що зазначені акти, не можуть бути покладені в основу висновку про безтоварність операцій між позивачем та вказаними контрагентами, оскільки питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом саме при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.
Крім того, допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту сплачених сум постачальникам товару.
В даному випадку, жодних зауважень з приводу наданих позивачем доказів та первинних документів на обґрунтування факту виконання контрагентами умов зазначених вище господарських договорів відповідач ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанцій не надав.
Також варто зазначити, що акти про неможливість проведення зустрічних звірок не можуть вважатися належними доказами допущення позивачем порушень, так як зазначені акти свідчать лише про неможливість проведення зустрічних звірок суб'єктів господарювання. Вказані акти взагалі не є перевіркою, а викладені в них висновки про порушення податкового чи цивільного законодавства платником податків є нічим іншим, як припущеннями податкового органу, які необґрунтовані належними доказами.
Враховуючи все вищезазначене, колегія суддів вважає, що ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів в Миколаївській області дійшла безпідставного та необґрунтованого висновку щодо нереальності здійснюваних між ТОВ «Агро-Вектор ЛТД» та ТОВ «Алекс-Авто-Транс», ТОВ «Метаком-Миколаїв», ТОВ ВКФ «Простір» господарських операцій, та, відповідно, про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту по операціям з цими контрагентами.
Згідно п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
У відповідності до п. 200.2 ст. 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 ст. 200 ПК України).
Таким чином, право на бюджетне відшкодування безпосередньо залежить від правомірності формування податкового кредиту.
В даному випадку, судом першої інстанції, з яким погодилась і колегія суддів суду апеляційної інстанції, встановлено правомірність формування позивачем податкового кредиту у перевіряємий податковим органом період, а тому відсутні підстави для висновку про завищення позивачем суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів на суму 22568 грн., та відповідно, відсутні підстави для нарахування товариству штрафних (фінансових) санкцій.
Що стосується посилань податкового органу на неправомірне віднесення ТОВ «Агро-Вектор ЛТД» до складу фінансових витрат витрат зі сплати процентів за користування кредитними коштами установ банків, колегія суддів звертає увагу на наступне:
Як встановлено в ході розгляду справи, та не заперечувалось сторонами по справі, ТОВ «Агро-Вектор ЛТД» було укладено кредитний договір від 25.04.2013 року №LC2013-00007 та договір овердрафта від 25.04.2013 року LС2013-00001 на отримання в ПАТ АБ "Південний" обігових коштів з метою здійснення господарських операцій на суму 1 600 000 грн..
Також позивачем було отримано в Londotex LLP, Suite 1, The Studio, St/ Nicholas Close, Elstree, Hertfordsshire WD63EW United Kindom, Reg, namber OC 367017 валютний кредит від 12.01.12 №07-03/12 для поповнення обігових коштів з метою використання їх в статутній діяльності та фінансування будівництва товарно-складського комплексу на суму 1 000 000 дол. США (фактично отримано 930 000 дол. США або 7 432 817 грн.).
В акті перевірки податковий орган посилався на те, що отримані кредити були направлені на розрахунки з постачальниками за будівельні матеріали та будівельні роботи, а тому такі витрати, пов'язані з виплатою відсотків по банківському кредиту, отриманого для будівництва загальнотоварних та продовольчих складів із службово-побутовими приміщеннями по вул. Кіровоградській, 2 в м. Миколаєві товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Вектор ЛТД» повинно було відносити до собівартості кваліфікаційного активу.
Відповідно до п.п. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 ПК України до складу інших витрат включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).
Згідно п. 3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2006 року № 415, собівартість кваліфікаційного активу - витрати на придбання, будівництво, створення, виготовлення, виробництво, вирощування і доведення кваліфікаційного активу до стану, у якому він придатний для використання із запланованою метою або продажу. Капіталізація фінансових витрат це включення фінансових витрат до собівартості кваліфікаційного активу.
В свою чергу, заперечуючи проти вказаного висновку ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва, позивач посилався на те, що всі залучені кредитні кошти були використані підприємством для провадження поточної господарської діяльності, та не використовувалися для фінансування будівництва.
У підтвердження цьому товариство надало Акт перевірки цільового використання ресурсів по кредитному договору від 25.04.2013 року №LC2013-00007 від 20.05.13р., узгоджений з керуючим філією АБ «Південний» в м. Миколаєві. Що стосується валютного кредиту, таким підтвердженням є виписки по рахунку товариства, які засвідчують, що отримані кошти не конвертувалися у гривню, а всі спрямовувалися на оплату товарів за зовнішньоекономічними контрактами.
Таким чином, товариством належними доказами було підтверджено використання отриманих за кредитними договорами коштів у власній поточній господарській діяльності, не пов'язаній з будівництвом загальнотоварних та продовольчих складів із службово-побутовими приміщеннями по вул. Кіровоградській, 2 в м. Миколаєві.
В свою чергу, колегія суддів суду апеляційної інстанції звертає увагу на те, що посилаючись на те, що отримані ТОВ «Агро-Вектор ЛТД» кошти за кредитними договорами використовувались товариством на оплату будівельних матеріалів та будівельних робіт, ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області не надала жодного належного та допустимого доказу у підтвердження вказаних висновків.
Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач в акті перевірки, суб'єктивний та оціночний характер доводів, викладених в акті перевірки, які лягли в основу прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності операцій здійснюваних позивачем зі своїми контрагентами, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень №№ 0001552201, 0001562201, 0001572201, виданих ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області.
Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив ТОВ «Агро-Вектор ЛТД» у позовних вимогах про визнання протиправними дій державної податкової інспекції, що виразилось у безпідставному застосуванні обмежуючих норм податкового законодавства, невиконанні своїх обов'язків посадовими особами ДПІ, що спричинило негативні юридичні наслідки для позивача.
В поданому адміністративному позові позивач не обґрунтовує, які саме дії відповідача або його посадових осіб порушили права та інтереси ТОВ «Агро-Вектор ЛТД».
Крім того, суд першої інстанції вірно зазначив, що в даному випадку права позивача були порушені саме рішеннями суб'єкта владних повноважень - прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, оцінку яким, в тому числі і діям відповідача щодо їх прийняття, було надано в ході розгляду даної адміністративної справи, а тому позовні вимоги ТОВ «Агро-Вектор ЛТД» в частині визнання протиправними дій відповідача є необґрунтованими.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Оскільки судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи, правильно по суті вирішено справу, та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, відповідно до ст.200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 184, 185, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів в Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: А.В. Бойко
Судді: Т.М. Танасогло
О.В. Яковлєв