26 березня 2015 рокусправа № 320/12059/14-а Провадження №2а/320/724/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мартиненка О.В.
суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.
за участю секретаря судового засідання: Олійник Р.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Громадської організації «Лобіст» в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_1
на ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 25 листопада 2014 року у справі № 320/12059/14-а (провадження № 2а/320/724/14) за позовом Громадської організації «Лобіст» в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_1 до УДАІ УМВС ГУМВС України в Запорізькій області, прапорщика міліції взводу з обслуговування стаціонарного посту № 4 роти ДПС ДАІ ГУМВС України в Запорізькій області Пилипенка Андрія Павловича про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії, -
Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 25.11.2014 року позов повернуто позивачу з підстав непідсудності спору даному місцевому загальному суду як адміністративному.
Не погодившись з даним судовим рішенням, позивачі подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати оскаржувану ухвалу суду та постановити нове рішення, яким задовольнити апеляційну скаргу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що спір підсудний місцевому загальному суду як адміністративному на підставі п.2 ч.1 ст.18 КАС України.
У судове засідання, сторони, які належним чином повідомленні про час та місце розгляду справи, не з'явились, у зв'язку з чим, відповідно до ст..41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм процесуального права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.
Повертаючи позов заявникові, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пред'явлено вимогу до УДАІ УМВС ГУМВС України в Запорізькій області, який є органом державної влади, що, з урахуванням суб'єктного складу справи, є підставою для її розгляду окружним адміністративним судом.
З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції не погоджується з наступних підстав.
Як вбачається з адміністративного позову, позивачі просили визнати протиправними дії працівника міліції Пилипенка Андрія Павловича № нагрудного значка 0274 щодо огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, державний номерний знак СН86191АС;
визнати неправомірним та скасувати акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 09.10.2014; зобов'язати Пилипенка Андрія Павловича повернути транспортний засіб позивачу; звільнити ОСОБА_1 від сплати витрат, пов'язаних з переміщенням та вимушеною стоянкою автомобіля на спеціальному майданчику та покласти їх на Пилипенка Андрія Павловича; визнати дії працівника міліції Пилипенка Андрія Павловича № нагрудного значка 0274 такими, що порушили права громадянина.
Підставою для звернення до суду стало те, що на думку позивачів, відповідачем порушено вимоги Кодексу України про адміністративні правопорушення при складенні акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу.
Згідно п. 1 ст. 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Юрисдикція адміністративних судів, відповідно до ч. 2 ст. 17 КАС України, поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 18 КАС України усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.
Таким чином, вирішальним питанням для визначення підсудності у даній справі є те, чи вчинені відповідачем дії в межах розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст.260 КУпАП, у випадках, прямо передбачених законами України, з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення допускаються адміністративне затримання особи, особистий огляд, огляд речей і вилучення речей та документів, у тому числі посвідчення водія, ліцензійної картки на транспортний засіб, тимчасове затримання транспортного засобу, відсторонення водіїв від керування транспортними засобами, річковими і маломірними суднами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Відповідно до статті 265-2 КУпАП у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачені частинами першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 121, статтями 121-1, 122-5, 126, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130, статтями 132-1, 206-1 цього Кодексу, працівник відповідного підрозділу Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку (якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху), в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора. Про тимчасове затримання робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення.
Таким чином, вчинені відповідачем дії є заходом забезпечення провадження в справі про адміністративні правопорушення, а відтак, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про непідсудність даного спору місцевому загальному суду як адміністративному.
Вказані обставини є підставою для скасування оскарженої ухвали суду та направлення справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі, враховуючи, що провадження у справі відкрито не було.
При цьому, суду першої інстанції слід звернути уваги на ч.1 ст.71 КАС України та встановити, хто є власником затриманого транспортного засобу та чи впливають дії відповідачів на обсяг прав, свобод та інтересів безпосередньо позивача.
Керуючись ст.195, ст.196, п.6 ч.1 ст.199, 202, 205, 206 КАС України суд,-
Апеляційну скаргу Громадської організації «Лобіст» в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 25 листопада 2014 року у справі № 320/12059/14-а (провадження № 2а/320/724/14) - скасувати, справу направити до того ж суду для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає, оскільки не перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Головуючий: О.В. Мартиненко
Суддя: В.Ю. Поплавський
Суддя: Д.В. Чепурнов