18 березня 2015 рокусправа № 1170/2а-3621/12 (2-ап/811/18/14)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: ОСОБА_3 С.М.
суддів: Чабаненко С.В. Шлай А.В.
за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Гайворонського районного управління юстиції, третя особа - ОСОБА_2, про визнання незаконним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Гайворонського районного управління юстиції, в якому просив визнати рішення відділу державної реєстрації актів цивільного стану Гайворонського районного управління юстиції про внесення у червні місяці 2006 року до актового запису про народження дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зміни прізвища дитини з "ОСОБА_3" на "ОСОБА_3" та внесення відомостей про батька "ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України" незаконним, як такого, що вчинено в порушення вимог чинного законодавства та зобов'язати відділ державної реєстрації актів цивільного стану Гайворонського районного управління юстиції, внести зміни до актового запису про народження дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме виключити відомості про батька "ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України" та виправити прізвище дитини з "ОСОБА_3" на "ОСОБА_3".
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 червня 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
В іншій частині провадження у справі закрито.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що у відповідності до ч. 4 ст. 196 та ст. 41 КАС України не перешкоджає розгляду справи без фіксування судового засідання технічними засобами.
Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що у 2006 році позивач одружився із ОСОБА_2, яка взяла його прізвище "ОСОБА_2".
05.06.2006 року позивач разом зі своєю дружиною ОСОБА_2, з якою він на той час перебував у зареєстрованому шлюбі, спільно подали заяву до відділу державної реєстрації актів цивільного стану Гайворонського районного управління юстиції про визнання батьківства, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 і прохали змінити прізвище дитини на його прізвище, та вказати його батьком дитини (а.с.68).
На підставі даної заяви було виписано Свідоцтво про народження, в якому було зазначено прізвище дитини - ОСОБА_3.
Позивач вважає, що у відповідача не було підстав для внесення змін до актового запису про
народження вищезазначеної дитини щодо зміни прізвища, оскільки у дитини є рідний батько.
Засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів регулює Сімейний кодекс України.
Встановлено, що на підставі рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області у справі № 2-378, ухваленого 19 вересня 1997 року, виключено відомості про батька "ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4" і згідно ст. 55 Кодексу про шлюб та сім'ю України, а на даний час ч. 1 ст. 135 Сімейного Кодексу України батько дитини, записаний за заявою матері, а саме "ОСОБА_1".
Більш того, станом на 03 жовтня 1997 року мати "ОСОБА_2" вважалась матір'ю одиначкою.
Частиною першою статті 126 СК України визначено, що походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Положення статті 126 СК кореспондуються з Правилами реєстрації актів цивільного стану, в редакції від 18 листопада 2003 року № 104/5.
Так, пунктом 14 Правил передбачено, якщо батьки не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі одного з документів, що посвідчує факт народження, які названі в статті 125 СК, а походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини або за заявою чоловіка, який вважає себе батьком дитини.
Спільна заява батьків у такому разі необхідна для того, щоб і мати дитини засвідчувала, що її батьком є дійсно цей чоловік, який подає заяву. Форма такої заяви є в державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Таким чином, на час подання заяви про визнання батьківства, відомості про батька ОСОБА_3 в актовому записі були відсутні.
Частиною п'ятою статті 136 СК України встановлено, що не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком.
Встановлено, що відповідно до висновку №374 (експертиза спірного батьківства методом геномної дактилоскопії) 1998 року (а.с.73-75) гр. ОСОБА_1 відносно дитини ОСОБА_3 народженого ОСОБА_2 за даними локусами є негативний, тобто не є біологічним батьком.
Таким чином, позивачу на час подання заяви про реєстрацію себе батьком дитини достеменно було відомо про те що він не є біологічним батьком.
Враховуючи вищевикладене суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовна вимога щодо визнання незаконним рішення відповідача про внесення у червні місяці 2006 року до актового запису про народження дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зміни прізвища дитини з "ОСОБА_3" на "ОСОБА_3" та внесення відомостей про батька "ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України" задоволенню не підлягають.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача внести зміни до актового запису про народження дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме виключити відомості про батька "ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України" та виправити прізвище дитини з "ОСОБА_3" на "ОСОБА_3", то ч. 1, 2 статті 136 СК України визначено, що особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.
У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.
Оспорювання батьківства здійснюється шляхом подання позовної заяви про виключення запису про батька з актового запису про народження дитини.
У першому абзаці п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України" передбачено, що згідно зі ст. 56 КпШС у судовому порядку батьківство може бути оспорене як у тих випадках, коли в акті про реєстрацію народження дитини її батьками записані особи, які перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, так й тоді, коли батьками дитини на підставі їх спільної заяви записані особи, які не перебувають у шлюбі.
Визнання батьківства, висловлене у спільній заяві батьків, є юридичним фактом, який підтверджує походження дитини від вказаних у заяві батьків. Це визнання не може бути відкликане батьком у однобічному порядку.
Добровільне визнання батьківства може бути зроблено як при реєстрації шлюбу батька дитини з її матір'ю, так і тоді, коли вони не перебували в шлюбі.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Отже, суди розглядають виключно спори, які виникають між учасниками певних правовідносин. Виходячи з наведеного, відсутність правовідносин виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту, а отже, суд не повинен розглядати справу в тому разі, якщо пред'явлені позивачем вимоги не випливають із певних правовідносин, а отже, не підпадають під судову юрисдикцію.
Враховуючи вищевикладене судом першої інстанції вірно зазначено, що при пред'явленні вимоги про оспорювання батьківства наявний спір, що виникає з сімейних правовідносин. При цьому особа, записана як батько дитини, вимагає, щоб суд визнав відсутність між нею та дитиною сімейних правовідносин. Тому у такому разі, наявний позов про визнання певного юридичного факту який підлягає розгляду за місцевим загальним судом за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
З урахуванням викладеного, провадження в частині позовних вимог про зобов'язання відповідача внести зміни до актового запису про народження дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме виключити відомості про батька "ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України" та виправити прізвище дитини з "ОСОБА_3" на "ОСОБА_3" підлягає закриттю.
Однак, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції при закритті справи в частині позовних вимог та зазначенні про це постанові суду, не були враховані приписи ч. 3 ст. 157 КАС України, відповідно до якої про закриття провадження у справі суд постановлює ухвалу.
При цьому, колегія суддів враховує приписи ч. 2 ст. 200 КАС України, згідно якої не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Гайворонського районного управління юстиції, третя особа - ОСОБА_2, про визнання незаконним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.
Головуючий: С.М. ОСОБА_3
Суддя: С.В. Чабаненко
Суддя: А.В. Шлай