03 березня 2015 рокусправа № 2а-3649/08
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю
суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.
за участю секретаря судового засідання: Новошицька О.О.
за участю представників:
позивача: - не з'явився
відповідача: - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську
апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2008 року
у справі №2а-3649/08
за позовом Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення на активи,-
Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Дніпропетровська звернулась до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якому просила звернути стягнення на активи відповідача у сумі 67788,38 грн., а саме: на користь державного бюджету 44283,14 грн. податок на додану вартість р/р 31117029700005 та на користь місцевого бюджету 23505,24 грн. р/р 33213802700005.
Позовні вимоги обґрунтовані наявною заборгованістю відповідача перед державним та місцем бюджетами по сплаті податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 67788,38 грн., яка не сплачена позивачем у добровільному порядку та підлягає стягненню в судовому порядку.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2008 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Рішення суду обґрунтована тим, що при проведенні перевірки відповідача Державною податковою інспекцією не були виконанні приписи Закону України «Про державну податкову службу» про надіслання письмового повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення перевірки не пізніше ніж за десять днів до проведення зазначеної планової виїзної перевірки. Судом зазначено, що відсутні підстави для прийняття як належного доказу акта перевірки №2401/17-3-3023015848 від 05.11.2007 та податкових повідомлень-рішень форми «р» №0001351703/0 та №0001341703/0 від 16.11.07 у зв'язку з допущенними порушеннями в ході перевірки з боку позивача.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу (а.с.88), в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач не скористався правом оскарження до суду рішення податкового органу про нарахування податкового зобов'язання, натомість податковий орган виконав вимоги чинного законодавства та звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на активи відповідача. Також відповідач зазначає, що при розгляді позову про стягнення на активи суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та позов по суті не розглядався взагалі.
Представники сторін у судове засідання не з'явились, про час і місце судового засідання сторони повідомлені судом належним чином.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, позивачем проведено виїзну планову перевірку відповідача за період з 01.09.2005 по 30.06.2007, за результатами якої складено акт №2401/17-3-3023015848 від 05.11.2007.
Перевіркою встановлено порушення відповідачем ст.13 р.4 Декрету Кабінету Міністрів України №13-92 від 26.12.1992 «Про прибутковий податок з громадян», в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності в розмірі 22615,45 грн., та порушення п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого сума занижених податкових зобов'язань позивача складає 28404,53 грн.
На підставі акту перевірки позивачем прийнято:
податкове повідомлення-рішення №0001351703/0 від 16.11.2007, яким відповідачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 42606,80 грн., в т. ч. за основним платежем - 28404,53 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 14202,27 грн.
податкове повідомлення-рішення №0001341703/0 від 16.11.2007, яким відповідачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 22615,45 грн., в т. ч. за основним платежем - 22615,45 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 0,00 грн.
Докази апеляційного узгодження або оскарження в судовому порядку визначених позивачем зобов'язань згідно означених вище податкових повідомлень-рішень під час вирішення спору в суді першої інстанції відсутні, сторонами не подані.
Згідно п.п. 5.4.1 п.5.4 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000 узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у встановлені строки, визнається сумою податкового боргу платника податків (відповідача).
На момент вирішення спору в суді першої інстанції докази погашення податкового боргу в загальній сумі 67788,38 грн. в матеріалах справи відсутні, сторонами не подані.
Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.
Статтею 20 Закону України №1251-ХІІ від 25.06.1991 «Про систему оподаткування» визначено, що контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) здійснюється державними податковими органами та іншими державними органами в межах повноважень, визначених законами.
Відповідно до пп.4.2.1 п.4.2 ст.4 Закону України №2181-ІІІ від 21.12.2000 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами») якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.
Абзацом б) підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону №2181-ІІІ передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.
Відповідно до пп. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №2181-ІІІ податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення.
Податкові повідомлення - рішення №0001351703/0 та №0001341703/0 від 16.11.2007 отримані відповідачем 28.01.2008, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповідно до п.п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом 10 календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.
Відповідно до п.п.5.2.4 п.5.2 ст.5 Закону №2181-ІІІ процедура адміністративного оскарження закінчується: останнім днем строку, передбаченого підпунктом 5.2.2 цього пункту для подання заяви про перегляд рішення контролюючого органу, у разі коли така заява не була подана у зазначений строк; днем отримання платником податків рішення контролюючого органу про повне задоволення скарги, викладеної у заяві; днем отримання платником податків рішення контролюючого органу, що не підлягає подальшому адміністративному оскарженню.
День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.
З огляду на наявні в матеріалах справи докази, вбачається, що станом на час розгляду апеляційної скарги позивача, визначені позивачем податкові зобов'язання згідно вказаним вище податковим повідомленням-рішенням у відповідності до пп. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №2181-ІІІ є узгодженими.
Отже, зважаючи на те, що узгоджені грошові зобов'язання, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях №0001351703/0 та №0001341703/0 від 16.11.2007 відповідачем сплачені не були, відтак вони є податковим боргом.
Відповідно до п.п. 6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону №2181-ІІІ у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем направлено відповідачу першу податкову вимогу №1/28 від 28.11.2007 та другу податкову вимогу №2/34 від 28.12.2007, проте відповідачем не було вжито заходів з метою погашення вищезазначеного податкового боргу.
Згідно п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №2181-ІІІ джерелами погашення податкового боргу платника податків за рішенням органу стягнення, які є виконавчими документами, є будь-які активи платника податків (його філій, відділень, інших відокремлених підрозділів) з урахуванням обмежень, визначених цим Законом, а також іншими законами.
Примусове стягнення податкової заборгованості - передбачена законодавством України процедура погашення податкової заборгованості платника податків шляхом звернення стягнення на активи відповідного платника податків.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
Отже, зважаючи на викладене, колегія суддів вважає правомірними вимоги позивача.
Суд першої інстанції під час розгляду даної справи не повно дослідив обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору, внаслідок чого що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню.
Керуючись п.3 ч.1 ст.198, ст.ст.202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська задовольнити.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2008 року у справі № 2а-3649/08 - скасувати, прийняти нову постанову.
Позов задовольнити.
Звернути стягнення на активи фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у загальній сумі 67788,38 грн., а саме: на користь державного бюджету 44283,14 грн. - податок на додану вартість р/р 31117029700005, на користь місцевого бюджету 23505,24 грн. р/р 33213802700005.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: І.Ю. Добродняк
Суддя: Н.А. Бишевська
Суддя: Я.В. Семененко