24 лютого 2015 рокусправа № 2-а/331/190/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю
суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.
за участю секретаря судового засідання: Новошицька О.О.
за участю представників:
позивача: - ОСОБА_1
відповідача: - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську
апеляційну скаргу Управління Песнійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя
на постанову Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 12 листопада 2014 року
у справі № 2а/331/190/14
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя, в якому просив визнати відмову відповідача щодо нарахування і виплати позивачу суми інфляції на виплачену суму перерахунку щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці за період з 01.12.2013 по 12.08.2014 незаконною; зобов'язати відповідача здійснити позивачу нарахування та виплату суми інфляції на виплачену суму перерахунку щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці за період з 01.12.2013 по 12.08.2014.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що обов'язок щодо перерахування та виплаті грошового утримання позивачу відповідач виконав не з 10.12.2013, як належало, а лише 12.08.2014 на виконання судових рішень, у зв'язку з чим позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату суми інфляції за період затримки з 10.12.2013 по 12.08.2014 на виплачену суму перерахунку щомісячного довічного грошового утримання за період з 01.12.2013 по серпень 2014. У нарахуванні та виплати інфляції відповідач безпідставно відмовив з посиланням на положення постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159. Така відмова є незаконною, оскільки у зв'язку із знеціненням коштів у період затримки перерахування і виплати щомісячного довічного грошового утримання середній індекс інфляції склав 1,14. При цьому отримуваний позивачем розмір пенсії з 01.12.2013, який був визначений відповідачем відповідно до постанови Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22.04.2014, не носить разового характеру, так як позивач отримує це грошове утримання щомісячно.
Постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 12.11.2014 адміністративний позов задоволено. Суд першої інстанції виходив з положень ст..ст.2, 3, 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та того факту, що індекс інфляції з початку 2014 року перевищив 101%. Внаслідок чого дійшов висновку, що позивачу повинно бути нараховане та виплачено індекс інфляції в порядку, встановленому законодавством України.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу (а.с.31), в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволені адміністративного позову в повному обсязі.
Відповідач зазначає, що сума перерахунку довічного грошового утримання 41396,50 грн. з урахуванням раніше виплачених позивачу сум - це донарахування до вже призначеного довічного грошового утримання, а оскільки у період з 01.12.2013 по 12.08.2014 довічне грошове утримання не підлягало індексації, то відсутні і підстави для проведення індексації ум перерахунку довічного грошового утримання у цей період. Крім того, позивач визначає нарахування та виплачу сум інфляції на суму перерахунку щомісячного грошового утримання з урахуванням виплати основного щомісячного грошового утримання в розмірі 41396,50 грн. на підставі рішення суду як простроченого боргу, разом з тим позивачем не доведено, що вказаний перерахунок підлягає індексації.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання відповідач повідомлений судом належним чином.
Позивач в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечує, просить залишити постанову суду першої інстанції без змін.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя і отримує довічне грошове утримання як суддя у відставці.
10.12.2013 позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя з заявою про перерахунок довічного грошового утримання, у зв'язку з підвищенням заробітної плати працюючим суддям.
Листом від 25.10.2013 Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя відмовило у задоволені заяви з посиланням на те, що Законом України «Про судоустрій та статус суддів» не передбачено проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.
Постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22.04.2014, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2014, за результатами розгляду позову ОСОБА_1 визнано відмову управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя щодо перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці від 25.12.2013 незаконною; зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Запоріжжя здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці починаючи з 01.12.2013 у розмірі 90% виходячи з розміру заробітної плати, визначеної у довідці ТУ ДСА України в Запорізькій області №08-03/489 від 06.12.2013 року без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням вже виплачених сум у цей період.
На виконання рішення суду, управлінням Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя згідно з розпорядженням проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання у межах стягнення за один місяць та здійснено нарахування у сумі 5178,24 грн., яку фактично виплачено у червні 2014 року. У зв'язку з прийняттям рішення судом апеляційної інстанції 13.06.2014 відповідачем проведено перерахунок та здійснено виплату щомісячного довічного грошового утримання у серпні 2014 у сумі 41396,50 грн.
16.09.2014 ОСОБА_1 звернувся до управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя із заявою про нарахування та виплату суми інфляції за період затримки з 01.12.2013 (день звернення за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання) по 12.08.2014 (день фактичної виплати) на виплачену суму перерахунку щомісячного довічного грошового утримання за період з 01.12.2013.
Позивач посилається на те, що з 10.12.2013 по 12.08.2014 відповідач здійснив затримку перерахування та виплати щомісячного довічного грошового утримання в сумі 41396,50 грн. за період з 01.12.2013 по 12.08.2014.
У зв'язку із цим та знеціненням коштів у вказаний період позивачу завдано збитків на суму 5795,51 грн., оскільки в результаті інфляції середній розмір інфляції в період з грудня 2013 року по серпень 2014 року склав 1,14 (41396,50 * 1,14 = 5795,51).
Листом №169/С-9 від 30.09.2014 відповідач відмовив позивачу у нарахуванні компенсації втрати частини доходів з посиланням на Постанову Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, згідно якої в даному випадку компенсація втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строків виплати дорівнює « 0», оскільки індекс споживчих цін менше 100%.
Відповідач також зазначив, що перерахунок довічного грошового утримання проведено Пенсійним фондом на виконання рішення суду у справі № 2а-331/63/14 і нараховано доплату на серпень 2014 року .
Після перерахунку базовим місяцем для проведення індексації є січень 2014 року, тобто виплата індексації вперше проведена позивачу в травні 2014 року у розмірі 26,57 грн. згідно довідника коефіцієнтів індивідуальної індексації пенсії.
З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів не погоджується з судом першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.
За положеннями ст.1 Закону України № 2050-ІІІ від 19.10.2000 "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до ст.2 цього Закону № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, а саме з 01.01.2001.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошові забезпечення) та інші.
Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів), на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться).
З метою реалізації вказаного Закону, постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати. Згідно з указаним Порядком, у разі затримки виплати, компенсації підлягають щомісячні суми відшкодування шкоди, нараховані за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Згідно п. 4 вказаного Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Відповідно до п. 3 Порядку компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, у тому числі пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Зазначені нормативні акти не містять будь-якого виключення для нарахування такої компенсації залежно від порядку виплати сум доходу - у добровільному чи судовому порядку.
Отже компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 18.11.2014 (справа № 21-518а14), яка, відповідно до статі 244-2 КАС України, є обов'язковою для всіх судів України.
Таким чином, у випадку, якщо суми довічного грошового утримання (суми перерахунку) не були нараховані з вини відповідача, позивач має право на компенсацію втрати частини довічного грошового утримання у зв'язку з порушенням строків його виплати за відповідні місяці в період, починаючи з грудня 2013 року.
Проте, виходячи з визначеного позивачем предмету спору, позивач просить зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату суми інфляції на загально виплачену суму перерахунку - 41396,50 грн., застосовуючи до цієї суми середній коефіцієнт індексу інфляції за період з грудня 2013 року по серпень 2014 року - 1,14, що суперечить визначеному Законом № 2050-ІІІ, постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 порядку обчислення суми компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, згідно якому сума компенсації обчислюється з суми нарахованого, але не виплаченого доходу за кожний відповідний місяць, помноженої на індекс інфляції в період невиплати цього доходу.
Отже підстави для нарахування та виплати суми інфляції на виплачену суму перерахунку довічного грошового утримання 41396,50 грн. за період з 01.12.2013 по 12.08.2014 відсутні, враховуючи також, що належні позивачу суми щомісячного грошового утримання нараховані та виплачені за рішенням суду без затримки.
Суд першої інстанції під час розгляду даної справи не в повному обсязі дослідив обставини, що мають значення для справи, невірно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, внаслідок чого колегія суддів вважає за необхідне постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.198 ст.ст. 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя задовольнити.
Постанову Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 12 листопада 2014 року у справі № 2а/331/190/14 скасувати.
В задоволені адміністративного позову відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: І.Ю. Добродняк
Суддя: Н.А. Бишевська
Суддя: Я.В. Семененко