"24" червня 2009 р.
Справа № 6/67
За позовом приватного підприємства «Гарант», с. Глиниця Кіцманського району Чернівецької області,
до відповідачів:
1. Чернівецької міської ради (відповідач-1)
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька нафтобаза»ВАТ «Облагропостачсервіс»(відповідач-2)
треті особи на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору:
фізична особа-підприємець Горбата Ніна Павлівна;
фізична особа-підприємець Заславський Григорій Артемович;
фізична особа-підприємець Калінчук Любов Василівна;
фізична особа-підприємець Власова Тамара Сергіївна;
колективна науково-виробнича фірма «Елма»
про визнання частково недійсним Державного акту на право постійного користування землею І-ЧВ № 001571 від 19.04.2001
Суддя Паскарь А. Д.
за участю представників:
від позивача -Гнатюк Г. Г., довіреність від 09.03.2009;
від відповідача-1 -Сарафінчан І. Ф., довіреність від 14.04.2009 № 8/18-282;
від відповідача-2 -Продан Л. Д., довіреність від 27.03.2009 № 22;
від третіх осіб: ФОП Горбата Н. П., ФОП Заславський Г. А., ФОП Калінчук Л. В., КНВФ «Елма»-Шлемко П.Т. -директор.
СУТЬ СПОРУ: Приватне підприємство «Гарант», с. Глиниця Кіцманського району Чернівецької області, звернулось з позовом до Чернівецької міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька нафтобаза»ВАТ «Облагропостачсервіс»про визнання частково недійсним Державного акту на право постійного користування землею І-ЧВ № 001571 від 19.04.2001, виданого відповідачеві-2 в частині земельних ділянок за номерами 2-6, площею 1,4544 га по вул. Зеленій, 6-А, м. Чернівці, посилаючись на те, що акт порушує право власності позивача на земельну ділянку, площею 0,0436 га, розташованої за вказаною адресою, та суперечить вимогам Земельного кодексу України.
Чернівецька міська рада позов не визнає у зв'язку з тим, що Державний акт на право постійного користування землею не може бути предметом спору у господарському судочинстві.
Другий відповідач -ТОВ «Чернівецька нафтобаза»ВАТ «Облагропостачсервіс»-позов не визнає з підстав, викладених у відзиві на позов, в тому числі у зв'язку з тим, що рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 29.01.2001 № 42/2 та від 21.03.2001 № 231/7, на підставі яких виданий оскаржуваний Державний акт на право постійного користування землею, є чинними.
У судовому засіданні представники позивача та третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, позов підтримали посилаючись на підробку акту, що є предметом спору у даній справі.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників процесу, суд дійшов висновку про безпідставність позову, виходячи з наступного.
Державний акт на право постійного користування землею І-ЧВ № 001571 від 19.04.2001 (далі -Акт) Чернівецькою міською радою виданий ТОВ «Чернівецька нафтобаза»ВАТ «Облагропостачсервіс»на підставі чинного до теперішнього часу рішення виконкому Чернівецької міської ради від 29.01.2001 № 42/2, прийнятого в межах наданої йому компетенції.
Відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно (т. 1, а. с. 9) власником 3/100 часток будівель та споруд, розташованих по вул. Зеленій, 6-А м. Чернівці, Приватне підприємство «Гарант»стало лише в 2002 році на підставі рішення господарського суду Чернівецької області від 23.08.2002 № 2/297.
Таким чином, станом на день видачі Акту права та охоронювані законом інтереси позивача не були порушені та й не могли бути порушені.
Пунктом 2 роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів»від 26.01.2000 № 02-5/35 (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації -позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
У відповідності до пункту 3.9 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Держкомзему від 04.05.1999 № 43 (далі -Інструкція), який діяв до 02.07.2003, у разі будь-яких змін в розташуванні меж земельної ділянки або умов її передачі чи надання, які відбулися після видачі державного акта, ці зміни вносяться одночасно до обох примірників державного акта. Нові межі відображаються на плані земельної ділянки суцільною лінією чорною тушшю, а старі межі перекреслюються червоною тушшю. Кожен запис про зміни посвідчується підписом начальника районного відділу, міського управління (відділу) земельних ресурсів Держкомзему України.
Згідно із пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 № 449 «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою»раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю, державні акти на право власності на земельну ділянку та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.
Оскільки оскаржуваний Акт на день його видання повністю відповідав вимогам пункту 3.9 Інструкції, а згідно пункту 2 згаданої постанови станом на день винесення рішення він залишається чинним, у суду немає жодних підстав для визнання його недійсним.
За таких обставин суд дійшов висновку, що відмовляючи у задоволенні безпідставного позову, судові витрати належить покласти на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення оформлено та підписано відповідно до вимог ст. 85 Господарського процесуального кодексу України 26.06.2009.
Суддя А. Паскарь