83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
13.08.09 р. Справа № 24/52
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Н.В. Ломовцевої
При секретарі судового засідання Корниєцькій К.О.
за участю:
Представників сторін:
від позивача Крайній С.Г. - довір.
від відповідача Семчук М.О. - довір.
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Адіабата”, м. Київ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Амстор”, м. Донецьк
про стягнення 166 771 грн. 25 коп.
У судовому засіданні 28.05.2009р. оголошено перерву до 09.06.2009р., 17.06.2009р. до 02.07.2009р., 16.07.2009р. до 23.07.2009р., 23.07.2009р. до 29.07.2009р., 29.07.2009р. до 13.08.2009р. згідно ст. 77 ГПК України.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Адіабата”, м. Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Амстор”, м. Донецьк про стягнення 166 771 грн. 25 коп. боргу за поставлений товар.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки № 92ДО/26-09 від 06.10.2008р., накладні № 1257 від 09.10.2008р., № 1260 від 09.10.2008р., № 1268 від 13.10.2008р., № 1270 від 13.10.2008р., № 1269 від 13.10.2008р., № 1271 від 13.10.2008р., № 1290 від 16.10.2008р., № 1382 від 06.11.2008р., № 1404 від 10.11.2008р., № 1402 від 10.11.2008р., № 1461 від 24.11.2008р., № 1460 від 24.11.2008р., довіреності серії ЯПЛ № 193078/553 від 24.11.2008р., № 193052/527 від 06.11.2008р., № 192958/433 від 09.10.2008р., претензію № 154 від 12.01.2009р., докази її направлення.
Відповідач надав відзив на позов № 813 від 30.03.2009р., яким проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на той факт, що позивачем було поставлено неякісний товар, не здійснено заміну пошкодженого товару та не надано жодного документу, що підтверджує якість поставленого товару.
Доповненням до відзиву від 12.05.2009р. відповідач повідомив, що ним відповідно до п. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України та п. 7.8. договору здійснено призупинення оплати поставленого товару та вважає вимоги позивача по сплаті вартості товару безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Заявою від 16.06.2009р. відповідач підтвердив факт прийняття від позивача неякісного товару в об'ємі 269 кв.м. загальною вартістю 21 907 грн. 36 коп. в тому числі ПДВ. Повідомив, що зазначена сума підлягає сплаті позивачу в порядку, передбаченому договором. У зв'язку з невиконанням позивачем договірних зобов'язань відносно надання необхідних документів на товар, оплата зазначеної суми була зупинена відповідно до п. 7.8. договору.
Усно у судовому засіданні 17.06.2009р. визначив, що отриману продукцію не вважає неякісною та прийняв її без будь-яких зауважень, що зафіксовано відповідним протоколом.
В ході розгляду справи позивач надав заяву від 15.06.2009р. про збільшення позовних вимог та просить, окрім стягнення 166 771 грн. 25 коп. боргу за поставлену продукцію, стягнути також 27 195 грн. 14 коп. пені, 21 988 грн. 96 коп. індексу інфляції, 3 399 грн. 32 коп. 3% річних, 2 193 державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, що разом складає 221 548 грн. 21 коп.
Доповненням до відзиву № 1657 від 29.07.2009р. відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на той факт, що права позивача не порушені та момент виконання зобов'язання відповідачем по сплаті товару за договором не настав.
Строк розгляду справи продовжено згідно ст. 69 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:
Між Товариством з обмеженою відповідальністю „Амстор” (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Адіабата” (постачальник) укладено договір № 92ДО/26-09 від 06.10.2008р., строком дії до 31.12.2008р. Договір укладено без протоколу розбіжностей та додаткових угод.
Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію (товар), а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити цей товар, відповідно з умовами договору.
Згідно з п. 1.2. договору кількість, номенклатура, ціна за продукцію і загальна вартість товару за кожну окрему партію товару визначаються в додатках, узгоджених сторонами, які є невід'ємними частинами даного договору.
За правовою природою договір є договором поставки, а спірні відносини регулюються ст.ст. 265-270 Господарського кодексу України та §§ 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України.
Відповідно до п. 3.1. договору загальна сума договору визначається з суми поставленої партії товару.
Як вбачається із сталих відносин сторін за договором найменування товару, кількість та ціна визначені в накладних на поставку.
Як позивач, так і відповідача підтвердили той факт, що спірна поставка відбулась саме в межах договору від 06.10.2008р.
Згідно накладних №№ 1257, 1260 від 09.10.2008р., №№1268, 1269, 1270, 1271 від 13.10.2008р., № 1290 від 16.10.2008р., № 1382 від 06.11.2008р., № №1402, 1404 від 10.11.2008р., №№ 1460, 1461 від 24.11.2008р., позивач відвантажив відповідачу товар на загальну суму 887 143 грн. 13 коп., який отримано ТОВ „Амстор”. Факт отримання товару підтверджується довіреностями: ЯПЛ № 192958/433 від 09.10.2008р., ЯПЛ №193052/527 від 06.11.2008р., ЯПЛ №193078/553 від 24.11.2008р.
При цьому суд визнає безпідставним посилання позивача на умови оплати, передбачені у додатку № 1 до договору, оскільки не розцінює його як такий, виходячи з того, що доданий додаток № 1, визначений як додаток до договору від 26.09.2008р. та визначає поставку до 04.11.2008р., тоді як остання спірна поставка відбулась 24.11.2008р., а строк дії договору визначено до 31.12.2008р.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідач не заперечував проти отримання товару і визнає, що саме спірна сума ним не сплачена.
Разом з тим, відповідач наполягав на тому, що товар на суму 21 907 грн. 36 коп., поставлений за накладною від 16.10.2008р. № 1290, є неякісним та посилається на акт виявлених недоліків від 28.10.2008р.
Як вбачається з накладної від 16.10.2008р. відповідачу була поставлена мін. вата Paroc CGL 20yc 1200Ч200Ч100 в кількості 1042,56 на загальну суму 70758,55 грн.
Згідно ч. 1 ст. 268 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.
Відповідно до п. 6.3. договору постачальник гарантує якість товару в цілому.
Пунктом 2.5. договору передбачено, що прийом товару здійснюється відповідно з Інструкціями від 15.06.1965р. №П-6 та від 25.04.1966р. № П-7.
Згідно п. 13 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 р. № П-7 (далі - Інструкція) приймання продукції здійснюється уповноваженим на то керівником підприємства-отримувача або його заступником, компетентною особою. Ці особи несуть відповідальність за строге дотримання правил приймання продукції.
Представники відповідача Сологуб та Попов не є особами, уповноваженими на приймання продукцію за якістю.
Також всупереч приписам п. 14 Інструкції в акті не визначена відсутність документації щодо якості продукції та іншої, визначеної в договорі.
Крім того, всупереч п. 29 Інструкціїї в акті не визначено час початку та закінчення прийняття товару, дата його отримання, зміст маркирування тари та інші дані, на підставі яких можна зробити висновок в чиїй упаковці пред'явлена продукція.
Таким чином акт недоліків від 28.10.2008р. не є належним доказом отримання неякісної продукції, в тому числі продукції, отриманої за накладною від 16.10.2008р. та саме на суму 21 907 грн. 36 коп., як на то посилається відповідач.
Крім того, в ході розгляду справи відповідач підтвердив, що отримав спірну продукцію належної якості, що зафіксовано у протоколі від 17.06.2009р.
В подальшому відповідач заперечував проти позовних вимог з посиланням на п. 7.8. договору, вважаючи, що у нього не настало обов'язку оплатити спірну продукцію.
Згідно п. 7.8. договору у разі несвоєчасного надання покупцю схеми пристрою конструктивних вузлів кріплення огороджуючи конструкцій з товарів, постачаємих за договором, до несущої системи споруди, сертифікатів якості (відповідності), протоколів пожежних випробувань, покупець має право призупинити сплату за договором до усунення постачальником порушень умов договору.
При цьому ТОВ „Амстор” посилається на приписи ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України та вважає, що зупинив оплату отриманого товару.
Дослідивши спірні відносини сторін, умови договору, суд вважає безпідставним посилання на приписи зазначеної норми права.
Відповідно до ч. 1 ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.
Виходячи з аналізу ст. 538 Цивільного кодексу України вбачається, що під взаємним зобов'язаннями розуміють такі цивільно-правові відносини, де кожний учасник є кредитором і боржником одночасно. При цьому зустрічне виконання зобов'язання повинно здійснюватись тільки тоді, коли це обумовлено договором.
Разом з тим відповідно до ч. 1 ст. 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Згідно ч. 2 ст. 613 Цивільного кодексу України, якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Таким чином час прострочення кредитора відповідно продовжує строк виконання зобов'язання боржником у разі, якщо прострочення виявилось у невчиненні кредитором дій, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок.
Відповідач не довів того факту, що існували будь-які обставини, встановлені ч. 1 ст. 613 Цивільного кодексу України, які б перешкоджали виконанню обов'язку щодо оплати, будь-яких доказів, що отримана ним продукція не використана у зв'язку з відсутністю визначених документів або існує інші обставини щодо неможливості її використання не надав.
При таких обставинах суд вважає, що вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Заяву ТОВ „Адіабата”, якою збільшено позовні вимоги в частині стягнення 27 195 грн. 14 коп. пені, 21 988 грн. 96 коп. індексу інфляції, 3 399 грн. 32 коп. 3% річних, суд до розгляду не приймає з огляду на наступне.
За змістом приписів ч.ч. 2, 4 ст. 22 ГПК України зміна позивачем підстав і предмету позову може мати місце лише альтернативно, тому одночасна їх зміна неможлива. Під збільшенням розміру позовних вимог (частина друга статті 22 ГПК) слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві (абзац другий підпункту 3.7. пункту 3 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»). Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві.
Враховуючи той факт, що предметом спору є стягнення 166 771 грн. 25 коп. боргу за поставлений товар, суд не приймає як зміну позовних вимог про стягнення, окрім суми боргу, 27 195 грн. 14 коп. пені, 21 988 грн. 96 коп. індексу інфляції, 3 399 грн. 32 коп. 3% річних, оскільки фактично зазначені вимоги є додатковими, самостійними за доведенням, і мають бути розглянуті в окремому провадженні. При таких обставинах спір розглянуто в межах вимог, викладених в позовній заяві.
Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Адіабата”, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Амстор”, м. Донецьк про стягнення 166 771 грн. 25 коп. такими, що підлягають задоволенню.
Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, судові витрати покладаються на нього відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі ст.ст. 526, 538, 613, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 268 Господарського кодексу України, Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 р. № П-7, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 32, 33, 34, 35, 38, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд -
В И Р I Ш И В :
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Адіабата”, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Амстор”, м. Донецьк про стягнення 166 771 грн. 25 коп. задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Амстор” (83000, м. Донецьк, вул. Постишева, 117, р/р 26006959968351 в ЗАТ „ПУМБ” м. Донецьк, МФО 335537, ЄДРПОУ 32123041) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Адіабата” (03150, м.Київ, вул. Предславинська, буд. 34-б, р/р № 26009601605408 в ЗАТ „ОТП Банк”, МФО 300528, ЄДРПОУ 33402646; адреса для листування: 04111, а/с 67, м. Київ, ТОВ „Адіабата”) 166 771 грн. 25 коп. - боргу за поставлений товар, 1 667 грн. 71 коп. - державного мита та 118 грн. 00 коп. - плати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Видати довідку на повернення державного мита в розмірі 525 грн. 83 коп.
Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня його підписання.
Повний текст рішення підписаний 13.08.2009р.
Суддя