83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
11.08.09 р. Справа № 39/49
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Аріс”, ЄДРПОУ 30623536,
м.Донецьк
до відповідача 1. Державного підприємства „Макіїввугілля”, ЄДРПОУ 32442295,
м.Макіївка
до відповідача 2. Міністерства вугільної промисловості України, м.Київ
до відповідача 3. Головного управління державного казначейства України в Донецькій
області, м.Донецьк
про стягнення 2490000 грн. 00 коп.
за зустрічним позовом Державного підприємства „Макіїввугілля”, ЄДРПОУ 32442295,
м.Макіївка
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Аріс”, ЄДРПОУ 30623536, м.Донецьк
про визнання договору неукладеним
Головуючий суддя Левшина Г.В.
Суддя Джарти В.В.
Суддя Курило Г.Є.
Представники:
від позивача: Положенцева Є.А.-по дов., Чумаков А.В.-по дов.
від відповідача 1: Клименко Н.М.-нач. від., Миротадзе Д.Б.-гол. юрисконсульт
від відповідача 2: Миротадзе Д.Б.-по дов.
від відповідача 3: не з'явився
В засіданні суду брали участь:
Товариство з обмеженою відповідальністю „Аріс”, м.Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача 1, Державне підприємство „Макіїввугілля”, м.Макіївка, про стягнення штрафних санкцій в сумі 2490000,00 грн.
Ухвалою від 12.05.2009р. до участі у справі в якості відповідача 2 було залучено Міністерство вугільної промисловості України, м.Київ.
Ухвалою від 21.07.2009р. до участі у справі в якості відповідача 3 було залучено Головне управління державного казначейства України в Донецькій області, м.Донецьк.
Згідно із ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач заявою від 03.07.2009р. заявив вимоги про стягнення штрафних санкцій в сумі 2490000,00 грн. з Міністерства вугільної промисловості України, м.Київ.
В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення Державним підприємством „Макіїввугілля” умов договору №02-01/1-КР96 від 20.06.2008р. в частині передачі позивачу для ремонту обладнання.
Відповідач 1 у відзиві на позовну заяву №01-82/186 від 06.04.2009р. проти первісних позовних вимог заперечував, посилаючись на відсутність його вини у невиконанні зобов'язань перед позивачем внаслідок неповного фінансування програм по технічному переоснащенню вугледобувних підприємств у 2008р. Крім цього, як вказує відповідач 1, договір №02-01/1-КР96, на підставі якого заявлені позовні вимоги, був підписаний сторонами 20.06.2008р., в той час як примірники вказаного договору для підпису були отримані представником позивача для підпису в Міністерстві вугільної промисловості України 26.06.2008р. До теперішнього часу, за твердженням відповідача 1, на його адресу договір або його проект не надходили.
Відповідач 2 надав відзив на позов від 22.06.2009р. №01-03/594, в якому позовні вимоги не визнав. В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач 2 посилається на відсутність у Державного підприємства „Макіїввугілля”, м.Макіївка зобов'язань перед позивачем за договором №02-01/1-КР96 від 20.06.2008р. у зв'зку з відсутністю фактичних надходжень до спеціального фонду бюджету для оплати за даним договором. Одночасно, як вказує відповідач 2, він є центральним органом виконавчої влади, який утримується за рахунок бюджетних коштів, що мають цільове призначення і використовуються відповідно до затвердженого кошторису. Таким чином, за поясненнями відповідача 2, в нього відсутні кошти на погашення штрафних санкцій перед позивачем.
Відповідач 3 в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надав. Про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.
Згідно із ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.
12.05.2009р. до господарського суду Донецької області надійшла зустрічна позовна заява Державного підприємства „Макіїввугілля”, м.Макіївка про визнання договору №02-01/1-КР96 від 20.06.2008р. неукладеним.
Ухвалою від 12.05.2009р. зустрічна позовна заява прийнята до спільного розгляду з первісним позовом по справі №39/49.
В обґрунтування зустрічних позовних вимог Державне підприємство „Макіїввугілля” посилається на відсутність у договорі №02-01/1-КР96 від 20.06.2008р. всіх істотних умов, зокрема, відсутність проектної документації до договору, не визначення у ньому строків передачі платником виконавцю обладнання у ремонт тощо.
Позивач у відзиві на зустрічний позов від 25.05.2009р. зустрічні вимоги не визнав, посилаючись на досягнення сторонами згоди за всіма істотними умовами спірного правочину.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.
20.06.2008р. між Міністерством вугільної промисловості України (замовником), позивачем (виконавцем) та Державним підприємством „Макіїввугілля” (платником) був підписаний договір №02-01/1-КР96 на виконання робіт з капітального ремонту гірничошахтного обладнання.
В судовому засіданні 25.06.2009р. сторонами та судом було оглянуто оригінал договору №02-01/1-КР96 від 20.06.2008р.
Представлений суду для огляду оригінал договору підписаний представниками Міністерства вугільної промисловості України, Товариства з обмеженою відповідальністю „Аріс” та Державного підприємства „Макіїввугілля”, при чому підписи останніх засвідчені фірмовими печатками підприємств.
За висновками суду, зміст наданого суду для огляду оригіналу договору №02-01/1-КР96 від 20.06.2008р. є тотожнім змісту наявної в матеріалах справи копії цього договору.
Відповідно до розділу 1 договору №02-01/1-КР96 від 20.06.2008р. Державне підприємство „Макіїввугілля” дає доручення, а Товариство з обмеженою відповідальністю „Аріс” зобов'язується за плату виконати капітальний ремонт гірничошахтного обладнання відповідача, перелік якого наведений в списку, що є додатком до цього договору.
Згідно п.1.2 договору №02-01/1-КР96 від 20.06.2008р. Державне підприємство „Макіїввугілля” зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи згідно з узгодженою калькуляцією. Державне підприємство „Макіїввугілля” зобов'язане виконувати всі вказівки Товариства з обмеженою відповідальністю „Аріс” з правильної експлуатації та збереження відремонтованого обладнання та допускати до роботи з ним лише кваліфікованих працівників (п.1.3 договору).
Як встановлено судом, виходячи зі змісту наданих до матеріалів справи специфікацій №№1, 2, 3, 4 до договору №02-01/1-КР96 від 20.06.2008р., які були підписані між сторонами, ремонту підлягали три комбайни прохідницькі 1ГПКС вартістю 700000,00 грн. за одиницю та одна машина навантажувальна 2ПНБ2Б вартістю 390000,00 грн.
За приписом ст.638 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ст.628 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За приписом ст.638 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
При цьому, за змістом п.3 ст.180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Як встановлено судом, в розділі 1 договору №02-01/1-КР96 від 20.06.2008р. сторонами було узгоджено його предмет. Зокрема, відповідно до п.1.1 вказаного договору Державне підприємство „Макіїввугілля” дає доручення, а Товариство з обмеженою відповідальністю „Аріс” зобов'язується за плату виконати капітальний ремонт гірничошахтного обладнання відповідача 1, перелік якого наведений в списку, що є додатком до цього договору.
Одночасно, за змістом п.2.1 договору №02-01/1-КР96 від 20.06.2008р. загальна вартість робіт за цим договором становить 2490000,00 грн.
При цьому, у відповідності із п.8.1 договору №02-01/1-КР916 від 20.06.2008р. останній вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до 31.03.2009р. (але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань по цьому договору).
Твердження Державного підприємства „Макіїввугілля” щодо неукладеності договору №02-01/1-КР916 від 20.06.2008р. суд до уваги не приймає з огляду на таке:
Згідно із ст.844 Цивільного кодексу України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.
Таким чином, Цивільним кодексом України передбачено можливість складання кошторису, проте, не зазначено, що останній має бути обов'язково узгоджений сторонами.
Крім цього, як вказувалось вище, в п.2.1 договору №02-01/1-КР96 від 20.06.2008р. сторонами було визначено його ціну - 2490000,00 грн.
Одночасно, твердження відповідача 1 щодо неузгодження сторонами строків виконання робіт спростовуються змістом п.4.1 договору, за яким строк виконання робіт не може перевищувати 90 днів з моменту отримання обладнання у ремонт.
Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
В розділі 3 договору №02-01/1-КР96 від 20.06.2008р. сторонами було узгоджено порядок передачі обладнання в ремонт.
Зокрема, обладнання, що підлягає ремонту, повинно бути передано Державним підприємством „Макіїввугілля” та прийнято позивачем шляхом підписання акту приймання-передачі обладнання в ремонт. Обладнання, яке підлягає ремонту, вважається переданим позивачу з моменту підписання акту приймання-передачі.
Сторонами в договорі №02-01/1-КР96 від 20.06.2008р. не встановлено певного терміну, протягом якого обладнання має бути передане Державним підприємством „Макіїввугілля” в ремонт позивачу.
Згідно із ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
24.10.2008р. позивачем на адресу Державного підприємства „Макіїввугілля” направлено лист №117 від 20.10.2008р. з вимогою щодо виконання свого обов'язку з постачання для ремонту обладнання за місцем виконання робіт. Направлення позивачем на адресу відповідача 1 вказаного листа підтверджується наданими до матеріалів справи копіями опису вкладення у цінний лист та квитанції №2158 від 24.10.2008р.
За приписом п.4.1.2 наказу Мінтрансзв'язку України від 12.12.2007р. №1149 „Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів” у межах області та між обласними центрами України нормативний строк пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку дорівнює 4 дні. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції нормативний строк пересилання збільшується на один день.
Таким чином, враховуючи, що лист №117 від 20.10.2008р. направлений на адресу Державного підприємства „Макіїввугілля” 24.10.2008р., суд дійшов висновку, що відповідач 1 мав отримати вказаний лист в строк не пізніше 29.10.2008р.
За таких обставин, з урахуванням вимог ст.530 Цивільного кодексу України Державне підприємство „Макіїввугілля” мало виконати свій обов'язок з постачання позивачу для ремонту обладнання в строк до 05.11.2008р.
При цьому, посилання Міністерства вугільної промисловості України на відсутність у Державного підприємства „Макіїввугілля” зобов'язань перед позивачем за договором №02-01/1-КР96 від 20.06.2008р. у зв'зку з відсутністю фактичних надходжень до спеціального фонду бюджету для оплати за даним договором судом до уваги не приймаються як безпідставні.
Зокрема, як встановлено судом, згідно з умовами укладеного між сторонами договору №02-01/1-КР96 від 20.06.2008р. обов'язок Державного підприємства „Макіїввугілля” передати обладнання в ремонт позивачу ніяким чином не залежить від надходження бюджетних коштів, не пов'язаний з виділенням коштів з бюджету.
За висновками суду, Державним підприємством „Макіїввугілля” свої зобов'язання всупереч вимог ст.ст.526, 530 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України належним чином і в установлений строк не виконані.
За поясненнями сторін, відповідне обладнання в ремонт позивачу Державним підприємством „Макіїввугілля” за договором №02-01/1-КР96 від 20.06.2008р. передано не було.
Згідно вимог ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Пунктом 8.5 договору №02-01/1-КР96 від 20.06.2008р. передбачено, що у разі відмови Міністерства вугільної промисловості України та/або Державного підприємства „Макіїввугілля” від виконання своїх обов'язків за цим договором та/або розірвання цього договору за ініціативою Міністерства вугільної промисловості України та/або Державного підприємства „Макіїввугілля”, Міністерство вугільної промисловості України сплачує позивачу штраф у розмірі загальної вартості робіт, зазначеної у п.2.1 цього договору або визначеною згідно умов цього договору.
Відповідно до ст.627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Таким чином, внаслідок підписання договору №02-01/1-КР96 від 20.06.2008р. сторони погодились з можливістю застосування такого виду відповідальності як стягнення штрафу у розмірі загальної вартості робіт, зазначеної у п.2.1 цього договору або визначеною згідно умов цього договору.
При цьому, договір №02-01/1-КР96 від 20.06.2008р. в установленому порядку визнаний недійсним не був і сторони не ставлять під сумнів його дійсність.
За таких обставин, враховуючи, що позов в частині вимог про стягнення штрафних санкцій з Міністерства вугільної промисловості України повністю доведений позивачем, обґрунтований обставинами та матеріалами справи, виходячи з того, що заперечення відповідачів 1 та 2 проти позову є неправомірними, такими, що не відповідають вимогам законодавства, позовні вимоги про стягнення з Міністерства вугільної промисловості України штрафу в сумі 2490000,00 грн. підлягають задоволенню в повній сумі.
Одночасно, позов в частині вимог до Державного підприємства „Макіїввугілля” та Головного управління державного казначейства України в Донецькій області підлягає залишенню без задоволення, враховуючи, що обов'язок зі сплати штрафних санкцій згідно п.8.5 договору №02-01/1-КР96 від 20.06.2008р. покладено виключно на Міністерство вугільної промисловості України.
Розглянувши зустрічні позовні вимоги Державного підприємства „Макіїввугілля” про визнання неукладеним договору №02-01/1-КР96 від 20.06.2008р. судом встановлено наступне:
Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права, у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
- визнання права;
- визнання правочину недійсним;
- припинення дії, яка порушує право;
- відновлення становища, яке існувало до порушення;
- примусове виконання обов'язку в натурі;
- зміна правовідношення;
- припинення правовідношення;
- відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
- відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
- визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Одночасно, згідно із ст.20 Господарського кодексу України також передбачено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Таким чином, з урахуванням викладеного, за висновками суду, обраний Державним підприємством „Макіїввугілля” спосіб захисту, а саме, визнання договору неукладеним, не передбачений цивільно-правовими актами України.
Зокрема, вимога про встановлення факту неукладення договору не призводить до поновлення порушених прав, така вимога не може бути предметом спору, самостійно розглядатися в окремій справі. Вимога про визнання договору неукладеним є нічим іншим як встановленням факту, що має юридичне значення. Цей факт може встановлюватися господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне, його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.
За таких обставин, враховуючи викладене, зустрічні позовні вимоги Державного підприємства „Макіїввугілля” про визнання неукладеним договору №02-01/1-КР96 від 20.06.2008р. підлягають залишенню без задоволення.
Судові витрати за первісним позовом підлягають віднесенню на відповідача 2 повністю.
Судові витрати за зустрічним позовом підлягають віднесенню на відповідача 1 повністю.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Аріс”, м.Донецьк до Міністерства вугільної промисловості України, м.Київ про стягнення штрафних санкцій в сумі 2490000 грн. 00 коп. задовольнити повністю.
Стягнути з Міністерства вугільної промисловості України, м.Київ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Аріс”, м.Донецьк штрафні санкції в сумі 2490000 грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 24900 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. 00 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Аріс”, м.Донецьк до Державного підприємства „Макіїввугілля”, м.Макіївка та Головного управління державного казначейства України в Донецькій області, м.Донецьк про стягнення штрафних санкцій в сумі 2490000 грн. 00 коп.
Відмовити повністю в задоволенні зустрічного позову Державного підприємства „Макіїввугілля”, м.Макіївка про визнання договору №02-01/1-КР96 від 20.06.2008р. неукладеним.
В судовому засіданні 11.08.2009р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення підписано 11.08.2009р.
Головуючий суддя
Суддя Джарти В.В.
Суддя Курило Г.Є.