83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
10.08.09 р. Справа № 15/208
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.
при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Династія” м. Кривий Ріг (код ЄДРПОУ 34811816)
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “ТС Обжора” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 33967456)
про стягнення основного боргу в сумі 127959,69 грн., 3% річних в сумі 631,05 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Якобенчук Т.Ю. за довіреністю б/н від 23.12.2008 р.
від відповідача: Крещенко В.В. за довіреністю б/н від 07.04.2009 р.
До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Династія” м. Кривий Ріг до товариства з обмеженою відповідальністю “ТС Обжора” м. Донецьк про стягнення основного боргу в сумі 127959,69 грн., 3% річних в сумі 631,05 грн.
Ухвалою суду від 21.11.2008 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/208, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.
Ухвалою від 09.12.2008 року строк вирішення спору продовжений до 20.02.2009 року.
Ухвалою від 27.01.2009 року по справі призначена судова економічна експертиза, проведення експертизи доручено Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз. Цією ж ухвалою суд зупинив провадження у даній справі.
Від Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз до суду надійшов висновок судової економічної експертизи № 489/24.
Ухвалою від 30.07.2009 р. поновлено провадження у справі № 15/208 у зв'язку із відсутністю причин, що зумовили його зупинення, та призначено до розгляду в судовому засіданні 10.08.2009 р.
Представниками позивача та відповідача у судовому засіданні заявлено клопотання про ведення судового засідання без здійснення технічної фіксації, у зв'язку з чим відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України судом не здійснювалося фіксування судового процесу. Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -
26.06.2007 р. сторони уклали договір купівлі-продажу № 490/ТД68V на умовах оплати з відстроченням платежу, згідно якого продавець (позивач) зобов'язався поставити та передати у власність покупця, а покупець (відповідач) зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах та в порядку, визначеному даним договором, згідно замовленню на поставку та товаросупровідній документації, що є невід'ємною частиною даного договору (Додаток 1 „Бланк замовлення на поставку”).
Пунктом 1.2 договору передбачено, що покупець надає замовлення на поставку продавцю на підставі специфікації, затвердженої сторонами, в якій наведений асортимент (список) товарів, які поставляються по даному договору, їх ціни. Специфікація є невід'ємною частиною даного договору (Додаток 2 „Специфікація”).
Згідно п. 1.3 договору замовлення на поставку та поставка формуються на підставі затвердженого сторонами графіку поставок (Додаток 3 „Графік поставок”).
Відповідно до п. 2.2.2 договору замовлення на поставку товару є обов'язковим для продавця. Замовлення на поставку може надаватися продавцю в письмовій формі, усній формі, по факсу, електронній пошті за 1 день до поставки. Продавець зобов'язаний передати підтвердження виконання замовлення на поставку протягом 1 робочого дня з моменту отримання замовлення на поставку через представника продавця, уповноваженого приймати замовлення на поставку покупця.
Згідно п. 5.3 договору покупець зобов'язаний оплачувати кожну товарну накладну, переданого продавцем товару, не пізніш 40 банківських днів з моменту передачі такої партії товару.
До спірного договору сторони уклали наступні додатки: специфікацію б/н та без дати, специфікацію від 25.10.2007 р. (додаток № 2), угоду по передпродажній підготовці товару від 02.04.2008 р. (додаток № 4П/1), додаток про надання послуг по введенню товарів продавця (додаток № 5/2). Завірені копії договору та додатків до нього додані до позову.
Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги наступним:
На виконання умов договору купівлі-продажу № 490/ТД68V на умовах оплати з відстроченням платежу від 26.06.2007 р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 127959,69 грн. за видатковими накладними. Даний факт позивач підтверджує податковими накладними. Завірені копії видаткових накладних та оригінали податкових накладних містяться в матеріалах справи.
Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором (поставлений товар своєчасно та повністю не оплатив), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.
Позивач надав до суду заяву № 86 від 05.12.2008 р. про збільшення розміру позовних вимог, в якій зазначає, що станом на 02.12.2008 р. відповідачем не була сплачена ще одна видаткова накладна № TDC-00022082 від 04.10.2008 р. на суму 1339,44 грн. Тому сума основного боргу збільшується та складає 129299,13 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляцію в розмірі 3091,58 грн. та 3% річних в сумі 842,13 грн. До заяви позивач додав нові розрахунки. Вказану заяву суд згідно ст. 22 ГПК України прийняв до розгляду та в подальшому розглядав збільшені позовні вимоги.
14.01.2009 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким позовні вимоги не визнає в повному обсязі, ставить під сумнів факт отримання від позивача товару згідно договору купівлі-продажу № 490/ТД68V від 26.06.2007 р. за спірними видатковими накладними у період з травня по жовтень 2008 року, вважає недоведеним з боку позивача факт передачі товару та підписання спірних видаткових та податкових накладних у зв'язку з відсутністю довіреностей на осіб, які нібито отримували товар для відповідача. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на відсутність замовлень на товар, графіку поставки товару.
Позивач надав до суду заяву № 98 від 23.01.2009 р. про збільшення розміру позовних вимог. У зв'язку з тим, що станом на 23.01.2009 р. відповідачем не були сплачені видаткові накладні № TDC-00019685 від 10.09.2008 р. на суму 2516,64 грн., № TDC-00019689 від 10.09.2008 р. на суму 740,88 грн., № TDC-00021393 від 26.09.2008 р. на суму 477,84 грн., позивач просить стягнути з відповідача основний борг в сумі 133024,95 грн., інфляцію в розмірі 7832,47 грн., 3% в сумі 1422,98 грн. До заяви позивач додав нові розрахунки. Вказану заяву суд згідно ст. 22 ГПК України прийняв до розгляду та в подальшому розглядав збільшені позовні вимоги.
Із висновку судової економічної експертизи № 489/24, який в оригіналі міститься в матеріалах справи, вбачається, що за результатами проведених досліджень матеріалів справи, первинних та зведених документів бухгалтерського обліку сторін, експертом встановлено, що сума кредиторської заборгованості відповідача перед позивачем за отримані товари складає 133024,95 грн. В бухгалтерському обліку відповідача значиться відображеною сума заборгованості перед позивачем за отримані товари в сумі 133023,95 грн. В бухгалтерському обліку позивача значиться відображеною сума заборгованості відповідача за отримані товари в сумі 133024,95 грн. У зв'язку з тим, що у зведених документах бухгалтерського обліку сторін, операції відображені в розрізі первинних документів, а не договорів, а також наявність протиріччя сторін про існуючі договірні відносини - експерт не має можливості встановити в рамках якого договору між сторонами виникла спірна заборгованість.
В результаті проведеного дослідження первинних та зведених документів бухгалтерського обліку сторін, а також документів податкового обліку, які містяться в матеріалах справи, та наданих згідно клопотання, експертом встановлено, що їх форма, а також порядок заповнення відповідає вимогам до документів бухгалтерського та податкового обліку, встановленим Законом України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1996 р. та Законом України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, висновками судових експертів.
Суд, враховуючи викладене, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Позивач в обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що вказані передачі товару на спірну суму були здійснені на підставі договору купівлі-продажу № 490/ТД68V на умовах оплати з відстроченням платежу від 26.06.2007 р.
Пунктом 1.1 договору передбачений обов'язок позивача здійснити поставки товару на підставі поданої покупцем заявки. Позивачем не надано жодних доказів наявності вказаних замовлень. В поясненнях позивач посилається на пункт 2.2.2 договору, згідно якого заявки приймалися в усній формі в телефонному режимі. Проте вказаним пунктом договору передбачений обов'язок продавця (позивача) передати підтвердження виконання замовлення на поставку протягом 1 робочого дня з моменту отримання замовлення на поставку через представника продавця, уповноваженого приймати замовлення на поставку покупця. Жодних доказів наявності здійснення такої передачі підтвердження виконання замовлення на поставку позивачем також до суду не надано. Крім того, пунктом 2.2.3 договору передбачено, що продавець зобов'язаний вказувати у всіх документах, що стосуються поставки, інформацію, ідентичну замовленню, зокрема, дату та номер замовлення на поставку. В жодній із спірних видаткових накладних не вказана дата та номер замовлення, навпаки - у всіх спірних видаткових накладних в графі „Замовлення” зазначено „Без замовлення”, що суперечить договору купівлі-продажу № 490/ТД68V від 26.06.2007 р. Це свідчить про те, що неможливо співвіднести предмет поставки за спірним договором та фактично поставлений товар за накладними.
Згідно п. 1.1 договору товаросупровідна документація є невід'ємною частиною даного договору. Тобто спірні видаткові накладні повинні містити конкретні вказівки на договір купівлі-продажу № 490/ТД68V від 26.06.2007 р.
Однак, наявні в матеріалах справи накладні не можна розцінювати як первинні документи, складені на виконання умов договору купівлі-продажу № 490/ТД68V від 26.06.2007 р., та як невід'ємну частину цього договору, оскільки жодного посилання в накладних на спірний договір не міститься. Навпаки, ці накладні у якості підстави містять посилання на договір б/н від 01.06.2007 р., що за датою та номером не збігається зі спірним договором.
Крім того, в наданих самим же позивачем податкових накладних, що також відображають відносини між сторонами, в якості підстави поставки зазначений договір б/н від 01.06.2007 р. та спірні видаткові накладні.
Таким чином, суд вважає, що позивачем не доведено зв'язок видаткових та податкових накладних з умовами спірного договору, тобто не доведений сам факт передачі товару за спірним договором, на підставі якого позивач вимагає стягнути суму основного боргу за переданий товар.
Факт наявності між сторонами договору купівлі-продажу № 490/ТД68V від 26.06.2007 р. не свідчить про те, що всі господарські операції купівлі-продажу товару між сторонами обов'язково регулювалися вказаним договором, а ні нормами діючого законодавства.
Суд при винесенні рішення згідно ст. 83 ч. 1 п. 2 ГПК України не може виходити за межі заявлених позовних вимог без наявності клопотання про це самого позивача.
Такого клопотання до суду не надходило. Позивачем протягом періоду розгляду справи в суді предмет або підстави позову не змінювалися.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Оскільки передача товару по спірним накладним на умовах договору купівлі-продажу № 490/ТД68V від 26.06.2007 р. матеріалами справи не підтверджена, а позовні вимоги засновані на невиконанні відповідачем зобов'язання оплатити вартість товару на умовах вказаного договору, то за таких обставин суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, тому їх відхиляє.
Додаткові позовні вимоги про стягнення інфляції та 3% річних також засновані на невиконанні грошового зобов'язання за договором № 490/ТД68V від 26.06.2007 р., тому також не підлягають задоволенню.
Клопотання позивача про вжиття заходів по забезпеченню позову у зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог також задоволенню не підлягає.
31.07.2009 р. від відповідача до суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 15/208 до вирішення спору за позовом ТОВ “ТС Обжора” до ТОВ “ТД “Династія” про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 490/ТД68V на умовах оплати з відстроченням платежу від 26.06.2007 р. До клопотання додано завірену копію ухвали господарського суду Донецької області про порушення провадження у справі № 22/20пд від 15.07.2009 р. про визнання договору купівлі-продажу № 490/ТД68V на умовах оплати з відстроченням платежу від 26.06.2007 р. недійсним, копію позовної заяви від 13.07.2009 р. ТОВ “ТС Обжора” до ТОВ “ТД “Династія” про визнання договору недійсним.
Згідно ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
Судом встановлено, що спірні накладні, за якими здійснювалися передачі товару позивачем відповідачу, не мають зв'язку з договором купівлі-продажу № 490/ТД68V на умовах оплати з відстроченням платежу від 26.06.2007 р., дійсність якого оспорюється тими ж сторонами у справі № 22/20пд. Тобто, результат вирішення судом справи № 22/20пд по суті не впливає на обставини справи № 15/208, оскільки товар передавався не на виконання оспорюваного договору, а за спірними видатковими накладними.
За таких обставин вказане клопотання не підлягає задоволенню.
Вартість судової економічної експертизи складає 10038,00 грн., що підтверджується рахунком № 953 від 18.06.2009 р., оригінал якого міститься в матеріалах справи.
Судові витрати (в тому числі вартість судової експертизи) згідно ст. 49 ГПК України покладаються на позивача у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 12; 22; 32-34; 36; 43; 49; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Відмовити у задоволенні позову.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Династія” (юридична адреса: 50086, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Телевізійна, 3; код ЄДРПОУ 34811816; розрахунковий рахунок 26005104137000 в АКІБ „УкрСіббанк” м. Харків, МФО 351005) на користь Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз (83102, м. Донецьк, вул. Лівенка, 4; код ЄДРПОУ 02883147; розрахунковий рахунок 35224001000122 в ГУДК у Донецькій області, МФО 834016) вартість витрат на проведення судової економічної експертизи в сумі 10038,00 грн.
У судовому засіданні 10.08.2009 р. оголошено рішення суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.
Суддя