24 березня 2015 року Справа № 73779/12
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Ніколіна В.В.,
суддів Гінди О.М., Старунського Д.М.,
участю секретаря Щерби С.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 13.03.2012 року у справі за позовом Камінь-Каширського районного центру зайнятості до Камінь-Каширської міжрайонної державної фінансової інспекції про скасування вимоги, -
Камінь-Каширський районний центр зайнятості 23.02.2012року звернувся з адміністративним позовом до Камінь-Каширської міжрайонної державної фінансової інспекції про визнання протиправним та скасування пунктів 4, 5, 6 вимоги від 27 січня 2012 року № 330-14/70 "Про усунення порушень, виявлених ревізією ".
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами проведеної контрольно-ревізійним відділом у Камінь-Каширському районі ревізії фінансово-господарської діяльності центру зайнятості за період роботи з 01 січня 2009 року по 01 жовтня 2011 року складено акт ревізії від 16 грудня 2011 року № 330-14/21. На підставі акта ревізії прийнята письмова вимога від 27 січня 2012 року № 330-14/70 "Про усунення порушень, виявлених ревізією" .
Під час ревізії орган КРВ дійшов висновку, що центром зайнятості в наслідок включення до переліку майна, що підлягає страхуванню програмно-апаратних комплексів "Мотиваційний термінал розвитку зацікавленості до професійного самовизначення ", які на момент укладення договору передані в тимчасове користування для загально освітніх шкіл району завдано матеріальної шкоди (збитків) Фонду державного соціального страхування на випадок безробіття на загальну суму 11 938,10 грн. та встановлено факти завищення страхової вартості майна, що призвело до зайвої сплати страхового платежу на загальну суму 9 014,05 грн. (у 2009 році).
У зв'язку з такими висновками пунктами 4, 5, 6 вимоги зобов'язано провести претензійно-позовну роботу з контрагентом щодо відшкодування зазначеної суми коштів або наданням відповідного виду послуг; в іншому випадку стягнути з осіб, винних у зайвих грошових виплатах у порядку та розмірах, встановлених трудовим законодавством та розглянути питання про притягнення до відповідальності винних осіб.
Зазначені пункти вимоги позивач вважає незаконними з таких підстав.
17 березня 2011 року між Камінь-Каширським районним центром зайнятості та ЗАТ "Страхова компанія "Інтер Гарант" (далі - Страховик) укладено договір добровільного страхування майна 201№ 85/2011 (далі - Договір). Відповідно до умов Договору Страховик прийняв під страховий захист майно, що належить Камінь-Каширському РЦЗ. Перелік майна наведено у Додатку № 1 (апаратно-програмний комплекс, оргтехніка, інше рухоме майно) та Додаткової угоди №1 до даного Договору про заміну слів ЗАТ "Страхова компанія "ІнтерГарант" на ПАТ "Страхова компанія "ІнтерГарант" у зв'язку із зміною найменування. Місце страхування Україна, Волинська область, м. Камінь-Каширський, пл. Незалежності, 8. Відповідно до пункту 2.1. предметом Договору (однієї з істотних умов договору) є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим майном.
Двадцять сім ПАК "Мотиваційні термінали розвитку зацікавленості до професійного самовизначення" та ПАК "Профорієнтаційний термінал", які являються майном центру зайнятості, знаходяться на його балансі та включені до вищезазначеного переліку застрахованого майна, передані у тимчасове користування в освітні заклади Камінь-Каширського району на підставі договорів відповідального зберігання, проте, залишаються майном центру зайнятості, знаходяться на його балансі.
Оскільки страхування ПАК "Мотиваційних терміналів розвитку зацікавленості до професійного самовизначення" та "Профорієнтаційний термінал" в розумінні статті 224 Господарського кодексу України, статті 22 Цивільного кодексу України, за своєю суттю не належить до незаконних витрат, втрати майна чи неодержаного прибутку, вимога Камінь-Каширської міжрайонної державної фінансової інспекції у Волинській області щодо відшкодування коштів перерахованих страховій компанії є необґрунтованою та неправомірною.
01 квітня 2009 року центром зайнятості було укладено договір № М-09/04-00001 добровільного страхування майна із закритим акціонерним товариством "Страхова компанія "Атланта" (далі - ЗАТ "Страхова компанія "Атланта"). Договір укладено на засадах свободи у виборі контрагента та визначенні умов договору. З урахуванням загальних вимог, які встановлені Цивільним кодексом України, та на підставі Закону України "Про страхування" договором визначено розмір страхової суми.
Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю сторін договору страхування. Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що при страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладення договору, якщо інше не передбачено договором страхування.
Згідно до пункту 5.1.1 Договору передбачено, що страхова сума (ліміт відповідальності) по кожному предмету страхування складає 100% балансової вартості предмету, а на думку ревізора, страхова сума визначена у розмірі 100% первісної вартості, чим завищено страхову суму вартості майна. Як результат зайво використані кошти Фонду, чим на відповідну суму Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття завдано збитків. В свою чергу, центр зайнятості як страхувальник зобов'язаний виплатити страховий платіж страховику за визначеними в пункті 6 договору тарифами та додатку № 3 до договору.
Позивач зазначає, що діяв у межах чинного законодавства, а відповідач необґрунтовано, без дослідження умов договору та норм закону, що регулює ці відносини. Вважає, що включення в договір страхування страхової суми, що дорівнює первісній вартості застрахованого майна є порушенням статті 9 Закону України "Про страхування". Тому просить визнати протиправними та скасувати пункти 4, 5, 6 вимоги від 27 січня 2012 року № 330-14/70 "Про усунення порушень, виявлених ревізією".
Оскаржуваною постановою Волинського окружного адміністративного суду від 13.03.2012 року позов Камінь-Каширського районного центру зайнятості до Камінь-Каширської міжрайонної державної фінансової інспекції про скасування вимоги - задоволено частково. Визнати протиправним та скасувати пункт 4 вимоги від 27 січня 2012 року № 330-14/70 "Про усунення порушень, виявлених ревізією ". В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі відповідач просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою в частковому задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що при ревізії укладання договорів страхування майна було виявлено, що в 2009 році позивач уклав договір страхування приміщення, оргтехніки та іншого майна. При цьому страхова сума за договором добровільного страхування майна - первісна вартість майна за даними бухгалтерського обліку. Разом з тим, договором було передбачено, що розмір збитку при втраті застрахованого майна визначається в розмірі дійсної вартості застрахованого майна на дату настання страхового випадку, але не більше страхової суми. Дійсною вартістю є вартість заміщення.
Заміщення за договором - придбання об'єкта, що подібний до застрахованого з таким самим зносом. Відтак страхова сума (ліміт відповідності) за кожним окремим предметом складає 100 відсотків балансової вартості майна з урахуванням його зносу. Центром зайнятості укладено договори страхування, в яких страхова сума визначена в розмірі 100 відсотків первісної вартості, а виплата страхового відшкодування передбачена з урахуванням ступеня зносу (знецінення), чим порушено статтю 9 Закону України "Про страхування ".
Страхова премія визначалася за тарифами, визначеними договором, та страхової суми, розмір якої завищено (взято первісну вартість без врахування зносу). Завищення страхової вартості майна призвело до зайвої виплати страхової винагороди (премії) у загальній сумі 9014,05 грн.
Крім того , Камінь-Каширський РЦЗ згідно договору добровільного страхування майна від 17 березня 2011 року 201№85/2011 року укладеного з ЗАТ "Страхова компанія "Інтер Гарант" застраховано 27 програмно-апаратних комплексів "Мотиваційний термінал розвитку зацікавленості до професійного самовизначення " загальною вартістю 576 720,00 грн., які згідно договорів про відповідальне зберігання та актів прийому передачі передані 27 школам району до укладання вищезазначеного договору, чим порушив пункт 2.3 договору в якому зазначено, що об'єкт страхування є застрахованим тільки на території місцезнаходження майна за адресою: Україна, Волинська область, місто Камінь-Каширський, площа Незалежності,8. Цим Камінь-Каширський РЦЗ завищив страхову суму на 576 720,00 грн., що призвело до зайвого нарахування та перерахування страхового платежу на суму 11 938,10 грн., чим на відповідну суму Фонду завдано збитків.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того , що Камінь-Каширською міжрайонною державною фінансовою інспекцією не доведено правомірності винесення нею пункту 4 вимоги. Тому пункт 4 вимоги про зобов'язання відобразити в обліку дебіторську заборгованість на суму 11938,10 грн. за не надані послуги по страхуванню в результаті включення вартості програмно-апаратних комплексів, які були передані на відповідальне зберігання школам району та провести претензійно-позовну роботу з страховиком щодо відшкодування зайво перерахованого страхового платежу шляхом повернення коштів або надання відповідного виду послуг на суму 11 938,10 грн. суд визнає протиправним і таким, що підлягає скасуванню, оскільки центру зайнятості не було завдано матеріальної шкоди та при укладанні договорів страхування центр зайнятості діяв в межах наданих йому повноважень та у спосіб визначений Законом.
Перевіряючи в межах позовних вимог у відповідності до частини третьої статті 2 КАС України пункт 5 вимоги Камінь-Каширської міжрайонної державної фінансової інспекції від 27 січня 2012 року №330-14/70 "Про усунення порушень, виявлених ревізією" , як рішення суб'єкта владних повноважень, суд приходить до висновку, що таке рішення прийняте в межах повноважень, у спосіб та на підставі закону, що регулює відносини, які були предметом ревізії.
Пункт 6 вимоги скасуванню не підлягає, оскільки в акті перевірки вказані й інші порушення, які потребують відповідного реагування зі сторони Камінь-Каширської міжрайонної державної фінансової інспекції на виявленні порушення, а тому в задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним і скасування пункту 6 вимоги необхідно відмовити.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задовольняння, а саме про визнання протиправним та скасування пункту 4 оскаржуваної вимоги. В решті позову необхідно відмовити за безпідставністю.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, не відповідають нормам матеріального права.
Відповідно до плану роботи контрольно-ревізійного відділу в Камінь-Каширському і Любешівському районах (КРВ в Камінь-Каширському і Любешівському районах) на IV квартал 2011 року та на підставі направлення на проведення ревізії № 102 від 24 жовтня 2011 року контролером-ревізором контрольно-ревізійного відділу Парфесюк С.І. проведено ревізію фінансово-господарської діяльності центру зайнятості з 01 січня 2009 року по 01 жовтня 2011 року, про що складено акт ревізії від 16 грудня 2011 року № 330-14/21 (а.с.15-54), яким зафіксовано ряд порушень чинного законодавства (далі - акт ревізії).
Проведеною ревізією договорів страхування майна встановлено зайву сплату страхових платежів на загальну суму 11 938,10 грн., в наслідок включення до переліку майна, що підлягає страхуванню згідно договору від 17 березня 2011 року 201№85/2011, укладеного між центром зайнятості та ЗАТ "Страхова компанія "Інтер Гарант" програмно-апаратних комплексів "Мотиваційний термінал розвитку зацікавленості до професійного самовизначення" , які на момент укладення договору страхування передані в тимчасове користування для загально освітніх шкіл району, чим порушено вимоги пункту 2.3 Договору.
Так, відповідно до пункту 2.3 договору страхування майна (будівлі, споруди та обладнання), укладеного між РЦЗ та страховою компанією "Інтер Гарант" від 17 березня 2011 року за No. 201No.85/2011 (термін дії з 11.04.2011р. по 31.01.2012) визначено. Що об'єктом страхування є застраховане майно тільки на території місцезнаходження майна за адресою розташування: Україна, Волинська область, місто Камінь-Каширський, площа Незалежності,8.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України та міністерства освіти і науки України від 26 серпня 2008 року №377/767 "Про впровадження та експлуатацію Програмно-апаратного комплексу "Профорієнтаційний термінал" (ПАК) затверджено План спільних заходів на 2008-2011 роки щодо впровадження та експлуатації ПАК згідно до якого п.2.5 та п. 2.8 передбачено встановлення ПАК в загальноосвітніх навчальних закладах, на підставі укладених договорів зберігання, тобто визначено місцезнаходження даного майна.
При цьому, заявлене у переліку на страхування майно, а саме 27 штук терміналів у березні 2011 року передано Камінь-Каширський РЦЗ для ЗОШ району. Таким чином у порушення пункту 2.3 договору добровільного страхування завищено страхову суму на 576 720,00 грн., що призвело до зайвого нарахування та перерахування страхового платежу на суму 11 938,10 грн., чим на відповідну суму завдано збитків Фонду.
Слід зазначити, що в період проведення ревізії при перевірці питання страхування майна (терміналів) додаткова угода №2 на його страхування, яке знаходиться на відповідальному зберіганні в ЗОШ району ревізору не були представлені.
Крім того, центром зайнятості укладено договір добровільного страхування майна від 01 квітня 2009 року № М-09/04-00001 із ЗАТ "Страхова компанія "Атланта". При цьому об'єктами страхування були приміщення (будівлі, споруди), оргтехніка та інше майно. Страхова сума будівлі в 2009 році складає 2 431 816.00 грн.; рухоме майно - 263 581,00 грн.. Страхова сума відповідає первісній вартості майна за даними бухгалтерського обліку.
Страхова премія склала на приміщення (будівлі, споруди) - 29 181,79 грн., відповідно на рухоме майно - 6 062,36 грн.
Центром зайнятості укладено договори, відповідно до яких страхова сума визначена в розмірі 100 відсотків первісної вартості, а виплата страхового відшкодування передбачена з урахуванням ступеня зносу (знецінення) застрахованого майна, що є порушенням статті 9 Закону України "Про страхування"; страхова премія розрахована із первісної вартості майна.
Згідно з висновками ревізії центром зайнятості зайво нараховано страхового платежу на приміщення в сумі 4377,28 та на інше майно 4 636,77 грн. відповідно.
Всього зайво сплачено страхову премію у сумі 9 014,05 грн.
Вказане порушення призвело до завищення касових та фактичних видатків за квітень 2009 року на 9 014,05 грн. (а.с.29-30), що є порушенням пункту 1 статті 3, пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 1.2 Порядку складання річних фінансових звітів за 2009 рік установами та організаціями, які отримують кошти державного або місцевого бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 15 січня 2010 року №8.
3 січня 2012 року на акт ревізії центром зайнятості подано заперечення, які висновком на заперечення 25 січня 2012 року відповідач відхилив.
27 січня 2012 року Камінь-Каширською міжрайонною державною фінансовою інспекцією направлено письмову вимогу № 330-14/70, якою зобов'язано усунути виявлені під час ревізії порушеннями в строк до 01 березня 2012 року.
Зокрема, у зв'язку з пунктами 4, 5, 6 вимоги зобов'язано провести претензійно-позовну роботу з контрагентом щодо відшкодування зазначеної суми коштів або наданням відповідного виду послуг; в іншому випадку стягнути з осіб, винних у зайвих грошових виплатах у порядку та розмірах, встановлених трудовим законодавством та розглянути питання про притягнення до відповідальності винних осіб .
Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011 (далі - Положення про Держфінінспекцію, Держфінінспекція відповідно), зазначена інспекція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів <…> (підпункт 4 пункту 4 Положення про Держфінінспекцію).
Відповідно до пункту 6 Положення про Держфінінспекцію Держфінінспекція для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Також Положенням про Держфінінспекцію установлено, що у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Держфінінспекція має право звернутися до суду в інтересах держави.
Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України від 26 січня 1993 року № 2939-ХІІ "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.
В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.
У справі, яка розглядається, Інспекція пред'явила вимогу про усунення виявлених порушень та недоліків, виявлених під час ревізії Центру зайнятості. При цьому оскаржувана вимога Інспекції вказує на виявлені збитки та їхній розмір.
Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 7 жовтня 2014 року (№ 21-368а14).
А тому висновки суду першої інстанції частково відповідають нормам матеріального та процесуального права.
На підставі наведеного колегія судів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови не вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення без додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 202 КАС України є підставою для задоволення апеляційної скарги , та скасування постанови суду першої інстанції і прийняття нової якою в позові відмовити.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції у Волинській області - задовольнити частково.
Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 13.03.2012 року у справі № 2а/0370/478/12 - скасувати та прийняти нову якою в позові Камінь-Каширського районного центру зайнятості - відмовити.
Постановила може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду у порядку адміністративного судочинства протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий В.В. Ніколін
Судді О.М. Гінда
Д.М. Старунський