19 березня 2015 року м. Львів Справа № 876/11722/13
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Рибачука А.І.,
суддів - Багрія В.М., Старунського Д.М.,
за участю секретаря - Андрушківа І.Я.,
представника позивача - Рісної Ю.Б.,
представника відповідача - Чорнописької В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Гусятинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року у справі № 819/1968/13-а за позовом Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Гусятинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
Дочірнє підприємство «Тернопільський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі - ДП «Тернопільський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України») звернулося до суду з позовом до Гусятинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області (далі - Гусятинська ОДПІ), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02 липня 2013 року № 0001021700.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 02 липня 2013 року № 0001021700.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Апеляційну скаргу обґрунтовує посиланням на викладені в позовній заяві обставини, а також вказує на безпідставність посилання позивача на необхідність кваліфікації вчиненого ним порушення за статтею 126 Податкового кодексу України, оскільки саме стаття 127 цього кодексу є спеціальною та правомірно застосована при накладенні штрафних санкцій за ненарахування, неутримання та/або несплату (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримала вимоги апеляційної скарги, посилаючись на викладені в ній обставини, просила її задовольнити.
Представник позивача - Рісна Ю.Б., в судовому засіданні заперечила проти вимог апеляційної скарги, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийняте з дотриманням норм матеріального і процесуального права, просила відмовити в її задоволенні.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції без - змін, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі акта перевірки від 22 травня 2013 року № 274/2200/26197595, складеного за результатами планової виїзної перевірки ДП «Тернопільський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2012 року по 31 грудня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2012 року по 31 грудня 2012 року, Гусятинською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 02 липня 2013 року № 00001021700, яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію і таким чином збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 31661.20 грн.
Підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань слугував висновок відповідача про порушення позивачем вимог пункту 54.2 статті 54, підпунктів 168.1, 168.1.5, пункту 168.1.6 статті 168, пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України.
Вказані висновки обґрунтовані посиланням на те, що позивачем допущено несплату податоку з доходів фізичних осіб у строки, встановлені Податковим Кодексом України для місячного податкового періоду, у сумі 126644, 79 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що штрафні санкції за несвоєчасну сплату податку з доходів фізичних осіб повинні накладатись у розмірі, встановленому пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, а не в розмірі, визначеному пунктом 127.1 статті 127 цього Кодексу, оскільки вказаним пунктом передбачено накладення штрафу за ненарахування, неутримання та/або несплату (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків.
Правовідносини щодо порядку нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб врегульовані Податковим Кодексом України.
Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.
Відповідно до пункту 31.1 статті 31 Податкового кодексу України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.
Згідно з підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Відповідно до вимог підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
Відповідно до підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.
Пунктом 126.1. статті 126 цього ж Кодексу передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Згідно з пунктом 127.1. статті 127 Податкового кодексу України, ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Аналіз наведених нормативно-правових актів дає підстави для висновку, що положення Податкового кодексу України чітко визначають момент узгодження грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та строки перерахування податку до бюджету.
У разі несплати сум узгоджених зобов'язань у строки, встановлені податковим законодавством, вони набувають статусу податкового боргу і платник податку несе відповідальність у вигляді штрафу за порушення строків перерахування податку.
ДП «Тернопільський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» як податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб мало сплачувати (перераховувати) податок до бюджету під час виплати заробітної плати працівникам, а у випадку нарахування заробітної плати, але її невиплати, позивач повинен був проводити перерахування податку до бюджету у строки встановлені Податковим кодексом України для місячного податкового періоду, тобто не пізніше 30 календарних днів, наступних за місяцем нарахування доходу.
Як видно з матеріалів справи та стверджується показаннями позивача, останнім було допущено несвоєчасне перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в окремі періоди з 01 квітня 2012 року по 31 грудня 2012 року, при його фактичному нарахуванні та утриманні під час виплати доходу працівникам у вигляді заробітної плати, а відповідно відповідач повинен був накласти на позивача штраф в розмірах, визначених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.
Таким чином, оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням відповідачем застосовано до позивача штраф у розмірі 31661.20 грн., обчислений згідно з вимогами пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України, незважаючи на те, що порушення позивачем податкового законодавства полягало в несвоєчасній сплаті ним податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб.
Враховуючи викладене, порушення позивачем податкового законодавства у вигляді несвоєчасної сплати податку на доходи фізичних осіб відповідає передбаченому статтею 126 Податкового кодексу України складу порушення, однак, оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням відповідач застосував штраф на підставі пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України, яким передбачено відповідальність за ненарахування, неутримання та/або несплату (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.
Керуючись статтями 160, 195, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,
Апеляційну скаргу Гусятинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року у справі № 819/1968/13-а - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: А.І. Рибачук
Судді В.М. Багрій
Д.М. Старунський
Повний текст ухвали виготовлено 23 березня 2015 року.