26 лютого 2015 р. Справа № 68503/12/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Носа С. П.,
суддів - Яворського І. О., Кухтея Р. В.;
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області державної податкової служби на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 березня 2012 року в справі за позовом комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області державної податкової служби про визнання протиправними дій, -
30 листопада 2011 року Закарпатським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області державної податкової служби про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у м. Ужгороді по проведенню 28 листопада 2011 року документальної невиїзної перевірки суб'єкта господарювання комунальне підприємство «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» щодо дотримання строків сплати (перерахування) податку на додану вартість по декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року-лютий 2011 року, рішення про проведення якої оформлене наказом від 14 листопада 2011 року № 1716 «Про проведення перевірки суб'єкта господарювання» в частині порушення вимог статей 78, 79 Податкового кодексу України та ч. 2 ст. 19 Конституції України (з урахуванням уточнень позовних вимог).
В обґрунтування вимог позовної заяви зазначено, що в наказі від 14 листопада 2011 року № 1716 «Про проведення перевірки суб'єкта господарювання» не вказано чи перевірка є плановою чи позаплановою. Така перевірка не може бути плановою, оскільки планову перевірку проведено відповідачем наказом № 1155 від 20 липня 2011 року «Про проведення перевірки». Підстави для проведення позапланової перевірки відсутні.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 березня 2012 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Ужгороді по проведенню 28 листопада 2011 року документальної невиїзної перевірки суб'єкта господарювання комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» щодо дотримання строків сплати (перерахування) податку на додану вартість по декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року-лютий 2011 року, рішення про проведення якої оформлене наказом від 14.11.2011 року №1716 «Про проведення перевірки суб'єкта господарювання».
Зазначену постанову мотивовано тим, що відповідачем не вказано підстав для проведення перевірки передбачених ст. 78 Податкового кодексу України.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем - Державною податковою інспекцією у м. Ужгороді Закарпатської області державної податкової служби, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що невиконання відповідачем обов'язку здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів - може призвести до значних втрат бюджету.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.
Судом апеляційної інстанції заслухано суддю-доповідача, досліджено матеріали справи та проаналізовано доводи апеляційної скарги, внаслідок чого зроблено висновок про відсутність підстав для задоволення такої.
14 листопада 2011 року керівником Державної податкової інспекції в м. Ужгороді прийнято наказ № 1176 «Про проведення перевірки суб'єкта господарювання», де в п. 1 вказано про проведення документальної невиїзної перевірки КП «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» щодо дотримання строків сплати податку на додану вартість за грудень 2010 року-лютий 2011 року тривалістю один день (а. с. 5).
14 листопада 2011 року на виконання даного наказу на адресу позивача надіслано повідомлення № 9134/10/15-2 (а. с. 4).
28 листопада 2011 року за результатами даної перевірки складено акт № 2730/15-2 (а. с. 6-11).
Окрім цього, згідно з наказом № 1155 від 20 липня 2011 року, 10 серпня 2011 року проведено планову виїзну перевірку КП «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» за період з 01.07.2010 року по 30.06.2011 року (а. с. 12).
Згідно з наказом на проведення перевірки від 14 листопада 2011 року та повідомлення про її проведення (а. с. 4-5) підставою для такої перевірки вказано ст. ст. 75, 79 Податкового кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно із ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з ст. 75 Податкового кодексу України, а саме п. 75.1 - органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до п. 75.1.2. ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Згідно з наказом на проведення перевірки дана перевірка була невиїзною, із посиланням в наказі на п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України (далі - ПК України), який врегульовує порядок проведення саме документальних позапланових невиїзних перевірок.
Відповідно до п. 79.1 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Отже, норма статті 79 ПК України є відсильною, із відсиланням на специфіку проведення певного виду перевірки, передбаченого статтями 77, 78 ПК України.
Як вірно зазначено судом першої інстанції перелік підстав для проведення документальних позапланових перевірок наведений у ст. 78 ПК України є вичерпним.
Наказ про проведення перевірки не містить відомостей щодо підстави для проведення такої передбаченої ст. 78 ПК України.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення позову.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.
Керуючись ст. ст. 158-160, 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 березня 2012 року в справі № 2а-4067/11/0770 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий суддя: С. П. Нос
Судді: І. О. Яворський
Р. В. Кухтей