19 березня 2015 року м. Львів Справа № 876/9124/13
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Рибачука А.І.,
суддів - Багрія В.М., Старунського Д.М.,
з участю секретаря - Андрушківа І.Я.,
позивача - ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2,
представника відповідача - Захарко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Городоцькому районі Львівської області на постанову Городоцького районного суду Львівської області від 27 травня 2013 року по справі № 441/387/13-а за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Городоцькому районі Львівської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 20 лютого 2013 року звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Городоцькому районі Львівської області, в якому просив визнати протиправною відмову відповідача в призначенні йому пенсії за віком на пільгових умовах, зобов'язати відповідача зарахувати до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, його роботу електрогазозварником на напівавтоматичних машинах за період з 04 липня 1979 року по 25 липня 1984 року та з 01 грудня 1988 року по 31 грудня 1998 року та призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах з дати виникнення права на неї.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що відповідач протиправно не зарахував йому до пільгового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, період його роботи електрогазозварником у Відкритому акціонерному товаристві «Львівський завод «Автонавантажувач» за період з 04 липня 1979 року по 25 липня 1984 року та з 01 грудня 1988 року по 31 грудня 1998 року.
Постановою Городоцького районного суду Львівської області від 27 травня 2013 року вказаний позов задоволено, визнано неправомірною відмову відповідача в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах, зобов'язано відповідача зарахувати до стажу роботи позивача роботу електрозварником на напівавтоматичних машинах у період з 04 липня 1979 року по 25 липня 1984 року та з 01 грудня 1988 року по 31 грудня 1998 року як пільговий за Списком № 2 виробництв, професій і посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах та призначити пенсію з дати виникнення права на пільгову пенсію - 17 серпня 2012 року.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує на те, що позивачу правомірно було відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах, так як ним не було надано документів, передбачених Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року N 637. Зазначає, що висновок суду першої інстанції про те, що позивач не може відповідати за непроведення роботодавцем атестації робочих місць, є помилковим, оскільки вимога щодо проведення атестації робочих місць є однією з основних умов призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримала вимоги поданої відповідачем апеляційної скарги та просила її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи, а також на те, що в період роботи ОСОБА_1 Львівський завод «Автонавантажувач» працював неритмічно, тому в роботі позивача були простої, період яких не зараховується до пільгового стажу.
Позивач та його представник в судовому засіданні заперечили проти вимог апеляційної скарги, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просили відмовити в її задоволенні.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що беруть участь у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що загальний стаж роботи ОСОБА_1 складає більше 25 років.
ОСОБА_1 в період з 04 липня 1979 року по 25 липня 1984 року та з 01 грудня 1988 року по 31 грудня 1998 року працював електрозварювальником на напівавтоматичних машинах на ВАТ «Львівський завод автонавантажувач» (раніше Львівський завод автонавантажувачів, Львівське виробниче об'єднання «Автонавантажувач», Державне підприємство «Львівський завод Автонавантажувач» завод малих серій, Державне підприємство Львівський завод «Автонавантажувач», Державне підприємство «ЛАНТ»), що підтверджується записами в трудовій книжці та довідками про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії.
У червні 2012 року позивач звертався до управління Пенсійного фонду України в Городоцькому районі Львівської області із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах.
Листом від 14 грудня 2012 року № 8834/03 управління Пенсійного фонду України в Городоцькому районі Львівської області проінформувало позивача про те, що йому відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з неподанням ним необхідних документів в підтвердження наявності у нього пільгового трудового стажу.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того , що позивач має право на отримання пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», так як досяг 55 річного віку, має понад 25 років стажу, з яких понад 12 років 6 місяців спеціального стажу за спеціальністю, віднесеною до Списку № 2 виробництв, робіт, професій і посад з важкими умовами праці, зайнятість на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173, Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР № 10 від 26 січня 1991 року, а також Списку № 2 виробництв, робіт, професій і посад з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступних підстав.
Відповідно до пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.
Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах згідно підпунктів «а», «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків.
Списком № 2 виробництв, робіт, професій і посад з важкими умовами праці, зайнятість на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173, передбачено посаду електрозварника і його помічників.
Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів СРСР № 10 від 26 січня 1991 року, передбачено посаду електрозварника ручного зварювання (23200000-1990).
Крім того, Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року N 162, передбачено посаду електрозварювальника на автоматичних і напівавтоматичних машинах (1010300а-19905).
Відповідно до частини 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 1 статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
З матеріалів справи видно, що трудовий стаж позивача електрозварювальником на напівавтоматичних машинах з 04 липня 1979 року по 25 липня 1984 року, з 01 грудня 1988 року по 31 грудня 1998 року підтверджується записами в його трудовій книжці.
Відповідно до довідок ВАТ «Львівський завод «Автонавантажувач» від 27 червня 2012 року № 91/34 та № 92/34 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній позивач з 04 липня 1979 року по 25 липня 1984 року виконував роботи з шкідливими умовами праці по зварюванню металоконструкцій автонавантажувача за професією електрозварника на напівавтоматичних машинах в середовищі вуглекислого газу, що передбачена Списком № 2 виробництв, робіт, професій і посад з важкими умовами праці, зайнятість на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173, а з 01 грудня 1988 року по 31 грудня 1998 року виконував роботи з шкідливими умовами праці по зварюванню металоконструкцій автонавантажувача за професією електрозварника на напівавтоматичних машинах, що передбачена Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року N 162.
Зазначені документи є належними доказами в підтвердження факту трудової діяльності ОСОБА_1 на ВАТ «Львівський завод «Автонавантажувач» на посаді електрозварника на напівавтоматичних машинах в середовищі вуглекислого газу, що було також підтверджено допитаними в суді першої інстанції свідками ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7
Що стосується непроведення атестації робочого місця позивача, то відповідно до частини 2 пункту 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442, відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Таким чином, суд першої інстанції вірно зазначив, що позивач не може відповідати та зазнавати негативних наслідків за непроведення роботодавцем атестації його робочого місця.
Разом з тим, поза увагою суду першої інстанції залишився той факт, що згідно з довідкою ВАТ «Львівський завод «Автонавантажувач» від 25 липня 2012 року № 135/31 про заробіток ОСОБА_1, який враховується при обчисленні пенсії, за період роботи з 01 січня 1992 року по 31 грудня 1998 року, вказане підприємство працювало в цей період неритмічно, тому в роботі позивача були простої.
Пунктом 7 Порядку застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, передбачено, що у разі неритмічної роботи підприємства чи організації підрахунок пільгового стажу здійснюється в такому порядку: загальна кількість днів, протягом яких працівник повний робочий день був зайнятий на роботах із шкідливими умовами праці, ділиться на 25,4 - при шестиденному робочому тижні і на 21,2 - при п'ятиденному робочому тижні.
Відповідно до листа Міністерства праці та соціальної політики України від 26 грудня 2001 року № 01-3/3131-02 у випадках, коли працівник з виробничих причин знаходився у відпустці за власний рахунок, місячний термін цієї відпустки у календарному році зараховується до стажу роботи, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення, а до загального стажу роботи враховується весь період знаходження у таких відпустках.
З врахуванням викладеного, пільговий стаж ОСОБА_1 становить 12 років 1 місяць 10 днів, що є недостатнім для призначення йому пенсії на пільгових умовах.
Отже, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивач не має права на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Крім цього, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції не врахував, що відповідно до частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
До суду позивач звернувся 20 лютого 2013 року, тобто позовні вимоги за період з до 19 серпня 2012 року заявлені після спливу шестимісячного строку звернення до суду, встановленого частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України без зазначення обставин щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду.
Відповідно до частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Отже, встановивши, що позовна заява в частині позовних вимог за період до 19 серпня 2012 року подана до суду після спливу шестимісячного строку звернення до суду, встановленого частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, та без викладу обставин, які б свідчили про поважність причин його пропуску, суд першої інстанції повинен був залишити вказаний позов в цій частині без розгляду, а не розглядати його по суті заявлених вимог.
За наведених обставин, суд приходить до висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до пункту 4 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування оскаржуваної постанови та ухвалення нового рішення.
Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Городоцькому районі Львівської області задовольнити частково.
Постанову Городоцького районного суду Львівської області від 27 травня 2013 року по справі № 441/387/13-а - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Городоцькому районі Львівської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії за період до 19 серпня 2012 року залишити без розгляду.
В решті позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: А.І. Рибачук
Судді В.М. Багрій
Д.М. Старунський
Повний текст постанови виготовлено 20 березня 2015 року.