18 березня 2015 року Справа № 876/70/14
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Дяковича В.П., Яворського І.О.,
з участю секретаря судових засідань Гелецького П.В.,
представника третьої особи ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_3 та Колочавської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області на постанову Воловецького районного суду Закарпатської області від 12 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Колочавської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, відділ Держкомзему у Міжгірському районі Закарпатської області про визнання незаконним та скасування рішення,
У квітні 2011 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, у якому після уточнення своїх вимог просила визнати незаконним та скасувати рішення Колочавської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області (далі - Колочавська СР) № 109 від 12.03.2010 року, яким передано у власність ОСОБА_5 земельні ділянки площею 0,0221 га та площею 0,0302 га для будівництва та обслуговування будинку за адресою АДРЕСА_1.
Постановою Воловецького районного суду Закарпатської області від 12 грудня 2013 року у справі № 704/1116/12 позов було задоволено.
У апеляційній скарзі ОСОБА_3 просила скасувати оскаржувану постанову та постановити ухвалу, якою позовну заяву залишити без розгляду, оскільки даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Апелянт зазначає, що у ОСОБА_5 на спірну земельну ділянку був оформлений державний акт про право власності, на підставі якого вона уклала договір її дарування.
Колочавська СР у апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом невірно встановлено те, що відповідачем передано у приватну власність ОСОБА_5 дві частини земельних ділянок площами 0,0221 га та 0,0302 га (загальна площа 0,0523 га), оскільки у оскаржуваному рішенні загальна площа земельних ділянок становить 0,0397 га. Крім того рішення було прийняте повноважним складом ради за заявою ОСОБА_5 та відповідно до чинного законодавства України.
Представник третьої особи ОСОБА_3 - ОСОБА_2 - у ході апеляційного розгляду підтримав подану апеляційну скаргу, просив скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову ОСОБА_4
Інші особи, що беруть участь у справі, на виклик апеляційного суду не прибули, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до переконання, що подані апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких мотивів.
Задовольняючи позов ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив із того, що рішенням Колочавської СР від 12.03.2010 року № 109 «Про передачу у власність земельної ділянки» незаконно передано у власність ОСОБА_5 земельні ділянки площею 0,0221 га та 0,0302 га для будівництва та обслуговування житлового будинку у АДРЕСА_1, які фактично знаходилися у законному користуванні позивача ОСОБА_4 На земельній ділянці, яка передана у власність ОСОБА_5 та знаходилася у користуванні позивача ОСОБА_4, ОСОБА_5 збудований житловий будинок, на який оформлено право власності.
Відтак, суд дійшов висновку, що своїм рішенням Колочавська СР без вирішення питання про припинення землекористування і відібрання земельної ділянки від законного користувача ОСОБА_4, незаконно передала земельну ділянку ОСОБА_5, а отже таке рішення є протиправним та підляже скасуванню.
Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із таких міркувань.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Конституційний Суд України в п. 4 мотивувальної частини рішення від 16.04.2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) вказав, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.
Частиною 1 ст. 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Як встановлено судом, рішенням Колочавської СР від 12.03.2010 року № 109 «Про передачу у власність земельної ділянки» власниці житлового будинку в АДРЕСА_1 ОСОБА_5 передано безоплатно у власність земельні ділянки № 1 та № 2 загальною площею 0,0397 га, яка перебуває у користуванні і розташована в межах с. Колочава в урочищі «Біля хати», для обслуговування житлового будинку.
Зазначене рішення Колочавської СР від 12.03.2010 року № 109, яке є актом індивідуальної дії, вичерпує свою юридичну силу після реалізації, а саме після одержання власником земельних ділянок документів, що посвідчують право власності та їх державної реєстрації.
ОСОБА_5 отримала державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯИ № 222593 площею 0,0177 га і серії ЯИ № 222594 площею 0,0220 га на підставі рішення Колочавської СР від 12.03.2010 року № 109 (т. 1, а.с. 77, 79), та у подальшому подарувала їх відповідно до нотаріально засвідчених договорів дарування від 25.10.2010 року (т. 1, а.с. 80-92).
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що після оформлення ОСОБА_5 права власності на вказані земельні ділянки виник спір про право цивільне, а відтак і захищати свої права та інтереси особи повинні у способи, визначені у статтях 152 Земельного кодексу України та 16 Цивільного кодексу України.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 01.10.2013 року у справі № 21-228а13, яка відповідно до приписів ч. 1 ст. 244-2 КАС України є обов'язковою для врахування усіма судами України.
Відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Згідно із ч. 1 ст. 203 КАС України постанова суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і провадження у справі закривається з підстав, встановлених ст. 157 цього Кодексу.
Таким чином, оскільки при вирішенні даного публічно-правового спору судом першої інстанції було допущено порушення норм процесуального права, а мотиви, з яких виходив суд під час ухвалення свого рішення, не відповідають фактичним обставинам справи, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у адміністративній справі - закриттю.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 203, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,
апеляційні скарги ОСОБА_3 та Колочавської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області задовольнити частково.
Скасувати постанову Воловецького районного суду Закарпатської області від 12 грудня 2013 року у справі № 704/1116/12 та закрити провадження у даній адміністративній справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т.В.Онишкевич
Судді В.П.Дякович
І.О.Яворський
Ухвала у повному обсязі складена 19 березня 2015 року.