17 березня 2015 року Справа № 10908/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Сеника Р.П.,
суддів Попка Я.С., Хобор Р.Б.,
розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Червонограді Львівської області на постанову Червоноградського міського суду Львівської області від 10.11.2014 року у справі № 459/4489/14-а за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Червонограді Львівської області про зобов'язання встановити підвищення до пенсії у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком,-
14.10.2014 року позивач звернулася до суду з позовом, у якому просить зобов'язати відповідача встановити до її пенсії підвищення як реабілітованому громадянину у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позовні вимоги мотивує неправильним застосуванням постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», що призводить до виплати підвищення до пенсії у меншому, ніж передбаченому законом, розмірі.
Постановою Червоноградського міського суду Львівської області від 10.11.2014 року позов задоволено.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Червонограді нараховувати і виплачувати ОСОБА_2, як реабілітованому громадянину, підвищення до пенсії у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 14.10.2014 року, з урахуванням виплачених сум.
Постанову суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на неї апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що не погоджується з рішенням суду першої інстанції, оскільки дане рішення винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та таке, що неповно відображає обставини, які мають істотне значення для даної справи.
Просить скасувати постанову Червоноградського міського суду Львівської області від 10.11.2014 року та відмовити у задоволенні позову.
Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів. Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін з таких підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що згідно з довідкою Інформаційного центру Управління внутрішніх справ Львівської області № 4/4-1408 від 30.07.1992 року сім'я в складі: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5 була виселена із с. Комарівка Бродівського району Львівської області 21.10.1947 року на спецпоселення в Кемеровську область з конфіскацією майна, звідки звільнена 16.03.1960 року. Вищевказана сім'я реабілітована з поверненням конфіскованого майна або його вартості.
Задовольняючи у позовних вимогах у справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до положень пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (чинного на час виникнення спірних відносин та розгляду справи у суді) громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були визнані реабілітовані, призначені пенсії підвищуються на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.
Згідно з першим реченням частини 2 статті 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною завою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.
За таких обставин, суд першої інстанції вважав обґрунтованими вимоги позивача щодо підвищення її пенсії на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.
При цьому суд першої інстанції вважав за можливе застосувати правила визначення мінімальної пенсії за віком, що містяться у частині 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з огляду на відсутність правил визначення такої в інших законах України.
Твердження відповідача про правильність застосування відповідачем положень постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» суд не берав до уваги, оскільки при конкуренції правових норм пріоритет мають норми акта вищої юридичної сили, у даному випадку - закону, що й підлягає застосуванню до спірних відносин.
Посилання відповідача на окремі положення Рішення Конституційного Суду України від 26.12.2011 року № 20-рп/2011 не спростовує правильності висновку про необхідність застосування у цьому спорі вищевказаної норми Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Щодо обґрунтування заперечення з підстави, визначеної Рішенням Конституційного Суду України від 25.01.2012 року № 3-рп/2012, суд першої інстанції виходив з наступного.
Так, цим Рішенням, ухваленим у справі № 1-11/2012 за конституційним поданням правління Пенсійного фонду України щодо офіційного тлумачення положень статті 1, частин першої, другої, третьої статті 95, частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України, пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв'язку з окремими положеннями Конституції України. У пункті 3 цього Рішення зазначено, що в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 95, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України та пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв'язку з положеннями статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 117 Конституції України треба розуміти так, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції‚ на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.
Виключний перелік законів України, окремі норми і положення яких у 2014 році застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік, наведені у пункті 6-7 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», та серед них відсутній Закон України «Про пенсійне забезпечення».
Ураховуючи відсутність обмежень щодо застосування зазначеного Закону, такий підлягає застосуванню у спірних відносинах.
Вирішивши питання про право, керуючись положенням частини 2 статті 11 КАС України, суд першої інстанції вважав за необхідне вийти за межі позовних вимог, так як це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких вона просить, у зв'язку з чим покладає на відповідача обов'язок нараховувати та виплачувати спірне підвищення до пенсії позивача з урахуванням виплачених сум.
Проаналізувавши вище наведене колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_1 мала право на встановлення підвищення до пенсії як реабілітованому громадянину у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», згідно з довідкою Інформаційного центру Управління внутрішніх справ Львівської області № 4/4-1408 від 30.07.1992 року, що знаходиться у матеріалах справи та підтверджує те що, сім'я в складі: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5 була виселена із с. Комарівка Бродівського району Львівської області 21.10.1947 року на спецпоселення в Кемеровську область з конфіскацією майна, звідки звільнена 16.03.1960 року. Вищевказана сім'я реабілітована з поверненням конфіскованого майна або його вартості (а.с. 3).
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.
Керуючись ст.ст. 195-197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України , апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Червонограді Львівської області - залишити без задоволення.
Постанову Червоноградського міського суду Львівської області від 10.11.2014 року у справі № 459/4489/14-а залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий: Р.П. Сеник
Судді : Я.С. Попко
Р.Б. Хобор