19 березня 2015 року Справа № 876/8311/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді Яворського І.О.,
суддів: Кухтея Р.В., Носа С.П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області на постанову Міжгірського районного суду Закарпатської області від 14 серпня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
У серпні місяці 2014 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача і просив визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду в Міжгірському районі Закарпатської області щодо не врахування у заробітку при призначенні пенсії державного службовця, матеріальної допомоги на оздоровлення, допомоги на вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати; зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області здійснити перерахунок розміру пенсії на її користь, з включенням до суми заробітної плати для обчислення пенсії - індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення та допомоги для вирішення соціально-побутових питань з 29.04.2014 року по теперішній час та нараховувати щомісячно з урахуванням довідки від 11 червня 2014 року № 543-03. В адміністративному позові зазначається, що з 29 квітня 2014 року позивач, ОСОБА_1, вийшла на пенсію, і у відповідності зі ст. 37 Закону України «Про державну службу» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) повинна була отримувати пенсію, як державний службовець. 03 липня 2014 року позивач звернулася до управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області щодо перерахунку пенсії за довідкою від 14 червня 2014 року № 415-03, виданою за формою, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 14.02.2011 року № 5-1 з відображенням сум матеріальної допомоги та сум індексації заробітної плати. У відповідь на своє письмове звернення про призначення пенсії у відповідності з чинним законодавством, позивач отримала лист УПФ від 17.07.2014 року за № 59-б, в якому було їй відмовлено врахувати у призначенні пенсії державного службовця індексацію заробітної плати, а також матеріальну допомогу на оздоровлення та допомогу на вирішення соціально-побутових питань. Позивачу було рекомендовано звернутися до суду.
У запереченні на позов Управління пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області зазначає, що статтею 37-1 Закону України «Про державну службу» передбачено перерахунок пенсії державних службовців тільки у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.
Постановою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 14 серпня 2014 року позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області щодо не врахування у заробітку при призначенні пенсії державного службовця матеріальної допомоги на оздоровлення, допомоги на вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати ОСОБА_1; зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області здійснити перерахунок розміру пенсії ОСОБА_1 з включенням до суми заробітної плати для обчислення пенсії індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення та допомоги для вирішення соціально-побутових питань з 29.04.2014 року по теперішній час та нараховувати щомісячно з урахуванням складових заробітної плати (доходу), зазначених у довідці № 543-03 від 11 червня 2014 року. Суд першої інстанції зіслався у мотивувальній частині свого рішення на практику Верховного Суду України в подібних справах.
Постанова суду першої інстанції оскаржена в апеляційному порядку управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області. Апелянт, зокрема, зазначає, що Міжгірський суд припустився помилок у застосуванні норм матеріального права, виніс постанову, яка не відповідає принципам законності та обґрунтованості.
Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило, а тому, колегія суддів, у відповідності до пп. 1,2, ч.1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними матеріалами справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову залишити без змін. При цьому колегія суддів виходить з наступних міркувань.
За змістом статті 37 Закону України «Про державну службу» (далі - Закон № 3723-ХІІ) (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80% від сум їх заробітної плати, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування .У частині першій статті 1 Закону України «Про оплату праці (далі - Закон № 108/95-ВР) встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Статтею 2 цього Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить:основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.
Частиною другою статті 33 Закону № 3723-ХІІ передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення та допомога для вирішення соціально-побутових питань входила до системи оплати праці державного службовця.
Статтею 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.
На підставі частини першої зазначеної статті до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяли на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
У відповідності з ст.41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до виплат (доходів), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, належать, зокрема: суми виплат, отриманих застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим самим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування. За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і тому підстав для скасування чи зміни рішення суду немає.
Тому колегія суддів прийшла до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, оскільки вважає апеляційні вимоги неаргументованими.
Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.195, ст.197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області залишити без задоволення, а постанову Міжгірського районного суду Закарпатської області від 14 серпня 2014 року в справі №302/997/14а - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий І.О. Яворський
Судді Р.В. Кухтей
С.П. Нос