18 березня 2015 року Справа № 876/1104/14
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Дяковича В.П., Яворського І.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2013 року у справі за його позовом до публічного акціонерного товариства «Тернопільський електромеханічний завод» про стягнення заборгованості,
07 травня 2013 року управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі (далі - УПФ України в м. Тернополі) звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому після уточнення своїх вимог просило стягнути з публічного акціонерного товариства «Тернопільський електромеханічний завод» (далі - ПАТ) заборгованість з відшкодування сум витрат на виплату і доставку пільгових пенсій в сумі 10735,33 грн. за період з 01.12.2012 року по 17.04.2013 року.
Оскаржуваною постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2013 року позов задоволено частково. Вирішено стягнути з ПАТ на користь позивача заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», за період з 01.12.2012 року по 17.04.2013 року в сумі 4803,45 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі позивач УПФ України в м. Тернополі просить зазначене судове рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що за ПАТ рахується заборгованість по відшкодуванню понесених позивачем витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, в сумі 10735,33 грн. за період з 01.12.2012 року по 17.04.2013 року. Оскільки вказана заборгованість відповідачем не сплачена, то позовні вимоги є обґрунтованими.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, а відтак на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянтів у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких мотивів.
Частково задовольняючи позовні вимоги УПФ України в м. Тернополі, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, що направлялися відповідачу, а також згідно з розрахунком боргу, за ПАТ обліковується заборгованість перед Пенсійним фондом України по фактичних витратах на виплату та доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», за період з 01.12.2012 року по 17.04.2013 року, на загальну суму 10735,33 грн., з яких 4803,45 грн. становлять витрати на виплату і доставку пенсії ОСОБА_1 та 5931,88 грн. - на виплату і доставку пенсії ОСОБА_2
Оскільки доказів сплати заборгованості на суму 4803,45 грн. щодо витрат на виплату і доставку пенсії ОСОБА_1 на час розгляду справи суду не представлено, то позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими і їх слід задовольнити.
Разом із тим, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2013 року у справі № 259/11/9104 встановлено, що ОСОБА_2 працював на ВАТ «Тернопільський електромеханічний завод» з 01.11.1976 року по 2002 рік на посаді, яка була включена до Списку № 2, що затверджений постановою Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22.08.1956 року, виконуючи роботи, які давали право на пенсію на пільгових умовах, та набув необхідний повний стаж на зазначених роботах до 01.01.1992 року, що давало право на пенсію на пільгових умовах, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення». Тому пільгова пенсія мала бути призначена на підставі ст. 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Тому суд дійшов висновку, що оскільки ОСОБА_2 набув право на пенсію відповідно до ст. 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що не створює обов'язку відповідача відшкодовувати витрати по виплаті та доставці такої пенсії, то вимоги позивача до ПАТ про стягнення спірної заборгованості в сумі 5931,88 грн. щодо вказаного пенсіонера не ґрунтуються на вимогах законів, а отже не підлягають до задоволення.
Даючи правову оцінку доводам апелянта та оскаржуваному судовому рішенню, суд апеляційної інстанції виходить із таких міркувань.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.
Пунктом 1 статті 2 вказаного Закону визначено, що об'єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону є фактичні витрати на оплату праці працівників, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
Крім того, порядок відшкодування фактичних витрат по виплаті та доставці пенсій передбачений Інструкцією про порядок обчислення та сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1.
Відповідно до п. 6 вказаної Інструкції відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з п. 6.8 Інструкції підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Як передбачено п.6.9 Інструкції, не сплачені та/або несвоєчасно сплачені суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, зазначених в абзаці другому пункту 6.1 цієї Інструкції, стягуються з нарахуванням пені та штрафних санкцій відповідно до норм Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Відповідно до п.6.10 Інструкції, відшкодування сум і фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцем його реєстрації.
Судом встановлено, що на ПАТ працювали ОСОБА_1 та ОСОБА_2, яким рішенням УПФ України в м. Тернополі призначена пенсія на пільгових умовах згідно пунктів «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Ці особи перебувають на обліку в УПФ України в м. Тернополі та у спірний період отримували пенсію за віком за Списком № 2 при повному пільговому стажі.
Відповідно до розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, що направлялися органом Пенсійного фонду України відповідачу, а також згідно з докладним розрахунком боргу (суми позовних вимог), за ПАТ обліковується заборгованість перед Пенсійним фондом України по фактичним витратам на виплату та доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах відповідно до «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в сумі 10735,33 грн. за період з 01.12.2012 року по 17.04.2013 року.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2013 року в справі № 259/11/9104 скасовано рішення УПФ України в м. Тернополі про призначення ОСОБА_2 пільгової пенсії відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та зобов'язано позивача призначити вказаному громадянину пільгову пенсію згідно зі ст. 100 цього Закону.
Разом з тим, 09.09.2014 року ухвалою Вищого адміністративного суду постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2013 року скасовано, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2010 року, якою відмовлено ВАТ «Тернопільський електромеханічний завод» у скасуванні рішення УПФ України в м. Тернополі про призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_2 згідно пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», залишено в силі.
З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги УПФ України в м. Тернополі є правомірними і підлягають до задоволення у повному обсязі.
Таким чином, оскільки при вирішенні даного публічно-правового спору судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, а мотиви, з яких виходив суд під час ухвалення свого рішення, не відповідають фактичним обставинам справи, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової про задоволення адміністративного позову.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України апеляційний суд,
апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі задовольнити.
Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2013 року у справі № 819/1271/13-а скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі задовольнити.
Стягнути з публічного акціонерного товариства «Тернопільський електромеханічний завод» 10735 (десять тисяч сімсот тридцять п'ять) грн. 33 коп. фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за період з 01 грудня 2012 року по 17 квітня 2013 року.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т.В.Онишкевич
Судді В.П.Дякович
І.О.Яворський