18 березня 2015 року Справа № 876/400/14
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Дяковича В.П., Яворського І.О.,
з участю секретаря судових засідань Гелецького П.В.,
представника позивача Штеця В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2013 року у справі за його позовом до державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
У липні 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3) звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому після уточнення своїх вимог просив визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області (далі - ДПІ у Тячівському р-ні):
№ 0000551701/240/17-1 від 19.03.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізисних осіб (далі - ПДФО) на 11821,53грн., з яких 9930,56 грн. за основним платежем та 1890,97 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;
№ 0000561701/241/17-1 від 19.03.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 115631,78 грн., з яких 95263,26 грн. за основним платежем та 20368,52 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;
№ 0003491701/17-1 від 29.05.2013 року, про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на 115629,81 грн., з яких 95263,26 грн. за основним платежем та 20366,55 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;
№ 0003481701/1497/17-1 від 29.05.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДФО на 7225,91 грн., з яких 5991,06 грн. за основним платежем та 1234,85 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Постановою Закакрпатського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2013 року у справі № 807/2285/13-а у задоволенні позову було відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_3 просив скасувати вказану постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні його позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 19.03.2013 року № 0000561701/241/17-1 та від 29.05.2013 року № 003491701/1496/17-19 (про визнання податкового зобов'язання з ПДВ) та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги у цій частині задовільнити. У решті оскаржувану постанову залишити без змін.
У обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо податкових повідомлень-рішень відповідача від 29.05.2013р. № 0003491701/1496/17-1 (аналогічне до № 000056701 24117-1 від 19.03.2013 року), суд першої інстанції не врахував визначення терміну податкового (звітного) періоду, за який проводилась перевірка, і періоду, за який позивачу нараховані фінансові санкції.
Суд першої інстанції до спірних правовідносин застосував вимоги п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України (далі - ПК), однак не врахував, що згідно з п.1 ст. 305 ПК базовим податковим (звітним) періодом для сплати податку є календарний рік, а п. 2 ст. 305 ПК встановлено, що базовий календарний (звітний) рік починається з 1-го січня і закінчується 31-го грудня того ж року.
Відповідно до акту перевірки відповідача від 04.03.2013 року документальна позапланова перевірка фінансово-господарської діяльності ФОП ОСОБА_3 проводилась за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року. Фінансово-господарську діяльність позивач здійснював і у І кварталі 2010 року, а тому показники податкових зобов'язань з ПДВ відображав і надавав відповідачу у відповідності до вимог п.1 ст. 305 ПК за базовий податковищ (звітний) період, який становить 1 рік з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року.
Представник позивача у ході апеляційного розгляду підтримав вимоги, викладені у апеляційній скарзі, та просив її задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача на виклик апеляційного суду не прибув, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.
Відмовляючи у задоволенні позову ФОП ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що ДПІ в Тячівському р-ні проведено документальну позапланову перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року. За результатами перевірки було складено акт № 297/17-1/НОМЕР_1 від 04.03.2013 року та прийняті податкові повідомлення-рішення від 19.03.2013 року № 0000551701/240/17-1 та № 0000561701/241/17-1.
ФОП ОСОБА_3 вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені у адміністративному порядку до ДПА у Закарпатській області ДПС. За наслідками розгляду скарги позивача було:
- частково скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000551701/240/17-1 від 19.03.2013 року в частині 3939,50 грн. ПДФО та 656,12 грн. штрафних санкцій;
- частково скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000561701/241/17-1 від 19.03.2013 року в частині 1,97 грн. штрафних санкцій по ПДВ;
- залишено без задоволення скаргу на податкові повідомлення-рішення від 19.03.2013 року № 0000551701/240/17-1 (в частині 5991,06 грн. ПДФО та 1234,85 грн. штрафних санкцій), № 0000561701/241/17-1 (в частині 95263,26 грн. ПДВ та 20366,55 грн. штрафних санкцій).
Рішенням про результати розгляду повторної скарги від 12.06.2013 за № 2039/Ш/99-99-10-01-03-14 Міністерство доходів і зборів України залишило зазначені податкові повідомлення-рішення без змін.
Відповідно до п.п. 60.1.3 п. 60.1 ст. 60 ПК податкове повідомлення-рішення вважається відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого повідомлення-рішення. Тому адміністративний позов в частині скасування податкових повідомлень-рішень від 19.03.2013 року № 0000551701/240/17-1 та № 0000561701/241/17-1 не підлягає до задоволення, так як такі частково скасовані рішенням про результати розгляду скарги ДПС у Закарпатській області, вважаються відкликаними і не несуть правових наслідків для позивача.
Щодо оскарження податкових повідомлень-рішень від 29.05.2013 року № 0003491701/1496/17-1 та № 0003484701/1497/17-1 суд першої інстанції виходив із такого.
Під час проведеної відповідачем документальної позапланової перевірки позивача за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року було встановлено, що виручка від реалізації товарів (робіт, послуг) за період з квітня 2010 року по березень 2011 року (дванадцять місяців) відповідно до звітів реєстратора розрахункових операцій (далі - РРО) склала 304430,59 грн. У зв'язку із перевищенням позивачем граничного обсягу виручки від реалізації товарів у 300000 грн. у березн 2011 року він не мав права у подальшому здійснювати свою діяльність без реєстрації платником ПДВ.
За період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року позивач не реєструвався платником ПДВ, не декларував податковий кредит по ПДВ. У зв'язку з наведеним суд дійшов до переконання, що ФОП ОСОБА_3 порушив п. 181.1 ст. 181 та п. 187.1 ст. 187 ПК, що призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ в загальному розмірі 95263,26 грн.
Щодо податкового повідомленням-рішенням № 0003481701/1497/17-1 від 29.05.2013 року про визначення податкового зобов'язання з ПДФО на загальну суму 7225,91 грн. суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до договору оренди № б/н від 21.06.2010 року ( а.с. 90), укладеного між ФОП ОСОБА_3та ОСОБА_4, позивач орендував магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1» площею 25 м2. Сума орендної плати становила 100 грн./місяць.
Оскільки Тячівська міська рада Закарпатської області на 2010 рік не визначила мінімальну вартість місячної оренди 1 м2 загальної площі нерухомого майна, що надається в оренду, то перевіркою нараховано за липень-грудень 2010 року 90,00 грн. (100 грн. х 6 міс. х 15%) ПДФО з виплат громадянці ОСОБА_4 оренди нерухомого майна.
Так як рішення Тячівської міської ради не оприлюднено до початку звітного (податкового) 2011 року та 2012 року, то об'єкт оподаткування (дохід ОСОБА_4 від надання нерухомого майна в оренду) ПДФО визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренд 21.06.2010 року.
Тому відповідачем визначено податкове зобов'язання з ПДФО за 2011 рік у розмірі 180,00 грн. (100,00 грн. х 12 міс. х 15%), а за 2012 рік при визначенні податкового зобов'язання взято до уваги мінімальну вартість місячної оренди 1 м2 загальної площі нерухомого майна, що надається в оренду, яка визначена рішенням Тячівської міської ради Закарпатської області від 01.02.2011 року № 59 у розмірі 42,76 грн. (а.с. 88, 89). Тому відповідачем правомірно нараховано позивачу податкове зобов'язання у розмірі 1924,20 грн. (42,76 грн. х 25 м2 х 12 х 15%).
Відповідно до пп. 171.2 «а» ст.171 ПК ФОП ОСОБА_3 є особою відповідальною за нарахування утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, оскільки в силу приписів пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК є податковим агентом.
Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, апеляційний суд виходить із таких міркувань.
Як свідчать матеріали справи, ФОП ОСОБА_3 оскаржив у апеляційному порядку постанову суду першої інстанції лише у частині відмови в задоволенні його позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 19.03.2013 року № 0000561701/241/17-1 та від 29.05.2013 року № 003491701/1496/17-19, якими було визначено податкове зобов'язання з ПДВ за порушення п. 181.1 ст. 181 та п. 187.1 ст. 187 ПК.
Даючи оцінку оскаржуваному судовому рішення та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд першої інстанції виходить із таких міркувань.
Відповідно до п. 181.1 ст. 181 ПК у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.
Пунктом 187.1 ст. 187 ПК передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
- дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
- дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Як безспірно встановлено судом першої інстанції, під час проведеної податковим органом перевірки ФОП ОСОБА_3 було встановлено, що виручка позивача від реалізації товарів (робіт, послуг) за період з квітня 2010 року по березень 2011 року відповідно до звітів РРО склала 304430,59 грн. За період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року позивач не реєструвався платником ПДВ, не декларував податковий кредит по ПДВ.
Виходячи із приписів п. 181.1 ст. 181 ПК суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що у зв'язку із перевищенням ФОП ОСОБА_3 граничного обсягу виручки від реалізації товарів у 300000 грн. у березні 2011 року він був зобов'язаний зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 ПК та не мав права у подальшому здійснювати свою діяльність без реєстрації платником ПДВ.
У зв'язку із наведеним слід вважати правильними твердження податкового органу про те, що ФОП ОСОБА_3 порушив п. 181.1 ст. 181 та п. 187.1 ст. 187 ПК, що призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ в загальному розмірі 95263,26 грн., з якими погодився суд першої інстанції.
Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції не було враховано приписів ст. 305 ПК, на переконання апеляційного суду, є безпідставними, оскільки закон пов'язує необхідність реєстрації платником ПДВ саме з фактом отриманням загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг більше 300000 грн. протягом останніх 12 календарних місяців, що і було встановлено податковим органом у ході перевірки ФОП ОСОБА_3
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,
апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2013 року у справі № 807/2285/13-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т.В.Онишкевич
Судді В.П.Дякович
І.О.Яворський
Ухвала у повному обсязі складена 19 березня 2015 року.