17 березня 2015 року Справа № 9799/15
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Сеника Р.П.,
суддів Попка Я.С., Хобор Р.Б.,
розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01.10.2014 року у справі № 344/7829/14-а за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду у м. Івано-Франківську про визнання дій неправомірними, зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсії, -
28.05.2014 року ОСОБА_1 звернулась із позовною заявою до суду до Управління Пенсійного фонду у м. Івано-Франківську про визнання дій неправомірними, зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсії.
Позовні вимоги мотивує тим, що отримує пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу». Вона звернулась до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську із заявою про перерахунок пенсії як державному службовцю відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу». Надала всі необхідні документи, в тому числі довідки про складові заробітної плати, що подаються для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу». Однак, відповідачем при перерахунку пенсії не включено до складу її заробітної плати матеріальної допомоги на оздоровлення та на матеріально-побутові потреби, внаслідок чого пенсія виплачується в меншому розмірі, ніж повинна бути. Листом від 21.05.2014 року відповідач повідомив, що матеріальна допомога не враховується в суму заробітної плати для обчислення пенсії у відповідності до Закону України «Про державну службу», тому немає підстав у перерахунку пенсії. Вважає,що матеріальна допомога повинна враховуватися при обчисленні розміру пенсії, оскільки на матеріальну допомогу нараховувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та необхідність врахування матеріальної допомоги при обчисленні пенсії державним службовцям узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України. Тому просила зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії з врахуванням матеріальної допомоги в суму заробітку, з якого обчислювалась пенсія.
Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01.10.2014 року позов задоволено частково.
Визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку та виплаті пенсії державного службовця з урахуванням сум виплаченої допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги; зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську, ідентифікаційний код - 20550895, провести ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, перерахунок пенсії державного службовця з 28 листопада 2013 року, з врахуванням сум виплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення та допомоги на вирішення соціально-побутових питань та виплатити недоплачену суму пенсії з урахуванням фактично отриманих ним сум починаючи з 28 листопада 2013 року; в задоволенні решти вимог позову відмовилено.
Постанову суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на неї апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що не погоджується з рішенням суду першої інстанції, оскільки дане рішення винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та таке, що неповно відображає обставини, які мають істотне значення для даної справи.
Просить скасувати постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01.10.2014 року та відмовити у задоволенні позову.
Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів. Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін з таких підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1, являється пенсіонером та з 15.05.2006 року отримує пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу». Вказана обставина сторонами не оспорювалася, тому з урахуванням положення ч. 3 ст. 72 КАС України не потребувала доказування в судовому засіданні.
Задовольняючи частково у позовних вимогах у справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до Закону України «Про державну службу» таЗакону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до заробітної плати, з якої призначається пенсія державного службовця, враховується матеріальна допомога на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань, індексація заробітної плати, оскільки на них також нараховуються внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 37 Закону України «Про державну службу» пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Однак, відповідачем при розрахунку пенсії не включено до складу її заробітної плати матеріальної допомоги на оздоровлення та на матеріально-побутові потреби, внаслідок чого пенсія виплачується в меншому розмірі, ніж повинна бути.
Відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону України «Про державну службу» заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
Згідно ч. 6 ст. 33 Закону України «Про державну службу», Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
Частиною 1 ст. 35 Закону України «Про державну службу» передбачено виплату державним службовцям допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу при наданні щорічної відпустки.
У ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про оплату праці», встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений орган виплачує працівникові за виконану роботу. Ст. 2 даного Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить - основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.
З копій наказів ДПІ в м. Івано-Франківську (а.с.13-16) та довідок (а.с.11, 12) вбачається, що позивачці у вказані вище відповідно до наказів місяці виплачувалась матеріальна допомога на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань. На суми проведено нарахування та утримання страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення та допомога для вирішення соціально-побутових потреб входила до системи оплати праці державного службовця.
Відповідно до частини першої статті 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплат праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України « Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'якове державне пенсійне страхування. Стаття 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того чи входять вони до структкри заробітної плати.
Закон України «Про оплату праці» та Закон України «Про державну службу» ж загальними по відношенні до даних правовідносин, в той час як перевагу мають спеціальні норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постановах № 21-430а11 від 20.02.2012 року та № 21-125а13 від 14.05.2013 року, які з врахуванням вимог ст.244-2 КАС України є обов'язковими для врахування судами при розгляді справ у подібних правовідносинах.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів прийшла до висновку про безпідставність неврахування відповідачем під час призначення позивачу пенсії до складу заробітної плати сум матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань, так як на них також нараховуються внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Щодо вимоги позивачки про зобов'язання відповідача надалі нараховувати пенсію з включенням усіх видів оплати праці, на які нараховується збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, включаючи суми матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань, як складові заробітної плати з якої проводиться нарахування пенсії позивачці, колегія суддів погоджується із вирішенням суду першої інстанції, що у задоволенні таких вимог слід відмовити, оскільки правовою підставою для звернення до адміністративного суду є захист порушених прав, свобод чи інтересів. Право на позов у особи виникає лише після порушення відповідачем її права, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушене у майбутньому і щодо якого не відомо, буде воно порушене чи ні.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.
Керуючись ст.ст. 195-197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківськуа- залишити без задоволення.
Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01.10.2014 року у справі № 344/7829/14-а - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий: Р.П. Сеник
Судді : Я.С. Попко
Р.Б. Хобор