19 березня 2015 року м. Львів Справа № 876/9255/13
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Рибачука А.І.,
суддів - Багрія В.М., Старунського Д.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 04 червня 2013 року по справі № 803/1118/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-мікс» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-мікс» звернулося до суду з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 23 квітня 2013 року № 0002392201 та №0002402201.
Позовні вимоги обґрунтовувало посиланням на правомірність формування ним податкових зобов'язань та податкового кредиту з врахуванням реально проведених господарських операцій з ТзОВ «Амат-Херсон». Зазначало, що висновки відповідача є протиправними, оскільки жодного порушення норм Податкового кодексу України під час здійснення господарських операцій позивача з ТзОВ «Амат-Херсон» та в подальшому формуванні податкового кредиту, а також показників податку на прибуток за наслідками цих операцій позивачем не допущено.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 04 червня 2013 року вказаний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби від 23 квітня 2013 року № 0002392201 та № 0002402201.
Не погоджуючись із зазначеною постановою суду, Луцька об'єднана державна податкова інспекція Волинської області подала апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням те, що фінансово-господарська діяльність ТзОВ «Євро-мікс» здійснювалась поза межами правового поля та була направлена на отримання податкової вигоди у вигляді мінімізації сплати податку на додану вартість до бюджету.
Особи, які беруть участь в справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому на підставі пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі акта перевірки від 02 квітня 2013 року № 1760/22.1/33092182, складеного за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Євро-мікс» з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ «Амат Херсон» за період з 01 червня 2012 року по 31 січня 2013 року та з питань правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за грудень 2012 року, Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Волинської області прийняті податкові повідомлення-рішення від 23 квітня 2013 року № 0002392201, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 90 012 грн., в тому числі основний платіж - 60 008 грн., штрафна (фінансова) санкція - 30 004 грн., та № 0002402201, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 85 725 грн., в тому числі основний платіж - 57 150 грн., штрафна (фінансова) санкція - 28 575 грн.
Підставою для визначення позивачеві вказаних податкових зобов'язань слугував висновок відповідача про порушення вимог статті 185, пункту 186.1 статті 186, пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит та занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету по взаємовідносинах з ТзОВ «Амат Херсон» на загальну суму 57 150 грн. 33 коп., в тому числі за червень 2012 року на 32 356 грн., за липень 2012 року на 24 794 грн.; підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування за ІІ квартал 2012 року в сумі 161 782 грн., за ІІІ квартал 2012 року в сумі 123 970 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за ІІ квартал 2012 року на суму 33 974 грн. та за ІІІ квартал 2012 року на суму 26 034 грн.
Висновки перевірки про завищення податкового кредиту та заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету по взаємовідносинах з ТзОВ «Амат Херсон» на загальну суму 57 150 грн. 33 коп., завищення витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування за ІІ-ІІІ квартал 2012 року на 285 752 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за ІІ-ІІІ квартал 2012 року на суму 60 008 грн. базуються на тому, що фінансово-господарська діяльність ТзОВ «Євро-мікс» по взаємовідносинах з ТзОВ «Амат Херсон» здійснювалась поза межами правового поля та проведена з метою отримання ТзОВ «Євро-мікс» податкової вигоди у вигляді мінімізації податку на додану вартість та податку на прибуток до бюджету. На підтвердження своїх доводів податковий орган зазначає, що з Державної податкової інспекції у місті Херсон листами від 29 серпня 2012 року № 4262/7/15-312 та від 4 вересня 2012 року № 43657/15-312 надійшли акти про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Амат Херсон» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 1 липня 2012 року по 31 липня 2012 року та за період з 01 червня 2012 року по 30 червня 2012 року, у яких встановлено, що ТзОВ «Амат Херсон» у період з 1 червня 2012 року по 31 липня 2012 року не мало основних фондів, складських приміщень, автотранспортних засобів та не підтверджено реальності проведення фінансово-господарської діяльності, розрахунків та обставин їх здійснення. Зроблено висновок, що ОСОБА_1 формально виконувала обов'язки директора ТзОВ «Амат Херсон» та, як наслідок, використовувала реквізити даного підприємства, надававши послуги по формуванню «незаконного» податкового кредиту іншим суб'єктам підприємницької діяльності та «незаконно» формувала витрати.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що викладені в акті перевірки від 2 квітня 2013 року № 1760/22.1/33092182 висновки податкового органу не знайшли свого підтвердження в ході з'ясування обставин у справі по суті, відтак, встановлення податковим органом завищення податкового кредиту та заниження податку на додану вартість, а також завищення витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток за ІІ-ІІІ квартал 2012 року є необґрунтованим та безпідставним.
Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності. Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Відповідно до пункту 138.2 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.
Згідно з пунктом 138.4 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Відповідно до пункту 139.1.9 статті 139 Податкового кодексу України не належать до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Виходячи із наведених норм закону, до складу валових витрат платника податку належать витрати, які: 1) підтверджені первинними документами; 2) пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.
Як передбачено пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до пункту 198.3 цієї ж статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту, у відповідності до вимог абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Тобто, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для формування валових витрат; виникнення права на податковий кредит, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.
Доводи ж податкового органу про отримання платником податків необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на віднесення певних витрат до складу валових витрат з податку на прибуток та формування податкового кредиту з податку на додану вартість.
При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
За змістом статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Матеріалами справи підтверджується, що ТзОВ «Євро-мікс» укладено договір поставки з ТзОВ «Амат Херсон» за №25/04 від 25 квітня 2012 року про придбання товару (шрот соєвий).
На виконання умов договору поставки №25/04 від 25 квітня 2012 року ТзОВ «Амат Херсон» поставлено товари на загальну суму 342 902 грн., в тому числі податку на додану вартість 57 150.33 грн., що підтверджується податковими та видатковими накладними.
Позивачем проведено розрахунок по договірних зобов'язаннях з ТзОВ «Амат Херсон», що також підтверджується копіями банківських виписок за липень - червень 2012 року.
Перевезення шроту соєвого з м. Херсон до м. Ковель Волинської області здійснювалися приватним підприємцем ОСОБА_2, про що було укладено договір-замовлення на транспортно-експедиційні послуги від 18 червня 2012 року та від 17 липня 2012 року. На виконання умов договору-замовлення підприємцем ОСОБА_2 було виписано товарно-транспортні накладні та акти здачі-приймання робіт (надання послуг).
В подальшому товар, який був придбаний у ТзОВ «Амат Херсон» був використаний у виробництві кормів і був реалізований ФГ «Відродження-Ружин» та ТзОВ «Прогрес», що підтверджується податковими та видатковими накладними.
Витрати по придбанню шроту соєвого в червні та липні 2012 року від ТзОВ «Амат Херсон» в сумі 285 752 грн.. віднесені позивачем до складу валових витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування в деклараціях з податку на прибуток за ІІ-ІІІ квартал 2012 року.
В подальшому, на підставі отриманих від ТзОВ «Амат Херсон» податкових накладних, позивачем включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість 57 150.33 грн. та відображено в податкових деклараціях з податку на додану вартість за червень 2012 року в сумі 32 356 грн., липень 2012 року в сумі 24 794 грн.
В підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТзОВ «Амат Херсон» позивачем надано суду копії договору поставки, договору замовлення, податкових накладних, видаткових накладних, рахунків-фактур, товарно-транспортних накладних, актів здачі-прийняття робіт, банківських виписок.
Зазначені документи містять усі необхідні реквізити як того вимагає чинне законодавство України.
Висновок податкового органу про недоведеність позивачем факту транспортування придбаного у ТзОВ «Амат Херсон» товару з огляду на те, що у наданих позивачем товарно-транспортних накладних не конкретизовано шлях прямування вантажу, відсутні посилання на номери подорожніх листів, до яких вони видані, не вказано прізвище, ім'я, по батькові відповідальної особи за отримання товарно-матеріальних цінностей із зазначенням номера доручення на таке отримання, або інші документи, щодо реальності та товарності проведених операцій, не може бути підставою для визнання здійснених господарських операцій безтоварними, оскільки товарно-транспортна накладна не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.
Крім цього, у відповідача відсутні докази участі позивача у схемах мінімізації податкових платежів шляхом створення за допомогою спірних операцій лише видимості товарообігу та руху грошових коштів без реальних економічних змін майнового стану.
Згідно з чинним законодавством дійсність правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника не залежать від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності у них основних фондів та трудових ресурсів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника податків додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань. А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагента для одержання незаконної податкової вигоди, позивач не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.
Отже, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про правомірність формування позивачем податкових зобов'язань за податком на прибуток та податком на додану вартість з врахуванням господарських відносин з ТзОВ «Амат Херсон», а відтак, про наявність підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
За наведених обставин суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.
Керуючись статтями 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,
Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 04 червня 2013 року по справі № 803/1118/13-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: А.І. Рибачук
Судді В.М. Багрій
Д.М. Старунський