17 березня 2015 р. Справа № 876/11284/14
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Улицького В.З.
суддів: Гулида Р.М., Матковської З.М.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області на постанову Міжгірського районного суду Закарпатської області від 18.11.2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області про визнання дій неправомірними,-
У листопаді 2014 року позивач звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області про визнання дій неправомірними щодо відмови в перерахунку призначеної пенсії з врахуванням сум матеріальної допомоги на оздоровлення, індексації грошових доходів та святкові.
Позивач позовні вимоги мотивував тим, що 22.08.2014 року він звернувся до відповідача із заявою щодо роз'яснення, чому при розрахунку розміру пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» не враховано суму індексації грошових доходів, оздоровчі та святкові. Проте, відповідач своїм листом від 02.09.2014 року за №73-Б надав відповідь, що згадані суми виплат не можуть бути враховані для обчислення розміру пенсії, так як вони не є складовими заробітної плати. Вважаючи дії відповідача протиправними позивач звернувся до суду. Просив позов задоволити.
Постановою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 18.11.2014 року позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області щодо не врахування у заробітку при призначенні пенсії державного службовця матеріальної допомоги на оздоровлення, індексації грошових доходів, святкові ОСОБА_1. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області здійснити перерахунок розміру пенсії ОСОБА_1 з включенням до суми заробітної плати для обчислення пенсії індексації грошових доходів, матеріальної допомоги на оздоровлення, та святкові дні з 05.05.2014 року та нараховувати щомісячно з урахуванням складових заробітної плати (доходу) зазначених у довідці №08-0273 від 24.04.2014 року. Позовні вимоги ОСОБА_1 починаючи з 28.04.2014 року по 04.05.2014 року - залишено без розгляду.
Постанову суду першої інстанції оскаржило управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволені позову відмовити.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім, випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що 22.08.2014р. позивач звернувся із заявою до відповідача у якому просив надати йому роз'яснення щодо не врахування індексації, матеріальної допомоги на оздоровлення, святкових відповідно до Закону України «Про державну службу».
Однак, відповідачем своїм листом від 02.09.2014 року за №73-Б відмовив у задоволені вимог які містились у заяві.
Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про державну службу», в редакції яка діяла на момент призначення пенсії заявниці, пенсія державним службовцям призначається в розмірі 90 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно ч. 2 ст. 33 Закону України «Про державну службу» заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
Частиною 6 ст. 33 Закону України «Про державну службу» передбачено, що, державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про державну службу» передбачено виплату державним службовцям допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу при наданні щорічної відпустки.
Системний аналіз наведеного дає змогу зрозуміти, що матеріальна допомога на оздоровлення, індексація та компенсація за невикористані дні відпустки входила до системи оплати праці державного службовця.
Стаття 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії.
За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того чи входять вони до структури заробітної плати.
Аналогічна позиція відображена у постанові Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року у який зазначено, що є неправильними висновки суду про те, що оскільки матеріальна допомога, на яку нараховувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, не включається до складу заробітної плати державного службовця, то вона не враховується при обчисленні розміру його пенсії.
Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що при зверненні до суду позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду, передбачений ч.2 ст.99 КАС України та не наведено поважних причин його пропуску, а відтак адміністративний позов був залишений без розгляду по 04.05.2014 року.
Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення позову.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції.
З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області залишити без задоволення, а постанову Міжгірського районного суду Закарпатської області від 18.11.2014 року у справі №302/1359/14-а - без змін.
На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: В. Улицький
Судді: Р. Гулид
З. Матковська