17 березня 2015 р. Справа № 876/11654/14
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Улицького В.З.
суддів: Гулида Р.М., Матковської З.М.
при секретарі судового засідання: Дутка І.С.
представника позивача: ОСОБА_1
представника відповідача: Краснопольської Ю.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Державної митної служби України та Львівської митниці Міндоходів на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.11.2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Львівської митниці Міндоходів, Державної митної служби України, Головного управління Державного казначейства у Львівській області про визнання незаконним наказу про звільнення з роботи,-
У листопаді 2010 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом до Львівської митниці Міндоходів, Державної митної служби України, Головного управління Державного казначейства у Львівській області з вимогами, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог. Визнати протиправним та скасувати наказ Державної митної служби України від 18 жовтня 2010 року № 1972-к «Про звільнення», поновити ОСОБА_3 з 19 жовтня 2010 року на посаді державного інспектора відділу митного оформлення №6 митного поста «мостиська» Львівської митниці Міндоходів, стягнути з Львівської митниці Міндоходів на користь ОСОБА_3 середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу з 19 жовтня 2010 року.
Позивач позовні вимоги мотивував тим, що Державна митна служба України безпідставно припинив перебування позивача на державній службі в митних органах України. Звільнення з роботи ОСОБА_3 проведено в порушення вимог ст.ст.46,142 Кодексу законів України про працю, вважає, що у даному випадку повинні були застосовуватись вимоги Закону України "Про Дисциплінарний статут митної служби України". Просив позов задоволити.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21.11.2014 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної митної служби України від 18.10.2010 року №1972-к «Про звільнення». Поновлено ОСОБА_3 з 19 жовтня 2010 року на посаді державного інспектора відділу митного оформлення № 6 митного поста «Мостиська» Львівської митниці Міндоходів. Стягнуто з Львівської митниці Міндоходів на користь ОСОБА_3 заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 163855,82 грн. Постанову в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді державного інспектора відділу митного оформлення №6 митного поста «Мостиська» Львівської митниці Міндоходів та зобов'язання Львівську митницю Міндоходів виплати в межах стягнення заробітної плати за один місяць в межах середньомісячної заробітної плати в сумі 3337,66 грн. допущено до негайного виконання.
Постанову суду першої інстанції оскаржили Державна митна служба України та Львівська митниця Міндоходів. Вважають, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційних скаргах. Просять скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги апелянтів слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім, випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 проходив службу в митних органах з 05.09.1994 року, з 01.05.2010 року та на час звільнення обіймав посаду інспектора сектору митного оформлення №4 відділу митного оформлення №6 митного поста "Мостиська" Львівської митниці, спеціальне звання - радник митної служби 3 рангу.
Наказом Державної митної служби України від 18 жовтня 2010 року №1972-К "Про звільнення", ОСОБА_3, інспектора сектору митного оформлення № 4 відділу митного оформлення № 6 митного поста "Мостиська" Львівської митниці, звільнено із займаної посади з 18.10.2010 року відповідно до п. 7 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із появою на роботі в нетверезому стані.
Наказом начальника Львівської митниці № 969-к від 19.10.2010 року "Про оголошення наказу Державної митної служби України" оголошено наказ Державної митної служби України №1972-К від 18.10.2010 року "Про звільнення".
Згідно ст. 30 Закону України "Про державну службу" звільнення з державної служби здійснюється згідно ст. 30 даного Закону, так і відповідно до Кодексу законів про працю України.
Статус державних службовців, що працюють в митних органах України, регулюється Дисциплінарним статутом митної служби України, затвердженим Законом України від 6 вересня 2005 року за № 2805 (далі - Дисциплінарний статут).
Відповідно до ст. 31 Дисциплінарного статуту, з метою з'ясування всіх обставин вчинення посадовою особою митної служби дисциплінарного правопорушення, керівник митного органу має право призначити службове розслідування, порядок проведення якого визначається спеціально уповноваженими органами в галузі митної справи. Застосуванню дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення передує обов'язкове службове розслідування.
Відповідно до порядку та особливих умов проходження служби в митних органах, додаткові гарантії для працівників митних органів встановлюються Дисциплінарним статутом митної служби України. Зокрема у випадку накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, повинно бути проведено службове розслідування.
Пунктом 22 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 6 листопада 1992 р., звільнення за підставами передбаченими ст. 40 КЗпП України, зокрема за п. 7 ст. 40 КЗпП України визнано дисциплінарним стягненням.
Як встановлено апеляційним судом, що позивач був звільнений з посади на підставі ст. 40 п. 7 КЗпП України за появу на роботі 18 жовтня 2010 року в нетверезому стані. Львівською митницею видано наказ № 969-к "Про оголошення наказу ДМСУ " від 19 жовтня 2010 року.
Разом з тим, звільнення позивач проведено на підставі таких матеріалів, складених при виявленні факту знаходження останнього на роботі в нетверезому стані, а саме:
-акту від 18 жовтня 2010 року про відмову від проходження добровільного медогляду на предмет встановлення ознак сп'яніння чи вживання психотропної речовини, згідно якого ОСОБА_3 17.10.2010 року о 23 год. 50 хв. був на роботі в нетверезому стані, та відмовився проходити добровільний медичний огляд, при цьому дав пояснення, що він алкогольних напоїв не вживав.
-акту від 18 жовтня 2010 року "Про перебування посадових осіб сектору митного оформлення № 4 відділу митного оформлення № 6 митного поста "Мостиська" Львівської митниці, а саме: головного інспектора ОСОБА_9., старшого інспектора ОСОБА_10., інспектора ОСОБА_3 в нетверезому стані", згідно якого ОСОБА_3 17 жовтня 2010 року був на роботі в нетверезому стані, про що свідчили різкий запах алкоголю, незв'язне мовлення, хитання при ходьбі, почервоніння обличчя та блиск в очах. Вказаний акт підписаний членами комісії - співробітниками митниці: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7.
З матеріалів справи вбачається, що позивач підписав акт про відмову від проходження добровільного медогляду на предмет встановлення ознак сп'яніння чи вживання психотропної речовини, у зв'язку із поясненням, в якому вказав що алкогольних напоїв він не вживав.
Разом з тим, акт від 18 жовтня 2010 року "Про перебування посадових осіб сектору митного оформлення № 4 відділу митного оформлення № 6 митного поста "Мостиська" Львівської митниці, а саме: головного інспектора ОСОБА_9., старшого інспектора ОСОБА_10., інспектора ОСОБА_3 в нетверезому стані", ОСОБА_3 не підписував, і з ним не ознайомлювався.
Проте, після закінчення робочої зміни позивач, не будучи при цьому відстороненим від роботи, добровільно (за власним бажанням) пройшов медичний огляд на стан сп'яніння у найближчій медичній установі, якою є Мостиська комунальна центральна районна лікарня.
Порядок проведення таких медичних оглядів регламентовано Наказом по Мостиській комунальній центральній районній лікарні від 08.01.2010 року № 11- в "Про порядок проведення медичних оглядів для встановлення ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу". Так, відповідно до пунктів 2.4, 2.5, 2.6 зазначеного Наказу існують наступні медичні огляди для встановлення алкогольного, наркотичного та іншого сп'яніння, а саме: 1. за направленням працівників міліції, 2. за направленням працівників ДАІ, 3. за направленням керівників підприємств, на яких працюють особи, що проходять медичний огляд, 4. за власним бажанням обстежуваної особи.
Постановою Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року роз'яснюється, що факт сп'яніння необхідно підтверджувати медичним висновком або іншими видами доказів, передбаченими ЦПК України. Звісно, краще якщо даний факт буде підтверджено медичним висновком, оскільки деякі ліки можуть мати дію, дуже схожу на стан сп'яніння, і у випадку помилки звільнення працівника буде незаконним.
Апеляційний суд також бере до уваги те, що саме медичним висновком було підтверджено зворотне, тобто жодних ознак вживання алкоголю позивачем медичною установою встановлено не було.
Судовою колегією апеляційного суду досліджено акт від 18 жовтня 2010 року "Про перебування посадових осіб сектору митного оформлення №4 відділу митного оформлення № 6 митного поста "Мостиська" Львівської митниці, а саме: головного інспектора Юківа М.Л., старшого інспектора ОСОБА_10., інспектора ОСОБА_3 в нетверезому стані". Зазначений акт апеляційним судом не може братися до уваги, як належний доказ факту вживання ОСОБА_3 алкогольних напоїв та перебування ними в нетверезому стані покликаючись на наступне.
Акт складено на підставі акту від 18 жовтня 2010 року про відмову від проходження добровільного медогляду на предмет встановлення ознак сп'яніння чи вживання психотропних речовин.
Крім того, вказаний акт, всупереч вимогам до складання такого документу негайно та безпосередньо на місці встановлення факту, було складено лише на наступний день в приміщенні Львівської митниці по вул. Костюшка, 1 у м. Львові, та підписано відповідними особами близько 13.00 год. наступного дня. Також в акті зазначено, що ОСОБА_3 та іншим працівникам було запропоновано пройти медичний огляд на предмет встановлення стану алкогольного сп'яніння чи вживання психотропних речовин за направленням адміністрації та в супроводі працівників митного поста "Мостиська", однак зазначені особи від проходження медичного огляду відмовились. Вказані обставини представник відповідачів не зміг підтвердити належними доказами.
Таким чином, позивач не міг у встановленому чинним законодавством порядку пройти медичний огляд під час перебування на зміні, оскільки наказу про відсторонення його та інших працівників від роботи в порядку ст. 46 Кодексу законів про працю України не було, офіційного направлення керівництва митниці на проходження медичного огляду видано також не було, а тому його та інших працівників відсутність на робочому місці могла бути розцінена як самовільне залишення робочого місця та стати підставою для звільнення за прогул.
З матеріалів справи вбачається, що добровільне медичне освідування в найближчій медичній установі ОСОБА_3 та інші працівники пройшли відразу після закінчення робочої зміни.
Відповідно до п. 7 ст. 40 КзПП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, у випадку появи працівника на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння.
Згідно ст. 43 КзПП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених п. 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 ст. 40 і п. 2,3 ст. 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, працівником органу внутрішніх справ, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.
Аналізуючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції.
З наведеного вбачається, що доводи апеляційних скарг являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційних скарг слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги Державної митної служби України та Львівської митниці Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.11.2014 року у справі №813/5780/14 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: В. Улицький
Судді: Р. Гулид
З. Матковська
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 18.03.2015 року