17 березня 2015 р. Справа № 876/11784/14
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Улицького В.З.
суддів: Гулида Р.М., Матковської З.М.
при секретарі судового засідання: Дутка І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.12.2014 року у справі за позовом Приватного підприємства «Патронат» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
У вересні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Сихівському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.09.2014 року за №0002442201 та за №0002452201.
Позивач позовні вимоги мотивував тим, що контролюючий орган не вправі був приймати оскаржувані податкові повідомлення-рішення, оскільки перевірка проводилась на підставі постанови слідчого у кримінальній справі, рішення суду, яке набрала законної сили, у будь-якій кримінальній справі за участю (чи відносно) підприємства відсутнє. Також, зазначає позивач, господарські операції між ним і ТзОВ «Армабуд-Тех» в повній мірі підтверджується первинними документами - актами приймання виконаних будівельних робіт за №136-17.10 за жовтень 2013 року і за №137-14.10 за жовтень 2013 року, які вказують на реальність господарських операцій і на необґрунтованість висновків про їх безтоварність. Окрім того, підприємством було надано всі документи, які витребовувались контролюючим органом. Просив позов задоволити.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11.12.2014 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано, прийняті Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, податкові повідомлення-рішення від 03.09.2014 року за №0002442201 та за №0002452201.
Постанову суду першої інстанції оскаржила Державна податкова інспекція у Сихівському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім, випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що за результатами позапланової виїзної документальної перевірки ПП «Патронат» з питань своєчасності, достовірності повноти нарахування та сплати в бюджет податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТзОВ «Армабуд-Тех», ТзОВ «Прайм Білд» за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, ДПІ у Сихівському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області складено акт від 21.08.2014 року за № 981/13-50-22-01-17/23967667 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 03.09.2014 року за №0002442201, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 13563 грн. 00 коп., в тому числі, за основним платежем - 9042 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 4521 грн. 00 коп., та за №0002452201 від 03.09.2014 року, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 510 грн. 00 коп.
Як вбачається з наведеного, перевіркою встановлені порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість з податку на додану вартість на загальну суму 992842 грн. 00 коп., у тому числі за жовтень 2013 року на суму 9042 грн. 00 коп., п.44.6, п.44.7 ст.44, п.85.2 ст.85 ПК України в результаті чого платником податків не надано посадовим особам органів державної податкової служби документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки.
При проведенні перевірки контролюючий орган виходив з того, що будь-які документи (договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійсненні господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з п.198.3 цієї ж статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту, у відповідності до вимог абзац.1 п.198.6 ст.198 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Пунктом 185.1 статті 185 цього ж Кодексу передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з, зокрема, постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відтак, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Між ПП «Патронат» (замовник) і ТзОВ «Армабуд-Тех» (підрядник) 01.03.2013 року було укладено договір підряду за №07 відповідно до умов якого підрядник зобов'язується на свій ризик виконати за завданням замовника та відповідно до умов цього договору будівельні роботи, а замовник зобов'язується прийняти цю роботу та оплатити її.
Однак, контролюючий орган в акті перевірки зазначає, що ТзОВ «Армабуд-Тех» порушено вимоги ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» - місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені, а саме: за юридичною адресою товариство відсутнє, фактичне місцезнаходження підприємства встановити немає можливості. Тобто, на думку перевіряючих, підтвердити правомірність формування податкових зобов'язань та податкового кредиту не являється можливим.
Апеляційний суду зазначає, що такі висновки ґрунтуються на акті ДПІ у Шевченівському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 08.11.2013 року за №1796/26-59-22-07/38406268 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Армабуд-Тех» з контрагентами, з якими платником податків задекларовані взаємовідносини за період з 01.06.2013 року по 30.092013 року.
Проте, судова колегія не може взяти його до уваги, як той документ, що не підтверджує реальності господарських операцій, оскільки в ньому зазначено про неможливість проведення зустрічної перевірки контрагента позивача - ТзОВ «Армабуд-Тех».
Щодо протоколу допиту директора ТзОВ «Армабуд-Тех» ОСОБА_1, то такий не може вказувати на нереальність господарських операцій, оскільки такі свідчення не перевірені у порядку кримінального судочинства.
За таких обставин, судова колегія апеляційного суду приходить до переконання та вважає, що прямими доказами в підтвердження обставин правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість є надані позивачем первинні бухгалтерські документи, які відповідають вимогам чинного законодавства. Подані ж відповідачем докази не є прямими та в своїй сукупності не можуть вказувати на протиправність дій позивача при оподаткуванні згаданих господарських операції і підтверджувати обізнаність позивача про сумнівне ведення господарської діяльності його контрагента.
Також, в матеріалах справи наявні виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та довідка з ЄДРПОУ з яких вбачається, що на час вчинення досліджуваних господарських операцій контрагент позивача був внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Також, в останнього була наявна ліцензія Державної архітектурно-будівельної інспекції України на провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури.
Європейський Суд з прав людини, вважає, що порушенням справедливого балансу, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності, буде коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою податку на додану вартість, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподаткованої податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності.
Разом з тим, апеляційний суд вважає, що в матеріалах справи відсутні беззаперечні докази в підтвердження наведених обставин справедливого втручання контролюючого органу у право власності позивача, а тому рішення не відповідає наведеному критерію.
Підсумовуючи наведене, судова колегія звертає увагу на той факт, що контролюючий орган не вправі був приймати оскаржувані податкові повідомлення-рішення до винесення судового рішення у кримінальній справі, оскільки перевірка проводилась на підставі постанови слідчого у кримінальній справі, то такі не беруться судом до уваги з огляду на те, що, як вбачається з акта перевірки від 21.08.2014 року за № 981/13-50-22-01-17/23967667, така проводилась на підставі підп.78.1.5 п.78.1 ст.78 ПК України у зв'язку з поданням заперечення на акт перевірки від 25.06.2014 року за №653/13-50-22-01-17/23967667.
Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції.
З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.12.2014 року у справі №813/6228/14 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: В. Улицький
Судді: Р. Гулид
З. Матковська
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 18.03.2015 року