Справа № 761/36858/14-ц
Провадження №2/761/1885/2015
іменем України
20 лютого 2015 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Фролової І.В.,
при секретарі - Вітріщаку Р. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, -
У грудні 2014 року позивач звернувся до відповідача із вищезазначеним позовом, в якому просив суд визначити місце проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом із матір'ю - ОСОБА_1.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 15 січня 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб та від шлюбу у сторін народилась дитина - ОСОБА_3. На даний час сторони разом не проживають, позивач зазначає, що спільне життя із відповідачем не склалося. Крім того, позивач вказує, що дитина залишилась проживати разом із ним.
Позивач у судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити його у повному обсязі з підстав, викладених у ньому.
Відповідач у судовому засіданні визнав позовні вимоги.
Вислухавши пояснення учасників процесу, вивчивши докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що заявлений позов є таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Сторони перебувають у шлюбі з 15 січня 2011 року, про що свідчить Свідоцтво про шлюб.
У шлюбі народила дитина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серія НОМЕР_1).
Позивач зазначив, що спільне життя з відповідачем не склалось, відповідач зловживає спиртними напоями, не приймає участі у вихованні дитини та наразі сторони не проживають разом, проте дитина залишилась проживати разом із матір'ю.
Відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до Декларації прав дитини від 20.11.1959 року, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН, а саме Принципу 6, дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості, малолітня дитина не повинна, за винятком тих випадків, коли існують виняткові обставини, бути розлученою зі своєю матір'ю.
Приписами Сімейного кодексу України, зокрема, ст. 150 СК України, встановлено що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний розвиток, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до статті 9 Конвенції про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю 20 листопада 1989 року і яка набула чинності для України з 27 вересня 1991 року передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно із судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
За таких обставин, приймаючи рішення в даній цивільній справі, суд має керуватися виключно інтересами дитини.
Відповідно до ст. 27 Конвенції про захист прав дитини, батько (- ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно із ст. 18 Конвенції про захист прав дитини, суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини.
Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально важливим урахуванням інтересів дитини.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_1 належним чином виконує свої батьківські обов'язки по відношенню до сина, забезпечує належний розвиток дитини.
Крім того, як вбачається з пояснень, наданих відповідачем у судовому засіданні, останній визнає позов, а тому відповідно до приписів ч. 4 ст. 174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позовної заяви.
Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість та законність позовних вимог.
За ч. 1 ст .88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Як вбачається із ч. 1 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать: витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду (п. 3 ч. 2 ст. 79 ЦПК України).
Так, позивачем за подачу до суду позову сплачено судовий збір у розмірі 243,60 грн. Крім того, як вбачається із проїзного документу серія АТ ¹ 702767, ОСОБА_1 витратила 131,94 грн. для того, щоб з'явитись у судове засідання.
Таким чином, з відповідача на позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 243,60 грн. та витрати, пов'язані із розглядом справи, у розмірі 131,94 грн.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 174, 208, 209, 212-218, 367 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини - задовольнити.
Визначити місце проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з матір'ю - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 243,60 грн. та витрати, пов'язані із розглядом справи, у розмірі 131,94 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.